Дане дослідження присвячене аналізу питальних речень з точки зору варіативності його прагматичних значень та особливостей їх передачи при перекладі на українську мову.

Актуальність данного дослідження зумовлена тим фактом, що аналіз питальних речень проводився з урахуванням комунікативно-прагматичного аспекту висловлювання. В лінгвістичному описі таке дослідження демонструє можливості мовних одиниць адаптуватися до умов контексту, а з точки зору перекладу дослідження ще важливіше і необхідніше, оскільки досягнення еквівалентності на рівні комунікації неможливе без розуміння того, яке місце певні мовні знаки займають в комунікативній поведінці представників певного лінгвокультурного співтовариства.

Об’єктом дослідження стали англійські питальні речення, а предметом – їх прагматична варіативність та способи передачі при перекладі на українську мову.

Мета нашого дослідження полягає у аналіз прагматичної варіативності питальних речень в англомовному художньому дискурсі та перекладацьких трансформацій, що використовує перекладач при їх перекладі на українську мову.

Досягнення даної мети зумовлює необхідність вирішення наступних завдань:

-дати визначення питання як комунікативного типу висловлювань та визначити його місце серед висловлювань іншіх комунікативних типів;

-визначити питання у термінах лінгвопрагматики;

-проаналізувати структурно-синтаксичні характеристики питальних речень;

-дати визначення художнього дискурсу як матеріалу аналізу;

-скласти реєстр прагматичних типів питання на матеріалі п’єси Бернарда Шоу „Інший острів Джона Буля”;

-дослідити питальні речень різних прагматичних типів з точки зору збереження структури при їх перекладі на українську мову та способів його передачі при перекладі на українську мову.

Матеріалом дослідження слугували понад 342 питальних реченя у складі діалогічної єдності питання-відповідь, відібрані шляхом суцільної вибірки з п’єси Бернарда Шоу „Інший острів Джона Буля”. При визначенні об’єкту дослідження ми виходили з точки зору, що питальне речення не завжди має на меті тільки запит інформації, але й можуть виражати цілу низку інших значень – прохання, вираз емоцій, пропозицію та інше.

Методи, що ми їх використали при аналізі, зумовлені матеріалом аналізу, поставленою метою та завданнями дослідження. Це – описовий метод, метод контекстуально-ситуативного аналізу, метод системно-структурного та функціонального аналізу, порівняльний метод, аналіз перекладацьких трансформацій та елементи кількісного аналізу

Теоретична значущість та новизна полягає у комплексному аналізі семантики мовних одиниць у взаємодії з їх прагматичним значенням у порівняльному аспекті.

Практична значущість роботи визначається можливістю використання її результатів в рамках курсів з порівняльної граматики, практики перекладу з англійської на українську мову, спецкурсах з теоретичної граматики та прагмалінгвістики, а також при написанні рефератів та курсових робот.

На захист виносяться наступні положення:

-питання, реалізує широкий потенціал семантичних значень. З цієї точки зору представляється доцільним диференціювати поняття питальна пропозиція і питальний вислів, що визначається функціональними характеристиками питання як запиту інформації. Виходячи з вищевикладеного ми у якості об’єкту дослідження розглядаємо пропозиції, що мають наступні індикатори питальності: формального плану (інвертований порядок слів), лексико-семантичного плану (питальні слова, перформативні дієслова типу ask\inquire, дієслова з семантикою запиту інформації або ті, що констатують відсутність інформації), просодичного плану (питальна інтонація, що у письмовому мовленні передається знаком питання). Вищезгадані маркери можуть бути в наявності як самостійно, так і у комбінації з іншими;

- ми також відносимо до об’єкту нашого дослідження висловлювання, якщо в їх основі лежить не одна, а декілька ілокуцій. Дану групу ми відносимо до комбінованих, або у термінології теорії мовленнєвих актів – непрямим реалізаціям;

