Модуль і . Теоретико-методологічні основи фінансової санації підприємств 1 page

Дніпропетровська державна

Фінансова академія

Фінансова санація

Та банкрутство підприємств

Навчально-методичний посібник

для студентів вищих навчальних закладів

Дніпропетровськ – 2013

МІНІСТЕРСТВО освіти і науки УКРАЇНИ

Дніпропетровська державна фінансова академія

Фінансова санація

Та банкрутство підприємств

Навчально-методичний посібник

для студентів заочної форми навчання, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст»

за галуззю знань 0305 «Економіка та підприємництво»

за спеціальністю 7.03050801 «Фінанси і кредит»

Дніпропетровськ – 2013

ББК 65.291.931

Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навчально-методичний посібник для студентів заочної форми навчання, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» за галуззю знань 0305 «Економіка та підприємництво» - Дніпропетровськ, - Дніпропетр. держ. фін. акад., 2013. – 130 с.

Навчально-методичний посібник містить програму навчальної дисципліни, методичні рекомендації до самостійної роботи, семінарських занять, виконання індивідуальних завдань, перелік питань до іспиту, список рекомендованої літератури.

Призначено для студентів економічних спеціальностей, викладачів.

Розглянуто та схвалено

науково-методичною комісією

факультету___________________

_____________________________

Протокол №___ від ___________

Розглянуто та схвалено

на засіданні кафедри

____________________

Протокол № ___ від____________

ЗМІСТ

Передмова

В процесі становлення ринкових відносин в Україні всі ланки фінансової системи опинилися у глибокій кризі. На межі банкрутства перебуває сьогодні багато підприємств, які не мають змоги вчасно виконувати свої зовнішні та внутрішні зобов’язання.

Зрозуміло, що неодмінною умовою оздоровлення вітчизняної фінансової системи є санація суб’єктів господарської діяльності. Лише в такому разі можна буде відновити платоспроможність і прибутковість основної маси платників податків, а отже, оздоровити державну фінансову систему. Водночас оздоровлення економіки значною мірою залежить від своєчасної та якомога безболіснішої ліквідації (реорганізації) неефективних виробничих структур, які не лише не поповнюють бюджету держави, а й потребують її постійної фінансової підтримки.

Навчально-методичний посібник підготовлено відповідно до програми навчальної дисципліни “Фінансова санація та банкрутство підприємства” для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст за галуззю знань 0305 “Економіка та підприємництво” напрямами підготовки “Фінанси і кредит”, “Економіка підприємства”.

Навчально-методичний посібник “ Фінансова санація та банкрутство підприємства ” призначений для допомоги у вивченні дисципліни, наочно розкрити зміст термінології банкрутства, фінансової санації підприємства, сутність методів і методології їх визначення та проведення.

Матеріал структуровано за програмою вивчення дисципліни в розрізі окремих тем. У ньому наочно розкрито: сутність предмету та об’єктів фінансової санації та банкрутства підприємств, види криз та причин їх виникнення, методика проведення санаційного аудиту, порядок організації контролінгу на підприємствах, порядок проведення діагностування рівня банкрутства та джерел фінансування санаційних заходів, реструктуризація підприємств, методи оцінки майна підприємства.

Схеми й таблиці цього розділу служать для ілюстрації порядку здійснення розрахунків ймовірності банкрутства, фінансового стану підприємства, розміру державної фінансової підтримки підприємств, порядок складання плану фінансової санації підприємства, що знаходиться в кризовому стані, оцінки ефективності реструктуризації підприємств.

Лаконічність і доступність наведеного матеріалу дасть можливість без будь-яких зусиль усвідомити проблемний характер окремих положень.

Матеріал, викладений у посібнику, дозволить активізувати пізнавальну діяльність при вивченні дисципліни, вивільнити час для практичної підготовки.

3. Завдання та методичні рекомендації до самостійної роботи

МОДУЛЬ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

Змістовий модуль І. Загальні основи фінансової санації

ТЕМА 1. ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

План вивчення теми

1. Фінансова санація підприємства.

2. Фінансова криза на підприємстві, економічний зміст та причини виникнення кризи.

3. Сутність процесу санації, Санаційний менеджмент. Необхідність прийняття рішення про проведення фінансової санації підприємств зі складним фінансовим станом. Класична модель фінансової санації.

4. Фінансово-економічний контролінг та його роль у санації підприємств.

