Завдання та вправи для самоконтролю

Дієприкметник

1. Спишіть текст. Випишіть дієприкметники, поставте до них питання.

Після довгого літнього дня, коли сонце сідає, а розпечена земля поволі скидає з себе золоті шати, коли на бліде, втомлене днем небо з'являються крадькома несміливі зорі, Маланка з Гафійкою волочать курною дорогою утому тіла й приємне почуття скінченого дня. Вони несуть додому спечене, як і земля, тіло, а в складках одежі пахощі стиглого колоса... Розігнута врешті спина, спущена вільно рука, ще злегка тремтяча од цілоденного напруження, м'який пил під ногами, замість стерні, здається тепер щастям (За М. Коцюбинським).

2. Прочитайте речення. Випишіть дієприкметники, визначте їх вид, час, рід, число, відмінок.

1. Підхоплена хвилями шлюпка вилетіла в море (М. Трублаїні). 2. Тремтячими руками розгорнув Тарас папір (О. Іваненко). 3. Дбайливо политі й старанно підстрижені квіти красувалися серед в'янучих трав (В. Собко). 4. Око знов ваблять блукаючі вогні (М. Коцюбинський). 5. Згаяного часу і конем не доженеш (Народна творчість). 6. В зів'ялих листочках хто може вгадати красу всю зеленого гаю (І. Франко). 7. Не цвіти ж, мій цвіте новий, нерозвинений цвіте, зов'янь тихо, поки твоє серце не розбите (Т. Шевченко). 8. Коли весною зацвіте трава в палаючих серпанках, в степ на курган крутий іде старенька зморена журавка (Д. Луценко). 9. Струмує теплий дим по коліях розмитих, дощами добрими напоєних доріг (М. Рильський).

3. Спишіть, вставляючи пропущені закінчення. Дієприкметники підкресліть, визначте їх рід (в однині), число і відмінок.

1. Осяян... сонцем, усміхнен... люди по вулицях Києва йдуть (В. Сосюра). 2. Пісня моя в невмируч... силі в моїм серці ясніє, живе (І. Франко). 3. Віз котився вузькою наїжджен... дорогою (М. Коцюбинський). 4. Засліплююч... струмінь рідкої сталі з важким шумом ринув у ківш. 5. Дорога зникла десь у горах за перевалом, до блиску викупай... зливами, повит... на верхах серпанками вогких розсіян... хмар (О, Гончар). 6. Між пожовкл... стернями лежить бит... осінній шлях (Ю. Яновський). 7. Якщо вода не тече, її називають мертвою, стояч.... 8. На березі валялися верби з корінням, викинут... повінню (М. Коцюбинський).

4. Спишіть. Замість крапок вставте дієприкметникові звороти, узгоджуючи дієприкметники з іменниками. Розставте коми.

1. За лісом починалося село... (розкиданий в горах та глибоких ярах). 2. Доріжка... (колись вимощений цеглою) тепер до половини заросла зеленим мохом. 3. Раставиця знову ховається між двома високими вербовими стінами... (неначе обсипаний зеленим пір'ям). 4. Червоні та сині квітки... (повишиваний на рукавах) дуже приставали до чорних брів (І. Нечуй-Левицький). 5. Передо мною простягся шлях... (обтиканий з обох боків старими липами у два ряди). 6. Згори було видно широку долину... (обставлений горами, вкритими лісом). 7. Невеличкі біленькі хатки... (окутаний садками та левадами) розбіглись по пагорбку. 8. Розкішні крислаті кущі з буйною лозою... (обліплений лапатим листом) вкривали підгір'я. 9. Гола земля безнадійно сіріла під олов'яним небом... (битий крилами вітру) (М. Коцюбинський).

5. Випишіть із наведених речень дієприкметники. Визначте їх вид, стан, час і синтаксичну роль.

