Оформлення списку використаних джерел

Хмельницький - 2015

Розробники: к.е.н. Піхняк Т.А., Олійник А.В., Осадчук Ю.М. викладачі ХКТЕІ.

Розглянуто і затверджено

на засіданні кафедри

фінансів, обліку та аудиту

Протокол № 1 від 31.08.2015 р.

Зав. кафедри

_____________Т. А. Піхняк

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО НАПИСАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ

1. Мета курсової роботи

Курсова робота — це навчально-наукове дослідження студента, яке виконується у процесі навчання у навчальному закладі. Це одна з найефективніших форм самостійної роботи студентів. Вона підбиває підсумки планування студентом теоретичного курсу і передбачає виконання індивідуального завдання.

Мета курсової роботи — допомогти студентові закріпити та поглибити теоретичні знання, здобуті у процесі вивчення дисципліни «Фінанси».

Курсова робота як важлива форма навчального процесу покликана навчити майбутнього фахівця самостійному узагальненню й аналізу інформаційних джерел (монографій, підручників, навчальних посібників, публікацій періодичної преси), статистичних і практичних матеріалів, що характеризують фінансові процеси у сфері фінансів суб'єктів господарської діяльності.

Курсова робота свідчить, наскільки знання, здобуті студентами в процесі вивчення курсу «Фінанси», є глибокими і фундаментальними; характеризує вміння студентів самостійно дослідити поставлені питання обраної теми.

2. Загальні вимоги до курсової роботи

У курсовій роботі студент має показати:

- знання і правильне розуміння закономірностей, що складаються у фінансовій сфері;

- уміння працювати з інформаційними джерелами, користуватись законодавчим та інструктивним матеріалом, викладати свою точку зору на проблемні питання та робити обґрунтовані висновки щодо поліпшення процесу господарської діяльності підприємства;

- здатність використовувати здобуті теоретичні знання у процесі аналізу та узагальнення цифрового матеріалу, застосовувати сучасну методику дослідження з використанням таблиць, графіків, схем, діаграм та інших графічних рисунків.

У курсовій роботі студент повинен глибоко і всебічно розкрити зміст обраної теми, показати розуміння конкретних форм організації фінансів господарських суб’єктів, державних фінансів, фінансів домогосподарств, страхових компанів. Особливу увагу слід приділити дискусійним питанням теорії і практики фінансових відносин. Якщо в економічній літературі відсутня єдина точка зору з питань, які досліджуються, слід навести думки кількох авторів, дати їх критичну оцінку та висловити свої міркування з даного приводу. Це допоможе більш глибокому засвоєнню матеріалу.

При написанні роботи студент повинен обов'язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати.

3. Етапи виконання курсової роботи

Виконання курсової роботи передбачає такі етапи:

- вибір теми;

- підбір та вивчення літератури;

- складання попереднього плану;

- консультація з викладачем — керівником курсової й узгодження плану роботи;

- написання та оформлення тексту курсової роботи;

- передача завершеної курсової роботи на кафедру фінансів, обліку та аудиту для рецензування;

- доопрацювання роботи згідно із зауваженнями керівника;

- захист курсової роботи.

3.1. Підготовка до виконання курсової роботи

Підготовку до написання курсової роботи починають з вибору теми. Перелік тем курсових робіт подано у додатку А. Кожен студент повинен мати індивідуальну тему для написання курсової роботи, тобто обрані студентами теми не повинні дублюватися в одній академічній групі. Після того, як студент визначився із темою роботи, він повинен в обов'язковому порядку написати заяву на обрану тему курсової роботи на ім’я завідуючого кафедри і подати її на кафедру фінансів, обліку та аудиту. Зразок для написання заяви на обрану тему курсової роботи подано у додатку Б.

Студент зобов’язаний узгодити свою тему роботи із керівником, призначеним кафедрою.

