Уроки узагальнення знань

1. Завдання уроків узагальнення знань

Тематичний добір матеріалу для читання дає можливість підвести підсумки вивченого, закріпити здобуті знання. Здійснюється це на узагальнюючих уроках читання, які вводяться після опрацювання відповідних тем.

Завдання:

1) відновити в пам’яті учнів опрацьоване;

2) навчити їх знаходити асоціативні зв’язки у тематиці, змісті прочитаних творів, розкрити учням прийом узагальнення;

3) залучаючи широкий матеріал, сприяти розвиткові логічного мислення: порівнянням спільних рис героїв, встановлення причинових зв’язків в описуваних явищах;

4) добором нового матеріалу до теми розвивати пізнавальну діяльність дітей.

Узагальнюючі уроки покликані сприяти розвитку мовлення. Для цього є необхідні умови: визначена конкретна тема, учні залучаються до діалогічного і монологічного мовлення, аналіз значного матеріалу потребує від учнів самостійності суджень і втілення їх у відповідний мовний матеріал.

Узагальнюючі уроки вводяться протягом роботи над читанками. В усіх класах до кожної теми передбачені запитання і завдання. Їх слід брати за основу проведення уроків узагальнюючих знань.Типи запитань:

спрямовані на відновлення в пам’яті вивченого матеріалу;

вимагають оціночного характеру, що потребують доведення.

Автори читанок вводять такі запитання, які спонукають дітей до роздумів, зіставлень. Можна дати запитання, що вимагають пошуків того, що зв’язує дану тему з раніше вивченим; відповіді на які потребують осмислення свого власного життєвого досвіду, спостережень.

!!!!Різноманітний характер запитань і завдань допомагає вчителеві у виконанні завдань узагальнюючих уроків. Їх формулювання залежить від мети уроку.

2. Підготовка до узагальнюючого уроку і його проведення.

Вчитель готується заздалегідь:

визначає мету і зміст уроку,

накреслює план його проведення,

продумує систему застосовування наочності,

визначає обсяг і характер завдань, які дасть учням.

Ще розпочинаючи вивчення розділу, вчитель інформує про те, що при завершенні теми буде проведено узагальнюючий урок. Попереднє завдання (диференційоване - для всього класу, для групи учнів, індивідуальне):

• прочитати додаткову літературу;

• дібрати ілюстрації;

• підготувати малюнки, вироби з пластиліну;

• вивчити напам’ять вірші, уривки з творів, прислів’я, загадки.

У процесі роботи над розділом здійснюються екскурсії, ведуться спостереження за об’єктами, складаються словнички. Цей матеріал треба ввести в узагальнюючий урок. Це має велике виховне значення і спонукає дітей до спогадів.

Побудова узагальнюючих уроків:

• немає перевірки домашнього завдання за попередньою темою. Домашнє завдання на цьому уроці – це все підготовлене до цього уроку;

• випадає пояснення нового матеріалу;

• не читається невідомий текст, випускається робота над його частинами;

• основна частина – повторення і узагальнення опрацьованого. Лише називається тема уроку і план його проведення. Хід основної частини повинен бути різноманітним;

• у кінці учні почують висновок учителя і оцінку їх підготовки.

Види роботи на узагальнюючих уроках:

1. Повторювально-узагальнюючі бесіди.

У ході бесіди діти перелічують твори, присвячені темі, читають уривки з творів для підтвердження характеристики героїв. Бесіда має закінчитися узагальненням, оцінкою прочитаного.

2. Переказування.

Відповідно до теми уроку застосовуються різного типу перекази: вибіркові, повні, які слід завершити узагальненням, формулюванням ідеї розглядуваної теми.

3. Різні види читання за книгою і напам’ять.

Уривки повинні добиратися цілеспрямовано: на основі їх виводиться головна думка теми узагальнюючого уроку.

4. Вікторини.

5. Розповіді учнів про виготовлені ними речі.

Слово вчителя звучатиме лише у випадках, коли необхідно додати до учнівських розповідей нові факти і при проведенні підсумків уроку.

40. Робота над загадками, прислів'ями і скоромовками. Облік навичок читання.

