Мистецтво Франції середини ХІХ століття.

Мистецтво Західної Європи другої половини ХІХ століття.

Художня культура другої половини ХІХ ст. вирізняється надзвичайною строкатістю, яка відповідає

Мистецтво Франції середини ХІХ століття.

Французьке мистецтво продовжує домінувати у світовому художньому процесі.

Провідний напрям середини століття – критичний реалізм. Саме в цей період формується його теоретична програма та втілюється у художні форми.

Архітектура. Прискорене зростання міського будівництва не сприяє розвитку архітектури як виду мистецтва (адже панує еклектика), проте швидко змінюються технології, з’являються нові матеріали та конструкції, відчувається вплив промислового розвитку. Архітектори враховують вимоги економії, зручності, раціональності, розвитку транспорту та ін..

Образотворче мистецтво.

Оноре Дом’є (1808 - 1879) – художник, творчість якого пов’язана з революційними подіями 1830 та 1848 рр. Майстер сатиричної графіки, зокрема карикатури, живописець. Співпрацював з журналами «Карікатюр», «Шаріварі» та ін. Автор численних ілюстрацій.

Група художників-пейзажистів, що працювали у Барбізоні, зокрема Каміль Коро створюють реалістичні образи природи, втілюють почуття та настрої. Увагу глядача у роботах Коро провертає світло – спокійне, розсіяне, яке підкреслює настрій мрійності, спокою, тиші. Пейзажі Теодора Руссо підкреслюють матеріальність природних об’єктів. Жюль Дюпре намагався відтворювати драматичні стани природи. Шарль-Франсуа Добін’ї був поетом тихих світанків та вечорів.

Близьким до групи барбізонців був Франсуа Мілле (1814 - 1875), головною темою творчості якого була не лише рідна природа, а життя та праця селян, які він зображував із надзвичайною теплотою та проникливістю.

Створення нової естетики, що стверджує цінність буденного, пов’язане з ім’ям Гюстава Курбе. Персональна виставка 1855 р., влаштована внаслідок відмови з боку Салону, засвідчила творче кредо митця та його теоретичне обгрунтування.