Літературні джерела студент підбирає самостійно. Роботу з літературою потрібно починати зі складання повного списку книг, статей, нормативних документів з обов'язковим посиланням на джерело. Для складання картотеки рекомендується використовувати такі каталоги:

- систематичний каталог наукової, навчальної та довідкової літератури університетської бібліотеки;

- каталог періодичних видань, довідників і нормативних матеріалів у читальному залі бібліотеки;

- систематичні каталоги інших бібліотек.

Найбільша кількість публікацій з фінансових питань міститься в журналах «Фінанси України», «Економіка України», «Фінансова тема», «Економічний часопис», «Бізнес», «Вісник податкової служби України», а також у газетах «Голос України», «Урядовий кур'єр» та ін. Законодавчі акти публікуються у «Відомостях Верховної Ради України» та інших періодичних виданнях. Статистичну інформацію можна знайти в спеціальних виданнях Мінстату України, Мінекономіки, Мінфіну, Державної фіскальної служби. З метою прискорення роботи доцільно використовувати повний перелік статей, який друкується в останньому річному номері журналу.

На основі вивчення спеціальної літератури, нормативних документів, статистичних збірників студент складає план курсової роботи, який погоджує з викладачем – керівником курсової роботи від кафедри фінансів. План обов’язково повинен бути затверджений підписом керівника та в подальшому додається до курсової роботи (після титульної сторінки).

План - це основа робота, тому його складання є одним із найважливіших етапів її підготовки. План повинен відобразити напрями дослідження обраної теми, логічний зв'язок між її окремими складовими частинами, проблемну постановку окремих питань. Із складеного плану видно, наскільки студент розібрався в обраній темі, як він зрозумів проблему в цілому і зумів виділити суттєві, головні напрями дослідження. Від правильно складеного плану багато в чому залежить і кінцевий результат виконаної роботи.

Лише після узгодження плану студент приступає до виконання курсової роботи.

3.2. Структура і зміст курсової роботи

Робота повинна мати чітку і логічну структуру, складовими частинами якої є:

- титульний аркуш;

- зміст;

- вступ;

- основна частина, яка складається з трьох (допускається і більше) питань;

- висновки та пропозиції;

- список використаних джерел;

- додатки (при необхідності).

Титульний аркуш вважається першою сторінкою курсової роботи. Він містить:

- найменування вищого навчального закладу та кафедри, де виконана робота;

- назву роботи;

- прізвище, ім'я, по-батькові, академічну групу автора роботи;

- науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по-батькові наукового керівника;

- місто і рік.

Взірець оформлення титульної сторінки наведено у додатку Г.

Зміст подають на другій сторінці курсової роботи. В ньому послідовно виписують найменування питання плану (ліворуч), а праворуч визначають номер сторінки, з якої воно починається. Вступ, висновки, додатки, список використаних джерел у плані нумерації не мають.

Вступ розкриває сутність і стан завдання, яке ставиться при написанні роботи, його значущість. У вступі подають загальну характеристику курсової роботи у рекомендованій нижче послідовності.

Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими науковими працями обґрунтовують актуальність та доцільність роботи.

Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне - сутність завдання, яке ставиться при написанні роботи.

Мета і задачі дослідження. Формулюють мету роботи і задачі, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як "Дослідження...", "Вивчення...", тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Об'єкт дослідження на макрорівні - це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення.

Об'єкт дослідження на мікрорівні - це підприємство, установа, організація на базі якої будуть проводитися дослідження.

При необхідності можна виділяти об'єкти на мезорівні (рівень регіону) та метарівні (рівень галузі народного господарства).

Предмет дослідження міститься в межах об'єкта.

Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає тему курсової роботи, яка визначається на титульному аркуші як її назва.

Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності виробу саме цих методів.

Основна частина - теоретична і практична цінність дослідження.

Основна частина курсової роботи складається з питань. Кожне питання починають з нової сторінки.

Цінність роботи значно зросте, якщо студент проводитиме практичне дослідження та аналіз досліджуваних питань.