Опрацювання малих фольклорних жанрів

Методика початкового навчання не передбачає окремих уроків для опрацювання малих фольклорних жанрів. Вони є супровідним матеріалом, необхідним для роботи з молодшими школярами.

Загадки, прислів’я, скоромовки слід використовувати як дидактичний матеріал при вдосконаленні техніки читання, вироблення літературної вимови, вони становлять суттєвий елемент розвитку мовлення і мислення.

З дошкільного віку дітям відомі загадки і скоромовки, при роботі над прислів’ями наголосити на тому, що прислів’я – це вислів, який у вигляді ритмічно побудованого і навіть заримованого речення передає багатовікові спостереження народу над поведінкою людей і навколишньою природою, виражаючи їх у вигляді мудрого узагальненого повчання.

Над загадками і прислів’ями корисно працювати як на уроках пояснення нового матеріалу, так і на уроках узагальнення опрацьованого. Хоча загадки і прислів’я розміщені після текстів художніх творів і нарисів, але звертатися до них варто на уроках опрацювання різних жанрів. Існують реальні можливості залучення прислів’їв на уроках узагальнення знань. Щоб прислів’я стали надбанням учнівського мовлення, треба постійно заохочувати дітей до заучування їх напам’ять, час від часу згадувати про них, відновлювати в пам’яті і спонукати до введення в усне мовлення.

41. Мета і завдання позакласного читання. Керівництво самостійним дитячим читанням.

Мета і завдання позакласного читання

Актуальність теми

 Останнім часом у школярів зникає інтерес до читання художньої літератури, бажання читати.

 Можна визначити декілька основних причин, що вплинули на втрату дитячого інтересу до книги: 1) сучасна дитяча література подає мало зразків високохудожніх творів для дітей молодшого шкільного віку, бракує авторів, які б змогли своїми творами зацікавити учнів до читання; 2) у наш час більшість батьків не мають змоги передплачувати дитячу періодику. Натомість, у багатьох дітей розвинене бажання грати в комп’ютерні ігри, переглядати розважальні телепередачі.

 Відома методика позакласного читання Н.Н.Свєтловської, яка детально використовується вчителями школи при організації уроків позакласного читання.

 В наш час, на жаль, немає нової методичної літератури з проблеми організації позакласного читання. Іноді в пресі («Початкова школа», «Розкажіть онуку», «Початкова освіта») з’являються окремі статті про проведені позакласні уроки у 2-4 кл. Тому вчителю важко підібрати такі методи та прийоми, які б заохочували дітей до самостійного читання, формували та розвивали інтерес до книги – джерела знань.

Мета позакласного читання – сформувати в учнів стійку потребу самостійно й осмислено вибирати й систематично читати книги.

↓ щоб досягти мети, треба реалізувати завдання ↓

«Літературне читання» → розділ «Робота з дитячою книжкою; робота з інформацією»: основними завданнями уроків роботи з дитячою книжкою, роботи з інформацією у 2-4 класах є розширення кола дитячого читання, формування читацької самостійності учнів, сприяння розвитку інформаційної культури молодших школярів.

Завдання позакласного читання в початкових класах:

 розвиток інтересу до читання, ознайомлення учнів з дитячою літературою в багатоманітності її тематики, жанрово-родових форм;

 формування першооснов самостійної читацької діяльності учнів;

 розширювати коло читання і світогляд дітей;

 вчити правильно оцінювати твори та їхніх героїв;

 формувати мовленнєві вміння (читати і розповідати, будувати діалог, монолог);

 сприяння розвитку інформаційної культури молодших школярів. Їх реалізація здійснюється на кожному етапі роботи з дитячою книжкою;

 формування морально-етичних уявлень і почуттів, збагачення соціального досвіду школярів;

 розвиток творчих здібностей;

 формування спеціальних умінь самостійно та продуктивно працювати з дитячою книжкою, орієнтуватися у світі книжок і вибирати їх для задоволення власних пізнавальних потреб.

Форми керівництва позакласним читанням учнів 1-4 кл. Лінії зв’язку його з класним читанням

Позакласне читання має свою специфічну форму керівництва – урок. Така організаційна форма керівництва з’явилась у 1954-1955 роках.

