Аналіз жанрів раціональної публіцистики у газетах

Жанри раціональної публіцистики є поширеними в газетній періодиці. За допомогою таких жанрів, журналісти інформують читацьку аудиторію про найактуальніші події, тенденції, надають коментарі явищам, пояснюють суспільні проблеми.

У всеукраїнській газеті «Експрес» жанр ньюс-фіче не є поширеним, проте в деяких номерах можна натрапити на такі тексти. Зазвичай вони стосуються побутових тем, тем медицини та освіти, рідше – економіки.

В основному абзаці ньюс-фіче «Самотній китаєць бажає познайомитися» (Експрес. – № 31. – С. 7) розповідається про те, що з початку року в шлюбних агентствах кількість азіатів, які прагнуть одружитися з українками, збільшилась втричі, і найактивнішими у пошуках – японці та китайці.

На загальному плані розповідь власниці шлюбного агентства Катерини Лісчук. Вона розповідає про те, що азіатські чоловіки часто шукають дружину-українку модельної зовнішності, мінімум на десять років молодшу, а також вказує на те, що японці, зазвичай, хочуть забрати дружину з собою, тоді як більшість китайців згодні на переїзд до України.

Доповнюють загальний план слова директора шлюбного агентства про те, що багато українок не відповідають на залицяння китайців та японців, бо не уявляють їх у ролі батьків для свої майбутніх дітей, проте є й багато тих жінок, які охоче пов’язують свою долю з представниками інших націй.

В центрі першого крупного плану, першої історії – розповідь одеситки Наталі, яка розповідає про те, що недавно вона одружилась з китайцем Конгом. З ним вона познайомилась у школі танців. Він одразу сподобався дівчині і через два роки вони вирішили одружитись.

Дуже цікавим є бекграунд: «Коли ми пішли подавати заяву, Конг одягнув святковий костюм. Думав, що цього дня нас розпишуть. А коли я одягла джинси, тихенько запитав: «Святкувати будемо в Макдональдзі?». Виявляється, у Китаї не треба чекати місяць для того, щоб офіційно розписатись. А ще там не роблять гучних весіль. Часто пари святкують у маленьких кафе».

У деталях подана інформація про те, що у планах молодої родини – трійко дітей, а вже потім – поїздка до Китаю: «Його батьки приїжджали до нас, але мене до себе не кличуть. Уся родина хоче, щоб наші діти народились тут – в Україні».

В цьому ньюс-фіче подається крупним планом ще історія Євгенії з Білої Церкви, яка зверталась за допомогою в шлюбне агентство Катерини Лісчук. Дівчина півроку шукала собі пару. Потім, познайомившись з японцем Йошіо – своїм теперішнім чоловіком, сама купила квиток та поїхала до нього в гості. Зараз українка живе в Японії і планує народити чоловікові дитину.

Кікером є кінцева інформація про те, що Китай понад тридцять років дотримувався політики «однієї дитини», другу дитину могли народжувати лише сільські пари, якщо первістком була дівчинка, А от трьох дітей китайці можуть народити лише за кордоном.

Досить неординарним є коментар доктора медичних наук, професора-генетика Олександра Вайсермана: «У шлюбах представників різних націй чи рас народжуються витриваліші та здоровіші діти». Коментар експерта розміщено посередині ньюс-фіче.

Коментар як самостійний новітній жанр у газеті «Експрес» трапляється не часто.

Хорошим прикладом коментаря є коментар-оцінка «Якщо їхати, то з родиною» (Експрес. – № 24. – С. 11). Інформаційним приводом коментаря є дані, отримані після проведення дослідження порталу «HeadHuner Україна», які показують, що четверо з п’яти працюючих українців замислюються про еміграцію.

Тезисом є речення, розміщене у ліді: «Майже половина з тих, хто прагне змінити країну (41 %), мотивують це напруженою ситуацією та бажанням забезпечити своїм дітям стабільне майбутнє. Досліджуючи це речення, можна зробити висновок, що зачин тезисний, оскільки коментар починається вже з висновку.

Тезис підсилює інформація про експерта – Руслану Березовську, експерта «HeadHuner Україна».