-питальне висловлювання може бути реалізоване усіма типами інвертованих та не інвертованих конструкцій, негативними і наказовими пропозиціями з питальною семантикою, і може мати індикатори питальності формального, лексико-семантичного і просодичного плану;

-до структурно-синтаксичних параметрів питання відносимо його реалізованість пропозиціями питальної структури (займенниковими і незайменниковими), розповідної і спонукальної структури;

- аналіз питань з точки зору варіативності їх прагматичних значень дозволив нам виділити наступні прагматичні типи питань: квеситив, експресив, асертив та директив

- аналіз структурно-синтаксичних характеристик питань різних прагматичних типів у п’єсі Бернарда Шоу „Інший острів Джона Буля” свідчить, що квесетиви та експресиви можуть бути представлені як інвертованими, так і неінвертованими структурами.

- аналіз питань з точки зору збереження їх структури при перекладі на українську мову свідчить, що у переважній більшості при перекладі структура речення зберігається;

-аналіз перекладацьких трансформацій, що використовуються при перекладі питань різних прагматичних типів свідчить, що при передачі квеситиву перекладачі використовують як граматичні, так і комплексні лексико-граматичні трансформації. Серед граматичних трансформацій нами були зафіксовані наступні типи: синтаксичне уподібнення; членування речення та граматична заміна. Комплексні лексико-граматичні трансформації представлені наступними типами: антонімічний переклад; компенсація; експлікація;

--аналіз перекладацьких трансформацій, свідчить, що при перекладі питань на українську мову використовуються як граматичні, так і комплексні лексико-граматичні трансформації. Граматичні трансформації представлені наступними типами: синтаксичне уподібнення, членування речення та граматична заміна; серед комплексних лексико-граматичних трансформацій зафіксовані антонімічний переклад, компенсацієя та експлікацієя;

- кількісний аналіз перекладацьких трансформацій показує, що при перекладі квесетивів, асертивів та директиві переважають граматичні трансформації, тоді як експресиви у більшості випадків передаються за допомогою комплексних лексико-граматичних трансформацій.

Поставлена мета та завдання визначили структуру роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів з висновками, загальних висновків, списку використаної літератури та додатків.

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, визначається мета та конкретні завдання дослідження, описується матеріал та методи дослідження, розкривається теоретична значимість та практична цінність роботи.

У першому розділі дається визначення питання як комунікативного типу висловлювання, аналізуються його структурно-синтаксичні характеристики, визначається художній дискурс як матеріал дослідження.

У другому розділі дається прагмалінгвістичний аналіз питальних конструкцій у п’єсі Бернарда Шоу „Інший острів Джона Буля”;

У третьому розділі аналізується прагматична варіативність питань у п’єсі Бернарда Шоу „Інший острів Джона Буля” з точки зору збереження їх структури при перекладі на українську мову. Досліджуються перекладацькі трансформації, що використовуються при перекладі питань на українську мову.

У додатках подано дані кількісного аналізу у таблицях.

Результати роботи пройшли апробацію на V Регіональній студентській науково-технічній конференції, м. Маріуполь.

1 Визначення питання як комунікативного типу висловлювання

1.1 Класифікація висловлювань з точки зору комунікативного наміру

Більшість висловлювань як комунікативних одиниць мови перш за все характеризується тим, що містять у собі повідомлення, яке мовець виражає з певною метою. Конкретні цілі комунікації досить різноманітні, але при всій своїй різноманітності їх можна звести до трьох найбільш узагальнених категорій – повідомлення, питання, спонукання, відповідно з якими звичайно виділяють розповідні, питальні та спонукальні речення. Основними цільовими установками цих речень є: повідомлення про якийсь факт дійсності, явище, подію і т.д.; спонукання слухача (читача) до відповіді, пов’язаної зі змістом даного речення; і спонукання слухача до якоїсь дії відповідно. Крім розповідних, питальних та спонукальних, деякі автори у якості самостійного типу речення виділяють окличні речення [57; 59].

