Характеристика соціально-педагогічної роботи місцевих громадських організацій

У дитячому й особливо молодіжному рухах на початку XXI ст. дедалі помітнішою стає соціально-педагогічна зорієнтованість громадських організацій, тому цей напрям роботи соціального педагога особливо актуальний і важливий. У його межах соціальний педагог діє як організатор заходів із надання соціальної допомоги різним категоріям населення. На думку дослідників дитячого руху (Р. Литвак, С. Тетерський, Є. Чепурних, А. Волохов), саме залучення учасників дитячих організацій до соціально значущої діяльності дає змогу розвинути ініціативу дітей, підлітків, створити умови для їх самостійного включення в життя суспільства, навчити здійснювати усвідомлений вибір. Соціальна діяльність сучасних дитячих та молодіжних організацій різнопланова. Вони надають соціальну і матеріальну допомогу незахищеним верствам населення (громадянам похилого віку, особам із функціональними обмеженнями, дітям-сиротам, самотнім), зокрема збирають речі, продукти, сприяють у розв'язанні побутових проблем, беруть шефство над будинками дитини, інтернатами, підтримують дитячі спортивні команди тощо. Члени громадських дитячих та молодіжних організацій беруть активну участь в організуванні дозвілля дітей та молоді, в т. ч. дітей-сиріт і дітей із функціональними обмеженнями. Культурно-масові заходи, як правило, мають тематичний характер (профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі, підготовка юнаків до військової служби, пропаганда здорового способу життя, підтримка творчої молоді та ін.). Ці види діяльності громадських організацій пов'язані з їх профілем, місцевими особливостями, кадровим забезпеченням, можливостями та іншими чинниками. З огляду на це важливо в практиці їх діяльності вдаватись до технологій волонтерської роботи. Громадські дитячі та молодіжні організації мають великий потенціал у здійсненні волонтерської діяльності. Це зумовлено історичними традиціями і актуальними потребами сьогодення. Основним напрямом волонтерської діяльності членів дитячих і молодіжних організацій є надання соціальних послуг незахищеним категоріям населення: придбання і доставка медикаментів, продовольчих, промислових та господарських товарів, книг, газет, журналів, гарячих обідів; приготування їжі, годування; допомога у проведенні заходів особистої гігієни; прибирання приміщення, прання білизни; обробіток присадибних ділянок; виконання ремонтних робіт; відвідування хворих у стаціонарних медичних закладах; читання художньої літератури, преси, написання листів; організування дозвілля тощо. Волонтери дитячих і молодіжних організацій беруть активну участь у масштабних акціях, святах, реалізації соціальних програм (фестиваль творчості дітей-інвалідів "Повіримо у себе", збір-похід "Молодь - за здоровий спосіб життя" та ін.).

Особливості діяльності соціального педагога в пенітенціарних закладах. Принципи перевиховання: залучення до праці, повага до особистості вихованця, самоврядування, співробітництво педагогів і вихованців.

соціально-педагогічна робота з неповнолітніми засудженими в пенітенціарних закладах – це вид професійної діяльності, що полягає у створенні освітньо-виховними засобами сприятливих умов для ресоціалізації та подальшої соціалізації особистості неповнолітнього на основі використання ресурсів особистості і громади.

Одним із системоутворювальних елементів організації соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми засудженими постають принципи – основоположні ідеї, керівні правила, що лежать в основі будь-якої людської діяльності (.На основі принципів розробляються в теорії та реалізуються на практиці мета, завдання, зміст, форми й методи діяльності

Діяльність соціального педагога має бути заснована на засадах толерантності. Слід мати на увазі, що фахівець працює зі спецконтингентом,кий відбуває покарання. Соціальний педагог має будувати свою роботу на основі терпимості до засуджених, не керуватися у своїй діяльності неприязним ставленням за національною, релігійною, віковою, статевої чи іншоюприналежністю, рівнем моральної зрілості та соціальним статусом.У своїй діяльності соціальний педагог має ознайомитися із загальновизнаними міжнародними нормами утримання засуджених у пенітенціарних установах

Спеціалісту також слід керуватися основними положеннями Загальної декларації прав людини, Конвенції ООН про права дитини, Конституції України як важливих документів в соціально-педагогічній роботі із засудженими.

Варто зазначити, що одним із основних завдань спеціаліста є розробка концепції соціально-педагогічної діяльності в пенітенціарній установі на основі вимог чинного законодавства, вивчення конкретних особливостей та умов діяльності виправної установи з допомогою адміністрації і соціально- психологічної служби. Саме зазначена концепція, на нашу думку, має стати основою для складання планів перспективної та річної роботи соціального педагога.

Для більш ефективної та продуктивної роботи із засудженими соціальний педагог має організовувати свою діяльність комплексно. Спеціаліст повинен тісно співпрацювати із усіма працівниками установи виконання покарань (психологом, адміністрацією, медиками, керівниками загонів тощо).

Перевиховання — виховний процес, спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.