В основній частині Руслана Березовська оцінює ситуацію щодо еміграції в Україні. Вона каже про те, що такі дані проведеного опитування 2015 року є більш оптимістичними, ніж 2014 року, коли з країни хотіли виїхати за кордон 32% опитуваних, а зараз їх кількість зменшилась до 22 %.

Однією з головних причин виїзду за кордон є політична та фінансова ситуації: «Це не дивно, адже війна вплинула на всіх українців. Люди прагнуть безпеки».

Коментар має завершення-прогнозування. Експерт каже, що якщо питання про переїзд все ж постане, то 23% погодитися б тільки на переїзд з сім’єю, кожен п’ятий врахує рівень життя в іншій країні, на переїзд в межах країни погодиться кожен двадцятий, а 4% взагалі відкинуть ідею зміни місця проживання.

Вдалим прикладом дискусійного коментаря є коментар «16 гривень за долар чи… 40?» (Експрес. – № 132. – С. 9), в якому експерти Борис Кушнір (економіст), Олександр Савченко (ректор Міжнародного інституту бізнесу) та Павло Мельник (аналітик компанії «MPP Consulting») роблять свої прогнози курсу національної валюти в новому 2016 році.

Аналітичні статті в газеті «Експрес» трапляється часто. Як правило, це статті на економічні, політичні та побутові теми, розташовані під рубриками «Скандал», «Політика», «Люди і проблеми», «Подробиці».

Аналітична стаття «За кулісами церкви» (Експрес. – № 31. – С. 20), подана у рубриці «Як це було», побудована на основі матеріалів Центрального архіву КДБ СРСР, які є основними тезами статті. Їх зібрав отець Гліб Якунін, який був членом слідчої комісії російського парламенту, що працювала на початку дев’яностих, відкриваючи таємниці співпраці Російської Православної Церкви. Подані матеріали дають змогу читачеві самостійно проаналізувати ситуацію, яка склалась. Журналіст свою думку не висловлює. Матеріал розрахований на дорослого читача, який має аналітичний склад розуму.

Запропонована публікація має дуже складну та незвичну архітектоніку тексту. Інформація, що подається у статті, розділена на блоки, які відділяються один від одного зазначенням дати. Кожен блок представляє собою звіт за певний період часу.

У публікації подано недоцільний вріз: «Через агентурні можливості російської православної церкви до Папи доведено також інформацію…». Він не несе важливої інформації для читача, не є окремою цікавою думкою, а також є абсолютно незрозумілим для читача, який ще не читав статті.

Дуже поширеним жанром у всеукраїнській газеті «Експрес» є експертні інтерв’ю, які пропонуються читачам майже у всіх рубриках, окрім рубрик «Місцеві новини», «Навколо світу за 5 хвилин», «Пригоди» та стосуються тем політики, економіки, здоров’я.

Вдалим прикладом експертного інтерв’ю є публікація «Нафта дешевшає, а бензин в Україні – дорожчає!» (Експрес. – № 132. – С. 12). У інформаційному підзаголовку повідомляється, що ціна літра А-95 має становити 14 гривень, а не 18-19. Щоб ширше розкрити це питання читачам, журналістка Леся Ясинчук проводить інтерв’ю з експертом ринку Іваном Матковським. Журналістка використовує у інтерв’ю діалозі різнотипні запитання. Окрім предметних фактових, керувальних фільтрувальних запитань, журналістка користується й запитаннями не характерними для жанру експертного інтерв’ю (поведінкове провокаційне запитання «Чому пальне, вироблене в Україні, продають на заправках лише трохи дешевше, аніж імпортне, ще й в обмежених обсягах?»). У ході розмови респондент дає оцінку явищам, які відбуваються на міжнародному ринку економічних відносин, наводить чіткі приклади, професійно використовує економічні терміни, висловлює свою думку: «Тут доцільно, на мою думку, казати про «змову нафтотрейдерів», що є на українському ринку, коли під час інфляції вони штучно підвищують ціну на нафтопродукти, обгрунтовуюючи це падінням валюти».