Студент повинен дати оцінку повноти вирішення поставлених задач, достовірності одержаних результатів, їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних авторів, обґрунтувати можливості запровадження у практику та напрями вдосконалення. Слід пам'ятати, що виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

Висновки. Тут викладають найбільш важливі теоретичні та практичні результати дослідження, одержані при написанні курсової роботи. Висновки потрібно викладати стисло і лаконічно. У висновках курсової роботи підводяться підсумки по всіх висвітлених питаннях, визначаються шляхи і напрями вирішення проблемних аспектів теми. Рекомендаціях можуть бути розроблені студентом як самостійно на підставі практичного досвіду, так і шляхом узагальнення пропозицій, що містяться у літературних джерелах.

Список використаних джерел слід розміщувати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Якщо автором проведений детальний аналіз законодавчо-нормативної бази, то розглянуті документи можна подати перед оглядом статей, монографій та навчальних посібників.

В додатки виноситься допоміжний матеріал, який неможливо чи недоцільно розміщувати в основному тексті і який необхідний для повноти сприйняття курсової роботи:

- таблиці допоміжних цифрових даних;

- проміжні розрахунки;

- інструкції і методики вирішення певних проблемних питань;

- ілюстрації допоміжного характеру.

До змісту роботи пред'являються такі вимоги:

§ системність, послідовність і конкретність викладання матеріалу;

§ виділення в тексті окремих абзаців, адже занадто громіздке речення і великі фрагменти не сприяють його розумінню;

§ завершеність викладення кожної думки;

§ виключення повторень.

Зміст роботи потрібно викладати відповідно до плану, стисло, лаконічно, не припускаючи повторень та непотрібних відступів від основної теми.

4. Правила оформлення курсової роботи

4.1. Загальні вимоги до оформлення курсової роботи

Курсова робота виконується на комп'ютері та друкується за допомогою принтера на одному боці аркушу білого паперу формату А4 (210 х 297мм) до тридцяти рядків на сторінці з півторарядковим інтервалом. Рекомендується використовувати текстовий редактор MS Word, кегель - 14, шрифт Times New Roman. Шрифт друку повинен бути чорного кольору та чітким, щільність тексту - однакова з вирівнюванням по ширині сторінки. З абзацного відступу – 1,25 см.

Текст роботи слід друкувати, враховуючи розмір полів: ліве - 30 мм, праве - 10 мм, верхнє - 20 мм, нижнє - 20 мм.

Обсяг основного тексту курсової роботи повинен бути в межах 35-40 сторінок стандартного формату А4.

Відстань між заголовком і текстом повинна дорівнювати 2 інтервалам.

Текст поділяється на абзаци, кожний з яких містить самостійну думку.

Абзаци розміром 10-12 мм починаються з нового рядка.

Помилки, описки та графічні неточності можна виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою та нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту. На одній сторінці може бути не більше від двох виправлень.

Заголовки структурних частин курсової роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ», назву питань друкують великими літерами симетрично до тексту.

Кожну структурну частину роботи потрібно починати з нової сторінки.

До загального обсягу курсової роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації на загальних засадах.

4.2. Нумерація

Нумерацію сторінок, питань, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють управому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини курсової роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином.

Ілюстрації (схеми, графіки, діаграми, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках

Ілюстрації позначають словом «Рисунок» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад:

Рисунок 1.2 (другий рисунок першого питання). Номер ілюстрації, й назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією з вирівнюванням по ширині сторінки. Якщо подано одну ілюстрацію, то й нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах відповідного питання. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням номера. Номер таблиці повинен складатися з номера питання і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого питання)

Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер й вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад, «Продовження табл. 1.2». Зазначимо, що таблиці які займають більше однієї сторінки повинні бути розміщені у додатках, а в основній частині на них робляться посилання.

Назва таблиці розміщується над таблицею з вирівнюванням по ширині сторінки.

Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад (3.1) (перша формула третього питання).

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1..............

2..............

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

4.3. Оформлення ілюстрацій

Ілюструють роботу, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов'язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Підпис під ілюстрацією звичайно має чотири основних елементи найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис.», порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами, тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного, експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом.

Основними видами ілюстративного матеріалу в роботі є: схема, діаграма і графік.

Схема – це зображення, котре передає зазвичай за допомогою умовних позначень і без збереження масштабу основну ідею явища або процесу, показує взаємозв'язок їх головних елементів. Наприклад:

Рис. 4.1. Схема взаємодії факторів формування асортиментної політики підприємства.

Діаграма – це один із способів графічного зображення залежності між величинами відповідно до форми побудови розрізняють діаграми площинні, лінійні й об'ємні. Найбільшого розповсюдження набули лінійні графіки (див.рис.4.2), а також діаграми – стовпцеві та секторні (рис.4.3 та 4.4).

Рис. 4.2 Взаємозв'язок обсягу виробництва (у) продукції та вартості основних виробничих фондів (х).

Рис.

4.3. Динаміка реалізації продукції за 2002 – 2005 рр.

Рис. 4.4. Структура витрат на виробництво продукції за IV квартал 2010 року

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься в підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана із ілюстрацією, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках (рис. 4.1.) або “...як це показано на рис. 4.1.”.

Оформлення таблиць

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.

Приклад побудови таблиці

Таблиця 1.3

Назва таблиці

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те ж», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Формули

При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символа і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене в сторону номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.

4.6. Загальні правила цитування

та посилання на використані джерела

При написанні роботи автор повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в курсовій роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не |включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в курсовій роботі.

Якщо в тексті необхідно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Приклад:

Цитата в тексті: "... незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв'язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передачі інформації [6,c. 113]."

Відповідний опис у переліку посилань:

6. Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей: Навчальний посібник. - К.: "КМ Асаdemіа", 1998.- 192с.

Посилання на ілюстрації курсової роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, "рис. 1.2".

Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад "... у формулі (2.1)".

На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад: "...в табл.1.2".

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див.табл.1.3".

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Отож, цитати у роботі, які наведені дослівно, беруться в лапки. Після закінчення цитати або цифрової інформації у квадратних дужках зазначається порядковий номер джерела у списку використаної літератури, далі через кому – сторінка, звідки взята цитата або цифра. Наприклад, посилання [5, c.10] означає, що цитату взято з джерела, зазначеного у списку літератури під №5 на сторінці 10. При цитуванні текстів з газет, поточної та річної звітності підприємства або організації, невеликих за обсягом нормативних документів посилання на сторінки не обов'язкове. Наприклад: [23]. При посиланні на непряме цитування у квадратних дужках додатково зазначається “див.”. Наприклад: див [7, c. 25].

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора праці до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.

Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Зауважимо, що список використаних джерел перш за все оформляють у такій послідовності:

- закони України;

- укази Президента;

- постанови і Декрети Уряду України;

- статистичні та інші збірники;

- інструктивні матеріали (у хронологічному порядку);

- спеціальна економічна література і публікації в періодичних виданнях в алфавітному порядку із зазначенням прізвища та ініціалів автора;

- матеріали, які були зібрані на підприємствах і в організаціях та використані при написанні роботи.

Всі джерела, включені до списку використаної літератури, нумеруються послідовно. Використані книги слід зазначати у списку використаних джерел у такій формі: прізвище та ініціали автора (чи авторів), назва книги, місто видання, назва видавництва, рік видання.

Наприклад: Білуха М.Т. Основи наукових досліджень. - К.: Вища школа, 1997. - 271 с.

Статті із журналів, що використані при написані курсової роботи, слід зазначати у списку використаних джерел наступним чином: прізвище та ініціали автора (чи авторів), назва статті, найменування журналу, рік видання, порядковий номер, сторінки.

