Значення л визначається за формулою

_л=L+2M+1.57h_П, см, (3.43)

де

(3.44)

М = 4 – довжина прямої частини катушки від торца сердечника до начала відгиба лобової частини,см;

h_п = 5,69 – висота паза в штампі,см;

h_л = 1,427 – висота катушечної сторони без корпусної ізоляції, см;

Д = 87,2 – внутрішній диаметр статора,см;

р = 4– число пар полюсов;

β =0,83– відносний шаг (укорочення) обмотки;

в _к = 2,375– ширина ізольованої катушечної сторони, см;

t₁ = 4,82– зубцове ділення статора, см;

R = 1,2– радіус закруглення головки лобової частини,см;

∆₂ = 0,35 – воздушний проміжок між лобовими частинами, см.

Значення величин а₃, ∆₂, R,M приведені в таблиці 8.

Таблиця 8

_л=L+2M+1.57h_П=33,12+2 3,5+1,57 5,6=49,02 см

Активний опір фази обмотки статора при температурі 75⁰С

(3.45)

де K_t – температурний коефіцієнт:

K_t=1+0,004(T-t)=1+0,004(75⁰-20⁰)=1,44 (3.46)

Активний опір фази обмотки в відносних одиницях та в відсотках (%)

, (3.47)

r_%= ∙100% = 0,0083 100% = 0,83% (3.48)

Активний опір фази обмотки зазвичай лежить в межах

=0,001 – 0,05, у.о.

або

r_%=0,1 – 5%

Індуктивний опір розсієння обмотки статора при частоті струму f=50 Гц

(3.49)

де ω – число послідовно з`єднаних витків фази обмотки;

λ_σ – коефіцієнт магнітної проводимості потоків розсієння розрахований на одиницю розрахункової довжини сердечника статора (без розмірна величина)

- розрахункова довжина сердечника статора, см;

р – число пар полюсів;

q – число пазів на полюс та фазу.

Коефіцієнт магнітної проводимості потоків розсієння λ_σ визначається за формулою:

, (3.50)

де λ_п – коефіцієнт магнітної провідності пазового розсієння;

λ_g – коефіцієнт магнітної провідності диференційного розсієння;

λ_л – коефіцієнт магнітної провідності розсієння лобових частин.

Коефіцієнти магнітної провідності λ_л ,λ_g, λ_п для двухслойної обмотки,уложеної у відкриті пази з паралельними стінками, визначаються за наступними формулами:

λ_п=(1,67+К_β) (3.51)

де К_β та - коефіцієнти, які враховують фазовий здвиг струмів в провідниках паза.

Якщо вкорочення β≥2/3, то

(3.52)

λ_п=(1,67+0,75)

λ_g= 0,71 (3.53)

λ_л=0,2 (3.54)

де h_л – висота катушечної сторони без корпусної ізоляції;

h₂ та h₃ – велечини, які підраховуються за формулами (3.46) та (3.47);

в _п – ширина паза в штампі (3.41);

t₁ – зубцове ділення статора;

q – число пазів на полюс та фазу;

- розрахункова довжина сердечника статора;

- середня довжина лобової частини обмотки з жорстких катушок;

Індуктивний опір розсієння обмотки статора в відносних одиницях та в відсотках:

,

(3.55)

∙100%=0,09 100% = 9,17% (3.56)

Довжина вильоту лобової частини обмотки статора з жорстких катушок

(3.57)

де =6 см – довжина головки катушки.

Довжина вильоту зі сторони міжкатушечних та міжгрупових з`єднаннь довше та визначається за формулою

(3.58)

Останній член в (3.69) враховує ізоляцію з`єднаннь та необхідні відстані між ними. Він тим більший, чим вище навантаження машини та її міць.

Відстань від з`єднаннь або від головок катушек (рахуючи від неізольованої міді) до бокового щіта або до корпуса не повинне бути меньше 3,0 см відповідно при навантаженнях до 6300В.

Для запобігання лобової частини від ушкодження при збиранні та розбиранні машини ця частина відгибається від осі машини на кут α₁. зазвичай α₁=6 – 8⁰.

4.ПРОЕКТУВАННЯ РОТОРА (ІНДУКТОРА)