Авторське право та суміжні права

Реалізація авторського права не вимагають спеціального оформлення твору, реєстрації або дотримання формальностей. Авторське право виникає з моменту створення твору (ст. 437 ЦК України), а можливість мати авторські права є частиною змісту цивільної правоздатності фізичної особи, яка не залежить ні від віку, ні від стану здоров'я людини.

Особа, яка має авторське право, для оповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак охорони авторських прав: ним є латинська літера «С» (від англ. «copyright» - право на копії, авторське право), обведена колом, - ©.

Знак охорони авторських прав розміщується на кожному оригіналі і примірнику твору та містить три елементи: ©, ім'я автора, та рік першої публікації твору.

Якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом, представником автора вважається видавець твору (його ім'я чи назва мають бути на творі). Це положення діє до того часу, поки автор твору не розкриє своє ім'я і не заявить про своє авторство. Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства на твір може його зареєструвати відповідних державних реєстрах. Про реєстрацію авторського права на твір видається свідоцтво.

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір - 70 років після смерті автора. Після закінчення строку твір він стає суспільним надбанням і може вільно та безоплатно використовуватися будь-якою особою, за винятками, встановленими законом.

Відповідно до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів., Цивільного кодексу України, Закону України "Про авторське право і суміжні права" комп'ютерні програми вважаються об’єктом авторського права й охороняються як літературні твори.

Літературний твір — це твір у галузі літератури. Літературні твори бувають письмові та усні. До письмових літературних творів відносяться: як романи, казки, вірші, статті, наукові праці тощо, а також нетрадиційні, твори практичного призначення: рекламні тексти, інструкції з експлуатації техніки, технічні завдання, положення про оплату праці, посібник користувача та інші твори, що за допомогою символів та знаків фіксуються на матеріальному носії інформації. Як правило, матеріальним носієм письмового літературного твору є папір, але можуть бути й інші матеріальні носії, такі як дискета, компакт-диск тощо. До усних літературних творів відносяться промови, лекції, доповіді та інші виступи. Усний літературний твір не має такого матеріального об'єкта, як примірник твору. Такий твір може бути закріплений за допомогою аудіо або відео запису, але результатами такого закріплення будуть фонограма та відеограма відповідно. Об'єктивна форма літературного твору допускає сприйняття твору третіми особами

Художній твір — термін, яким позначають твір, що має передусім естетичну або розважальну цінність. Маючи насамперед естетичну цінність, художні твори є протилежністю для творів наукових і документальних, для яких основною є пізнавальна цінність.

Комп’ютерна програма (англ. «Computer program») — набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування (комп'ютером), які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах). По-іншому комп’ютерну програму визначають, як низку команд для комп'ютера, що становлять запис алгоритму однією з мов програмування. Програма може бути записана у текстовому вигляді на мовах програмування, подана у графічному вигляді за допомогою блок-схем, занесена до пам’яті обчислювальної системи у вигляді електричних сигналів або збережена на носіях інформації у вигляді файлу.

База даних (компіляція даних) - сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації в довільній формі, у тому числі електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів.

Виконанням твору вважається: 1) доведення виконання до відома публіки під час його здійснення; 2) записування (фіксування) виконання під час його здійснення, якщо таке записування дає можливість сприйняття, відтворення та передачі виконання за допомогою технічних засобів; 3) пряме чи опосередковане відтворення запису виконання будь-яким способом та у будь-якій формі; 4) продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника запису виконання; 5) оренда оригіналу чи примірника запису виконання; 6) забезпечення засобами зв'язку можливості доступу будь-якої особи до записаного виконання з місця та в час, обраних нею.

Аудіовізуальний твір — це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці, магнітному або компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень), аналогових або дискретних сигналів, що відображають рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), сприйняття котрого можливе виключно за допомогою того чи іншого виду екрану. Таким чином, аудіовізуальним твором є послідовність кадрів (але не окремі кадри). Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайд-фільми та інші, котрі можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними) тощо. Телевізійний твір є різновидом аудіовізуального твору тільки у тому випадку, якщо він спеціально створений для показу телебаченням.

Програма організації мовлення (трансляція) – початкова передача, яка здійснюється наземними передавачами, за допомогою кабельного телебачення або супутниками будь-якого типу в кодованому або відкритому вигляді телевізійних чи радіопрограм, що приймаються населенням.

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності, наведений вище не є вичерпним. З розвитком людської цивілізації будуть з'являтися все нові й нові об'єкти права інтелектуальної власності, насамперед у галузі інформаційних технологій, генної інженерії тощо.

Починаючи з 1994 p. у сфері цивільного права з’явилися суміжні права. Вони виникають з відносин творчої діяльності та пов’язані з розвитком можливостей відносно виконання та розповсюдження авторських творів, та необхідності їх правового захисту. Охорона суміжних прав здійснюється відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права". Суб'єктів авторського права і суміжних прав об'єднує їх зміст - творча діяльність. Правовим аспектом є те, що ґрунтом для виникнення суміжних прав є твір автора, який може бути розповсюджений певним шляхом. Носіями суміжних прав є виконавці музичних творів, студії звукозапису, телекомпанії, яка транслюють свої програми.

Суміжні права — це права виконавців на результати творчої діяльності, а також права виробників фонограм та організацій мовлення щодо використання творів науки, літератури і мистецтва, які охороняються авторським правом. Об'єктами суміжних прав є:

будь-які способи виконання творів літератури і мистецтва,. включаючи твори фольклору;

запис будь-якого виконання або інші звуки на фонограмі;

сповіщення програм шляхом трансляції в ефір і по проводах.

