Лекція 13. Здібності

Не може бути генія без надзвичайної енергії і

надзвичайної працездатності

Лібкнехт

Здібності - це індивідуально-психологічні властивості особистості, які є умовою успішного здійснення певної діяльності й визначають відмінності в оволодінні необхідними для неї знаннями, вміннями та навичками.

Коли говорять про здібності людини, то мають на увазі її можливості до певної діяльності. Ці можливості призводять як до значних успіхів в оволодінні діяльністю, так і до високих показників праці. При інших рівних умовах здібна людина отримує максимальні результати у порівнянні з менш здібними людьми.

Будь-яка діяльність складна та багатогранна. Вона висуває різні вимоги до психічних і фізичних сил людини. Якщо наявна система властивостей особистості відповідає цим вимогам, то людина здатна успішно і на високому рівні здійснювати діяльність. Якщо такої відповідності немає, то у індивіда виявляється нездібність. Ось чому не можна звести здібність до однієї певної властивості. Вона завжди синтез властивостей людини.

Рівні розвитку здібностей:

Обдарованість - це своєрідне поєднання здібностей, від яких залежить можливість досягнення більшого або меншого успіху у виконанні тієї чи іншої діяльності.

Талант - вищий рівень здібностей людини до певної діяльності. Це сукупність здібностей, що дають змогу одержати продукт діяльності, який характеризується новизною, високим рівнем досконалості та суспільною значимістю.

Геніальність - найвищий рівень творчих проявів людини, втілюється у творчій діяльності, яка має історичне значення для життя суспільства. Геній створює нову епоху у своїй галузі знань.

У здібностях поєднується природне й набуте. Природною основою здібностей є задатки. Задатки, тобто спадкові властивості периферичного і центрального нервового апарату, багатозначні, можуть розвиватися в різних напрямках, перетворюючись на різні здібності. Задатки бувають різних видів: одні з них не визнають змісту здібностей, а надають лише своєрідності процесу їх розвитку, інші ж впливають на змістовий бік здібностей.

Задатки, насамперед, проявляються в нахилах до певного виду діяльності або підвищеної допитливості до всього. Поряд з істинним нахилом є й уявний (хибний) нахил. При істинному нахилі можна спостерігати не лише неподоланне прагнення до діяльності, але й швидкий рух до майстерності, до досягнення значних результатів. При уявному нахилі виявляється або поверхневе, чисто споглядацьке ставлення до чогось, або ж діяльне захоплення, але з досягненням посередніх результатів.

Звичайна людина використовує тільки десять відсотків

своїх фізичних і розумових здібностей.

Гізнищ між тою силою, яку вона використовує, - це різниця

між тим, ким вона є, і тим, ким вона може бути

Н. Коупленд

Педагогічні здібності:

- належать до групи спеціальних здібностей;

- визначаються, насамперед, легкістю набування знань, умінь;

- не збігаються із загальними здібностями;

- тісно пов'язані з іншими спеціальними здібностями.
Рівні ступенів педагогічних здібностей:

1) рефлексивний - виявляється у формі самопізнання сенсорного фонду особистості педагога;

2) проективний - спрямований на учня.

Лекція 14. Психологія особистості та діяльності. Діяльність

Я - творець світу, і це саме основне в мені.

У все, що я роблю, я вкладаю думку,

що я творець світу

Д. Хармс

Будь-яка діяльність має певну структуру. В структурі діяльності, як правило, виділяють рухи, дії та операції як основні складові діяльності. Всі рухи людини можуть бути поділені на вроджені (безумовно-рефлекторні) та набуті (умовно­рефлекторні). Більшість рухів є умовно-рефлекторними. Лише незначна кількість (мимовільний крик, кліпання) є вродженими. Безумовно-рефлекторні рухи в процесі життя, в результаті досвіду, навчання і виховання перебудовуються відповідно до вимог, умов життя, культури трудової діяльності та поведінки.