1. Дрібні хатки під солом'яними дахами залишалися позаду, їх змінили кам'яні будинки, криті гонтою і бляхою, муроване передмістя тіснішало, стискалося... 2. Чужинці загомоніли, захоплені сміливими словами незнайомого... З. Він був не надто високий, але кремезний, одягнений у дорогий запорізький жупан; брязнула об край столу шабля в обсипаних коштовними каменями піхвах... 4. Полковник чекав з розпростертими для обіймів руками, поки кошовий скочив з коня. 5. Катерина повернула голову до сенаторів, обвішаних медалями й орденами, перев'язаних навхрест малиновими і голубими стрічками... 6. З перев'язаною рукою, в довгополій шинелі квапиться до станиці Зи-мовейської відпущений з війни поранений солдат Омелько Пугач. 7. Тупіт уже за спиною, чути мову вершників, та не оглядався мандрівник, задив-лений у плин ріки, заглиблений у себе (Із творів Р.Іваничука).

6. Утворіть:

а) від поданих дієслів — пасивні дієприкметники минулого часу. Провідміняйте дієприкметник чоловічого роду, утворений від виділеного дієслова.

Наситити, загоїти, виписати, замісити, виплекати, шити;

б) від поданих дієслів — пасивні дієприкметники минулого часу. Провідміняйте дієприкметник жіночого роду, утворений від виділеного дієслова.

Зберегти, натрудити, заспокоїти, перемелювати, бажати, прогнити;

в) від поданих дієслів — активні дієприкметники минулого часу. Провідміняйте дієприкметник чоловічого роду, утворений від виділеного дієслова.

Постаріти, порідіти, обважніти, згоріти, позеленіти, потемніти.

7. Випишіть із наведених речень дієприкметники. Визначте їх вид, стан, час і синтаксичну роль.

1. Сивко, забілений снігом, видавався ще сивішим, а лелека знову трусився біля нього від холоду (М. Вінграновський). 2. То була Одарка — тремтяча, мокра як хлющ (Гр. Тютюнник). 3. Я в людей попрошу тільки віри в кожне слово, почуте від мене (Л. Костенко). 4. Коли по садках зібрали всю садовину, пішли люди збирати в ліс смачну, солодку, почорнілу ягоду... (Остап Вишня). 5. Засмалені сонцем, закурені, мокрі од поту

обличчя вилискували радістю і здоров'ям (О.Довженко).

8. Випишіть окремо дієприкметники і прикметники. Поясніть лексичну і граматичну різницю між ними.

Сім'ю Вихорів зустрів також цей свіжий луговий запах. Побризкані росою, трави стояли тихі, принишклі, бо ранок був теж тихий та безвітряний і обіцяв сонячний жаркий день. Сонце уже зійшло, але його не було видно із-за темного лугу; небо освітилося ясно й погожо, і луг теж посвітлішав і прихорошився. Уже горіли мохнатими і червоними, як жар, шапками будяки, дихаючи солодким медвяним душком; цілими озерами поміж трав біліли соромливі невісточки в жовтих шапочках і білих віночках з пелюсточок навколо голівок; виплітався та спалахував іскрою петрів батіг; розпарена нічною задухою, гостро і нудливо смерділа болиголова, яка то тут, то там здіймалася вище всіх на своєму товстому і порожньому стовбурі, увінчаному тоненькими, схожими на віття кропу гіллячками; іноді посеред луки розкішно кущився верболіз, схожий здаля на копицю сіна; над ними уже кружляли чайки, вишукували вранішню поживу на сніданок. Близькість ріки відчувалась особливо виразно не тільки по тому свіжому холодному повітрі, яким віяло з очеретів, а й по щедрій росі на травах, яка бризкала людям на руки і на ноги світлими льодяними краплями, таємничістю звуків, властивих для кожного приріччя: тихим бульканням, коротким раптовим плюскотом, якимось шарудінням, схожим на чиїсь хитрі кроки. Може, то лисиця вигулювала очеретами, а може, вовк-сіроманець підшукував собі посухіщий острівець, щоб розташуватися там на цілоденний відпочинок та подрімати на сонечку після тяжких і невдалих нічних мандрів (Г. Тютюнник).