Лекція 7. Роль пішоходів в безпеці дорожнього руху

Пересування людини в сучасному місті, насиченому транспортом, стало проблемою, що потребує, крім спеціальних заходів, психологічної підготовки населення. Пішоходи потрапляють в аварії в 13 разів частіше, ніж пасажири громадського транспорту, і в 2 - 4 рази частіше, ніж пасажири легкових автомобілів. Отже, в основному на дорогах страждають і отримують більш тяжкі травми пішоходи. Основними причинами ДТП з боку пішоходів є:
• перехід проїзної частини у місці, не призначеному для цього або на червоний сигнал світлофора;
• перехід вулиці безпосередньо біля транспорту, що стоїть або наближається;
• перехід вулиці в місцях, де вона погано продивляється в обидва боки;
• раптовий вихід пішохода на проїзну частину з-за транспорту, що стоїть;
• розваги на проїзній частині або поблизу неї;
• неуважність під час переходу вулиці.
Пішоходи не виявляють належної обережності та не вміють прогнозувати дорожню обстановку. Найбільш складні ситуації створюють для водіїв діти, п’яні пішоходи та особи похилого віку. Раптова поява їх на дорозі нерідко завершується тяжкими травмами і загибеллю. На перехрестях та на переходах, що не регулюються, здійснюється 43,6% наїздів і на перегонах вулиць - 43,3%, тобто там, де пішохід повинен самостійно оцінити дорожню обстановку, визначити швидкість і напрямок руху транспорту і свою поведінку. Тільки підвищенням рівня знань пішоходів, вихованням норм поведінки можна реально скоротити число нещасних випадків на дорогах з вини самих потерпілих.
Стандартні аварійні ситуації для пішоходів у дорожньому русі:
• автобус, тролейбус, що стоїть на протилежному боці вулиці, до якого намагається встигнути пішохід. Зосереджуючи увагу на меті свого руху, він може не помітити машину, що наближається. Рідний дім, школа, магазин, кіоск тощо – мета руху дитини через вулицю;
• знайомі, товариші, яких пішохід побачив на протилежному боці вулиці;
• друзі, які йдуть трохи попереду під час руху групою через дорогу (той, що йде позаду, може не помітити небезпечного для себе автомобіля);
• м’яч, який викотився на дорогу, собака, що вибігла на проїзну частину (для дитини, яка біжить слідом);
• пішохід, який крокує поряд (найчастіше під час розмови);
• на вулиці з мало інтенсивним рухом транспорту, що справляє враження пустинної, дитина вибігає на проїзну частину не дивлячись;
• школяр рухається по тротуару й, не оглянувши проїзну частину, починає переходити її навкіс;
• діти бавляться поблизу дороги і, захоплені грою, вибігають на неї;
• пішохід готується до переходу вулиці і не помічає автомобіля, що повертає праворуч (для того, щоб його помітити, слід подивитися не лише праворуч, але й ліворуч, позад себе);
• дитина не звикла дивитись у далину, щоб виділити малопомітні предмети;
• людина може не помітити автомобіля темного кольору на темному тлі, який рухається з великою швидкістю, або мотоцикла чи мопеда;
• дитина пробігає чи проїжджає на велосипеді повз виїзд з подвір’я, території підприємства і не помічає автомобіля, що виїжджає;
• на значній відстані від пішоході з’явився автомобіль чи мотоцикл, який швидко наближається. Пішохід, помітивши його здалеку, не може визначити час подолання ним цієї відстані і починає переходити вулицю, не маючи для цього резерву часу;
• помітивши автомобіль один раз, пішохід більше не дивиться в той бік, хоч необхідно через деякий час поглянути повторно – перша оцінка буває неточною, може змінитися швидкість руху, його напрямок, з провулка чи подвір’я виїхати інший автомобіль;
• водій забув вимкнути світловий показник лівого чи правого повороту і натомість їде прямо, а пішохід тим часом переходить вулицю, вважаючи, що автомобіль повертатиме перед нею;
• водій великогабаритного транспортного засобу виконує поворот, а пішохід стоїть на розі радіуса повороту (під час повороту автобуса, вантажівки з причепом та інших габаритних транспортних засобів передні та задні колеса рухаються по різних траєкторіях). Якщо стояти близько, автомобіль може збити людину задньою частиною кузова чи причепа;
• пішохід знаходиться позаду автомобіля, що стоїть, але може поїхати заднім ходом, і водій не помітить людину, що є позаду;
• у темну пору доби пішохід розраховує, що водій бачить його і може об’їхати чи зупинитися; якщо світло фар автомобіля спрямоване на пішохода, то це ще не означає, що водій бачить людину. Коли ввімкнене ближнє світло, то воно освітлює проїзну частину тільки за кілька метрів перед автомобілем.