У 1970 роках Свєтловська Н.Н. розкрила роль і місце позакласного читання у підготовці учнів-читачів, розробили питання з організаційно-методичної системи навчання учнів на уроках позакласного читання, основних вимог до вибору дитячих книг для уроків позакласного читання, обліку рівня читацької самостійності молодших школярів, підготовки вчителя до уроків позакласного читання, а також визначила етапи формування читацької самостійності молодших школярів та структури уроків позакласного читання на кожному з них

 Позакласне і класне читання не ізольовані і не відірвані одне від одного. Позакласне читання ґрунтується на знаннях і уміннях, здобутих учнями на уроках класного читання. Успіх позакласного читання залежить передусім від сформованості навичок і якостей читання. Уроки класного читання розвивають у дітей свідоме читання, без чого не уявляється ефективна робота над вихованням активного читача.

 Позакласне читання сприяє ефективному виконанню завдань класного читання. Розширення читацького кругозору дозволяє вчителеві вводити до класного читання елементи зіставлення, порівняння, узагальнення, що збагачує методику проведення класного читання.

 Взагалі позакласне і класне читання можуть не збігатися ні тематично, ні за авторами, ні за жанрами. Залежить це від віку учнів, від їх підготовленості, від умов роботи школи.

Допоміжні форми керівництва організації позакласного читання:

 Літературні ранки, присвячені творчості окремих письменників, сценарії побудовані за жанровими принципами з елементами вікторин, конкурсів читців.

 Читацькі конференції – обговорення чималих за розміром творів.

 Зустрічі з письменниками, журналістами.

 КВК.

 Літературні екскурсії тощо.

42. Зв'язок позакласного читання з класним. Лінії зв'язку: тематична, авторська, жанрова. Етапи навчання самостійного читання.

Етапи навчання самостійному читанню, їх завдання

1 клас

Підготовчий

(на ур. навчан-

ня грамоти) - Засвоюють найпростіші структурні елементи дитячої книжки

- Основні правила гігієни читання і розглядання книги

- Дитячі книжки добираються з урахуванням вікових особливостей учнів

- Тип видання (книжка-твір, книжка –збірка, авторська, тематична)

- Обсяг текстів

2 клас

Початковий – Учитель з власної ініціативи ознайомлює зі світом книжок, які можуть задовольнити пізнавальні інтереси кожного з учнів

– Особливого значення набуває індивідуалізація самостійної читацької діяльності дітей.

– Швидке входження дитини в текст, який вона читатиме самостійно

– Ознайомлення з науково-художньою, науково - пізнавальною літературою, новими періодичними виданнями.

3 – 4 клас

Основний – Набуті практичні уміння дозволяють школярам самостійно розв’язувати спеціальні завдання

– Учні з власної ініціативи самостійно вибирають та читають дитячі книжки

– На уроках відбувається колективне обговорення прочитаних творів

– У читання школярів включаються значні за обсягом твори

– Планування навчального матеріалу (опрацьовується на одному уроці, а також під час проведення серії уроків, об’єднаних спільною темою)

– Читацьке коло поповнюється науково-популярною та довідковою літературою, дитячою періодикою, а також уміннями здійснювати пошук, добір, систематизацію, узагальнення навчально-пізнавальної інформації, користуючись засобами бібліотечно-бібліографічної допомоги, довідково-інформаційним апаратом книжки, а також Інтернет-ресурсами дитячої бібліотеки

– Вчитель враховує умови забезпечення дитячою літературою шкільних, домашніх бібліотек

– Зміст роботи реалізується на спеціально відведених уроках 1 раз на 2 тижні.

43. Завдання підготовчого етапу. Заняття на підготовчому етапі.

Підготовчий період: до 20 хв. уроку навчання грамоти 1 раз на 2 тижні.

Основна форма роботи з учнями - урок-фрагмент. Мета цього уроку - зацікавити дітей читанням, формувати слухача, бо якщо з дитинства не виховати любов до книжки, якщо читання не стане духовною необхідністю, то в роки юнацтва підліток може втратити духовні та морально-естетичні орієнтири.