Не всі дослідники беззаперечно приймають традиційну трьохчленну класифікацію комунікативних типів речень на підставі того, що вони протиставлені одне одному згідно різних принципів: розповідні та питальні речення виділяються лише по функціональній ознаці, тоді як наказові речення не є суто функціональними – спонукання відноситься до області модальних значень [10; 50]. Звідси стає зрозумілою спроба деяких лінгвістів представити комунікативні типи речень у вигляді дихотомічної системи. Так, Ф.Ф. Фортунатов, який виділяв не типи речень, а типи мовлення, протиставляв розповідне мовлення спонукальному, розглядаючи питальне мовлення як різновид спонукання на тій підставі, що в обох випадках виражається спонукання: спонукання до відповіді у питальних реченнях, спонукання до дії у спонукальних [49, с. 128].

Слід звернути увагу на той факт, що спонукальні речення через цілу низку ознак протиставлені реченням як питальним, так і розповідним….

Як бачимо, прагнення лінгвістів звести класифікацію комунікативних типів речень до дихотомічної системи не призвело до однозначного рішення. Як зазначалося вище, з одного боку лінгвісти виділяють розповідні та питальні речення, з іншого – розповідні та спонукальні. Разом з тим і розповідні, і питальні, і спонукальні, а також оптативні речення мають низку специфічних ознак (структурних та семантичних) і тому зведення цих комунікативних типів до дихотомії навряд можна вважати істотним.

1.2 Місце питання серед висловлювань різних комунікативних типів

Як зазначалося в розділі 1.1, виділені у сучасних лінгвістичних студіях комунікативні типи речень відрізняються цілою низкою ознак як у структурі, так і у семантиці. При цьому, між реченнями різних комунікативних типів існують точки дотику: питальні речення зближає з розповідними та оптативними зв’язок з передачею інформації, зі спонукальними їх об’єднує момент адресованого співрозмовнику спонукання до якоїсь дії, у тому числі і мовленнєвої.

Приймаючи до уваги мету та завдання нашого дослідження, зауважимо, що для характеристики комунікативних особливостей питання необхідно визначити його в термінах лінгвопрагматики.

1.3 Класифікація прагматичних значень питання

Питальні речення виступають у комунікативному процесі у якості мовленнєвих актів, тобто, до них можна застосувати існуючі у лінгвістиці класифікації мовленнєвих актів. Варто зазначити, що проблема класифікації мовленнєвих актів досі не отримала у лінгвістиці однозначного вирішення. Але в основі прагматичної класифікації завжди полягає інтенція мовця. Найбільш розповсюдженою є класифікація Дж. Серла [43, с.151], що виділяє наступні прагматичні типи речень: репрезентативи, директиви, коміссиви, експреси ви, декларації.

Таким чином, класифікувавши прагматичні значення, які можуть мати питальні речення, можна визначити у якості яких іллокутивних актів вони можуть виступати. Кожний тип ілокутивного акту направлений на досягнення певного перлокутивного ефекту, який може бути, але може і не бути досягнутий за допомогою мовних засобів. Визначення ступеню успішності мовленнєвого акту, представленого питальним реченням, а також з’ясування характеру екстралінгвістичної ситуації, у якій він вживається, співвідношення рольових статусів мовця та адресата проводиться задля з’ясування того, наскільки успішним є використання питального речення.

1.4 Структурно-синтаксичні характеристики питання

Аналіз досліджень, присвячених структурно-синтаксичним особливостям питання, показав, що він може бути реалізований як реченнями інвертованої, так і неінвертованої структури. Виходячи з цілей і завдань нашого дослідження і беручи до уваги результати робіт, що присвячені структурі питання, ми, слідом за Г. В. Беркаш [6], Л.П. Бердниковою [4], В.В. Бузаровим [9], Л.А. Остроуховою [33] та іншими, при аналізі питань, представлених реченнями питальної структури, ділимо їх на незайменникові і займенникові.

