Ринковий механізм та його основні елементи. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага

Ринок, не зважаючи на його уявну стихійність і анархічність, характеризується внутрішнім порядком, підкоряється певним закономірностям, здатний значною мірою самоналагоджуватися та ефективно функціонувати. Тобто існує, за висловом А. Сміта, якась “невидима рука”, що керує поведінкою суб'єктів ринку, додаючи їм цілеспрямованості й направляючи їх кінець кінцем не тільки на задоволення особистих, але й суспільних потреб.

Механізм функціонування ринку – це процес формування цін і розподілу ресурсів, взаємодії суб'єктів ринку з приводу встановлення цін, обсягу виробництва та його структури. Основними елементами ринкового механізму є попит, пропозиція, ціна і конкуренція.

Для економічних суб'єктів (підприємців, вкладників капіталу, домашніх господарств, фірм) найбільш важливою категорією є ціна. Ціна товару є тим орієнтиром, керуючись яким і виробники, і споживачі забезпечують свій особистий інтерес. Тому центральною проблемою економічної теорії є аналіз чинників, що впливають на ціноутворення товару на окремих ринках. Загальновизнаним авторитетом у дослідженні проблем ціноутворення на рівні первинної ланки є А. Маршалл (1842-1924), який по праву вважається основоположником мікроекономіки. Згідно з його концепції головними ціноутворювальними чинниками є попит, пропозиція і все, що на них впливає: витрати виробництва, рідкість ресурсів, корисність товару, виробничі можливості фірми, часовий інтервал та інші.

Звернемося до попиту. Попит – одна зі сторін процесу ринкового ціноутворення. Попитом називається кількість товару або послуги, яка буде куплена запевну ціну протягом певного періоду.

Попит, який забезпечено грошовими коштами покупця, називається платоспроможним. Марно намагатися визначити попит без ціни, оскільки він змінюється саме залежно від неї. На попит впливає багато чинників, головним з яких є ціна. Між ціною і величиною попиту існує зворотний зв'язок: підвищення ціни знижує попит і навпаки.

Зворотний зв'язок між ціною та величиною попиту називається законом попиту.

Таку залежність можна зобразити на графіку у вигляді кривої попиту “d₁”,де “Р” (price) – ціна, “Q” (quantity) – кількість, величина попиту, “d” (demand) – попит (рисунок 6.1).

Рисунок 6.1 – Зміна величини попиту (d₁) і зміна попиту (d₂, d₃)

Кожна точка на вертикальній лінії означає конкретну ціну, а на горизонтальній – кількість продукту, яку споживач може купити за цією ціною.

Крива d₁ нахиляється вниз і вправо, оскільки зв'язок між ціною і величиною попиту, що зображується нею, зворотний.

Графічно зміна величини попиту виражається в “русі кривою попиту” (точки А, В, С).

Рух кривою попиту відбувається, коли змінюється купівля товару внаслідок зміни його ціни. В цьому випадку говорять, що змінився “об'єм попиту”.

Потрібно розрізняти “рух кривою попиту” і “рух самої кривої”.

“Рух самої кривої попиту” відбувається тоді, коли змінюється сам попит під впливом нецінових чинників. У цьому випадку говорять про “зміну попиту”. Якщо, наприклад, споживачі захочуть купити більшу кількість певного товару за кожною ціною, то крива попиту переміститься вправо від “d₁” до “d₂”. Бажання придбати менше товару зменшить попит і зсуне криву попиту ліворуч: від “d₁” до “d₃”.

Висновки:

1. Рух “кривою попиту” і зміна “обсягу попиту” (“величини попиту”) відбувається під впливом ціни товару.

2. Рух “самої кривої попиту” і “зміна попиту” відбувається під впливом нецінових чинників.

До нецінових чинників належать:

– споживацькі смаки;

– число покупців,

– дохід покупців,

– ціни на зв'язані товари,

– очікування споживачів, тощо.

Розглянемо їх вплив на попит.

1. Споживацькі смаки дуже суб'єктивні і їх складно врахувати, але можна визначити тенденцію: сприятлива для певного продукту зміна споживацьких смаків (зросла, наприклад, мода на кросівки) підвищить попит і зсуне криву попиту праворуч. Зворотна ситуація (пройшла мода на кросівки) знизить попит і змістить криву ліворуч.

2. Зростання кількості покупців викличе збільшення попиту (наприклад, збільшення тривалості життя підвищить попит на медикаменти). Зворотна ситуація знизить попит на медикаменти.

3. Дохід впливає складніше. Відносно більшості товарів підвищення доходу веде до зростання попиту на якісніші товари.

Товари, попит на які змінюється в прямому зв'язку зі зміною доходу, називаються товарами вищої категорії.

Товари, попит на які зростає за умов зниження доходу (наприклад, замість масла – маргарин), називаються товарами нижчої категорії.

