Злочинність як вид відхиленої поведінки. Відмінність злочинності від злочину

Кримінологія в системі соціальних і юридичних наук.

Кримінологія пов'язана з багатьма юридичними науками, а особливо тісно з кримінальним правом.

Кримінально-правова теорія і заснований на ній кримінальний закон дають юридичну характеристику злочинам і злочинцям (суб'єктам злочину), що необхідно кримінології.

У свою чергу, кримінологія надає кримінальному праву, законодавцю і правозастосовній практиці інформацію про рівень злочинності, її структуру, динаміку, ефективність профілактики злочинів, розробляє прогнози щодо майбутніх змін цього негативного явища

Кримінологія ж вказує основні напрямки для їх розробки, що випливають із даних про структуру і динаміку злочинності, і типові криміногенні ситуації, а також розглядає ці рекомендації як частина системи профілактичних заходів та аналізує ефективність їх застосування.

Кримінально-правова статистика по кримінології, вивчає масові суспільні явища: сукупність (систему) злочинів, скоєних за певний час на певній території, осіб, що здійснюються; допомагає з'ясувати причини і умови вчинення злочинів, а також намітити систему заходів профілактики злочинів і т.д.. Взаємодія з педагогікою особливо важлива при дослідженні злочинів неповнолітніх, жінок, побутових і рецидивних злочинів. Знання педагогіки застосовуються також в процесі розробки і аналізу ефективності індивідуальних заходів попередження злочинів..

Злочинність як вид відхиленої поведінки. Відмінність злочинності від злочину.

Злочинність - соціально зумовлене, історично мінливе, порівняно масове та кримінологічне явище, що проявляє себе в системі кримінально-карних діянь на певній території за певний період часу, а також осіб, які їх вчинили.

Стан злочинності формується зі вчинення протягом ви­значеного часу злочинів. Тож постає питання характеру зв'язку між злочинністю та злочином.

У злочинності відображаються найбільш суттєві ознаки окремих злочинів, а випадкові, притаманні лише деяким з них, відсіюються. Так вимальовуються закономірності, пізнання яких є основою як організації боротьби зі злочинністю, так і її прогнозування на майбутнє.

Спільною рисою злочинності та злочину вважається їхня негативна суспільна й правова оцінка. Тож суспільство та держа­ва вживають заходів щодо обмеження сфери їхнього прояву.

Злочинність охоплює не тільки злочини як такі, але й одно­рідні групи злочинів, у зв'язку з чим виділяють види злочинності.

На відміну від окремо взятих злочинів, злочинність - це явище закономірне. Це проявляється в тому, що в будь-якій державі вона існує незалежно від суспільного ладу.

Шаблони злочинної поведінки не є власне "винаходом" якихось злочинців. Ці шаблони існують незалежно від інди­відуальної свідомості, зберігаючись у низці випадків протягом тисячоліть.

6. Поняття та ознаки злочинності.

Злочинність — це відносно масове, історично мінливе соціальне явище, яке має певну територіальну і часову поширеність, являє собою цілісну, засновану на статистичних закономірностях систему одиничних суспільно небезпечних діянь, заборонених кримінальним законом.

.Злочинність є соціальним явищем, наслідком причин й умов, що мають соціальний характер. Злочинність - це дзеркальне відбиття тих негативних суперечностей, що існують в нашому суспільстві.

Злочинність є історично мінливим явищем. Це означає, що вона з'явилася на визначеному етапі розвитку людства та разом із суспільними відносинами змінювались поняття злочинного та незлочинного.

· Злочинність є перехідним явищем. Змінити психологію та поведінку людини раптово неможливо, для цього необхідний певний час. У такому аспекті злочинність завжди є перехідним явищем.

· Злочинність має кримінально-правову характеристику. Поняття злочину - базового елемента поняття "злочинність" - дає кримінальне право. Коло злочинів, що її складають, визначає кримінальне законодавство.

· Злочинності притаманна ознака самодетерміпувального явища, тобто самовідтворення, що характерне для злочинності неповнолітніх, рецидивістів та ін.

· Злочинність складається з конкретних злочинів, вчине­них на певній території у відповідний період часу.

· Злочинності притаманна іррегулярність. Іррегуляриість стосовно злочинів проявляється в тому, що індивідуальні акти поведінки (крім співучасті), належні до масової сукупності, здійснюються незалежно один від одного.