Таким чином, при аналізі структури питального речення були прийняті наступні критерії: порядок слів та структура. Беручи до уваги результати досліджень, присвячених структурі питання [2; 3; 6; 8; 11; 16; 36], ми бачимо, що існують питальні речення зі зворотним порядком слів, питальні речення зі змішаним порядком слів та питальні речення з прямим порядком слів. Згідно повноти речення поділяють на повні та неповні (можуть бути еліптичними), а згідно характеру зв’язку між предикативними центрами складні речення поділяються на складнопідрядні та складносурядні.

1.5 Художній дискурс як матеріал дослідження питальних конструкцій

Художня література це вид мистецтва, що використовує як єдиний матеріал слова і конструкції природної мови. Специфіка художньої літератури виявляється у тому, що вона найбільш повно зображає повсякденне життя людей та є ніби дзеркалом, в якому знаходять відображення історичні події давно минулих часів і найбільш значущі віхи сучасності. Необхідно прокоментувати використання художньої прози в якості матеріалу дослідження.

Таким чином, у даному дослідженні «розмовний художній текст» розглядається як відображення найбільш істотних рис розмовної мови. Письменник не спотворює основних закономірностей живого діалогу, а відтворює його відповідно до мовних традицій і зі специфікою свого стилю [18, с.36], що дає підстави використовувати в якості прикладів фрагменти художніх творів, які відтворюють реальні ситуації спілкування..

Висновки до першого розділу

В данному розділі визначаються структурно-семантичні та прагматичні характеристики питання. Дається визначення художнього дискурсу як матеріалу дослідження.

У ході аналізу ми дійшли наступних висновків:

-питання, реалізує широкий потенціал семантичних значень. З цієї точки зору представляється доцільним диференціювати поняття питальна пропозиція, що виділяється на основі формальних ознак (синтаксис, графіка, інтонація) і питальний вислів, визначуваний функціональними характеристиками питання як запиту інформації;

- питальне висловлювання може бути реалізоване як інвертованими, так і не інвертованими структурами і мати індикатори питальності формального, лексико-семантичного і просодичного плану;

- в термінах теорії мовленнєвих актів питання розглядаємо як мовленнєву дію або мовленнєвий акт, що має інтенцією – запит інформації, при цьому дана інтенція може бути як основною, що дає можливість віднести даний мовленнєвий акт до прагматичного типу квесетиву, так і додаткова. В останьому випадку ми відносимо мовленнєвий акт до інших прагматичних типів - експресивну, асертиву, директиву;

- мовні засоби оформлення питання мають певний інвентар. До структурно-синтаксичних параметрів питання відносимо його реалізованість пропозиціями інвертованої структури (займенниковими і незайменниковими) та інвертованими конструкціями;

- в даному дослідженні художній текст розглядається як відображення найбільш суттєвих рис розмовного мовлення, що дає підстави використовувати його як матеріалу дослідження. Мовлення художнього твору адекватно відбиває характер реального розмовного мовлення та забезпечує дослінику надійну базу даних про ситуативний контекст та соціально-культурні фактори комунікації, що характеризуються значною варіативністю.

2 Прагмалінгвістичний аналіз питальних конструкцій у п’єсі Бернарда Шоу „Інший острів Джона Буля”

2.1 Лінгвокультурні особливості п’єси Бернарда Шоу „Інший острів Джона Буля”

Творчість Бернарда Шоу відкрила новий етап у розвитку англійської соціальної драми кінця дев’ятнадцятого сторіччя та першої половини двадцятого сторіччя. Культурна специфіка тексту – тобто найбільш загальні теоретичні послання у галузі ідеології, етики, художньої традиції, лінгвістичних основ художнього тексту – зумовили конкретні форми драматургічних творів цього письменника. Значний вплив на їх створення зробили і етно-соціальні аспекти життя суспільства, у якому вони створювалися. Тому адекватне сприйняття п’єс Бернарда Шоу сучасними читачами у значній мірі залежить від їх проникнення в це національно-культурне середовище, від вміння поєднати свій етно-культурний досвід з тим, що було характерно для тієї конкретної епохи [54, с.5].

