Етапи навчання писемного мовлення. Система вправ

Система вправ для навчання писемного спілкування поділяється на підсистеми.

Підсистема вправ для навчання написання листів різних жанрів.

1 група вправ –вправи для вдосконалення вмінь читання і розуміння текстів листів та ознайомлення учнів з позамовними стандартами написання офіційних та неофіційних листів: учні знаходять і розпізнають структурні елементи листів, їх коректне розташування.

2 група вправ –вправи для формування вмінь побудови текстів листів: учні вчаться репродукувати вступну та заключну частини листа, його основну частину, користуючись поданим логічним планом і мовленнєвими зразками, типовими для кожного жанру. Крім того, сюди входять вправи на розпізнавання засобів між фразового зв’язку та їх включення до тексту листа.

3 група вправ- на розвиток умінь побудови текстів листів, визначених жанрів: тут передбачається продукування текстів власних листів учнями.

Підсистема вправ для навчання написання коротких персональних оголошень.

1 група вправ – для вдосконалення вмінь читання та розуміння текстів об’яв: учні читають автентичні оголошення, а потім виконують завдання для перевірки їх розуміння.

2 група вправ – забезпечує формування вмінь побудови текстів оголошень з коректним послідовним поданням інформації, використанням загальновживаних скорочень, пропусків артиклів та дієслова to be.

3 група вправ –вправи для розвитку вмінь побудови текстів оголошень.

Підсистема вправ для заповнення форм.

1 група вправ –на вдосконалення вмінь читання та розуміння текстів форм;

2 група –вправи для формування умінь заповнення форм: учні мають навчитися коректно виконувати інструкції, подані у формі, та заповнювати рубрики форм відповідно до інструкцій.

Підсистема вправ для формування вмінь написання короткої автобіографії (CV).

1 група –вправи, спрямовані на навчання читання та розуміння текстів автобіографій;

2 група –формування вмінь побудови текстів автобіографій(вправи на репродукцію тексту автобіографії з коректним поданням блоків інформації та коректним використанням ЗМ);

3 група –вправи, спрямовані на розвиток умінь побудови текстів автобіографії: учні мають навчитися продукувати тексти автобіографії.

Підсистема вправ для навчання написання реферату, статті включає наступні вправи: - уважно прочитати всю статтю і визначити її основну думку;

- встановити мету статті; виписати опорні речення з кожного абзацу;

- виписати із статті її основні положення;

- узагальнити думку автора статті;

- перечитати текст, з’ясувати, які думки автора вимагають додаткової аргументації,

- дописати необхідні речення.

Підсистема вправ для навчання анотації базується на попередньо складеному плані тексту-джерела, а також серії послідовних завдань:

- вказати прізвище та ініціали автора;

- написати назву статті;

- вказати місце видання, видавництво, рік видання, номер журнала, газети, сторінки;

- визначити і написати, до якої галузі знань відноситься стаття, яка її основна тема;

- з’ясувати головну думку кожного з абзаців;

- згрупувати абзаци згідно з основною думкою тексту;

- сформулювати основну думку(ідею) тексту.

Рекомендована література:

Методика викладання іноземних мов: Підручник під ред. Ніколаєвої С.Ю. –К.: Ленвіт, 2002. –С.246-249.

Крівчікова Г.Ф. Навчаємо писемного англійського мовлення. –Х.: Вид. Група “Основа”, 2003. –92 с.

Литвин С.В., Скляренко Н.К. Навчання писемного спілкування учнів старшої загальноосвітньої школи. “Бібліотечка журналу “Іноземні мови”, вип.3/2001. – К.: Ленвіт, 2001. –48с.

Лекція 6

Урок –основна організаційна одиниця навчального процесу

1. Вимоги до уроку іноземної мови.

2. Типи уроків іноземної мови.

3.Структура уроків іноземної мови.

1. Вимоги до уроку іноземної мови.

Вимоги до уроку іноземної мови випливають з цілей, змісту та технології навчання цього предмета у школі.