Закон визначає критерії надання охорони суміжних прав:

виконання вперше відбулося на території України;

виконання зафіксовано на фонограмі, що охороняється законом про авторське право;

виконання не зафіксовано на фонограмі але включено у передачу організації мовлення, що охороняється зазначеним законом.

Виробники фонограм мають право на охорону якщо:

виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території України;

фонограму вперше опубліковано на території України або опубліковано на території України впродовж 30 днів від дня її першої публікації в іншій державі;

перша фіксація фонограми мала місце в Україні.

Організації мовлення мають право на правову охорону, у випадку офіційного місцезнаходження їх та їхніх передавачів на території України. Суміжні права іноземних юридичних і фізичних осіб охороняються відповідно до міжнародних договорів України.

Суб'єктами суміжних прав є виконавці, виробники програм та організації мовлення.

Виконавцями можуть бути громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства незалежно від віку.

Виконавцем визнається актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, диригент, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує твори літератури або мистецтва, включаючи твори фольклору, а також інші особи, які займаються такою самою творчою діяльністю, у тому числі виконують циркові, естрадні, лялькові номери.

Виробники фонограм це фізичні або юридичні особи, які вперше здійснили запис будь-якого виконання або інших звуків на фонограмі. Фонограма це звуковий запис будь-якого виконання чи звуків. Запис звуку може проводитися на платівці, кіноплівці, магнітофонній стрічці тощо.

Українські та іноземні юридичні особи мають захист своїх суміжних прав лише за умови, що їх постійне місцезнаходження — на території України. 15 червня 1999 p. Україна приєдналася до країн-учасниць Женевської конвенції «Про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм». Держави-учасниці зобов'язуються охороняти інтереси виробників фонограм, що є громадянами інших держав-учасниць, від виробництва копій фонограм без згоди виробника та від ввезення таких копій, якщо зазначені виробництво та ввезення здійснюються з метою їх розповсюдження серед населення, а також від розповсюдження цих копій серед населення.

Організацією мовлення може бути тільки юридична особа це - телерадіоорганізації, які використовують твори літератури і мистецтва у своїх програмах передач як в ефірі, так і по кабелях.

Суб'єкти суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами на колективній основі організаціям, які не мають права займатися комерційною діяльністю. Такі організації діють на основі і в межах повноважень, добровільно переданих їм автором та іншими особами, які мають авторське право та суміжні права. На їхню діяльність не поширюються обмеження, передбачені антимонопольним законодавством.

Виконавці реалізують свої права за умови додержання ними прав авторів твори яких вони виконують. Виробники фонограм та організації мовлення мають додержуватися прав авторів і виконавців. Організації мовлення повинні додержуватися прав виробників фонограм, авторів і виконавців.

Суміжні права не потребують здійснення будь-яких формальностей. Виробники фонограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав, який складається з латинської літери R у колі — ®, імені особи, яка має суміжні права, і року першої публікації фонограми. Прикладом може бути напис на компактному диску: ® Музичний камертон 1999.

Виконавцям належать особисті (немайнові) і майнові права. До немайнових прав виконавців належать право на ім'я, на охорону своїх виступів від спотворення, право згадування свого імені у зв'язку з використанням виконання.

Виконавцям належить виключне право дозволяти чи забороняти публічну демонстрацію, фіксацію на матеріальному носії раніше незафіксованого виконання та передачу в ефір і по кабелях їх виконань, а також відтворювати, розповсюджувати способом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння, чи способом оренди чи прокату фонограм, на яких зафіксовано їх виконання, незалежно від першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння.

Виключні права виконавців передаються іншим особам на підставі договору, який визначає спосіб використання виконань, розмір і порядок виплати винагороди, термін дії договору і використання виконань тощо.

Якщо виконавець при першій фіксації виконання дозволить виробникові фонограми її подальше відтворення, вважається, що виконавець передав виробникові фонограми право на її розповсюдження способом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння, а також способом здачі в найми, оренду, прокат та іншої передачі. При цьому виконавець зберігає право на одержання" винагороди за зазначені види використання виконання через організації, що управляють майновими правами на колективній основі.

Законом передбачаються і виключні права виробників фонограм: вони мають право дозволяти чи забороняти їх відтворення, розповсюдження примірників способом першого продажу, іншого відчуження, а також шляхом здачі в найми, оренду, прокат та іншої передачі незалежно від першого продажу, а також на переробку, імпорт фонограм. Зазначені права можуть передаватися іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання фонограм, розмір і порядок виплати винагороди, термін дії договору, використання фонограм тощо.

Організації мовлення, до яких належать телерадіоорганізації, мають виключні права щодо використання своїх програм у будь-якій формі. Вони можуть дозволяти чи забороняти публічне сповіщення своїх програм шляхом їх ретрансляції, фіксації на матеріальному носії, відтворення своїх передач, сповіщення в ефір і по проводах, публічного сповіщення передач у місцях з платним входом, а також забороняти поширення на території України чи з території України сигналу, що несе програми, органом, для якого цей сигнал із супутника не призначався. Організаціям мовлення належить право на одержання винагороди за будь-яке використання їх передач.

Особисті (немайнові) права виконавців охороняються безстроково, а майнові права охороняються впродовж 50 років після першої фіксації виконання або постановки.

Права виробників фонограм охороняються впродовж 50 років після першого опублікування фонограми, а якщо її не було опубліковано, то впродовж 50 років після першої фіксації звукового запису. Організації мовлення користуються наданими їм правами впродовж 50 років після першої передачі в ефір або по проводах.

За загальним правилом зазначені терміни починаються з 1 січня року, наступного за роком, у якому мав місце юридичний факт.

До спадкоємців виконавця і правонаступників виробників фонограм і організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти використання фонограми, передачі в ефір і по проводах.