2.2 Аналіз прагматичних типів питання у п’єсі Бернарда Шоу „Інший острів Джона Буля”

Аналіз фактичного матеріалу свідчить що серед усіх наявних інтенцій превалює інтенція запиту інформації, тобто питальна конструкція реалізує прагматичний тип квеситив.

Цікаві в прагматичному аспекті випадки вживання питальних конструкцій з синтаксичним приєднанням, описані як введення додаткової інформації, яка виникає несподівано в момент мови і реалізується у якості доповнення [27, с.360], наприклад:

(22) Broadbent. Do you mean to say that you are going to refuse me? That you dont care for me?

Nora. Oh, don’t take it to heart, Mr [62, p.168].

(23) Nora. Ah what do you think of Ireland, Mr. Broadbent? Have you ever been here before?

Broadbent. Never [62, p.165].

У прикладах (22), (23) питальні конструкції з приєднанням висловлювання об'єднані єдиною іллокутивною метою. Додаткова інформація, яка міститься у приєднанні, служить лише для полегшення завдання здійснення відповідної реакції, поставленої перед адресатом.

Таким чином, аналіз прагматичної варіативності питального речення свідчить, що серед наявних інтенцій питальних речень мають місце квесетиви, інтенцією яких є запит інформації, експресиви, основним комунікативним змістом яких є вираження емоцій, директиви, іллокутивна спрямованість яких полягає в тому, що вони представляють собою спроби з боку мовця досягти того, щоб слухач щось зробив та асертиви, у яких відсутня мета отримати відповідну інформацію не ставиться, і тому провідною іллокутівною силою, відповідною прагматичному призначенню подібної конструкції, можна вважати асертивну. При цьому кількісний аналіз свідчить, що серед прагматичних типів питальних речень, що аналізувалися превалюють директиви, які складають 56, 1 % проаналізованого матеріалу, а найменш поширені директиви – 7,6 % матеріалу дослідження. Загальні результати кількісного аналізу представлені у Додатку А.

Висновки до другого розділу

В данному розділі розглядаються лінгвокультурні особливості творчості Б.Шоу, зокрема п’єси „Інший острів Джона Буля”, аналізується прагматична варіативність питальних речень у п’єсі.

У ході аналізу ми дійшли наступних висновків:

-культурна специфіка тексту п’єси „Інший острів Джона Буля” зумовила конкретні форми драматургічного твору Б.Шоу. Значний вплив на їх створення зробили етно-соціальні аспекти життя суспільства, у якому вони створювалися.

Б. Шоу добре розумів, що без боротьби різних людських характерів не може бути художнього драматичного твору. Саме тому він не сприймає готових "конструкцій", відмовляючись втискувати багатий життєвий зміст в готову, але окостенілу форму. Б. Шоу не спрощував проблеми художньої майстерності, не заперечував того, що винахідливість і витонченість у побудові сюжету може в окремих випадках вдало поєднуватися з показом людяності, з інтересом до людського характеру.

-аналіз прагматичної варіативності питального речення свідчить, що серед усіх наявних інтенцій превалює інтенція запиту інформації, тобто питальна конструкція реалізує прагматичний тип квеситив та складає 56, 1 % проаналізованого матеріалу. Аналіз фактичного матеріалу свідчить, що серед прагматичних типів питальних речень мають місце також мовленнєві акти, основним комунікативним змістом яких є вираження емоцій, що у термінах теорії мовленнєвих актів визначаються як експреси ви – 24,5 % вибірки; асертиви, у яких відсутня мета отримати відповідну інформацію не ставиться, і тому провідною іллокутівною силою, відповідною прагматичному призначенню подібної конструкції, можна вважати асертивну – 11,8 % вибірки та директиви, іллокутивна спрямованість яких полягає в тому, що вони представляють собою спроби з боку мовця досягти того, щоб слухач щось зробив – 7,6 % матеріалу дослідження.