Мовленнєва спрямованість уроку ІМ передбачає формування чотирьох видів МД –аудіювання, говоріння, читання, письма. Для досягнення таких цілей необхідна

практична спрямованість уроку, тобто переважання вправляння в спілкуванні над повідомленням знань та їх осмисленням. Кожен урок повинен мати конкретні цілі, спрямовані на формування мовленнєвих навичок та вмінь.

Вправи повинні носити комунікативний характер (базуватись на мовленнєвих ситуаціях, що варіюються від вправи до вправи).

Комплексність уроку ІМ зумовлена природою мовлення: у мовленні всі види діяльності взаємодіють, сприяють формуванню одне одного. Всі аспекти мови –лексичний, фонетичний, граматичний –вивчаються взаємопов’язано. Кожна порція мовного матеріалу повинна опрацьовуватися в усіх видах мовленнєвої діяльності. Наприклад, засвоєння структур активного граматичного мінімуму повинне проходити у всіх видах МД. Для автоматизації дій зі структурами пасивного граматичного мінімуму необхідна практика в читанні та аудіюванні. Проте на уроці, як правило, переважають один чи два види МД.

ІМ- мета і засіб навчання. Мовлення вчителя виконує дві важливіфункції: 1) воно використовується для організації навчання та виховання на уроці; 2) є засобом навчання, тобто зразком для наслідування, опорою, стимулом, що спонукає до мовлення. Саме тому воно має бути зразковим, автентичним, нормативним, адаптивним. Різноманітним за засобами вираження думки.

Створення іншомовної атмосферимає стати одним із завдань учителя ІМ, тому слід вести урок виключно іноземною мовою. Спочатку доцільно перекладати учням свої розпорядження на рідну мову, поступово обмежуючи її використання тільки найнеобхіднішими ситуаціями. Мовлення вчителя не повинно переважувати 10% часу уроку.

Висока активність розумово-мовленнєвої діяльності учнів завдяки

1). використанню змістовного та інформативного навчального матеріалу;

2). залученню учнів до вирішення комунікативних завдань, висловлювання власних думок;

3). застосуванню прийомів навчання, що дають можливість кожному учню брати участь у МД (самостійна робота, колективна діяльність);

4). застосуванню особистісно-діяльнісного підходу до навчання ІМ (І.О.Зимня).

Різноманітність форм роботи учнів (особливо при навчанні усного мовлення) –поєднання індивідуальних та колективних форм роботи:

Індивідуальні форми роботи:

- робота у фронтальному режимі (відповідь учнів по черзі);

- опитування окремих учнів;

- індивідуально-масове тренування (самостійне синхронне виконання завдань з аудіювання, читання, письма, говоріння).

Колективні форми роботи:

- колективно-масове тренування в парах без змін або із зміною партнерів (“шеренги,” “натовп”)

- робота в малих групах від 3 до 5 учасників;

- хорове реплікування в режимі –група-група, учень –група, група –один учень.

Мотиваційне забезпечення навчальної діяльності.

На уроці ІМ мотивація забезпечується рядом факторів:

1) матеріал, що використовується на уроці, повинен бути цікавим, відповідати смакам учням.

2) прийоми роботи з навчальним матеріалом повинні приваблювати учнів (колективні форми роботи, навчальні ігри, проблемні завдання до вправ, які сприяють інтелектуальному розвитку учня);

3) учень повинен усвідомлювати рівень своєї успішності у вивченні ІМ, бо це викликає відчуття прогресу в учнів;

4) завдання повинні бути посильними (надаватись зразки мовлення, опори, ключі для самокорекції, використовуватись допоміжні засоби навчання);

5) вчитель повинен активно вживати оціночні репліки;

6) слід створювати сприятливий психологічний клімат на уроці – атмосферу партнерства, використовувати моменти релаксації (фізкультхвилинка, музичний фон).

2. Типи уроків іноземної мови.

Основні критерії класифікації уроків ІМ –цілі уроків та рівень сформованості навичок та вмінь. За цими критеріями виділяють два основні типи уроків.