Основний метод – читання-розгляд, під час якого учні засвоюють найпростіший зв’язок між змістом книжки і її зовнішніми ознаками.

У цей час школярів лише ознайомлюють художньою літературою (зокрема з казками, оповіданнями, віршами, загадками, примовками, прислів'ями і т. ін.). Для продуктивного проведення такого уроку варто брати один твір: чи то оповідання, чи казку, чи ліричні твори, додаючи до них малі художні жанри - прислів'я, приказки, загадки тощо.

Структуру заняття з дитячою книжкою в 1 класі:

1) бесіда, яка передує читанню вчителем вибраного твору і дає змогу активізувати в пам'яті шестиліток набуті знання або сформувати реальні уявлення, які складали б основу розуміння провідних художніх образів нового твору — 1—2 хв.

2) загальне ознайомлення з книжкою чи твором під керівництвом учителя: доцільно продемонструвати її, обговорити назву, прочитати прізвище автора, а потім дати дітям самостійно розглянути (вона має лежати на кожній парті) — до 2 хв:

1. Спочатку розглядати обкладинки, потім, правильно гортаючи сторінки, розглядати ілюстрації.

2. Привчати дітей обмірковувати те, що зображено на обкладинці (розмежовувати ілюстрації, підписи, визначати, скільки ілюстрацій зображено на обкладинці, які вони, що можна про них сказати).

3. Демонструвати дітям порядок читання тексту на обкладинці зверху вниз, виділяючи прізвище автора і назву книжки.

4. Запам’ятовувати прізвище автора, а назву книжки зіставляти із заголовком прочитаного вчителем твору, із малюнком на обкладинці.

5. Знаходити в книжці прочитаний текст шляхом розгляду посторінкових ілюстрацій.

6. Читання заголовків творів (якщо їх у книжці кілька);

3) виразне читання вчителем дібраного твору (до 4-5 хв). Перед читанням учитель дає завдання — на що звернути увагу під час слухання;

4) колективне обговорення прослуханого (бесіда за прочитаним, роздуми учнів) - до 4—3 хв;

5) повторний розгляд дитячої книжки, в якій вміщено текст, співвіднесення ілюстрацій зі змістом прослуханого, вибіркове читання дітьми вказаного вчителем місця в тексті або вчителем - до 2 хв;

6) рекомендації щодо самостійної роботи з книжкою вдома чи в класі (1-2 хв). Якщо в дітей класу є спеціальні хрестоматії для позакласного читання, слід порадити їм попрацювати з іншим текстом вказаного до цього уроку посібника.

Отже, у підготовчий період учитель має навчити дітей сприймати на слух прочитане, відповідати на запитання за змістом, переказувати, розглядати обкладинку та ілюстрації, правильно називати автора й вибирати книжку. Бажано, щоб у підготовчий період урок позакласного читання проводився в один і той самий день тижня.

44. Завдання початкового етапу. Уроки позакласного читання на початковому етапі навчання.

Початковий період: 2 клас, 1 урок (40 хв.) один раз на два тижні паралельно з уроками класного читання.

Якісно іншу роль на уроці починає відігравати читання вголос, бо читають уже діти.

Провідної ролі у цей період починає набувати індивідуальна робота дитини з книжкою. Звичайно, самостійне читання обов'язкове лише на уроці, під керівництвом учителя, і ні в якому разі не варто вимагати від учнів читати вдома, бо читання книги — це дуже важкий процес.

Навчального завдання початкового етапу — сформувати інтерес до самостійного читання — доцільно, щоб цей процес був керованим. Для цього рекомендовано на уроках позакласного читання мати до 15-16 однакових книжок-комплектів чи творів (за кількістю учнів (парт) у класі) і, якщо дитина оволоділа вмінням читати, їй можна дозволити читання самостійне.

На початковому етапі різко збільшується кількість дитячих книжок, з якими слід ознайомити другокласників. Кожний місяць читацький кругозір дитини розширюється на 4—5 і більше книжок або 7-8 творів. Діти мають читати вже в першому півріччі казки, вірші, розповіді, загадки загальним обсягом від 500 до 1500 слів. Вони читають про Батьківщину, подвиги людей, про дітей, звірів, рослини, пригоди...