3 прагматична варіативність питання та ії вібтиння при перекладі на українську мову

3.1 Передача питання з прагматичним значенням квеситиву

Метою даного розділу є аналіз квеситиву з точки зору збереження його структури при перекладі на українську мову та способів його передачі при перекладі.

Використання розповідних конструкцій не є характерним у творі Бернарда Шоу „Інший острів Джона Буля” та представлено у 5,7% випадків. Наприклад:

У прикладі (49) Кіган бажає дізнатися думку Броадбента щодо світу, вживаючи розповідну конструкцію для запиту інформації.

Кількісний аналіз фактичного матеріалу свідчить, що найбільш вживаними трансформаціями для передачі квеситиву є граматичні трансформації, які складають 77,2% від загальної кількості вибірки. При цьому найбільш вживаною трансформацією для передачі квеситиву серед граматичних трансформацій є синтаксичне уподібнення, яке використовується у 46,2% проаналізованого матеріалу. Інші граматичні трансформації, такі як граматична заміна і членування речення представлено у 25,7% і 5,3% проаналізованого матеріалу відповідно. Таким чином, членування речення є найменш поширеною трансформацією для передачі квеситиву. Серед комплексних лексико-граматичних трансформацій найбільш поширеною трансформацією є компенсація (12,9%), тоді як антонімічний переклад використовується у 7,2% проаналізованого матеріалу. Найменш поширеною трансформацією для передачі квеситиву виступає експлікація – 2,7%. Загальні результати кількісного аналізу представлені у Додатку В та Додатку С

3.2 Передача питання з прагматичним значенням експресиву

Метою даного розділу є аналіз експресиву з точки зору збереження його структури при перекладі на українську мову та способів його передачі при перекладі.

Матеріалом дослідження слугували 84 висловлювання з прагматичним значенням експресиву, що були вилучені методом суцільної вибірки з п’єси Бернарда Шоу „Інший острів Джона Буля”.

Виділивши у першому розділі питання зі структурою питального речення та розповідною структурою нами був проведений аналіз фактичного матеріалу, який свідчить, що у творі Бернарда Шоу „Інший острів Джона Буля” мають місце структури обох типів, при цьому кількісний аналіз свідчить, що питальні структури складають 94% від загальної кількості вибірки. Наприклад:

У прикладі (66) ми бачимо, що ілокутивна сила запитування переходить на другий план і за допомогою займенникового питання експресивної спрямованості „ How darе you ” відбувається переосмислення пропозиціонального змісту.

Кількісний аналіз фактичного матеріалу свідчить, що найбільш вживаними трансформаціями для передачі директиву є граматичні трансформації, які складають 57,3% від загальної кількості вибірки. Варто зазначити, що найбільш вживаною трансформацією для передачі директиву серед граматичних трансформацій є синтаксичне уподібнення, яке використовується у 40,2% проаналізованого матеріалу. Інші граматичні трансформації, такі як граматична заміна і членування речення представлено у 8,9% і 8,2/% проаналізованого матеріалу відповідно. Таким чином, членування речення є найменш поширеною трансформацією для передачі директиву. Серед комплексних лексико-граматичних трансформацій найбільш поширеною трансформацією є антонімічний переклад (42,7%). Експлікація та компенсація для передачі директиву не використовуються. Загальні результати кількісного аналізу представлені у Додатку В та Додатку С

Висновки до третього розділу

В данному розділі розглядається прагматична варіативність питання та її відбиття при перекладі на українську. Питальні речення різних прагматичних типів аналізувалися за наступними критеріями: структурно-синтаксичні характеристики, збереження структури при перекладі на українську мову, трансформації, що використовуються при перекладі питальних речень різних прагматичних типів.