Наприкінці матеріалу Леся Ясинчук задає респонденту гіпотетичне запитання «Чи слід очікувати подальшого зростання вартості нафтопродуктів на нашому ринку?», на яке експерт дає неоднозначну відповідь. Проте це запитання можна й класифікувати як поведінкове сугестивне, оскільки для читача воно є найголовнішим, найактуальнішим і найболючішим.

Розмова журналіста з експертом схожа на ділову бесіду. Текст перенавантажений цифрами, відсотками та абревіатурами. Не зважаючи на те, що матеріал сприймається дещо складно, він буде зрозумілим та доступним для пересічного читача.

У газеті «RІА» також друкуються жанри раціональної публіцистики. Проти вони є менш якісними, ніж у газеті «Експрес».

Ньюс-фіче трапляються у часописі в рубриках «Лайф», «Війна», «Конфлікт». Зазвичай ці публікації торкаються найактуальніших проблем сучасного суспільства.

Ньюс-фіче «Бійці з АТО зі шпицями в руках і в ногах їздили в Емірати» (RІА. – № 8. – С.5) – це розповідь учасників психологічної реабілітації в Об’єднаних Арабських Еміратах; тенденція теплого прийому українських бійців арабами.

Основним абзацом, який знайомить читача з темою є лід: «Після психологічної реабілітації в Об’єднаних Арабських Еміратах додому повернулися десять бійців АТО, які перед тим лікувалися у Вінницькому військово-медичному центрі».

Розробка теми розпочинається з крупного плану, де про особливості реабілітації та ставлення до бійців з України в одній із найбагатших країн світу розповідає боєць-вінничанин Ілля: «Я патріот України. Для мене кращої землі, ніж наша не існує. Але там люди перевернули мою свідомість – і з діаспори, і араби підкорили щирістю. Це словами не передати, коли бачиш араба і трьох його маленьких дітей, а вони всі – у вишиванках».

На загальному плані розповідь журналіста про волонтерів, які опікуються пораненими бійцями у Вінниці та організовують їм поїздки за кордон для лікування. Деталями є абзац, у якому йдеться про організаційні моменти таких поїздок.

У центрі другої сцени – другого крупного плану є розповідь волонтерки Ірини Мазур, яка літала в Об’єднані Арабські Емірати разом із бійцями про комплекс реабілітації, який було запропоновано солдатам за кордоном.

У публікації присутній цікавий бекграунд. Він сформований у вигляді прямої мови волонтерки Наталії Ішкової, яка надає читачам додаткову інформацію, розповідаючи як одного разу у Вінницю приїхала жінка, що проживає у Еміратах для того, щоб познайомитися з вінничанами-волонтерами, які допомагають військовим АТО. Вона ж і зробила серйозну пропозицію щодо реабілітації солдат в Об’єднаних Арабських Еміратах.

Далі журналіст повертається до першої історії бійця Іллі, першого крупного плану. Ілля розповідає читачам про готель, у якому проживав, про процедури.

У наступному загальному плані журналіст розповідає про розваги та екскурсії, які передбачено у Еміратах для українських бійців АТО.

У ньюс-фіче присутній ще один крупний план. Волонтерка Наталія Березюк розповідає про відпочинок бійців на яхті: «Дуже гарним видався відпочинок на яхті. Яхту надав араб, чоловік однієї з українок. На ньому була футболка з надписом англійською «Я люблю Україну». На мачті почепили два прапори – держави України та Правого сектора». Цю інформацію можна віднести до деталей публікації.

Кікер матеріалу досить емоційний. Спочатку на загальному плані журналіст розповідає як напередодні від’їзду з готелю араб зробив для них подарунок – накрив вечерю на набережній: «Офіціантки надягли на голови віночки, а свій одяг прикрасили жовто-блакитними стрічками. Такого ж кольору були кульки, якими прикрасили місце». Далі йде крупний план – повернення до історії першого героя Іллі. Він ділиться спогадами з цього приводу, одночасно роблячи певні висновки та змушуючи читача замислитися: «Росіяни в цей час із своїх балконів давилися слиною не тільки він барбекю. Їх давила жаба від того, як до нас ставилися зовсім чужі люди араби. Всі знали, що це приїхали ті, хто на смерть захищає Україну від російської агресії».