Наприклад: Сундук А; Юрін Я. Банківське кредитування. // Вісник НБУ. – 2004. – №1. – С.24-27.

Міста Москва, Санкт-Петербург, Київ позначаються першими літерами (М., СПб, К.), а назви інших міст подаються повністю.

Після списку використаних джерел студент ставить свій підпис і дату виконання роботи. В кінці роботи (після додатків за їх наявності) залишається дві чисті сторінки для рецензії.

Додатки

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток __» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

5. Рецензування та захист курсової роботи

Після подання студентом готової курсової роботи на кафедру фінансів, обліку та аудиту у відповідні зазначені строки здачі таких робіт проводиться рецензування роботи.

Курсову роботу рецензує викладач — керівник курсової роботи. В рецензії відмічаються позитивні сторони і недоліки роботи, вказується — допущена або не допущена робота до захисту. Роботи, які не відповідають встановленим вимогам, повертаються на доопрацювання.

Склад комісії по захисту курсових робіт (не менш ніж із двох викладачів) призначається завідувачем кафедри.

Рішення про оцінку по захисту курсової роботи приймається комісією. Оцінка вноситься у відомість та залікову книжку студента і перегляду не підлягає.

Сумарна кількість балів, набрана студентом за п’ятьма основними критеріями, з урахуванням їх вагових коефіцієнтів, відповідає оцінці яка визначається на основі відповідності шкал оцінювання та виставляється в відомість.

Критерії оцінювання курсової роботи

На захисті студент повинен розкрити основний зміст роботи, виділити її проблемні аспекти, обґрунтувати свої висновки, відповісти на запитання викладача. За результатами захисту курсової роботи студент отримує оцінку («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»), яка підсумовується до загальної кількості набраних балів згідно вагового коефіцієнта 0,2.

Відповідність шкал оцінювання (національної та європейської (ECTS)

Робота з незадовільною оцінкою підлягає переробці протягом терміну, встановленого кафедрою. Студент, що отримав незадовільну оцінку, не допускається до іспиту з даного курсу.

Додаток А

Теми курсових робіт «Фінанси»

1. Фінансова система України: методологічні підходи і розвиток.

2. Фінансовий механізм та його роль в реалізації фінансової політики.

3. Фінансовий контроль в системі державного регулювання економіки.

4. Характеристика, особливості побудови та принципи організації податкової системи України

5. Становлення, завдання та функції державної фіскальної служби України.

6. Ухилення від оподаткування: суть, види та шляхи запобігання.

7. Правові й організаційні основи бюджетного устрою в Україні

8. Система доходів та видатків бюджетної системи України.

9. Бюджетний дефіцит: українська реальність і досвід країн ринкової орієнтації.

10. Боргова політика України в період трансформації фінансової система.

11. Державний кредит та його роль у формуванні фінансових ресурсів держави.

12. Міжбюджетні відносини в Україні та шляхи їх удосконалення.

13. Роль місцевих бюджетів в економічному і соціальному розвитку територій.

14. Формування місцевих бюджетів в умовах дефіциту фінансових ресурсів.

15. Видатки місцевих бюджетів та напрями їх реструктуризації.

16. Соціальний захист населення та його фінансове забезпечення

17. Пенсійне забезпечення: українська реальність і зарубіжний досвід.

18. Фінансові аспекти функціонування фондів соціального страхування.

19. Фінансові аспекти розвитку малого бізнесу в Україні.

20. Фінанси підприємств як основа фінансової системи суспільства.

21. Фінансовий стан підприємства, його оцінка і шляхи покращення.

22. Банкрутство та фінансова санація підприємства у системі фінансового оздоровлення економіки.

23. Фінанси домогосподарств в умовах перехідної економіки.

24. Фінанси споживчої кооперації.

25. Страховий ринок України: сучасні тенденції та перспективи розвитку.

26. Майнове страхування та його розвиток в Україні.

27. Особисте страхування та його розвиток в Україні.

