на Чорнобильській АЕС

Сценарій виступу

На лінійці-реквіємі, присвяченій 30-річниці аварії

на Чорнобильській АЕС

Антон:

"...Третій Ангел просурмив і впала з неба велика зірка, що горіла, немов світильник. І впала на третину рік і на джерела вод. Ім'я цієї зірки — полинь. І третина вод стала полином. І багато людей вмерли від вод, тому, що вони гіркими стали..."

/Біблія. Новий завіт. Откровення святого Івана Богослова/.

Наша лінійка присвячується одній з найтрагічніших дат в історії нашої держави — 30-й річниці аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

26 квітня 1986 року! В пам'яті українського народу це день великого лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам'яті — неможливо.

Діма:
26 квітня 1986 року...
В історії нашого народу чимало скорботних дат, спогадів, які пронизують серце гострим болем. Одна з них – 26 квітня, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті трагедія Чорнобиля. Ця біда назавжди залишиться у пам’яті людей, як застереження того, що науково-технічний прогрес може приносити і гіркі плоди. Людство ще не знало техногенно-екологічної катастрофи таких масштабів.
Ця дата назавжди залишиться в пам'яті людства.

Катя:

26 квітня 30 років тому о 1 годині ночі 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я, наша країна вперше зустрілася з такою грізною силою, як ядерна енергія, що не йшли з-під контролю.

Антон:

Жилось легковажно, жилось безбережно,
Та вибух дістав нас - пожежа!
Сади очманіло квітуть, бентежно,
А в дзвонах вітрів - пожежа!

Діма:

Із бідою невідворотною
Знов приходить Чорнобиля день,
Тільки б пам'ять не стала короткою,
Час з тремтінням вперед іде.

(Дзвонять дзвони)

Аня:

Стражденна наша земля... Зрита могилами, засіяна кулями, полита кров'ю... І здавалося б на цій, такій мученицькій землі, ніколи не повинно селитися ніяке (бодай навіть найменше) горе, бо вже стільки було того горя, що крізь віки і досі чується відгомін тяжкого людського стогону...

Катя:

Вертались в Україну журавлі,
Уже й перелетіли Чорне море,
Старого місця на старій земної
Поміж боліт уже шукають зором

Україно моя, що з тобою, скажи?
Я дивлюсь в твої очі, до болю сумні.
У гаю соловей дзвінко так не співа.
І в Дніпрі чом тече каламутна вода?

Діма:

Україно моя, що з тобою, скажи?
Білим цвітом шумлять сиротливо сади.
Дощ кислотний марнить в полі квіти живі,
І зневірені люди молять Бога в душі,
Україно моя, що з тобою, скажи?

Катя: Чорнобиля гіркий полин
На серце ліг незримо й тяжко,
І плине над землею дзвін
Із тихим стогоном протяжко.
Це стогнуть землі України,
Де мирний атом не мина.
Він впав смертельною росою
На рай дібров, на зелень трав,
Своєю чорною косою
Провів по розмаїттю барв.

Діма: І попелом покрились села,
І згинуло усе живе,
Пропали усмішки веселі,
Замовкло птаство лісове.
Лиш на отруєній землі
Небачена розкрилась квітка –
Про допомогу крик німий,
Між попелом остання іскра

Запала тиша...

Антон:

Ціною життя відважних і безсмертних третій реактор було вгамовано. На 5 годину ранку пожежа за допомогою прибулих пожежників було ліквідовано.

Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою звичайну роботу. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. 6 чоловік загинули майже відразу. Так вони жили, працювали й увійшли в безсмертя.
Ось список героїв, яким ми завдячуєм своїм життям, яких повинні пам’ятати протягом всього життя:

Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Правик Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Кибенок Сержант Микола Ващук Старший сержант Василь Ігнатенко Старший сержант Микола Титенок Сержант Володимир Тищура

Катя:

Лейтенанти – мужність і звитяга,
Від землі ви набирали сили…
Ще далеко десь до саркофага,
Та вогонь життям ви зупинили.
Першим важко. Ви ж були найперші,
Із вогню і в полум’я шугали.
Не до подвигів і не до звершень –

Ви ж собою людство заступали.
Тільки жити – в нас бунтує спрага,
Та продовжить пісні родоводу…
А лишилась вірності присяга –
Батьківщині. Матері. Народу..