Методика проведення уроків позакласного читання в початковий період стає складнішою за своєю структурою і має служити основною підготовкою до самостійного читання.

Структура уроку:

1. Оголошення теми й мети уроку — до 2 хв. Тема уроку має бути записана на дошці; там же треба оформити виставку книжок за цією темою для зацікавленості нею дітей. Теми мають бути різні, цікаві, як от:

— Сонечко сказало правду.

— Наша мова солов'їна.

— До всіх сердець є ключики.

- Пучок веселих колючок і т. ін.

2. Вступне слово вчителя — до 5 хв. Воно має бути стислим, але не тільки готувати учнів до сприймання твору, а й з'ясовувати, що другокласники підготували до уроку, що читали чи вивчили напам'ять. Учні розглядають книжки, щоб визначити тему читання, тобто вирішується завдання на орієнтування в дитячих книжках.

3. Читання рекомендованого твору вчителем з метою зацікавити слухачів — до 7 хв (1 текст). Вчитель зупиняється на найцікавішому і дає завдання для домашнього читання; учні ж мають дочитати цей твір до кінця вдома. Наприклад:

- Чи може ромашка (квітка) плакати? Дочитаєте оповідання В.О.Сухомлинського "Дівчинка і Ромашка" до кінця і дасте відповідь на наступному уроці.

4. Бесіда на основі прослуханого — до 6—7 хв. Бесіда має посідати важливе місце на уроці, бо вона готує дітей до самостійного читання. Питання слід ставити загальні, короткі, "одинарні".

5. Читання другого (нового) твору школярами на час, відведений учителем, - до 8 хв. Доцільно, щоб в учнів були однакові твори чи книжки. Якщо немає однакової книжки, можна рекомендувати різні, але на одну і ту ж тему. В такому випадку бесіда має носити синтетичний, узагальнюючий характер (учитель мусить сам прочитати всі твори).

6. Бесіда та оцінка якості самостійного читання, порівняння творів, прочитаних на уроці вчителем і самими учнями — 6-5 хв.

7. Самостійний розгляд нової книжки чи твору (третій твір, якщо є така змога). Розглядають обкладинку, читають назву, ім'я автора; вчитель рекомендує цю книжку для домашнього читання -до 3 хв.

8. Домашнє завдання - це вказівка на те, що треба дочитати чи прочитати — до 3 хв: дочитати першу книжечку і дати відповідь на запитання вчителя; кожний дочитує книжку, яка була пропонована для індивідуального читання — хто де зупинився; третє завдання - прочитати книжку чи твір, яку щойно розглядали.

Отже, процес самостійного читання і на цьому етапі продовжує бути складним, особливо для тих учнів, у яких низька техніка читання. Водночас цей процес приваблює їх, бо долання перешкод, нехай і незначних, веде до задоволення, відганяє страх перед труднощами під час читання незнайомої книжки.

Не слід вимагати, досить рекомендувати, заохотити дітей до читання книжок на вибрану тему. Варто складати цікаві запитання-загадки, вчити створювати малюнки до окремих епізодів прочитаного, вчити спостерігати за описаним, "розмовляти" з автором книжки, завчати напам'ять і т. ін.

Зазначимо, завдання дітям дається на два тижні. Наступний урок не має обов'язкової перевірки домашнього завдання, але вчитель мусить запитати:

- Чи може квітка плакати?

- Із якої книжки ви дізналися? — Чим закінчилось оповідання,...

- Хто чи що вам більше сподобався (сподобалось) і чому?

Увага! Без такої (хай і поверхової) перевірки учні привчаться не виконувати домашнє завдання з позакласного читання, тобто недочитувати задане додому.

45. Завдання основного етапу. Урок позакласного читання на основному етапі.

Основний період: 3—4 клас. У дітей повністю формується читацька самостійність.

Завдання:

1) вміти самостійно вибирати й читати дитячі книжки без пропозицій учителя — поза класом;

2) навчитися користуватися бібліотечним чи книжковим фондом читацької зали, що сприятиме вихованню у дітей інтересу до читання.