28. Страхування цивільної відповідальності та підприємницьких ризиків.

29. Історичні аспекти становлення та пріоритетні напрями розвитку вітчизняного фінансового ринку.

30. Фондова і валютна біржі: фінансові аспекти діяльності.

31. Цінні папери як інструменти фінансування підприємств у ринкових умовах господарювання.

32. Теоретичні та практичні засади організації фінансових систем провідних країн світу.

33. Організація федеральних фінансів США.

34. Особливості побудови та функціонування фінансової системи Європейського Союзу.

35. Співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями.

36. Валютна політика України: сучасний стан та перспективи.

37. Тіньова економіка як загроза фінансовій безпеці країни.

38. Місце та роль фінансової безпеки в системі економічної безпеки держави.

39. Бюджетна політика ЄС.

40. Порівняльна характеристика податкових систем провідних країн світу.

41. Особливості побудови бюджетної системи Німеччини.

42. Характеристика фінансової системи країн Скандинавського півострова.

43. Характеристика бюджетної системи Великобританії.

44. Співробітництво України з Міжнародним валютним фондом.

45. Співробітництво України з Європейським Союзом.

Додаток Б

З Р А З О К

заяви на обрану тему курсової роботи

Зав. кафедри фінансів, обліку та аудиту

Піхняк Т. А.

студента групи СКБФК - 11

Іванова О.О.

Заява

Прошу Вашого дозволу на написання курсової роботи з дисципліни «Фінанси» на тему «Організація грошових розрахунків на підприємстві».

05.10.2015 р. Підпис

Додаток В

З Р А З О К

Хмельницький кооперативний торговельно-економічний інститут

кафедра фінансів, обліку та аудиту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінанси»

на тему: «____________________________»

Студента(ки) 1 курсу групи БФКЗСК-11

напряму підготовки 6.030508

Фінанси і кредит

(Прізвище ім`я студента)

Керівник:

(Прізвище, ініціали)

Національна шкала ____________

Кількість балів: __Оцінка: ECTS __

Члени комісії

______ ___________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

______ ___________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Хмельницький - 2015 рік

Додаток Г

Список використаних джерел

1. Конституція України. - К.:Преса України, 1996.

2. Бюджетний кодекс України. Ухвалений Верховною Радою України 22.03.2001 р.

3. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 24.

4. Закон України "Про страхування" від 7.03.1996 №85/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1996. - № 18.

5. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18.06.1991р. // Відомості Верховної Ради України. -1991. - № 38.

6. Закон України "Про Рахункову палату Верховної Ради України" від 11.07.1996р. №315/96-ВР//Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 43.

7. Закон України "Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні" від 21.12.2001 р. № 2157 - ІІІ // Офіційний вісник України. -2001.-№4.

8. Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2001 р. № 2063 - III // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 51-52.

9. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2002.

10. Боди Зви, Мертон Роберт. Финансы. Пер. с англ.: Уч. Пособие. - М.: Издательский дом "Вильяме", 2000.

11. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. – К.;Знання – Прес, 2002.

12. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС, 2000.

13. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. - К.: НІОС, 2002.

14. Гроші та кредит: Підручник /М.І.Савлук, А.М.Мороз, М.Ф.Пуховкина та ін.; За заг.ред. М.І.Савлука. - К.: КНЕУ, 2001.

15. Кириленко О.П. Місцеві фінанси: Навчальний посібник. – Тернопіль: Астон, 2002.

16. Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система: Навчальний посібник. - Тернопіль: Карт – бланш, 2004.

17. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок: Навчальний посібник. – К.: “Кавела”, Львів: “Новий Світ – 2000”, 2002.

18. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004.

19. Федосов В., Опарін В., Льовочкін С. Фінансова реструктуризація в Україні: проблеми і напрями. - К. -2002.

20. Фінанси підприємств / За ред. Поддєрьогіна А.М. - К.: КНЕУ 2000.