У свій час Сократ сказав: “Я вирішив, що перестану займатись вивченням неживої природи і постараюсь зрозуміти, чому так виходить, що людина знає, що добре, а робить те, що погано”. Сучасна психологія дозволяє певною мірою дати відповідь на це складне питання. Для того, щоб людина виконувала якісь вимоги, у неї повинна бути психологічна установка на постійне їх виконання. Таким чином, першоосновою правильної поведінки пішохода на дорогах є виховання установки на суворе дотримання правил дорожнього руху. Тому перед суспільством постає найважче завдання - не лише виховувати, а й перевиховувати пішохода, що вже має певний погляд на виконання цих правил.
Поведінка пішоходів на дорогах залежить від особисто-характерологічних властивостей людей, вікових особливостей і психічних станів.
Всім відомо, що є люди від природи обачні, обережні, а є люди поверхові, легковажні, схильні до швидких рішень і непродуманих ризикованих вчинків. По-різному ведуть себе в житті діти, підлітки, дорослі й літні люди. Вимоги дорожнього руху переломлюються в їх свідомості не лише через вікові характеристики, але і через їх життєвий досвід. Для людини властива надзвичайна різноманітність психічних станів, які визначають рівень уваги, обережності, здібності реально оцінити ситуацію на дорозі і неначе формують рівень охоронного потенціалу.
Автомобільні потоки перешкоджають рухові пішохода до наміченої цілі, що призводить до чекання, появи нетерпіння і прагнення скоріше перервати затримку. Дослідами із проведенням кінозйомки було встановлено, що коли тривалість чекання на перехресті перевищує 16-17 секунд, то пішоходи прагнуть скоротити його і частіше порушують правила. Затримка на перехресті, викликана необхідністю пропустити транспортний потік, вимагає напруги волі і супроводжується реакцією “томливого чекання”. Ця реакція набуває більш гострого характеру, якщо пішохід чекає зеленого сигналу світлофора при вільному, в його розумінні, перехресті. Ця задача сприймається людиною і вирішується нею в залежності від особистісно-характеристичних особливостей.
Запропонований ще Гіпократом розподіл людських індивідуальностей на чотири темпераменти не втратив свого значення і в наш час:
* сангвінічний - характеризується врівноваженістю, спокоєм, швидким орієнтуванням, легким пристосуванням до обставин і т.д.;
* холеричний - притаманні гарячність, швидкість рішень, різкість дій, недостатня продуманість вчинків і т.п.;
* флегматичний - немов би дзеркальна протилежність холеричному темпераменту: спокій, повільність, розміреність;
* меланхолічний - нерішучість, соромливість, схильність до ускладнення обстановки, до непродуманих вчинків.
Під характером розуміють найбільш стійкі і виразні риси, що виявляються у вчинках людини, її реакціях, формах поведінки, відношенні до людей, до праці, до правил поведінки. Класифікацій характерів в літературі багато, але з позицій проблеми, що розглядається, доцільно виділити три основних типи характерів з тим, щоб люди самі у повсякденному житті могли коректувати негативні риси характеру не