Перший тип –уроки, спрямовані на формування мовленнєвих навичок користування мовним матеріалом. На цих уроках відбувається введення нового матеріалу та його тренування (автоматизація) з метою його використання в говорінні, читанні, аудіюванні, письмі. Виділяють такі види уроків: ознайомлення з новими ЛО та формування лексичних навичок усного мовлення і читання, ознайомлення з новими ГС та формування рецептивних граматичних навичок та ін.

Другий тип –уроки, спрямовані на розвиток мовленнєвих умінь. На уроках цього типу переважає практика в мовленнєвій діяльності. Побудова таких уроків залежить від виду МД, що розвивається. Це можуть бути уроки розвитку умінь аудіювання та говоріння, усного мовлення та читання, говоріння, письма.

Згадані типи уроків не виступають в абсолютно чистому вигляді.

3.Структура уроків іноземної мови.

Структура уроку визначається його змістом і місцем у циклі уроків. Традиційно урок складається з етапів (структурна одиниця уроку).

Початок уроку виконує дві важливі функції: організацію класу до активної роботи на уроці (привітання, приведення до готовності співпрацювати, повідомлення цілей уроку) та створення іншомовної атмосфери.

Особлива увага приділяється мовленнєвій зарядці, що сприяє настройці артикуляційного апарату учнів на ІМ та переключення їх з рідної на іноземну мову. Мовленнєва зарядка проводиться у формі бесіди за певною природною ситуацією (привід –актуальна подія чи новина). Стереотипні формальні діалоги про погоду, пори року, що не випливають із ситуації в класі, не дають учням необхідного настрою для комунікативної практики на уроці.

Крім бесіди для мовленнєвої зарядки можна виконувати аудіювання коротких оповідань, жартів, огляд поточних подій, розучування рисівки, вірша, прислів’я, фонетична зарядка тощо. Слід уникати одноманітності у проведенні мовленнєвої зарядки.

В ході основної частини уроку вирішуються основні завдання. Вона може включати такі компоненти: введення нового матеріалу, тренування учнів у вживанні цього матеріалу в мовленні, практика в мовленнєвій діяльності, систематизація/узагальнення вивченого і контроль мовленнєвих навичок та вмінь.

При плануванні введення нового матеріалу слід правильно визначити обсяг матеріалу для цього уроку, послідовність його презентації та співвідношення витрат часу на пояснення матеріалу та його тренування на користь останнього.

Найбільшу частину уроку займає тренування та практика в мовленнєвій діяльності. Особливістю навчального процесу з ІМ є те, що на уроці має місце тренування як щойно введеного, так і раніше поданого, але недостатньо засвоєного матеріалу. Характер тренування чи практики буде залежати від мети, поставленої вчителем. При цьому важливо пам’ятати, що мета уроку має бути реалізована в комплексі вправ, до якого входять як умовно-мовленнєві (для формування навичок), так і мовленнєві (для розвитку умінь) вправи.

Формування міцних навичок та вмінь неможливе без узагальнення виченого. Тому в урок необхідно включати завдання на узагальнення вивченого. Подібні завдання можуть передбачати не тільки систематизацію мовного матеріалу, але й актуалізацію навичок та вмінь у межах вивчених тем.

Контроль мовленнєвих навичок та вмінь здійснюється безпосередньо в ході навчального процесу (поточний контроль), або на етапі завершення теми чи певного періоду навчання (тематичний чи підсумковий контроль). Останні вид контролю може займати частину уроку або цілий урок.

Перевірка домашнього завдання може здійснюватися двома способами: на окремомому, присвяченому для цього етапі уроку, або шляхом включення домашньої вправи у відповідну класну вправу, що актуалізує матеріал домашнього завдання та робить можливим контроль та оцінювання вионання домашнього завдання.