· Злочинність має масовий характер. Стосовно злочин­ності це означає, що вона проявляється не в окремих злочинах, а в постійно наявній (тій, що зростає чи зменшується) сукуп­ності дій.

· Злочинність характеризується стійкістю. Стійкість зло­чинності означає, що не можна чекати різких змін у її структурі за рівні короткі проміжки часу (місяць, квартал, рік).

7. Злочинність як вид соціальної девіації. Співвідношення злочинності і делінквентності.

Злочинність - соціально обумовлене, історично мінливе, порівняно масове та кримінологічне явище, проявляє себе в системі кримінально-караних діянь на певній території за певний період часу, а також осіб, які їх вчинили.

Виникнення злочинності було пов'язано з розпадом первісного суспільства і створенням держави. Це явище обумовлене розпадом суспільства на класи, появою приватної власності і виникненням пов'язаних їх цим соціально-економічних протиріч.

Вперше в історії людства клас рабовласників не тільки встановив бажані та вигідні для себе порядки, а й енергійно їх захищав, застосовуючи суворі міри покарання до порушників законів.

Розвиток класового суспільства об'єктивно поставив питання про державно-правовий захист від посягань присвоєної колишньої родоплемінної владою общинної власності і охорони особи і привілеїв панівних верств. Відомо нам раніше кримінальне законодавство рабовласницьких держав (закони Хаммурапі та Ману), а згодом і феодальних держав, характеризується в зв'язку з цим строгістю каральних заходів, нерівністю осіб, потрапляли в його сферу, в залежності від їх соціального статусу. Така ситуація зберігається в будь-якому суспільстві. Змінюючи один одного, "володарі ситуації" - рабовласники, феодали, буржуазія, сучасні партії незмінно і є стурбовані тим, щоб будь-яким зазіханням на їхні інтереси вважалися злочинними, а особи, які вчинили, підлягали покаранню.

Сучасне значення злочинності не було відомо первіснообщинному ладі. Не можна порівнювати звичаї і норми моралі, властиві будь-якому людському суспільству, нормам кримінального права з одного боку, а з іншого примус, без якого не може обійтися людське суспільство, з кримінальним покаранням як державно-правовим примусом.

Злочинності і правового поняття злочину не могло бути при родовому ладі в зв'язку зі специфікою його соціально-економічних і духовних відносин. Колективна власність на землю, суспільна власність на основні предмети виробництва, дрібних знарядь праці, зрівняльний розподіл предметів споживання і все інше виключало майнова нерівність і зумовлені нею корисливі посягання, що становлять основу злочинності в суспільстві. Розкол суспільства на протилежні угруповання призвело до боротьби між ними, тоді виникла необхідність засобами кримінальних репресій захистити інтереси "володарів ситуації". Так виникло соціальне явище - злочинність.

Стан злочинності формується за скоєння протягом певного часу злочинів. Тому виникає питання характеру зв'язку між злочинністю і злочином.

Пояснення взаємозв'язку ґрунтується на філософських категоріях "одиничного", "окремого" і "загального". Відношення між ними повинні діалектичний характер. Зміни в кількості, структурі, особливостях злочинів призводять до змін в характеристиці злочинності.

У злочинності відображаються найбільш істотні ознаки окремих злочинів, а випадкові, притаманні тільки деяким з них, відсіваються. Так вимальовуються закономірності, пізнання яких є основою як організації боротьби зі злочинністю, так і її прогнозування на майбутнє.

Спільною рисою злочинності та злочину вважається їх негативну громадську і правова оцінка. Тому суспільство і держава вживають заходів щодо обмеження сфери їх прояву.

Злочинність охоплює не тільки злочини як такі, а й однорідні групи злочинів, у зв'язку з чим виділяють види злочинності.

На відміну від окремо взятих злочинів, злочинність - це явище закономірне. Це проявляється в тому, що в будь-якій державі вона існує незалежно від суспільного ладу.

Шаблони злочинної поведінки не є власне "винаходом" якихось злочинців. Ці шаблони існують незалежно від індивідуально свідомості, зберігаючись в ряді випадків протягом тисячоліть. Ще в давнину були відомі злочини, відображені в сучасних кримінальних кодексах - крадіжки, грабежі, розбої і т.д.

8……..

Date: 2016-05-25; view: 1339; Нарушение авторских прав