Саме в цей час позакласне читання в повному його розумінні стає позакласним, тобто позаурочним. Уроки тепер стають формою керівництва самостійним позакласним читанням.

Вводиться виставлення оцінок школярам, але радимо не виставляти незадовільні оцінки, бо вони відштовхнуть учня від книжки. Краще записати в щоденник: "Не прочитав книжки для позакласного читання", "Не готовий до уроку з позакласного читання" чи щось подібне. До того ж, коли виставляємо учневі позитивну оцінку, не варто в неї додавати оволодіння технікою читання. Ці уміння мають оцінюватися насамперед на уроках класного читання.

Список рекомендованої літератури: 3 клас - 4-6 книжок чи творів, які учні мають прочитати за 2 тижні;

4 клас - 7-8 творів (два рази на місяць або один урок -раз на два тижні).

Для того, щоб скласти список рекомендованої літератури до кожного уроку, вчитель мусить керуватися:

— видовим розмаїттям уроків;

— виховною метою кожного уроку;

— віковими особливостями дітей;

— індивідуальними інтересами читачів-початківців.

Рекомендуючи книжки або окремі твори для домашнього читання, слід пояснити, що і як треба підготувати, бо у дітей для цього лише два тижні. Вчитель має:

1) чітко сформулювати тему наступного уроку; у 3—4 класах тема формулюється здебільшого широко. Наприклад: "Які питання ставлять нам казки?", "Сторінки минулого, які ожили" і т. ін. Таке формулювання, з одного боку, зацікавлює до читання, а з іншого - дає простір індивідуальній дитячій творчості, збуджує інтерес і формує його, спонукає учнів думати, розмірковувати, робити висновки на основі прочитаного, і звичайно ж - розширює читацький кругозір, вдосконалює читацький досвід;

2) дати список творів для обоє 'язкового читання і мотивувати його;

3) постійно орієнтувати дітей порекомендований список, складений і вивірений учителем з урахуванням книжкового фонду бібліотеки. До того ж, планування творів для читання дає змогу вчителеві побачити і уявити обсяг матеріалу, який треба засвоїти на кожному уроці, за семестр, за рік... Крім того, педагог має обов'язково перечитати всю літературу, яку рекомендуватиме дітям.

Очевидно, що літературні твори формують певні навички роботи з текстом і створюють основу для розвитку зв'язного усного й писемного мовлення дітей, а тому в доборі літератури слід орієнтуватися не лише на те, які книжки може підготувати вчитель, а й на те, що можуть принести учні, взявши з бібліотеки чи вдома. Зазначимо, у яких би умовах учитель не працював, мета його уроків - підняти дітей на вищу сходинку оволодіння самостійним читанням.

Уроки позакласного читання і у 3, і в 4 класах мають проводитися за розкладом, бажано в один і той самий день тижня, їх обов'язково слід записувати у класний журнал. Мета подібних уроків різна.

Структура уроку:

1. Робота з виставкою книг, прочитаних до уроку.

2. Бесіда про героїв прочитаних книг і їх авторів.

3. Доповнення, розширення, уточнення читацького досвіду дітей учителем.

4. Завдання додому.

У методичній науці виділяють традиційні уроки (за темою) і нетради-ційні (уроки-екскурсії, уроки-КВК, Інтегровані уроки). Здебільшого вчителі використовують різні форми інтегрованих уроків як за змістом, так і за формою, але це не позакласне читання.

Які ж види уроків позакласного читання доцільно проводити в основний період?

Виділено шість видів уроків:

1) урок позакласного читання за темою;

2) урок позакласного читання за автором;

3) урок позакласного читання за жанром;

4) урок позакласного читання за періодичною пресою;

5) урок зразкового читання;

6) урок знайомства з новинками художньої літератури.

Методику проведення цих видів уроків у наступній статті В. Трунової «Види уроків позакласного читання у 3-4 кл».

46. Використання інтерактивних методів навчання на уроках рідної мови та читання. Технологія (структура) особистісно орієнтованого уроку.