5. Санаційний аудит та оцінювання вартості майнового комплексу підприємства, діагностика. Акт аудиторської перевірки.

Навчальні цілі

В процесі вивчення матеріалу за даною темою студент повинен оволодіти наступними компетенція ми:

В результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен володіти наступними компетенціями:

Інструментальними: - здатність аналізувати та систематизувати інформацію з основних питань програмного матеріалу навчальної дисципліни з різних джерел навчальних посібників, монографій, статистичних щорічників, наукових статей тощо;

- вміння оптимально організовувати свій час за «золотим принципом» «час – гроші».

Міжособистісними:

- здатність виробляти навички управління на індивідуальному, міжособистісному та груповому рівнях.

Системними:

- здатність застосовувати загальні та професійні знання для організації особистої діяльності.

Спеціальними: - знання методологічних основ і методичного інструментарію управління фінансовою санацією підприємства;

- розуміння процесів, що відбуваються на підприємстві під час здійснення процедури санації та впливу внутрішніх та зовнішніх факторів на фінансовий стан підприємства, яке знаходиться в стані санації;

- визначати причини фінансової кризи на підприємстві;

- здатність здійснювати діагностику ймовірності банкрутства на підприємстві;

- володіння фундаментальними проблемами теорії та практики розробки плану проведення санаційного аудиту;

- володіти особливостями здійснення контролінгу та санаційного аудиту на підприємстві.

- уміння визначати необхідність та рівень державної фінансової підтримки санації підприємств;

Методичні рекомендації до вивчення теми

1. Фінансова санація підприємства

Найдієвішим засобом запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. У чому полягає сутність фінансової санації підприємств?

Термін «санація» походить від латинського «sanare» —оздоровлення, видужання. Економічний словник тлумачить це поняття як систему заходів, здійснюваних для запобігання банкрутств промислових, торговельних, банківських монополій, визначаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; ви-
пуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства[1].

Вважаємо, що наведене в словнику тлумачення цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів не є достатньо чіткими. Адже попередження банкрутства ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кризи. Наведений перелік заходів є неповним і не розкриває принципових методологічних підходів до вибору тих чи інших форм санації.

Згідно із Законом України «Про банкрутство» від 1992 р., під санацією розуміється задоволення вимог кредиторів і виконання зобов’язань перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами, у тому числі кредитором, що добровільно бере на себе задоволення зазначених вимог та виконання відповідних зобов’язань.

Санація розглядається як система заходів, передбачених процедурою провадження справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника і спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу і (або) зміною організаційної та виробничої структури боржника.

Санація - це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-право­вих та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Тобто санація - це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики або на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

2. Фінансова криза на підприємстві, економічний зміст та причини виникнення кризи

Висока собівартість продукції вітчизняного виробництва та істотне зменшення попиту на неї стали головними причинами фінансової кризи переважної більшості українських підприємств.

В умовах дії ринкових відносин суб’єкти господарювання мають постійно адаптуватися до змін попиту: розширювати асортимент, поліпшувати якість, знижувати собівартість та ціни, оптимізувати структуру витрат. Проте вітчизняні підприємства не змогли безболісно перейти від «ринку продавця», який діяв за адміністративної системи господарювання, до «ринку покупця». Керівники багатьох суб’єктів господарювання за браком належної кваліфікації (або зумисне) довели свої підприємства до межі банкрутства.

Останніми роками в Україні спостерігається стійка тенденція до зростання кількості фінансово неспроможних підприємств. Так, 1993 року збитковим було кожне дванадцяте підприємство, 1994-го — кожне дев’яте, 1995-го — кожне п’яте, 1996-го — кожне третє, а в 1997—98 рр. — кожен другий суб’єкт підприємницької діяльності працював збитково. У 1999 році, незважаючи на певні позитивні зрушення в економіці, тенденція до збільшення частки збиткових підприємств збереглася: понад половина підприємств працювали збитково.

Ще однією негативною тенденцією, яка є наслідком незадовільного фінансового стану більшості вітчизняних підприємств, є катастрофічне зростання їх кредиторської і дебіторської заборгованості.

Неплато­спроможність, у свою чергу, є підставою для оголошення підприємства банкрутом. Як наслідок, значна кількість позовних заяв до арбітражних судів надходить у зв’язку з банкрутствами підприємств.

