Соціально-економічний розвиток Англії

В англійському суспільстві відбувалися зміни. Зро­став інтерес до торгівлі, особливо заморської, у зв'язку з чим бурхливо розвивалося кораблебудування. Багато дворян уже не вважали підприємництво чимось ганеб­ним, вчилися господарювати по-новому і дедалі більше ставали схожим на буржуазію міст. Але були й такі дво­ряни, що погано пристосовувалися до нових умов, по-старому жили за рахунок королівського двору та війни, здавали свою землю в оренду підприємливим людям.

Водночас скрутно жилося багатьом селянам. Хоча кріпацтво в Англії набуло менших розмірів, ніж у Фран­ції, проте англійських селян доймали чиновницькі зло­вживання, воєнний розор, феодальний розбій, податки. Зростала кількість тих, хто жив у безпросвітній нужді. У1381 р. в Англії спалахнуло потужне народне повстан­ня. Очолили його сільський покрівельник Уот Тайлер, священик Джон Болл і дрібний рицар Джек Строу. Особ­ливу ненависть повстанці виявляли до юристів. Вони вбивали всіх, хто носив на поясі перо й чорнильницю, вважаючи, що "якщо грамотний, то юрист". Повстанці з допомогою міської бідноти захопили Лондон. Вони запевняли, що люблять короля, але ненавидять його "по­ганих радників". Король розпочав переговори з їх керів­никами, підступно розправився з ними, а потім легко розгромив повстанські загони.

Проте народний виступ дечому навчив феодалів Анг­лії. Було скасовано найжорстокіші закони, зменшено податки. Лорди почали переводити селян з панщини на грошовий чинш. Через сотню років після повстання У ота Тайлера кріпаків у країні майже не залишилося, селя­нам стало вільніше дихати.

У 1455 — 1485 рр. Англія була втягнута у громадянсь­ку війну. Два впливові дворянські роди — Иоркський і Ланкастерський, до якого належав король Генріх VI, були її основними винуватцями. Герб Йорків прикраша­ла біла троянда, герб Ланкастерів — червона, тому війна отримала назву війни Червоної і Білої троянд.

Генріх VI був психічно хворим, державою керувала його дружина Маргарита Анжуйська, француженка за походженням. У цій ситуації герцог Річард Иорксь­кий зробив спробу заволодіти троном, створюючи вра­ження, що він рятує Англію від засилля французів. Ланкастери, зрозуміло, не мали наміру поступатися владою. Першими загинули Річард Иоркський та його соратники, потім дісталося й Ланкастерам. Королем став представник партії Білої троянди Едуард IV (1461— 1483), а Маргарита Анжуйська із сином втекла у Фран­цію. Воєнна перевага була то на одному, то на другому боці. Нарешті, в Англію з військом повернулася Мар­гарита Анжуйська. Йоркісти розгромили її військо в лічені хвилини. Маргариту взяли в полон, її сина вбили. В живих не залишили нікого, переможених не рятува­ли навіть монастирські стіни. Едуард IV повернувся в Лондон, Генріха VI вбили (народу повідомили, що він помер "від меланхолії"). Уцілілі ланкастерці втекли, зок­рема і граф Генріх Тюдор — майбутній англійський король.

Країна полегшено зітхнула. Але випробування для Англії на цьому не закінчилися. Після смерті Едуарда IV трон узурпував його брат — король Річард НІ (1483— 1485). Це стало приводом для нового спалаху боротьби за владу.

Влітку 1485 р. в Англії з військом висадився Генріх Тюдор. Оточення Річарда III зрадило його, солдати розбігалися. Короною відразу, на полі бою, увінчали голо­ву Генріха Тюдора — відтепер короля Генріха VII (1485—1503). Засновнику династії Тюдорів і судилося своїм правлінням завершити англійське середньовіччя. Щоб заспокоїти йоркістів, Генріх VII одружився з пред­ставницею роду Йорків і об'єднав у своєму гербі червону та білу троянди.