Кінець уроку повинен підсумовувати те, що було досягнуто на уроці. Його компонентами є повідомлення домашнього завдання та підбиття підсумків уроку. Важливо записати домашнє завдання на дошці, пояснити його учням, перевірити, як учні його зрозуміли та записали в щоденник. Учитель підсумовує успіхи учнів, торкається недоліків їх роботи, оголошує та мотивує оцінки, записує їх в журнал та щоденники.

В даній структурі уроку не всі компоненти присутні (обов’язкові). (Див. таб. 1). Не на кожному уроці має місце подача нового матеріалу, систематизація вивченого тощо. Певне співвідношення компонентів уроку, їх послідовність та взаємозв’язок залежать від типу уроку.

Таблиця1.

Структура уроку ІМ

Рекомендована література::

Методика викладання іноземних мов: Підручник під ред. Ніколаєвої С.Ю. –К.: Ленвіт, 2002. –С.246-249.

Педагогічна практика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах. –К.: Ленвіт, 2003. –С.34-64; С.82-90.

Книга вчителя іноземної мови. Нормативні документи міністерства освіти і науки України. –Харків: Торсінг, 2005. –236с.

Лекція 7

Планування навчально-виховного процесу з іноземної мови

1. Види планів.

2. Чотирикомпонентна мета навчання іноземних мов.

3. План-конспект уроку.

1. Види планів.

Планування процесу навчання іноземних мов має на меті передбачення його результатів на різних за тривалістю відрізках часу. Головна мета планування – наукова обґрунтована організація навчального процесу та досягнення оптимального засвоєння учнями навчального матеріалу, визначеного програмою ІМ.

Успішність планування навчального процесу забезпечується врахуванням таких умов:

-цілей навчання;

-психологічних закономірностей та основних етапів формування мовленнєвих навичок та вмінь;

-наявних засобів навчання;

-основних методичних вимог до сучасного уроку ІМ;

-психологічних факторів навчання (вік учнів, рівень їх загального розвитку, коло інтересів, бажань, нахилів) і педагогічних факторів навчання (ступінь навчання, мовна та мовленнєва підготовка учнів).

Розрізняють календарно-річний план, що включає плани на чотири чверті/ піврічні плани, тематичний план / план циклу уроків, поурочний план.

Календарно-річний план –проект, в якому подаються теми, встановлюються терміни вивчення тем, розподіляється за чвертями навчальний матеріал, визначаються способи підсумкового та тематичного контролю, вказуються основні дидактичні засоби.

Основою для календарно-річного плану є навчальна програма з ІМ та навчальний план.

Тематичне планування є конкретною розробкою календарно-річного плану. Головне завдання тематичного планування – визначення кінцевих цілей в результаті вивчення певної теми. В тематичному плані називається конкретна тема, визначається послідовність формування навичок та вмінь, кількість уроків, що відводяться на досягнення практичних цілей циклу уроків, вказуються способи контролю та завдання додому, додається перелік засобів навчання.

Тематичний план уроків у... класі

Тема:

Підтеми:

Поурочний план конкретизує зміст навчання, етапів уроку, відбір конкретного навчального матеріалу, прийомів навчання, розробку вправ, засобів навчання, дидактичного матеріалу. Вчитель повинен усвідомлювати призначення кожного елемента уроку, його взаємодію з іншими елементами уроку.

Підготовча робота вчителя до уроку здійснюється послідовно і передбачає: аналіз змісту матеріалу, визначення типу уроку, формулювання цілей уроку, поетапний розподіл навчального матеріалу, визначення часу на його опрацювання, розробку вправ, складання плану-конспекту уроку, підготовку засобів навчання.

Аналіз змісту матеріалу починається з уточнення місця уроку в системі уроків і встановлення його зв’язків з попередніми та наступними уроками. Зміст уроку визначений тематичним планом, але його потрібно скоректувати, враховуючи результати попередніх уроків.

2. Чотирикомпонентна мета навчання іноземних мов.

