Гроші як категорія товарного виробництва: походження й суть. Теорії грошей. Функції грошей

Історія розвитку економіки є одночасно історією розвитку товарного виробництва та товарного обігу. Зв'язки між товаровиробниками встановлювалися через обмін товарів. Спочатку обмін здійснювався без допомоги грошей. У різних народів як гроші застосовувалися особливо популярні обмінні предмети, цінність яких вважалася постійною. Ними були сокири, риболовецькі гачки, тканини, різні шкіри, хутра, ножі, мечі, списи, стріли, черепашки тощо. Така різноманітність дала мотив деяким економістам заявити: “Гроші – це все те, що приймається в обмін на товари і послуги”. Але таке визначення вкрай поверхове, тому не може бути науковим.

Існує два підходи в дослідженні походження грошей – суб'єктивний і об'єктивний.

При суб'єктивному підході вважають, що гроші виникли в результаті угоди про це між людьми.

При об'єктивному підході доводять, що гроші – результат розвитку товарно-грошових відносин, в процесі яких з маси товарів виокремився один, за яким закріпилася роль загального еквівалента.

Згідно з цією теорією виникнення грошей пов'язано з розвитком товарообміну. На ранній стадії розвитку суспільства обмін носив випадковий характер, коли один продукт безпосередньо обмінювався на іншій. В обміні двох товарів вартість одного дорівнювалася до вартості іншого. Із розвитком виробництва і суспільного розподілу праці ринок став наповнюватися безліччю товарів. Тому з'явилася можливість порівнювати вартість товару не з одним-єдиним товаром, а з багатьма іншими.

Надалі з безлічі товарів виокремився один, наприклад велика рогата худоба, на яку обмінювалася решта товарів. У цьому єдиному товарі стала виражатися вартість всіх товарів. В результаті тривалого історичного розвитку обміну виник специфічний товар – грошовий. З урахуванням усього сказаного вище можна визначити гроші таким чином:

Гроші – це товар особливого роду, що виконує роль загального еквівалента.

Протягом декількох сторіч у багатьох народів роль грошей виконувала велика рогата худоба. На Русі, наприклад, скарбниця називалася скотаркою, а міністр фінансів (скарбник) – скотарем.

Поступово роль загального еквівалента закріпилася за золотом. Цьому сприяли його властивості:

1) якісна однорідність;

2) кількісна (довільна) подільність;

3) портативність (в невеликій кількості золота утілюється велика кількість праці);

4) схоронність.

Золото – трудомісткий і рідкісний метал. Все золото, здобуте в світі з найдавніших часів до нашого часу, оцінюється в 100 тис. т.

Як звичайний товар золото має споживчу вартість і вартість. Споживча вартість золота полягає в тому, що воно служить для виготовлення прикрас, золочення, використовується в промисловості тощо. Вартість золота, згідно з трудовою теорією вартості, визначається суспільне необхідною працею, витраченою на його виробництво.

Золото як загальний еквівалент має властивості товару особливого роду, тобто має особливу споживчу вартість і особливу форму вартості. Особлива споживча вартість – це властивість прирівнювати до себе вартості всіх інших товарів. Особливість вартості золота як грошового матеріалу полягає в тому, що воно набуває форми безпосередньої загальної обмінюваності.

Сучасні концепції грошей виходять з теорій, що зародилися ще в XVII–XVIII ст. Перш за все це стосується металевої, номіналістичної та кількісної теорій грошей.

Металева теорія грошей з'явилася в епоху первинного накопичення капіталу. Її представниками були меркантилісти У. Стаффорд, Т. Мен, А. Серра та інші. Вони абсолютизували функції грошей як скарбів і як світових грошей і на цій основі ототожнювали гроші з благородними металами. Були активними супротивниками псування монет державою. Розглядали гроші як річ, а не як соціальні відносини.

Творцями номіналістичної теорії грошей з'явилися римські та середньовічні юристи. Надалі цю теорію розвинули Дж. Берклі (Англія) та Дж. Стюарт (Шотландія). Критикуючи “металістів”, вони абсолютизували інші функції грошей – засіб обігу й засіб платежу. “Номіналісти” оголосили гроші чисто умовними знаками, рахунковими одиницями, які обслуговують обмін товарів і є продуктом державної влади.

Засновниками кількісної теорії грошей вважають Дж. Локка (кінець XVII ст.), Ш. Монтеск'є, Д. Юма, Д. Рікардо (кінець XVIII ст.). Вони відстоювали вартісну основу грошей. Прихильники кількісної теорії грошей вважають, що вартість грошової одиниці та рівень товарних цін визначається кількістю грошей в обігу. Істотний внесок у модернізацію кількісної теорії зробили І. Фішер (початок XX ст.), А. Пігу (середина XX ст.).

Гроші виконують низку функцій. Класична політекономія називає п'ять функцій: міра вартості, засіб обігу, засіб платежу, засіб накопичення (скарб),світові гроші.

Сучасна західна економічна наука концентрує увагу на двох основних, фундаментальних функціях грошей: мірі вартості й засобі обігу.

