Поняття, елементи та види позову

Позов - це звернена через суд матеріально-правова вимога позивача до відповідача щодо захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права або охоронюваного законом інтересу, яка розглядається у визначеному законом процесуальному порядку.

Процесуальна наука розрізняє дві сторони позову: матеріально-правову - вимога позивача до відповідача та процесуально-правову - вимога позивача до суду щодо захисту порушеного чи невизнаного права.

Позов як складне явище має кілька елементів, до яких належать: предмет, підстава, зміст. Значення елементів позову полягає у тому, що вони слугують засобом його індивідуалізації, допомагають встановити тотожність позовів. За елементами позову визначають зміст процесуальної діяльності щодо захисту цивільного права.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої суд повинен винести рішення. Позивач може змінити предмет позову (ч. 2 ст. 31 ЦПК). Така процесуальна дія може відбутися до початку розгляду справи по суті і лише у межах спірних правовідносин.

Підставу позову становлять юридичні факти, якими позивач обґрунтовує матеріально-правову вимогу до відповідача. Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК у позовній заяві мають зазначатися обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Підстави позову, які підтверджують, що спірне право належить позивачу, а на відповідача покладені певні обов'язки, складають активну підставу. До її складу входять також факти, які обґрунтовують належність доказів до справи, і те, що позивач і відповідач є суб'єктами прав і обов'язків спірних правовідносин. Пасивну підставу позову складають факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на заперечення права позивача або утвердження за собою права, яке йому не належить. Ці факти обґрунтовують необхідність подання позову та захисту прав чи інтересів позивача. Вони свідчать, що право позивача порушено, оспорено чи не визнано, або є загроза у його порушенні чи необхідність у зміні існуючих між сторонами правовідносин. Підстава позову може бути змінена позивачем шляхом подання відповідної письмової заяви лише до початку розгляду судом справи по суті.

Зміст позову - це звернена до суду вимога позивача про здійснення судом певних дій із зазначенням способу судового захисту. Позивач може просити суд присудити визначену річ, визнати наявність чи відсутність суб'єктивних прав, змінити (припинити, перетворити) існуючі між сторонами правовідносини тощо.

Залежно від обраного позивачем способу захисту свого права позови поділяються на позови: про присудження, про визнання, перетворювальні.

Позови про присудження - це позови, спрямовані на поновлення порушеного права і усунення наслідків правопорушення. Позови про присудження пред'являються, як правило, в тих випадках, коли право позивача вже порушено і необхідно здійснити певні дії для його відновлення. Прикладами позовів про присудження є позови про стягнення боргу за договором позики, про стягнення аліментів тощо.

Позови про визнання - це позови, спрямовані на усунення непорозумінь між сторонами з приводу наявності чи відсутності визначених правовідносин між ними (визнання права власності, авторства тощо). Позови про визнання можна поділити на два види: позитивні позови щодо визнання, які містять вимогу підтвердити визначені правовідносини, і позови негативні, що характеризуються проханням підтвердити відсутність визначених правовідносин.

Позови перетворювальні спрямовані на зміну або припинення правових відносин, які існують між сторонами (позови щодо припинення договору найму жилого приміщення, розірвання шлюбу тощо).

Date: 2016-05-24; view: 391; Нарушение авторских прав