Принципи перевиховання. До принципів перевиховання належать:

- Поєднання переконання з примусом. Передбачає вміле поєднання методів переконання і примусу в перевихованні: що вищий рівень свідомості, то більшою є необхідність у використанні методів переконання, і навпаки.

- Гуманне ставлення до важковиховуваних. Людина не зможе позбутися грубості, агресивності, якщо не відчує гуманного ставлення до себе дорослих і однолітків.

- Об'єктивне ставлення до важковиховуваного у процесі перевиховання. Передбачає виявлення не лише негативних, а й позитивних рис, на які спираються у процесі перевиховання.

- Однакове ставлення до різних категорій вихованців. Важковиховуваному не слід дорікати, що він гірший за всіх, бо це озлоблює і викликає бажання стати ще гіршим, щоб справдилися прогнози педагогів.

- Необхідність здійснення педагогічного впливу на важковиховуваного в неефектному стані. Виключає вплив на такого вихованця відразу після скоєння негідного вчинку, тому що через його ефектний стан педагог не може виявити об'єктивність, а вихованець — зрозуміти справедливість педагогічного впливу. А. Макаренко пропонував у таких випадках «відстрочену» бесіду, яка дає змогу вихованцю «охолонути», а педагогові — підготуватися до розмови.

- Випереджувальне формування позитивних якостей. Подолання недоліків передбачає не зосередження уваги на негативних рисах особистості, а формування нових позитивних рис.

- Провідна роль наставника у перевихованні. Оскільки більшість важковиховуваних має значний досвід спілкування з аморальними особами, особливий вплив на них справляють контакти з людьми, які прагнуть дотримуватися норм моралі.

61. Соціально-педагогічна діяльність у громадських організаціях і релігійних конфесіях.

Багатовекторність практичної діяльності соціального педагога дає йому змогу працювати в різних закладах та установах: загальноосвітніх і спеціалізованих школах різного типу, школах-інтернатах, дитячих будинках, будинках для дітей-інвалідів, будинках і центрах дитячої освіти та виховання, культурологічних центрах, соціально-виховних службах та клубах за інтересами, за місцем проживання, центрах технічної та екологічної освіти, центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, центрах молодої сім'ї; соціальних притулках для дітей і підлітків, соціальних службах у справах дітей, соціально-реабілітаційних центрах для дітей та ін. На базі багатьох із цих закладів та установ діють сучасні громадські дитячі та молодіжні організації, тому взаємодія, співпраця з ними соціального педагога є об'єктивною необхідністю.

Російський соціальний педагог Марина Шакурова визначає такі можливі напрями співпраці соціального педагога з дитячими і молодіжними організаціями:

- допомога у створенні спеціальних програм для привернення уваги до проблем організації;

- створення умов для розвитку лідерського і творчого потенціалу, що сприятиме становленню особистості неповнолітньої дитини, її здатності протистояти різним негативним впливам;

- привернення уваги державних та муніципальних органів до розв'язання проблем дитинства, дитячих об'єднань, організацій;

- налагодження взаємодії дитячих та молодіжних організацій з іншими соціальними інститутами для організації соціальної допомоги дітям і молоді;

- залучення дітей і молоді до розв'язання проблем через спеціально створені органи дитячого самоуправління;

- організація роботи дітей і підлітків для надання соціальної допомоги ровесникам та іншим людям;

- підготовка членів організації до соціального самозахисту, тобто формування в них тих соціальних знань та вмінь, які забезпечать єдність соціального захисту і самозахисту;

- здійснення педагогічної корекції соціальної поведінки і зв'язків;

- профілактика асоціальної поведінки.

Серед різних форм взаємодії соціального педагога з громадськими дитячими та молодіжними організаціями (партнерство, посередництво, координація, наставництво) значну увагу приділяють розгляду соціального педагога як керівника, лідера дитячої чи молодіжної організації.

За 21 рік незалежності нашої держави соціальна діяльність діючих українських релігійних конфесій набула вираженого багатовекторного спрямування. Ряд релігійних організацій насамперед докладають зусиль до розв’язання проблем соціально незахищених верств населення: облаштовують пункти безкоштовного харчування нужденних;забезпечують медичне лікування малозабезпеченим людям; організовують літній відпочинок дітям з бідних сімей,сиротам та інвалідам;допомагають школам,будинкам-інтернатам,медичним закладам;створюють при храмах і монастирях дитячі будинки,школи-сиротинці, соціально-реабілітаційні центри для нарко- та алко- залежних,хворих на СНІД; займаються духовної опікою громадян,які перебувають у виправних закладах,тощо.

Християнські конфесії динамічно розгортають волонтерський рух. Його суть:створення невеликих груп віруючих,які надають адресну соц.,мед. та патронажну допомогу інвалідам,хворим,людям похилого віку,дітям-сиротам,опікуються засудженими в місцях позбавлення волі.

Релігійні організації не стоять осторонь врегулювання проблем,породжених дією стихійних природніх факторів. Також апробують нові форми соціального служіння,так, з 1.09.2008р в Україні офіційно розпочав діяти недержавний церковний пенсійний фонд,заснований УГКЦ Л.Гузаром. Важливу роль також відіграють благодійні фонди.