Банкрутство та ліквідація підприємства означають не лише збитки для його акціонерів, кредиторів, вироб­ничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень до бюджету, зростання безробіття, що зрештою може стати одним із чинників макроекономічної нестабільності. Істотним є те, що серед підприємств, справи про банкрутство яких перебувають на розгляді, значний відсоток становлять такі, що тимчасово потрапили в скрутне становище. Вартість їхніх активів набагато вища за кредиторську заборгованість. За умови проведення санації (оздоровлення) чи реструктуризації ці підприємства можуть розрахуватися з боргами і продовжити діяльність. Проте через недосконале законодавство, відсутність належного теоретико-методичного забезпечення санації, дефіцит кваліфікованого фінансового менеджменту, брак державної фінансової підтримки виробничих структур та з інших суб’єктив­них і об’єктивних причин багато з потенційно життєздатних підприємств, у тому числі тих, що належать до пріоритетних галузей народного господарства України, стають потенційними банкрутами. На межі фінансової кризи опинилось і чимало фінансово-кредитних установ.

З огляду на сказане вивчення теми «Фінансова санація та банкрутство підприємств» є надзвичайно актуальним.

У ринковій економіці банкрутство підприємств — нормальне явище. Із кожних 100 новостворених підприємств утримується на ринку не більш як 20—30. У США, наприклад, загальна кількість підприємств, оголошених банкрутами в 1997 році, досягла близько 30 000. Для Німеччини проблема банкрутства підприємств нині є актуальною не менш ніж для України.

Причому кількість фінансово неспроможних підприємств зростає не лише в абсолютному, а й у відносному вираженні. Найбільша кількість збанкрутілих у ФРН підприємств, як правило, спостерігається в галузі будівництва. А в Україні найбільше збанкрутілих підприємств припадає на галузь матеріально-тех­нічного постачання та збуту, хоча потенційно банкрутами є майже всі сільськогосподарські підприємства.

Банкрутство підприємств - це наслідок глибокої фінансової кризи, система заходів щодо управління якою не дала позитивних результатів.

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у цього підприємства потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності.

Фінансову кризу на підприємстві характеризують трьома параметрами: джерелами (факторами) виникнення; видом кризи; стадією її розвитку. Ідентифікація цих ознак дає змогу правильно діагностувати фінансову неспроможність підприємства та дібрати найефективніший каталог санаційних заходів.

Для вибору найефективніших форм санації, прийняття правильних рішень щодо усунення негативних процесів передовсім необхідно ідентифікувати причини фінансової неспроможності суб’єкта господарювання.

Фактори, які можуть призвести до фінансової кризи на підприємстві, поділяють на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).

Вплив зовнішніх факторів кризи має здебільшого стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, якщо менеджмент неправильно або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо відсутня або недосконало функціонує система раннього попередження та реагування, одним із завдань якої є прогнозування банкрутства.

Розрізняють три види кризи:

· стратегічна криза (коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал і відсутні довгострокові фактори успіху);

· криза прибутковості (перманентні збитки вихолощують власний капітал, і це призводить до незадовільної структури балансу);

· криза ліквідності (підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності).

Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи. Існують три фази кризи:

а) фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління);

б) фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;

в) кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням підприємства і призводить до його ліквідації.

Ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумовою правильної та своєчасної реакції на неї.

3. Сутність процесу санації, Санаційний менеджмент. Необхідність прийняття рішення про проведення фінансової санації підприємств зі складним фінансовим станом. Класична модель фінансової санації

Менеджмент фінансової санації підприємства. Процес організації фінансової санації підприємств можна подати трьома основними функціональними блоками:

1. Розробка санаційної концепції та плану санації.

2. Проведення санаційного аудиту.

3. Менеджмент санації.

Як правило, план санації розробляють за дорученням власників чи керівництва підприємства консалтингові чи аудиторські фірми в тісному взаємозв’язку із внутрішніми службами контролінгу (якщо такі є на підприємстві). У разі, якщо санація здійснюється у ході провадження справи про банкрутство, то розробляти план повинен призначений арбітражним судом керуючий санацією. Санаційний аудит здійснюється аудиторськими компаніями на замовлення потенційних санаторів, кредиторів та інших осіб, які можуть взяти участь у фінансуванні санації.

Вирішальне значення для успішного проведення фінансового оздоровлення підприємства є організація ефективного менеджменту санації. Сутність менеджменту санації можна розглядати у двох аспектах: інституційному та функціональному.