У ході аналізу ми дійшли наступних висновків:

-у п’єсі Бернарда Шоу „Інший острів Джона Буля” мають місце питальні речення як інвертованої, так і не інвертованої структури. При цьому має місце варіативність частотності їх вживання в залежності від прагматичного типу питання. Так директиви представлені інвертованими структурами у 100 % проаналізованого матеріалу, квесетиви та експресиви у 94,3 % та 94 % вибірки відповідно, асертивів з інвертованою структурою у нашій вибірки не зафіксовано. Порівняльний аналіз структурних характеристик питальних речень в українській та англійській мовах свідчить, що інвертована структура не характерна для української мови та представлена у 20 % матеріалу, що аналізувався, це, на наш погляд, обумовлено аналітичною природою та особливостями граматичної будови української мови. Аналіз фактичного матеріалу з точки зору збереження структури питань при перекладі на українську мову свідчить, що структура речень зберігається у 83 % випадках, при цьому має місце певна варіативність у середені структур, що аналізувалися;

-аналіз перекладацьких трансформацій, свідчить, що при перекладі питань на українську мову використовуються як граматичні, так і комплексні лексико-граматичні трансформації. Граматичні трансформації представлені наступними типами: синтаксичне уподібнення, членування речення та граматична заміна; серед комплексних лексико-граматичних трансформацій зафіксовані антонімічний переклад, компенсацієя та експлікацієя;

- кількісний аналіз перекладацьких трансформацій показує, що при перекладі квесетивів, асертивів та директиві переважають граматичні трансформації – 77,2 %; 88,4 % та 57,3 % відповідно, тоді як експресиви у більшості випадків передаються за допомогою комплексних лексико-граматичних трансформацій – 58 % від загальної кількості питальних речень основним комунікативним змістом яких є вираження емоцій. При цьому серед граматичних трансформацій для усіх прагматичних типів питання найбільш вживаним є синтаксичне уподібнення – 63, 7 % від загальної кількості асертивів; 46,2 % від загальної кількісті квесетивів, 40,2 % та 29,5 % відповідно від директивів та експресивів. Серед комплексних лексико-граматичних трансформацій найбільш широко використовується компенсація – 56,2 % від проаналізованих експресивів, 12,9 % та 7,1 % від загальної кількості квесетивів та асертивів відповідно. При аналізі способів передачі на українську мову директивів компенсація не зафіксована. Найменш поширеною серед комплексних лексико-граматичних трансформацій виявилася експлікація. Данна трансформація була зафіксована лише при аналізі перекладів структур, що мають інтенцію запиту інформації та склала усього 2,7 % проаналізованого матеріалу.

Загальні висновки

В данній роботі досліджувалась прагматична варіативність питань та її відбиття при перекладі на українську мову на матеріалі п’єсі Бернарда Шоу „Інший острів Джона Буля”

У ході аналізу ми дійшли наступних висновків:

-питання, реалізує широкий потенціал семантичних значень. З цієї точки зору представляється доцільним диференціювати поняття питальна пропозиція, що виділяється на основі формальних ознак (синтаксис, графіка, інтонація) і питальний вислів, визначуваний функціональними характеристиками питання як запиту інформації;

-питальне висловлювання може бути реалізоване як інвертованими, так і не інвертованими структурами і мати індикатори питальності формального, лексико-семантичного і просодичного плану;

-в термінах теорії мовленнєвих актів питання розглядаємо як мовленнєву дію або мовленнєвий акт, що має інтенцією – запит інформації, при цьому дана інтенція може бути як основною, що дає можливість віднести даний мовленнєвий акт до прагматичного типу квесетиву, так і додаткова. В останьому випадку ми відносимо мовленнєвий акт до інших прагматичних типів - експресивну, асертиву, директиву;

-мовні засоби оформлення питання мають певний інвентар. До структурно-синтаксичних параметрів питання відносимо його реалізованість пропозиціями інвертованої структури (займенниковими і незайменниковими) та інвертованими конструкціями;

- в даному дослідженні художній текст розглядається як відображення найбільш суттєвих рис розмовного мовлення, що дає підстави використовувати його як матеріалу дослідження. Мовлення художнього твору адекватно відбиває характер реального розмовного мовлення та забезпечує дослінику надійну базу даних про ситуативний контекст та соціально-культурні фактори комунікації, що характеризуються значною варіативністю.