Основні практичні цілі уроку формулюються після визначення місця уроку в циклі уроків та аналізу змісту матеріалу. Визначаючи практичні цілі конкретного уроку, вчитель може поставити одну головну та дві супутні. Головна мета звичайно пов’язана з розвитком мовленнєвих навичок та вмінь. Практичною метою може бути ознайомлення з новою ГС, формування артикуляційної навички, розвиток уміння вести бесіду за ситуацією, читання тексту з розумінням основного змісту, тощо. Формулювання практичної мети слід розпочинати словами:”Навчити...”, “Формувати...”, “Розвивати...”, “Удосконалювати...”. З формулювання мети повинно бути ясно, що потрібно засвоїти, в якому обсязі, з яким рівнем оволодіння. Наприклад:

-Навчити ставити запитання загального типу в Present Continious.

- Навчити розповідати про свій робочий день в опорі на схему.

- Навчити вести діалог-розпитування в ситуації “Як пройти?”

- Вдосконалювати техніку читання про себе (мовчки).

- Розвивати вміння аудіювати текст, ігноруючи незнайомі слова.

Загальноосвітня, розвиваюча та виховна цілі конкретизуються у зв’язку з практичною.

Освітня мета передбачає залучення учнів до культури країни, мова якої вивчається та розширення їх філологічного кругозору. Наведемо приклади формулювання освітніх цілей:

- Поглибити знання учнів про творчість В Шекспіра.

-Розширити знання учнів про політичну систему Канади.

- Сформувати уявлення учнів про нове граматичне явище – артикль.

Розвиваюча мета реалізується у формі розвитку в процесі навчання ІМ інтелекту, волі, почуття, уваги, пам’яті, уваги, уяви учнів. Вона формулюється у такий спосіб:

- Розвивати мовну здогадку та мовленнєву реакцію учнів;

- Розвивати здатність порівнювати мовні явища рідної та іноземної мов;

- Розвивати культуру спілкування у ситуації “знайомство”

- Розвивати здатність мовного самоконтролю;

- Розвивати уяву учнів в умовах гри /драматизації / роботи в парах.

Виховна мета реалізується внаслідок використання виховних можливостей навчального матеріалу та роботи з ним, у процесі формування відповідних суспільно-політичних поглядів учнів, почуттів, ставлення до морально-етичних категорій тощо. Наведемо приклади формулювання виховних цілей:

- Формувати почуття патріотизму;

- Виховувати самостійність;

- Прищеплювати любов до праці;

- Виховувати повагу до народу Англії;

- Формувати критичне ставлення до вчинків людей;

- Виховувати ввічливість, чуйність у стосунках з товаришами.

Виховні та розвиваючі цілі можна планувати на цикл уроків, оскільки виховання та розвиток проходять повільніше, ніж навчання.

Плануючи урок, учитель також проводить аналіз матеріалу з точки зору труднощів, які він може викликати в учнів, прогнозує можливі помилки, намічає необхідну послідовнысть дій щодо їх подолання.

Виходячи з конкретних завдань та змісту уроку, вчитель визначає структуру уроку та відповідні прийоми та форми роботи.

Не слід перевантажувати урок різними формами роботи, оскільки вони, як і одноманітні вправи, швидко стомлюють учнів. Не слід також забувати, що творчі завдання потребують старанної підготовки, точного відбору та дозування матеріалу, чіткої його організації.

Важливим є створення природних переходів від однієї частини уроку до іншої та від однієї вправи до іншої. Роль таких переходів можуть виконувати бесіда з учнями, що переключає їх на інше завдання, коротек дотепне оповідання, етикетний діалог тощо. Отже кожен з етапів уроку має свій “організаційний момент”, що готує даний етап. Його функція –орієнтування учнів на наступну роботу, мотивація їх діяльності, повідомлення про те, чим будуть займатися учні та що для цього слід робити та про кінцеві результати діяльності.

Потім учитель розподіляє час у хвилинах на кожну частину уроку. Методично обґрунтованим слід вважати такий розподіл часу, при якому більша частина його припадає на усне мовлення.