Зінституційного бокудо менеджменту санації можна віднести всіх фізичних осіб, які уповноважені власниками суб’єкта господарювання чи силою закону провести фінансову санацію підприємства.

Зфункціонального бокуменеджмент санації — це система антикризового управління, яка полягає в ефективному використанні фінансового механізму з метою запобігання банкрутству та фінансового оздоровлення підприємства.

Класична модель фінансової санації. Згідно з класичною моделлю санації процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення (ідентифікації) фінансової кризи. Наступним етапом санації є проведення причинно-наслід­кового аналізу фінансової кризи. На підставі поданої інформації (первинні бухгалтерські документи, рішення зборів акціонерів, фінансові плани тощо) визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, вид кризи, її глибина та якість фінансового стану фірми.

В рамках аналізу здійснюється експертна діагностика фінансово-господарського стану підприємства, аналізуються його сильні та слабкі сторони. На підставі результатів причинно-наслідкового аналізу, згідно з класичною моделлю санації, робиться висновок про санаційну спроможність підприємства, доцільність чи недоцільність санації відповідної господарської одиниці. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, ринки збуту продукції втрачено, структура балансу незадовільна, то приймається рішення про консервацію та ліквідацію суб’єкта господарювання.
В іншому випадку санація означатиме лише відстрочку в часі ліквідації підприємства і нічого окрім додаткових збитків для власників та кредиторів не принесе.

4. Фінансово-економічний контролінг та його роль у санації підприємств

Однією з причин виникнення кризової ситуації на більшості українських підприємств є низький рівень менеджменту. Саме некваліфіковані та помилкові дії керівництва довели багатьох суб’єктів господарювання до межі банкрутства. Істотним фактором, який зумовлює прийняття неправильних управлінських рішень, є відсутність на вітчизняних підприємствах системи контролінгу.

Фахівці в галузі санації схиляються до того, що нормальне функціонування підприємства, його фінансове оздоровлення неможливе без упровадження системи контролiнгу.

Важливим компонентом санаційного процесу є координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Менеджмент підприємств має своєчасно виявляти та використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об’єктивні кваліфіковані рішення для подолання можливих перешкод при здійсненні оздоровчих заходів. Відчутну допомогу тут може надати опера­тивний санаційний контролінг, який синтезує в собі інформаційну, планову, консалтингову, координаційну та контрольну функції.Завданням санаційного контролінгу є ідентифікація оперативних результатів, аналіз відхилень та підготовка проектів рішень щодо використання виявлених резервів та подолання додаткових перешкод.

Вирішальним при цьому є створення системи інформаційного забезпечення, планових, аналітичних та контрольних служб.

Зауважимо, що не існує єдиних рецептів організації менеджменту санації підприємства. Кожен випадок фінансової кризи потребує індивідуального підходу до управління процесом її подолання.

Одне з головних завдань стратегічного контролінгу полягає у своєчасному виявленні стратегічних проблем на підприємстві. З метою швидкої ідентифікації фінансової кризи, виявлення причин, що її зумовлюють, та розробки антикризових заходів на підприємствах доцільно впроваджувати систему раннього попередження та реагування (СРПР). Система раннього попередження та реагування — це особлива інформаційна система, яка сигналізує керівництву про потенційні ризики, які можуть насуватися на підприємство як із зовнішнього, так і з внутрішнього середовища.

5. Санаційний аудит та оцінювання вартості майнового комплексу підприємства, діагностика. Акт аудиторської перевірки

У вітчизняній науково-практичній літературі поняттю «санаційний аудит» досі приділялося дуже мало уваги, оскільки здебільшого економісти не вбачали істотної різниці між звичайним аудитом та аудитом, здійснюваним на підприємствах, що перебувають у фінансовій кризі. З прийняттям Закону України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом », яким передбачена можливість досудової санації, а також санації підприємства і укладання мирової угоди під час провадження справи про банкрутство, питання проведення саме санаційного аудиту підприємств набуває надзвичайної актуальності. Адже рішення санаторів, кредиторів, арбітражного суду щодо застосування процедури санації чи мирової угоди істотно залежить від висновків санаційного аудиту досліджуваного підприємства.

Санаційний аудит є окремим напрямком діяльності аудиторських фірм. Він має свої особливості як щодо методів, так і щодо об’єктів і цілей проведення. Характерним для санаційного аудиту є те, що він проводиться на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі. Головна його мета — оцінити санаційну спроможність підприємства на підставі аналізу фінансо-господарської діяльності та наявної санаційної концепції.

