Натуральне господарство. Товарне виробництво: умови виникнення, основні риси

Ретроспективний аналіз економічної діяльності людей дає змогу простежити, як змінювалися форми господарювання впродовж певного часу.

Історично першим типом економічної організації виробництва стало натуральне господарство.

Натуральним є господарство, за якого люди виробляють продукти лише для задоволення своїх власних потреб, не вдаючись до обміну, до ринку.

Натуральне господарство було засновано на ручній універсальній праці та існувало у первісних народів, які не знали суспільного розподілу праці й не обмінювалися один з одним своєю продукцією.

Три головні питання що, як, для кого вирішували власники господарства (вони ж працівники), орієнтуючись на запити свого господарства (патріархальної сім'ї). Велику роль в натуральному господарстві виконували звичаї, традиції та воля вождя,.

Як пануюча форма натуральне господарство вже давно пройшло відміряний йому історією шлях. Проте зв'язок за принципом “виробили – спожили” (без обміну й суспільного розподілу) виявився дуже стійким: його елементи можна бачити і в сучасному суспільстві як на мікро-, так і на макрорівнях. Прикладом натурального господарства на мікрорівні є праця на садово-городніх ділянках. Прикладом натуралізації на макрорівні може бути політика автаркії, яка припускає створення самодостатнього господарства в межах однієї країни, націленого на самозабезпечення. Така політика веде до самоізоляції країни від світового ринку, до відставання в економічному розвитку.

Більш складним порівняно з натуральним є товарне господарство.

Під товарним розуміється таке господарство, за якого продукти виробляються для продажу, а зв'язок виробників і споживачів здійснюється за допомогою ринку.

Умовою, необхідною для виникнення товарного виробництва, є суспільний розподіл праці, на основі якого відбувається спеціалізація виробників на виготовленні конкретної продукції.

В історії суспільного розподілу праці окреслюють три етапи.

На першому скотарство відділилося від землеробства, що створило умови для регулярного обміну між племенами.

На другому – відокремилося ремесло від землеробства, що означало зародження товарного виробництва.

На третьому етапі відбулося відокремлення торгівлі від виробництва й відокремлення купецтва. В цей період ринкові зв'язки стають регулярними.

Ще однією умовою виникнення товарного виробництва є економічна відособленість виробників один від одного відносинами власності.

Така відособленість виникла на етапі розкладу первісної общини, коли з'являється приватна власність. Етапи розвитку товарного виробництва пов'язані з розвитком обміну, ринку.

Існують такі типи ринку: нерозвинений, вільний, регульований, деформований.

Кожному типу ринку відповідає особлива модель товарного виробництва:

1) товарне виробництво нерозвиненого ринку;

2) товарне виробництво вільного ринку;

3) товарне виробництво регульованого ринку;

4) товарне виробництво деформованого ринку.

1. Товарне виробництво нерозвиненого ринку (просте товарне виробництво) базується на суспільному розподілі праці, приватній власності на засоби виробництва, на особистій праці товаровиробника. В умовах простого товарного виробництва на ринок надходить лише частина створеного продукту. Тому таке виробництво не охоплює всю економіку, тобто не є загальним.

2. Товарному виробництву вільного ринку (ринкова економіка) властива принципово нова риса: воно набуває загального характеру. Це значить, що:

– товаром стає робоча сила людини, а на зміну особистій праці виробника приходить наймана праця;

– переважна частина продукту суспільства призначена не для особистого споживання, а для ринку, для продажу.

Товарне виробництво на цьому етапі характеризується вільною конкуренцією, тому його ще називають капіталізмом епохи вільної конкуренції, або “вільної економіки”. Майже повна відсутність втручання держави в господарське життя дає можливість називати його “чистим” капіталізмом – laisser faire, що приблизно означає “хай іде, як іде” (let it be).

Повсюдне використання системи ринків і цін для координації діяльності дає підстави називати цей тип товарного виробництва ринковою (капіталістичною) економікою.

Ринкова економіка сформувалася на стадії машинного виробництва.

3. Товарне виробництво регульованого ринку відрізняється наявністю в економіці двох секторів: державного та приватного з високою часткою кожного з них у виробництві, розподілі, обміні та споживанні всіх ресурсів і матеріальних благ у країні. Держава активно втручається в ринкову економіку, але не зводить нанівець регулюючу роль ринку. Регульований ринок формується в умовах монополізації економіки, коли перед урядом постає завдання – обмежити монополію. Головними формами державного регулювання є законодавча, податкова, фінансова політика.

Товарне виробництво регульованого ринку має декілька моделей:

1) соціальне ринкове господарство;

2) змішана економіка;

3) корпоративна економіка.

Названі моделі мають певні відмінності. Відрізняються вони перш за все цільовою направленістю державних програм. У соціальному господарстві головна мета – захист інтересів громадян; у змішаній економіці – створення умов для розвитку підприємництва; в корпоративній – захист інтересів великого бізнесу. Перша модель є найбільш типовою для Німеччини, друга – для США, третя – для Японії та Швеції.

4. Товарне виробництво деформованого ринку характерне для командно-адміністративної економіки й припускає розвинену систему суспільного розподілу праці, розвинене машинне виробництво, постійне регулювання національної економіки, придушення вільних ринкових відносин. Адміністративно-командна економіка має дві моделі: планово-директивну й нормативну.

Планово-адміністративна система базується на повній централізації господарської діяльності як щодо розподілу ресурсів, так і щодо встановлення цін. Нормативна модель припускає розширення самостійності товаровиробників: план-директива, обов'язковий для виконання кожним підприємством, змінюється системою нормативів, програм і менш жорстким плануванням.

Реформування економіки України має йти шляхом від адміністративно-командної системи господарства до ринкових методів. Основним за таких умов є питання про економіку країни та модель економіки.

Визначення моделі ринкової економіки – це визначення системи методів державного впливу на національну економіку.

Для ліберальної економіки (США) властивими є головним чином монетаристські засоби впливу на ринок через грошово-кредитну систему. В соціальне орієнтованій ринковій економіці домінують методи, пов'язані з проведенням активної бюджетно-податкової політики.

Очевидно, що більш прийнятною для сучасної України постає модель соціально орієнтованої ринкової економіки з істотною підтримкою національного ринку з боку держави та могутніми перерозподільними процесами.

Короткий огляд етапів розвитку товарного виробництва дозволяє зробити висновок, що між товарним виробництвом і ринковою економікою не існує абсолютної тотожності.

Безперечно, основою ринкової економіки є товарне виробництво. Але товарне господарство виникло раніше за ринкове (капіталістичне) й існувало декілька сторіч до його встановлення. Більше того, товарно-грошові відносини існували й у адміністративно-командній системі. Тому слід визнати, що поняття “товарне виробництво” є ширшим за “ринкову економіку”.