4. Ціни на зв'язані товари. Товари найчастіше об'єднують в дві групи: товари-замінники (субститути) і доповнюючі (комплементи). Вони по-різному впливають на попит. Наприклад, замість кави купується чай, якщо зросли ціни на каву.

Висновок: коли два продукти взаємозамінні, то між ціною на один з них і попитом на іншій існує прямий зв'язок (зростання цін на каву збільшує попит на чай).

На відміну від взаємозамінних товарів взаємодоповнюючі супроводжують один одного в тому значенні, що попит на них зростає одночасно. Наприклад, купівля фотоапарата спричинить купівлю плівки. Якщо ціна на фотоапарати виросте, то знизиться попит на плівки.

Висновок: коли два товари є взаємодоповнюючими, між ціною на один з них і попитом на іншій існує зворотний зв'язок.

5. Очікування споживачів щодо майбутніх цін на товари, їх наявності і можливих змін у доходах здатні змінити попит. Якщо очікується підвищення цін або зростання доходів, то споживачі купують товари “про запас” і збільшують поточні витрати. Навпаки, очікування падіння цін і зниження доходів веде до скорочення поточного попиту на товари.

Для визначення чутливості одного з розглянутих чинників у результаті дії на нього іншого використовується поняття “еластичність”.

З усіх чинників найбільший інтерес викликає чутливість попиту на зміну ціни або доходу і перехресна (непряма) еластичність.

Еластичність попиту за ціною показує, на скільки відсотків зміниться попит за зміни ціни на 1 %. Наприклад, треба визначити, наскільки зміниться кількість продажу автомобілів, якщо їх ціна зросла на 10 %.

Еластичність попиту за доходом показує, на скільки відсотків зміниться попит за зміни доходів споживачів на 1 %. Наприклад, треба визначити, як зміниться попит на автомобілі, якщо доходи населення зростуть на 12 %.

Перехресна еластичність попиту дозволяє підрахувати, наскільки попит на продукт “А” є “чутливим” до зміни ціни на продукт “Б”.

Показником вимірювання еластичності є коефіцієнт еластичності.

Коефіцієнт еластичності попиту за ціною (Е_d^P) визначається як відношення зростання обсягу попиту (в %) до зниження цін (в %):

(6.1)

Реакція споживачів на зміну ціни на товар може бути сильною, слабкою або нейтральною. Кожна з них породжує відповідний попит: еластичний, нееластичний, одиничну еластичність.

Попит називають еластичним, коли за незначного зниження ціни обсяг продажів істотно зростає. За еластичного попиту, коли 1 % зниження ціни викликає збільшення продажу більше ніж на 1 %, коефіцієнт еластичності більший за одиницю.

Попит є нееластичним, коли за істотних знижень ціни обсяг продажів змінюється незначним чином. Коефіцієнт нееластичного попиту менший за одиницю.

Попит має одиничну еластичність, коли однопроцентна зміна ціни викликає однопроцентну зміну продажу товарів. За одиничної еластичності коефіцієнт дорівнює одиниці.

Існує два крайні випадки: абсолютно еластичний попит і абсолютно нееластичний попит.

Коефіцієнт еластичності попиту в математичному значенні завжди має знак “мінус”, оскільки ціна і кількість продажу змінюється в протилежному напрямі. Але для простоти аналізу Е_d^P розглядається як позитивна величина (за модулем).

Коефіцієнт еластичності попиту за доходом (Е_d^I) можна виразити наступною формулою:

(6.2)

Якісні товари мають позитивну еластичність, оскільки зростання доходів і попит на них змінюється в одному напрямку. Неякісні товари мають негативну еластичність, оскільки зростання доходів знижує попит на них.

Пропозиція – це кількість товарів, пропонованих виробником для продажу на ринку.

Пропозиція – це кількість товару, яку виробник готовий продати за певною ціною протягом певного періоду.

Чим вища ціна, тим більшу кількість продукції виробники захочуть поставити на ринок, і навпаки.

Пряма залежність між ціною і кількістю пропонованого продукту називається законом пропозиції.

Цю залежність можна передати на графіку як криву пропозиції s, де s (supply) – пропозиція, Р (price) – ціна, Q (quantity) – кількість (рис. 6.2).

На відміну від кривої попиту крива пропозиції підіймається праворуч вгору.

Графічно зміна обсягу пропозиції виражається в русі “кривою пропозиції” ss. “Обсяг пропозиції” змінюється тоді, коли змінюється тільки ціна товару.

Потрібно розрізняти рух кривою пропозиції і рух самої кривої.

Крива пропозиції зсунеться праворуч від ss до s₁s₁, якщо за тих самих витрат на ринку пропонується більше продукції. Зменшення ж пропозиції товару змістить криву пропозиції ліворуч від ss до s₂s₂.

Рух кривої пропозиції відбувається тоді, коли змінюється сама пропозиція під впливом нецінових чинників. У цьому випадку говорять про “зміну пропозиції”.