Ньюс-фіче є цікавим та оригінальним. Автор зачепив проблему, до якої ніхто раніше не звертався. Текст сприймається легко, доступний для пересічного читача. Присутні орфографічні помилки. Публікація доповнена фото, на якому зображені бійці АТО, які відпочивали в Об’єднаних Арабських Еміратах.

Коментар часто трапляється на сторінках газети «RIA». Його можна знайти майже у всіх рубриках часопису. Наприклад у постійній рубриці «Аналітика» часто до основного матеріалу окремо подається коментар експерта під рубрикою «Інша думка». Інколи журналісти пропонують тему і з її приводу свої коментарі надають різні експерти. Зазвичай такі коментарі є короткими та не мають чіткої структури.

Вдала композиція є у коментаря В’ячеслава Чумаченко, психолога-сексолога, психотерапевта Вінницького кризового центру Другої психіатричної лікарні (RIA. – № 11. – С. 23). Заголовка коментар не має. Він є графічно відокремленим від публікації «Рот мудрої жінки не для того, щоб кричати», у якій йдеться про те, як врятувати сімейні стосунки, коли виникають проблеми та про курси та тренінги, на яких навчають зберігати та відновлювати відносини. Ця публікація і є інформаційним приводом коментаря.

Зачин сентенційний: «Ми не можемо усе знати і усе вміти». У основній частині експерт коментує причини популярності тренінгів, на яких обіцяють навчити відновлювати щастя у родині. Також В’ячеслав Чумаченко наголошує, що такі заняття мають безліч негативних сторін і часто їх проводять непрофесіонали, аргументуючи свою думку тим, що часто ведучі таких тренінгів розведені або нещасливі у шлюбі люди, які використовують директивний спосіб навчання. Як правило, це не підходить сучасним сімейним парам: «…сьогодні ви прийдете додому – зробите те і те. Не завжди чоловік готовий до такого, упавшого на голову, щастя. Тоді на наступному занятті вам виносять вердикт, що він вам не підходить, киньте його, це не ваше щастя».

Завершується коментар кінцівкою-резюме. Окрім узагальнення всього сказаного, експерт наголошує на тому, що у кожній смі’ї бувають кризи, вихід з яких реальний, якщо цього хоче кожен член родини.

Запропонована публікація це коментар-«точка зору», оскільки зміст досить легкий і автор намагається довести читачеві свою точку зору.

Значно відрізняється від попереднього прикладу коментар «Жінки втікають на закордонні заробітки» (RIA. – № 17. – С. 17). Основною ідеєю коментаря є висвітлити певні аспекти проблеми насилля над жінками та змусити у разі здійснення насильницьких дій над читачем звернутися за допомогою. Тезис коментаря підсилює інформація про експерта: «Наталя Сергієнко (40), президент ГО «Прогресивні жінки».

Зачин тезисний – починається з висновку: «Далеко не кожна жінка, яка зазнає насильства, звертається до правоохоронців». У основній частині експерт розповідає про те, що жінки бояться повідомляти про насилля, вони виправдовують себе та своїх кривдників, приховують тілесні пошкодження. Наталя Сергієнко занепокоєна тим, що деякі жінки звертаються за допомогою у соціальні служби, проте навідріз відмовляються йти у міліцію. У якості аргументу, що це дійсно велика проблема, вона наводить статистику: «За даними деяких організацій, це до 50– 70% жінок, однак найчастіше озвучується 20–25%, тобто кожна четверта-п’ята жінка є постраждалою від насильства в сім’ї, не тільки фізичного, а й психологічного, економічного, сексуального». Саме цим аргументом завершується коментар, тому можна вважати, що використана кінцівка-резюме.

Якісні аналітичні статті займають особливе місце у газеті «RIA» та, як правило розміщуються у рубриці «Аналітика».