-аналіз прагматичної варіативності питального речення свідчить, що серед усіх наявних інтенцій превалює інтенція запиту інформації, тобто питальна конструкція реалізує прагматичний тип квеситив та складає 56, 1 % проаналізованого матеріалу. Аналіз фактичного матеріалу свідчить, що серед прагматичних типів питальних речень мають місце також мовленнєві акти, основним комунікативним змістом яких є вираження емоцій, що у термінах теорії мовленнєвих актів визначаються як експреси ви – 24,5 % вибірки; асертиви, у яких відсутня мета отримати відповідну інформацію не ставиться, і тому провідною іллокутівною силою, відповідною прагматичному призначенню подібної конструкції, можна вважати асертивну – 11,8 % вибірки та директиви, іллокутивна спрямованість яких полягає в тому, що вони представляють собою спроби з боку мовця досягти того, щоб слухач щось зробив – 7,6 % матеріалу дослідження.

-у п’єсі Бернарда Шоу „Інший острів Джона Буля” мають місце питальні речення як інвертованої, так і не інвертованої структури. При цьому має місце варіативність частотності їх вживання в залежності від прагматичного типу питання. Так директиви представлені інвертованими структурами у 100 % проаналізованого матеріалу, квесетиви та експресиви у 94,3 % та 94 % вибірки відповідно, асертивів з інвертованою структурою у нашій вибірки не зафіксовано. Порівняльний аналіз структурних характеристик питальних речень в українській та англійській мовах свідчить, що інвертована структура не характерна для української мови та представлена у 20 % матеріалу, що аналізувався, це, на наш погляд, обумовлено аналітичною природою та особливостями граматичної будови української мови. Аналіз фактичного матеріалу з точки зору збереження структури питань при перекладі на українську мову свідчить, що структура речень зберігається у 83 % випадках, при цьому має місце певна варіативність у середені структур, що аналізувалися;

-аналіз перекладацьких трансформацій, свідчить, що при перекладі питань на українську мову використовуються як граматичні, так і комплексні лексико-граматичні трансформації. Граматичні трансформації представлені наступними типами: синтаксичне уподібнення, членування речення та граматична заміна; серед комплексних лексико-граматичних трансформацій зафіксовані антонімічний переклад, компенсацієя та експлікацієя;

- кількісний аналіз перекладацьких трансформацій показує, що при перекладі квесетивів, асертивів та директиві переважають граматичні трансформації – 77,2 %; 88,4 % та 57,3 % відповідно, тоді як експресиви у більшості випадків передаються за допомогою комплексних лексико-граматичних трансформацій – 58 % від загальної кількості питальних речень основним комунікативним змістом яких є вираження емоцій. При цьому серед граматичних трансформацій для усіх прагматичних типів питання найбільш вживаним є синтаксичне уподібнення – 63, 7 % від загальної кількості асертивів; 46,2 % від загальної кількісті квесетивів, 40,2 % та 29,5 % відповідно від директивів та експресивів. Серед комплексних лексико-граматичних трансформацій найбільш широко використовується компенсація – 56,2 % від проаналізованих експресивів, 12,9 % та 7,1 % від загальної кількості квесетивів та асертивів відповідно. При аналізі способів передачі на українську мову директивів компенсація не зафіксована. Найменш поширеною серед комплексних лексико-граматичних трансформацій виявилася експлікація. Данна трансформація була зафіксована лише при аналізі перекладів структур, що мають інтенцію запиту інформації та склала усього 2,7 % проаналізованого матеріалу.