Структура суспільного продукту та макроекономічні моделі його відтворення

Важливою складовою та кінцевим результатом відтворення є сукупний продукт, який за умов товарного виробництва має не тільки натурально-речову, а й вартісну структуру. За своєю натурально-речовою формою суспільний продукт поділяється на засоби виробництва та предмети споживання. Відповідно до цього суспільне виробництво умовно поділяється на два підрозділи: І – виробництво засобів виробництва, які використовуються для виробничого споживання, компенсації спожитих у процесі праці матеріальних факторів виробництва; ІІ – виробництво предметів споживання, які використовуються для особистого споживання членів суспільства. Вартісна структура може бути представлена таким чином: c + v + m, де c – вартість спожитого постійного капіталу, v – вартість змінного капіталу, m – вартість додаткового продукту (за умов капіталістичних відносин цю частину вартості К.Маркс називав додатковою вартістю і вважав, що це основна категорія, яка характеризує суть капіталістичної експлуатації). У процесі розширеного відтворення кожна з частин сукупного суспільного продукту (ССП) виконує різні функції і виступає у різних функціональних формах. Та частина ССП, за рахунок якої відновлюються спожиті засоби виробництва, виступає як фонд заміщення (ФЗ). Після реалізації суспільного продукту вона повинна бути знову повернена у виробництво, щоб забезпечити початок нового виробничого циклу. Частина суспільного продукту, яка надходить у споживання у вигляді оплати праці, прибутків підприємців, різноманітних соціальних виплат, складає фонд споживання (ФС). Частина ССП, яка йде на розширення виробництва (нагромадження), – є фондом нагромадження (ФН).

Як бачимо, структура сукупного суспільного продукту є досить складною, і тільки тоді будуть забезпечені умови для безперервного його відтворення, коли між відповідними частинами суспільного продукту як у вартісній, так і натурально-речовій формах буде забезпечена певна пропорційність.

Перший в історії політекономії системний аналіз встановлення балансових пропорцій між натурально-речовими та вартісними елементами сукупного суспільного продукту зробив французький економіст Ф.Кене і представив його в праці “Економічна таблиця” (1758 р.).

Подальший розвиток підходу Ф.Кене до аналізу процесу відтворення сукупного суспільного продукту здійснив К.Маркс, який розробив модель реалізації ССП за умов простого та розширеного відтворення. Слід зауважити, що перш ніж створювати ці моделі, К.Маркс зробив ряд наукових припущень: 1) він абстрагувався від докапіталістичних форм виробництва, припустив, що суспільство складається з двох класів – найманих працівників та підприємців; 2) вважав, що всі товари продаються й купуються згідно з вартістю, тобто абстрагувався від цінових коливань; 3) припустив, що органічна побудова виробництва та норма додаткової вартості залишаються незмінними, а остання дорівнює 100%; 4) абстрагувався від існування світового ринку товарів та зовнішньої торгівлі між країнами тощо.

В основу аналізу пропорцій виробництва і реалізації сукупного суспільного продукту при простому відтворення К.Марксом покладено таку схему:

Вартість усього сукупного суспільного продукту за цією схемою складає 9000. У першому підрозділі (І) вироблено засобів виробництва на 6000 грошових одиниць, а предметів споживання у другому підрозділі (ІІ) – на 3000. Реалізація ССП в І підрозділі можлива на величину 4000 c, в другому підрозділі – на величину 1000 (v + m). Виникає потреба в обміні між обома підрозділами на величину нереалізованих залишків першого та другого підрозділів:

Як бачимо, підприємцям та робітникам першого підрозділу для виконання своїх функцій необхідні предмети споживання на суму 2000(v + m), які виробляються у другому підрозділі і залишилися там нереалізованими. Суб’єктам другого підрозділу для відновлення процесу виробництва необхідні засоби виробництва, які залишилися нереалізованими в першому підрозділі на суму 2000 c. Таким чином, можна визначити першу, основну умову реалізації ССП за умов простого відтворення:

І (v + m) = ІІ c.

Тобто продукт першого підрозділу дорівнює фонду заміщення другого підрозділу.

З цієї основної умови реалізації ССП витікають дві похідних від першої умови:

І (c + v + m) = I c + II c.

Продукт першого підрозділу дорівнює фонду заміщення обох підрозділів:

II (c + v + m) = I (v + m) + II (v + m).

Продукт другого підрозділу дорівнює чистому продукту обох підрозділів.

К.Маркс показав, якщо під час реалізації ССП будуть забезпечені вищезазначені умови, то економіка країни буде знаходитися в стані макрорівноваги та буде досягнута безперервність суспільного виробництва.