Жири і незамінні жирні кислоти

Кормові жири є найважливішим джерелом енергії для риб. Життєво важливо включати у раціон досить кормового жиру для зниження споживання білка як енергетичного субстрату (ефект економії білка). Продукти метаболічного забруднення, що утворюються у результаті розпаду жирів, це усього лише нешкідливі двоокис вуглецю і вода. Оскільки рибам властиві відносно низькі енергетичні потреби, завжди необхідно піклуватися про те, щоб зменшити вміст жиру у кормі до значень нижче 15% щоб уникнути його відкладення, що у крайніх випадках може бути причиною жирового переродження печінки. Жири є також найважливішими носіями жиророзчинних вітамінів (A, D, E, K), а деякі поліненасичені жирні кислоти використовуються у синтезі біологічно активних речовин і є незамінними.

Значну роль жири відіграють в регуляції поведінки риб. Так, міграція хамси на зимівлю забезпечується тільки за досягнення ними 10 % жирності. Салака теж починає міграцію при досягненні певної жирності, що призводить до змін в біохімічних показниках крові і появи міграційної домінанти.

Риби мають істотні потреби у деяких n – 3 і n – 6 поліненасичених жирних кислотах, які вони не можуть синтезувати самі. Дефіцит незамінних жирних кислот у риб найкраще запобігти, додаючи до раціону ліноленову (n – 3) і лінолеву (n – 6) кислоти. Як правило, рибам потрібні жирні кислоти із великою довжиною ланцюга і більш високим ступенем ненасиченості. Причини цього полягають у тому, що у риб температура тіла нижче, ніж у ссавців, і жирні кислоти із низькою температурою плавлення необхідні для забезпечення пружності клітинних мембран. Точка плавлення жиру корелює із довжиною ланцюга і ступенем ненасиченості жирних кислот, що входять до його складу. Звичайно, чим нижче точка плавлення жирів, тим вище ступінь ненасиченості і вище їхня засвоюваність для риб.

У залежності від температури води, її солоності і стадії життя риби, незамінні жирні кислоти необхідно додавати до корму у різних співвідношеннях n – 3 і n – 6. При температурах від 5 до 10° С зі співвідношення n – 3 / n – 6 близько до 2, тоді як при температурах між 15 і 20 ° С вони знижуються до 0,5.

На високу потребу в n – 3 жирних кислотах за низьких температур необхідно звернути особливу увагу при складанні раціону для риб, що живуть у холодній воді, у ставках із низькою температурою води. Крім того, зроблено висновок, що солоність води сприяє підвищенню потреби у лінолевої жирної кислоти n – 3, але це також може бути пов’язане із впливом більш низької температури морської води у порівнянні із мілководними тропічними прісноводними озерами. Дефіцит цих незамінних жирних кислот викликає підвищену смертність, ерозію плавців, а у більш важких випадках – "шоковий синдром", за якого риба не у змозі контролювати реакції м'язів і хитливо плаває де-небудь осторонь у ставку.

У даний час велику увагу приділяють можливим потребам у високоненасичених жирних кислотах, особливо ролі доказагексаенової кислоти для личинкової стадії риб. Ненасичені ліпіди корму дуже сильно окиснюються за доступом атмосферного кисню, за високих температур під прямими сонячними променями. Метаболіти, що утворюються у результаті окислювання, токсично впливають на організм риб, тому необхідне додавання в корм антиоксидантів для того, щоб запобігти процесу окиснювання. У риб, імовірно, існує зв'язок між вмістом поліненасичених жирних кислот у раціоні і потребами у вітаміні Е (який є природним антиоксидантом). Використання насичених жирів для годівлі риб в умовах низьких температур не рекомендується, тому що вони можуть затвердіти і закупорити кишечник.

Ліпідний обмін у риб привертає все більшу увагу дослідників, причому не тільки як одне із ключових ланок обміну речовин, але і як джерело цінних біотехнологічних ресурсів (наприклад, природних жиророзчинних антиоксидантів і сфінгозинів), які використовуються як препарати для профілактики онкологічних захворювань і адаптації організму в екстремальних умовах середовища. Кількість і склад ліпідів у тілі риб залежать від складу і засвоюваності екзогенних ліпідів, які присутні у кормових компонентах.

Кількість жирів у тілі риб має значні сезонні коливання. За час міграції у лососів кількість жиру у їхньому тілі знижується із 20 до 2 %. У кільки Фінської затоки вміст жирів у грудні досягає 13,5 %, а у липні падає до 6,3 %. Коропи накопичують досить значні запаси жиру до осені і втрачають їх під час зимової сплячки.

Якщо перегодовувати риб жирами і вуглеводами, а також за відсутності достатньої м'язової роботи накопичення жиру у тілі може прийняти патологічний характер. Так, наприклад, у Salmo irideus систематична дача корму, багатого на жири і вуглеводи, веде до жирової інфільтрації, а потім до дегенеративних змін у підшлункової залозі.

Склад жирів, які відкладаються у тілі, певною мірою залежить від якості жиру їжі. У більшості випадків можна встановити майже повну відповідність між йодним числом жиру риби і йодного числа організмів, які слугують їм їжею. Але відповідність ця відносна, оскільки жири риб у цілому, а також жири різних органів риб відрізняються за своїм складом.

У риб печінка стосовно жиру виконує метаболічну і, у деяких видів, депонуючу функцію.