Рисунок 6.2 – Зміна величини пропозиції (s) та зміна пропозиції (s₁, s₂)

Висновки:

1. Рух “кривою пропозиції” і зміна “обсягу пропозиції” відбувається під впливом ціни товару.

2. Рух “самої кривої пропозиції” та “зміна пропозиції” відбувається під впливом нецінових чинників.

Розглянемо вплив на пропозицію нецінових чинників.

1. Ціни на ресурси, їх зниження зменшить витрати виробництва і збільшить пропозицію, тобто зсуне криву пропозиції вправо. Підвищення цін на ресурси матиме зворотну дію.

2. Технологія. Її вдосконалення знижує ціни на ресурси і впливає так, як розглянуто у пункті 1.

3. Податки й дотації. Підвищення податків збільшує витрати виробництва і скорочує пропозицію. Крива зсувається ліворуч.

4. Ціни на інші товари. Вони можуть зсунути криву пропозиції в той або інший бік. Так, фірма може скоротити виробництво баскетбольних м'ячів, якщо підвищується ціна на футбольні.

Ступінь зміни обсягу пропозиції залежно від зміни ціни характеризує еластичність пропозиції. Вона вимірюється за допомогою коефіцієнта еластичності пропозиції (Е_s^P):

(6.3)

Пропозиція є нееластичною, якщо зміна ціни не викликає зміни пропозиції. Пропозицію вважають абсолютно еластичною, коли щонайменше зниження ціни товару (Р) викликає скорочення пропозиції (Q) до нуля, а щонайменше підвищення ціни викликає зростання пропозиції.

Також існує два крайніх випадки еластичності пропозиції: абсолютно еластична пропозиція й абсолютно нееластична пропозиція.

За можливістю фірми відреагувати на кон'юнктуру ринку виокремлюють три періоди: миттєвий, короткостроковий, довгостроковий.

У миттєвому періоді у фірми немає часу, щоб змінити пропозицію. Цезначить, що в миттєвому періоді пропозиція є абсолютно нееластичною. У короткостроковому періоді фірма використовує резерви та збільшує виробництво за рахунок змінних факторів виробництва. Еластичність пропозиції стає позитивною, більшою за нуль. У довгостроковому періоді фірма може перебудувати виробництво шляхом заміни старого обладнання новим, побудувавши нове виробниче приміщення тощо. Еластичність пропозиції в цей період стає максимальною.

Ознайомившись з особливостями попиту і пропозиції, можна переконатися, що попит зростає, коли ціна товару знижується, а пропозиція збільшується із зростанням ціни.

Взаємодію попиту і пропозиції можна подати як поєднання графіків кривих (рис. 6.3). Криві попиту і пропозиції перетинаються в точці Е, яку називають точкою рівноваги, а ціну, за якої виникає ринкова рівновага, – рівноважною ціною.

Рисунок 6.3 – Ринкова рівновага

Рівноважна ціна – це ціна, за якої збігаються бажані покупки й бажані продажі, та відсутня тенденція зміни цін і кількості товару.

Якщо ціна буде вищою за рівноважну, то відбудеться перевищення пропозиції над попитом і, як результат, – затоварювання.

Ситуація дефіциту або затоварювання не може продовжуватися тривалий час. Під впливом конкуренції в умовах вільних цін вона встановлюється на рівні рівноважної.

Конкурентні рівноважні ціни встановлюються не тільки на готову продукцію, але й на вихідні чинники виробництва (праця, земля, капітал). Ціноутворення кожного з них має притаманні саме йому особливості. Тому ціни на них розкриваються за допомогою специфічних понять: для природних ресурсів за допомогою орендної плати (земельної ренти); для трудових ресурсів (робочої сили) – заробітної плати, для капіталу ціна набуває форми річної процентної ставки, сплачуваної власникові капіталу. Ці проблеми розглянуто в наступних темах.

Рівноважна ціна може змінюватися під впливом багатьох чинників, найістотнішими з яких є оподаткування і контроль над цінами, здійснюваний державою.

Наслідки оподаткування негативно позначаються як на споживачах, так і на виробниках, оскільки підвищення податку призводить до зростання ціни, а значить, – до скорочення споживацького попиту, і, як наслідок, – до скорочення виробництва.

При цьому точка ринкової рівноваги переміщується на вищий рівень.

Державне втручання в ринкове ціноутворення теж порушує рівновагу попиту і пропозиції. Воно найчастіше зводиться до примусового встановлення ціни на рівні нижчому за ринкову рівновагу на соціально значущі товари.

Результатом, як правило, стає товарний дефіцит, який негативно позначиться на всьому суспільстві через недоспоживання. Примусове встановлення ціни на рівні нижчому за ринкову дасть нову точку ринкової рівноваги, розташованої на нижчому рівні (рис. 6.4).

Е₁ – точка нової ринкової рівноваги; Е₁-Е₂ – товарний дефіцит після зниження ціни.

Рисунок 6.4 – Примусове “знижувальне” ціноутворення

Date: 2016-05-25; view: 564; Нарушение авторских прав