Антон:

Вшануємо пам’ять тих, хто віддав своє життя під час ліквідації Чорнобильської катастрофи хвилиною мовчання

(хвилина мовчання)

Аня:

Ті, що згоріли в огні

В перші хвилини двобою,

Землю прикрили собою,

Як наші діди на війні.

Не залишили пости,

Мужньо стояли на герці.

Пам'ятник їм вознести

Треба у кожному серці.

А думка людська пам'ятатиме вас.

А пам'ять людська повертатиме вас.

Безумство хоробрих — де вічність і мить,

Де згасли для вас і життя, і блакить.

Де зір ваш затьмарить скорбота земна.

Де нам, як набат імена, імена...

Безумство хоробрих — життя за життя,

Щоб тільки лишились мать і дитя...

Діма:

Драма в Чорнобилі сколихнула весь світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.

Антон:

Йод – 131, цезій – 134, 137, стронцій – 90, плутоній – 239, плутоній – 240. весь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на територіях України, Білорусії, Росії. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 відсотків території України. В життя мільйонів людей увійшли слова радіація, зона, ліквідатор, відселення.А на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.

Катя:

Впала з неба додолу потривожена ангелом зірка

Покотилась до обрію, збурила зоряну синь

На душі стало сумно, на устах стало солоно-гірко

Бо Чорнобиль – трава – не полин.

Чом же ти, Україно, материнська вербова колиска

Знов така мовчазна, мов обпалена груша стоїш?

І течуть твої сльози, і болять твої роки так близько.

Чом не просиш у Бога здоров’я для діток своїх?

Ти завжди була з Богом, не нужденна ні хлібом, ні сіллю

Якже ти допустила, щоб скалічили душу твою?

Впала з неба зоря, покотилась Чорнобильська зірка...

Сіра осінь прийде, готуватись до вічності треба,

І петля радіації стягує шию твою

Встань, моя Україно, простягни свої руки до неба

Знай, що Бог ще чекає молитву твою.

Аня:

На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.

Діма:

Але це ще далеко не все. Працюючий на повну потужність третій блок Чорнобильської АЕС може вийти з ладу в "любу хвилину", а опорні конструкції четвертого вже похороненого готові рухнути в будь-який час. Так що загрожує катастрофа, набагато страшніша ніж та, що сталася 26 квітня 1986р. Вихід з цієї ситуації один. Потрібно знову будувати саркофаги не тільки над зірваним реактором. Це спонукало жителів Поділля і Полісся задуматися над тим, що їх чекає внаслідок розбудови Хмельницької та Ровенської АЕС.

Катя:

Щоб не жахало людство до виття,
Що атома приборкать сили згубні,
Із нами всі народи волелюбні
Стають на варті миру і життя.
Щоб океанів ядерний прибій
Не хлюпнув, не збив землі з орбіти,
Між зорями, щоб вічно голубіти
Землі - планеті нашій голубій.

Антон:

Чорнобильська аварія - перший дзвінок у XXI століття. Нехай у цей день, День Національної скорботи, тяжкі дзвони Чорнобилю відгукнуться в думах кожного з нас співчуттям і милосердям.

(Дзвонять дзвони)

Антон:

Пречиста Діво, збережи цей світ,
А в ньому нашу рідну Україну.
Сади і гори, ріки і моря,
І пташинку, і звірину, й людину.
Усім хто є, усім, хто буде,
Даруй здоров'я, чистоту і вроду.
Щоб їх ім'я, а в імені - любов
Передавалися від роду і до роду.

Просимо Боже, не тільки за себе ми –
Просим ще більше за них:
Вільного світу і цвіту яскравого
Для молодих поколінь.
Убережи їх від злого й лукавого,
Дай кращу долю!
І лишилась вірності присяга -
Батьківщині! Матері! Народу!
Щоб наша дума і дорога
Єднали глибину і вись -
Вола Чорнобильська пересторога:
Людство! Зупинись!

Діма:

Б’ють тривожним набатом дзвони Чорнобиля… Вони нагадують: Пам’ятайте! Хай не повториться! Хай земля зацвітає навесні пишним буйством кольорів, хай пнуться до сонця трави, хай повертаються з чужини журавлі, несучи на крилах радість зустрічі з рідною землею. Хай кожен новий день сповнює ваші серця миром та спокоєм.

Аня:

На цьому нашу лінійку, присвячену Дню пам’яті аварії на Чорнобильській атомній електростанції закінчено. Дякуємо за увагу!