Функція грошей як засобу вартості полягає в здатності грошей порівнювати вартості всіх товарів. Для цього немає необхідності мати готівку, тобто функцію міри вартості можуть виконувати ідеальні гроші. Проте, спочатку гроші для виконання цієї функції повинні були мати власну вартість. Ця функція закріпилася за золотом.

Вартість товару, виражена у вартості золота, називається ціною. Чим більше вартість товару, тим до більшої кількості золота він прирівнюється. Значить, ціна товару знаходиться в прямій залежності від вартості товару. На ціну товару впливає не тільки вартість товару, але й вартість золота: якщо вартість золота підвищується, то ціни товарів повинні впасти, і навпаки. Ось такі початкові положення трудової теорії вартості, в яких з'ясовується прямий, неускладнений великою кількістю інших чинників зв'язок указаних категорій.

Функцію засобу обігу гроші виконують, коли виконують роль посередника в обміні товарів за формулою Т–Г–Т, яка розпадається на два акти: продаж Т–Г і купівлю Г–Т. Власник товару, продавши його, може відстрочити купівлю нового товару й затримати у себе гроші. Тоді хтось інший не зможе продати свій товар. Отже, у зв'язку з виконанням цієї функції виникає формальна можливість кризи перевиробництва.

Гроші як засіб обігу постають у формі монет і паперових грошей.

Монета – це злиток металу особливої форми й проби.

Походження слова “монета” пов'язано з назвою храму Юнони-Монети, в якому в IV ст. до н.е. почалася чеканка грошових знаків Стародавнього Рима.

Золото – м'який метал, і в обігу золоті монети стиралися. За 2600 років обігу золотих монет загальна величина втрат перевищила 2 тис. т золота.Монети, що стиралися, стають неповноцінними, а оскільки функцію засобу обігу гроші виконують швидкоплинне, то з'являється можливість замінити золоті гроші паперовими.

Паперові гроші не мають власної вартості, тому не виконують функцію міри вартості, а є тільки знаком золота. Паперові гроші вперше з'явилися в Китаї в XII ст., в Російській імперії – в 1769 p. при Катерині II. Кількість паперових грошей, що знаходяться в обігу, повинна відповідати кількості золота, необхідного для обігу. Якщо ж кількість паперових грошей в обігу буде більшим, ніж потрібно золотих, то паперові гроші знецінюються, їх купівельна спроможність зменшується, а ціни на товари зростають. Знецінення грошей, супроводжуване підвищенням цін товарів, називається інфляцією.

У найзагальнішому вигляді кількість грошей, яка необхідна для обігу, визначається поділом суми цін товарів на кількість оборотів однойменних грошових одиниць.

Гроші є абсолютним виразом багатства й мають велику ліквідність, тобто здатність швидко реалізовуватися. Якщо після продажу одного товару не відбувається купівля іншого, то золото тимчасово залишає сферу обігу і відбувається утворення скарбів. Функцію скарбу виконує золото у формі золотих злитків, монет, предметів розкоші із золота або срібла.

Масове виникнення скарбів відбувається під час порушення товарно-грошового обігу та в періоди суспільних потрясінь. Навпаки, в період пожвавлення товарно-грошових відносин скарб перетворюється на засіб обігу –в такий спосіб спочатку стихійно регулювалися товарно-грошові відносини.

У наш час золото не виконує роль стихійного регулятора грошової маси в обігу, оскільки відсутнім є вільний обмін грошових знаків на золото. Сьогодні золото продовжує виконувати функцію скарбу, але в обмежених масштабах, як страховий фонд держави й приватних осіб.

Золоті запаси, державні й приватні, утворюють загальне багатство.

Паперові гроші не можуть бути скарбом, оскільки не мають власної вартості, але виконують функцію засобу накопичення.

З розвитком товарного виробництва виникає необхідність продажу товарів в кредит. Причиною є різні терміни виготовлення й реалізації товарів.

Гроші як засіб платежу набувають нової форми існування – кредитних грошей. До них належать векселі, банкноти, чеки.

Вексель – це письмове боргове зобов'язання, в якому вказано величину грошової суми і терміни її сплати боржником. Вексель знаходиться в обігу й виконує роль грошей.

Банкноти – це вексель банку. Банкноти відрізняються від паперових грошей:

– банкнота має подвійне забезпечення: кредитне (комерційним векселем) і металеве (золотим запасом банку);

– паперові гроші випускаються державою, банкноти – центральним емісійним банком;

– паперові гроші виконують функцію засобу обігу, банкнота - засобу платежу.

Чек – письмове розпорядження особи, що має поточний рахунок, про виплату банком грошової суми або її перерахування на інший рахунок.

Існують три основні види чеків:

1) іменні (не підлягають передачі);

2) ордерні (допускається їх передача іншій особі по індосаменту);

3) пред'явницькі (передаються без індосаменту).

Виконання всіх функцій грошей в обороті між країнами робить їх світовими грошима. Роль світових грошей виконує золото, що приймається за вагою. Але світовими грошима перш за все є так звані резервні валюти й колективні валюти (наприклад, євро, SDR). Переміщуючись з однієї країни в іншу, світові гроші служать загальним втіленням суспільного багатства.