Лекція 4: Роль пам’яті та мислення водія у запобіганні ДТП

Керування автомобілем – це процес, що постійно супроводжується підвищеною небезпекою для водія, пасажирів, пішоходів та інших учасників руху. Тому водіння потребує максимально ефективного використання набутих за життя навичок та психофізіологічних властивостей. До цих властивостей належать: увага, мислення, пам'ять, емоції, характер водія, дисциплінованість, працездатність, переконання.

Під час керування водій постійно отримує інформацію про дорогу та події на ній в межах поля зору. Також, водій безперервно контролює та аналізує дії інших учасників руху, передбачаючи їх можливу реакцію. Та приймає відповідні рішення щодо безпечного керування власним авто. Більшість інформації надходить до водія не з приладів ТЗ, а шляхом безпосереднього спостереження, через зір та слух. Відповідно велика кількість інформації, що надходить до водія ускладнює процес сприйняття, опрацювання та прийняття рішення. Для того, щоб не потрапляти в аварійні ситуації, психічний апарат сучасного водія має постійно перебувати в оптимальному стані. Кожен водій повинен знати принцип роботи свого психічного апарату і постійно його вдосконалювати.

Однією зі складових функцій діяльності людини, яка допомагає водіям у складних дорожніх умовах є пам'ять.

Пам'ять – це здатність фіксувати, засвоювати, зберігати і відтворювати інформацію. Вона має мати достатній обсяг, швидкість, точність, тривалість.

Розрізняють зорову, слухову, рухову пам'ять. За пам'ять відповідають частини мозку, що називаються гіпокампом. Гіпокамп (від грец. Hippocampos — мофологічний кінь гіпокамп або морський коник) — частина лімбічної системи головного мозку (нюхального мозку). Бере участь в механізмах формування емоцій та консолідації пам'яті, тобто переходу короткочасної пам'яті в довготривалу. Лимбическая система (от лат. limbus — граница, край) — совокупность ряда структур головного мозга. Участвует в регуляции функций внутренних органов, обоняния, инстинктивного поведения, эмоций, памяти, сна, бодрствования и др.

Однією з властивостей пам’яті є забування, тої інформації, яка рідко використовується.

Органами зору водій сприймає 90% інформації, яка у вигляді сигналів, які трансформуються в електричні імпульси, потрапляє до головного мозку. Мозок відшуковує відповідні нейрони, що зберігають інформацію про те, як діяти у відповідній ситуації. Відшукані нейрони надсилають відповідний імпульс до спинного мозку. Останній у свою чергу надсилає виконавчі імпульси до рук та ніг, котрі і виконують відповідні дії з керування автомобілем.

Як і кожна досконала система, психічний апарат має зворотній зв'язок. Сигнали про виконані дії повертаються до головного мозку, інформують про виконану роботу, після чого відповідний нейрон перестає надсилати збуджуючі імпульси до спинного мозку. Передача таких сигналів відбувається протягом певного часу, що зумовлює певну затримку у виконанні дій водія. Ця затримка може становити від 0,0001 до 0,5 с. А при наявності досвіду затримка буває незначною, що доводить відповідні дії до автоматизму. Цей автоматизм ґрунтується на рефлекторних зв’язках, що набуваються відпрацюванням професійної навички. Якщо водій стикається із ситуацією, якої раніше не було, то нейронів в яких є ця інформація немає. Якщо, ситуація була, але давно, то необхідний довший час для її відшукування. Уникнути ДТП у небезпечній ситуації можна, постійно збагачуючи свою пам'ять інформацією про оптимальну поведінку в конкретній ситуації, тобто постійно підвищуючи майстерність та досвід.

За автоматичні дії водія відповідає так званий старий мозок, що знаходиться в нижній задній частині голови. Він зберігає тисячі правильних рішень тих чи інших ситуацій. У ньому нейронів більше, ніж у всьому мозку.

«Старий мозок» ніби осторонь спостерігає за процесом вибору рішень «іншим мозком», а потім завантажує в себе правильні рішення для збереження і подальшого швидкого використання в аналогічних ситуаціях. Неправильні рішення «старий мозок» відкидає. Він формується людини до 25-30 років. Найтиповіша реакція водія-новачка в небезпечній ситуації: «Ой наскочу на стовп». І, найчастіше, саме це і відбувається., навіть, якщо стовп один на всьому шляху. Рухи, про які постійно думати, а потім виконати, не помічаючи цього називаються ідеомоторними. У водіїв-початківців вони призводять до помилок в аварійних ситуаціях, а у водіїв-професіоналів, навпаки корисними. Вони допомагають вдосконалювати водійську майстерність, якщо їх правильно використовувати.

Наприклад: 1) автогонщики користуються ідеомоторними рухами. Після кожної гонки, вони подумки проходять трасу і доводять свої рухи до автоматизму, щоб під час гонки не витрачати час на рішення. Перед гонкою, проходять усю трасу і уявляють майбутні рухи під час гонки.

2) під час підготовки льотчиків фахівці дійшли висновку, що після польотів, які здійснювалися подумки, під час реальних польотів помилки допускалися там, де ситуацію важко уявити та змоделювати в голові.

Тому, кожен водій повинен проходити подумки маршрут, передбачати можливі ситуації, та позитивні виходи з них. Такі вміння виховуються в кожному з нас.

Мислення – найвищий пізнавальний процес, завдяки якому у свідомості людини відображаються зовнішні особливості сприйняття об’єктів та явищ, та проходить аналіз їх. Воно дає можливість пізнати те, що приховане від нас, передбачати хід процесів і явищ внаслідок власних дій і дій інших.

Під час практичної діяльності з’являється оперативне мислення, яке спрямоване на досягнення найближчої цілі. У водія час для прийняття рішення обмежений, а прийняте рішення повинно терміново виконуватися. Це і є оперативне мислення.

Важливою особливістю водія є сприйняття інформації. Процес сприйняття полягає у відображенні якостей та властивостей предметів у вигляді єдиного образу. Сприйняття виділяє з діючих подразників найсуттєвіші і відволікає від несуттєвих. Зміна швидкості і напрямку руху сприймається вестибулярним апаратом водія. Наприклад: зміна відчуття, що виникає на поворотах, дає можливість оцінити граничну швидкість, перевищення якої може спричинити перекидання або занос автомобіля.