Санаційний аудит проводять зовнішні аудитори в тісній співпраці з внутрішніми службами підприємства, особливо з відділом контролінгу. Особи, які здійснюють санаційний аудит, мають бути не лише висококваліфікованими економістами, а й розумітися на галузевих особливостях діяльності того чи іншого підприємства. У правовому та економічному плані аудитор має бути повністю незалежним як від підприємства, котре він перевіряє, так і від замовникааудиторського висновку (кредиторів та інвесторів).

Санаційний аудит є найважливішою складовою процедури санації та відіграє вирішальну роль у мобілізації підприємством фінансових ресурсів. Він полягає в перевірці повноти, достовірності та ефективності поданої санаційної концепції.

Акт аудиторської перевірки. Завершується аудит загальною оцінкою санаційної спроможності підприємства з подальшим прийняттям рішення про доцільність санації чи ліквідації суб’єкта господарювання та складанням акта аудиторської перевірки.

На підставі здобутих у результаті санаційного аудиту даних розробляються загальні висновки та пропозиції щодо доцільності ліквідації чи санації підприємства. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, структура балансу незадовільна, ринки збуту продукції втрачено, стратегія розвитку підприємства відсут­ня, концепція санації недосконала, то робиться висновок про санаційну неспроможність підприємства та доцільність його
ліквідації.

Завдання до самостійної роботи

1.Вивчення теоретичного матеріалу відповідно до програми навчальної дисципліни.

2. Засвоєння основних понять і термінів щодо суті фінансової санації та банкрутства підприємства.

3.Вивчення законодавчих та інструктивних документів.

4. Конспектування першоджерел, підготувати відповіді на контрольні запитання.

5. Здійснити огляд періодичної та наукової літератури.

6. Підготуватись до практичних занять.

Питання для самоконтролю

1. Визначити наявність кризи, її вид та фазу розвитку.

2. Визначити фактори, які зумовили кризу.

3. Ризик та його види.

4. Сутність банкрутства.

5. Сутність санації.

6. Першочергові заходи для санації.

7. Менеджмент санації.

8. Фінансово-економічний контролінг та його роль у санації підприємства.

9. Санаційний аудит та оцінювання вартості майнового комплексу підприємства.

10. Експертна оцінка запланованих санаційних заходів.

11. Акт аудиторської перевірки.

Термінологічний словник ключових понять

Альтернативна санація - форма фінансової санації з допомогою власників підприємства, за якої акціонер (пайовик) на добровільних засадах може зробити вибір між деномінацією чи консолідацією своїх корпоративних прав, з одного боку, та здійсненням безповоротної фінансової до­помоги підприємству — з іншого. Перед власниками постає проблема вибору: або вони роблять цільові внески для погашення непокритих збитків підприємства і зберігають належну їм частку (в абсолютному і від­носному розмірах) номінальної вартості статутного фонду, або погоджу­ються на зниження номінальної вартості своїх корпоративних прав, уникаючи будь-яких доплат.

Арбітражний керуючий - розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор — фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому зако­нодавством порядку, і діє на підставі ухвали арбітражного суду. Одна і та сама особа може виконувати функції арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство.

Аудит -незалежна експертиза публічної бухгалтерської та фінансової звітності, іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності су­б’єкта господарювання, яка має на меті визначити достовірність його звітності, з’ясувати повноту обліку й відповідність чинному законодавству, сформувати висновки щодо реального фінансового стану цього суб’єкта.

Банкрутство -пов’язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього строк заявлені до неї з боку кредиторів вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом. Згідно із Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справа про банкрутство порушується арбітражним судом, якщо безспірні вимоги кредиторів до борж­ника становлять разом не менш як 300 мінімальних розмірів заробітної плати і не були задоволені протягом трьох місяців після визначеного для їх погашення строку.

Банкрутство приховане - навмисне приховування факту стійкої фінансової неспроможності поданням недостовірних даних кредиторам, дер­жавним органам та іншим зацікавленим особам. Має на меті одержання кредиту, вигідного державного замовлення і т. ін. Якщо приховування банкрутства завдало матеріальних збитків кредиторам чи державі, то винні в цьому особи караються згідно з Кримінальним кодексом України.