Вчитель продумує та готує наочні посібники, роздавальний матерал, підбирає технічні засоби навчання та складає план-конспект уроку.

3. План-конспект уроку може бути коротким і розгорнутим. На початку конспекту вказується дата проведення уроку, його порядковий номер, група/клас учнів, тема, підтема, цілі, потім послідовно викладається хід уроку у вигляді докладного сценарію: вступна частина, основна, заключна частина.

Схема плану-конспекту уроку

Дата

План-конспект уроку №...в... класі

Вчитель-початківець повинен складати розгорнутий план-конспект, в якому має бути розроблений хід уроку іноземною мовою точні формулювання правил та завдань, зразки виконання вправ. Вчитель-початківець часто неспроможний без попередньої підготовки чітко сформулювати запитання, інструкцію, просто й доступно пояснити те чи інше явище. Тому рекомендується давати слова вчителя у конспекті повним текстом, звертаючи увагу на доступність, короткість, точність та ясність мовлення вчителя на уроці.

Рекомендована література:

Методика викладання іноземних мов: Підручник під ред. Ніколаєвої С.Ю. –К.: Ленвіт, 2002. –С.246-249.

Педагогічна практика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах. –К.: Ленвіт, 2003. –С.34-64; С.82-90.

Книга вчителя іноземної мови. Нормативні документи міністерства освіти і науки України. –Харків: Торсінг, 2005. –236с.

Лекція 8

Контроль у навчанні іноземної мови

1. Функції контролю.

2. Види та форми контролю.

3. Об’єкти контролю.

4. Тестовий контроль.

1. Функції контролю.

Головною метою контролю є управління процесом навчання іноземної мови внаслідок визначення та оцінювання рівня сформованості іншомовних мовленнєвих навичок та вмінь.

Функції контролю: функція зворотного зв’язку, оціночна, навчальна, розвиваюча.

Функція зворотного зв’язку є основною функцією контролю, яка забезпечує керування процесом навчання ІМ.

Зворотній зв’язок, що діє в напрямі учителя, несе йому інформацію про успішність учнів. Вчитель аналізує цю інформацію, виявляє недоліки в навчанні, проводить діагностику відхилень у мовленнєвій діяльності учнів, виявляє ступінь відповідності обраної стратегії і тактики навчання реальним потребам. Це дає можливість внести необхідні коригуючи зміни щодо добору прийомів, способів і методів навчання, відбору вправ, визначення тривалості їх виконання.

Зворотній зв’язок у напрямі до учня дає йому інформацію про успішність його навчальної діяльності, дає змогу здійснювати самооцінку досягнень та планувати свою подальшу навчальну діяльність.

Оціночна функція контролю реалізується в ході оцінювання результатів виконання учнями навчальних завдань. Оцінка вказує на певний рівень володіння іншомовною мовленнєвою діяльністю, є основним показником успішності навчання в офіційних документах про освіту.

Навчальна функція контролю реалізується у ході виконання контрольних завдань, оскільки учні виконують певні мовленнєві дії, що сприяють вдосконаленню умінь та навичок. Іншими словами, у процесі контролю одночасно відбувається навчання.

Розвиваюча функція контролю передбачає розвиток індивідуально- психологічних особливостей учнів, які функціонують під час виконання учнями контрольних завдань: оперативна слухова або зорова пам’ять, гнучкість мислення, фонематичний слух, пластичність артикуляційного апарату та ін. У процесі виконання контрольних завдань розвиваються вольові якості особистості, почуття відповідальності, здатність до самодисципліни, розивається внутрішня мотивація до вивчення ІМ.

Контролю повинні бути притаманні такі якості: цілеспрямованість,репрезентативність, об’єктивність, систематичність.

Контроль має бути спрямованим на перевірку сформованості певних умінь та навичок.

Репрезентативність контролю означає, що ним має бути охоплений весь мовний і мовленнєвий матеріал, засвоєння якого перевіряється.

Об’єктивність контролю забезпечується застосування об’єктивних способів оцінювання відповідей учнів.