У діяльності залежно від її мети та змісту, матеріалів і способів його обробки рухи об'єднуються в різноманітні комплекси і системи. Система рухів, які спрямовані на предмет і які передбачають певну мету, називаються діями.

Кожну дію можна уявити як поєднання більш дрібних фрагментів поведінки, а саме операцій. Одна й та сама дія може виконуватися за допомогою зовсім не подібних одна на одну операцій (наприклад, для зображення одного предмета за допомогою пера, пензля, голки - використовуються різні способи виконання дії).

Виділяють різні види дій:

1) спрямовані на предмет (предметні дії) та на інших людей (вчинок - якщо відповідають встановленим у суспільстві нормам, проступок - якщо протирічать нормам);

2) фізичні (зовнішні, моторні) дії з предметами і розумові (внутрішні, психічні) дії з психічними реальностями;

3) імпульсивні (характеризуються малим ступенем усвідомленості цілей і можливих наслідків) і вольові (передбачають продуманість цілей і можливих наслідків).

Уміння - це здатність усвідомлено виконувати певні дії. Умінням називають і самий елементарний рівень виконання дій і майстерність людини в даному виді діяльності.

Елементарні уміння - це дії, які виникають на основі знань або в результаті наслідування. Уміння - майстерність, яка виникає на основі вже вироблених навичок і знань (першокласник, що вчиться читати - система вправ - вироблення навичків - майстерність).

Навичка - це опанування до автоматизму способів використання певних засобів діяльності; це спосіб виконання дій, який у результаті вправляння став автоматизованим. Під час реалізації навички виникають певні зміни в процесі виконання дії:

1) зменшується час виконання дії;

2) зникають зайві рухи, напруження;

3) окремі самостійні дії об'єднуються в єдину дію;

4) підвищується продуктивність праці;

5) зменшується втома людини.

Особливість навички - не безсвідомість, а висока ступінь автоматизації дії, яка контролюється свідомістю не в окремих складових частинах, а в цілому. Свідомість встановлює відповідність дії задачам діяльності. Перетворення дії в навичку дає можливість звільнити свідомість для вирішення більш важливих задач діяльності.

Уміння і навички входять до складу будь-якої діяльності людини. їх поділяють на різновиди залежно від змісту діяльності та тих потреб, які через неї задовольняються:

1) вміння і навички самообслуговування;

2) виробничі (конструктивні (конструювання продуктів праці), організаційно-технологічні (пов'язані з добором необхідних знарядь праць та матеріалів, визначення способів їх обробки), операційні (пов'язані із застосуванням знарядь праці та матеріалів для виготовлення певного продукту праці з виконанням потрібних виробничих операцій);

3) мовленнєві (спрямовані на задоволення потреби людини в спілкуванні з іншими людьми, в обміні думками);

4) розумові (проявляються у виконанні різних видів розумової діяльності);

5) мистецькі;

6) спортивні тощо.

Окремі різновиди умінь і навичок тісно пов'язані й переплітаються між собою. Так, складні виробничі вміння завжди включають розумові компоненти. Крім того, виділяють такі навички, як: рухові, сенсорні (навчання прийому на слух телеграм, що передаються азбукою Морзе), навички поведінки (ввічливі при зустрічі з іншими людьми).

Коли людина оволодіває певним видом діяльності, то у неї, як правило, виробляється не одна, а декілька навичків, причому нові формуються на основі попередніх, які позитивно або негативно впливають на нові. Позитивний вплив раніше утворених навичок на процес формування нових називається перенесенням (навички ліпити, малювати - навички писати; гра на одному інструменті - на іншому). Явище перенесення зумовлюється, насамперед, наявністю подібних і тотожних рис у старій та новій навичках, спільних прийомів виконання відповідних дій.

Негативний, гальмівний вплив раніше утворених навичок на утворення нових навичок називається інтерференцією (при вивченні іноземної мови помилки у вимові літер, однакових за своєю графемою з літерами рідної мови, але різних за вимовою).

Навчати - значить двічі вчитися

Ж. Жубер