Вдалим прикладом аналітичної статті є публікація «Паніка біля ПриватБанку. Чи бігти до банкомату?» (RIA. – № 45. – С. 17). У ліді публікації подано одразу основну тезу та антитезу статті: «Розмови та смс-повідомлення про розпад ПриватБанку на минулій неділі збентежили всю Україну. Відреагували на них і вінничани. Чи варто панічно бігти до банкомату та забирати свої гроші, щоб не потрапити в халепу?». Цікаво, що антитеза подана у вигляді запитального речення. У статті подано різні думки аналітиків, експертів, очевидців, які намагаються прояснити ситуацію. Спочатку наводять свої аргументи ІТ-директор ПриватБанку Дмитро Дубилет, який говорить про те, що кожен великий банк хоч раз стикається з ситуацією, коли про нього поширюються погані чутки, в які не можна вірити, оскільки вони є результатом радянського наслідування. Представники Національного банку України також спростовують чутки про проблеми банку, маючи докази, що ПриватБанк виповнює усі нормативи ліквідності, працює в звичайному режимі та без проблем обслуговує клієнтів. Ситуацію з ПриватБанком у Вінниці прокоментувала Ірина Ярошинська, прес-секретар Вінницької філії ПриватБанку: «Українські банкіри і фінансисти виступили з різкою критикою PR-технологій проти гігантських банків та їх клієнтів. Хвиля фейкових новин та смс-розсилок направлена не стільки проти найстабільнішого банку країни, скільки проти банківської системи в цілому.

Причину чуток про крах ПриватБанку намагаються пояснити київський аналітик Олександр Охрименко, юрист Ростислав Кравець, перший заступник директора ПриватБанку Олександр Гороховський.

Аналітична стаття завершується прямою мовою незалежного економіста Владислава Старинця, який вважає, що найближчим часом проблем можна не остерігатися, проте певні ризики все ж таки існують.

У статті позиція журналіста відсутня. Висновки автор не робить.

Експертні інтерв’ю в газеті «RIA» рідко трапляються у газеті «RIA». Оскільки багато матеріалів доповнюються коментарями експертів, експертні інтерв’ю не є затребуваними на сторінках часопису.

Ситуація з жанрами раціональної публіцистики у «33 Канал» не однозначна, оскільки журналісти застосовують саме такі жанрові форми для висвітлення невеликого масиву інформації. Тобто відсоток публікацій, написаних у жанрах раціональної публіцистики відносно малий. Аналітичні статті та ньюс-фіче трапляються у часописі дуже рідко, а експертні інтерв’ю можна зустріти у кожному номері. Зазвичай такі матеріали стосуються тем освіти, медицини, екології. Часто у постійній рубриці «Політика» трапляються експертні інтерв’ю на політичні теми.

В експертному інтерв’ю «Проблему можна подолати, головне вчасно її виявити» (33 Канал. – № 43. – С. 18) журналістка Лариса Хитрук спілкується з лікарем-мамологом Богданом Шевнею.В залежності від теми це інтерв’ю є предметно-експертним. На початку публікації журналістка пояснює читачам зв'язок респондента з темою, повідомляючи, що Богдан Шевня є головним лікарем-мамологом медичного центру «Альтамедіка».

Лариса Хитрук знайомить читача з темою – проблема ракових захворювань, вказуючи, що це інтерв’ю опубліковано спеціально до Дня всесвітньої боротьби з раком молочної залози.

У експертному інтерв’ю журналістка застосовує лише предметні фактові запитання: «Скільки випадків РМЗ виявлено у минулому році у Вінницькій області?», «Що таке мамографія, і що вона може виявити?», «Які причини пізньої діагностики РГЗ?».

Наприкінці публікації лікар підводить підсумки та надає свої практичні рекомендації, закликаючи вчасно проходити діагностику, слідкувати за своїм здоров’ям та пам’ятати, що будь-яку проблему можна подолати.

Рух у інтерв’ю – вперед.

Публікація є інформаційно насиченою. Незважаючи на немалу кількість термінів та абревіатур, текст гарно сприймається.

Коментар як окремий жанр майже не зустрічається у газеті. Проте інколи до публікацій подаються коментарі учасників події чи експертів. Так вдалим прикладом коментарям є коментар депутата Вінницької обласної рад, голови Товариства «Україна-Польща-Німеччина» Сергія Татусяка на публікацію «Чому Татусяк побив Яремчука на сесії облради» (33 Канал. – № 27. – С. 2), у якій розповідається про засідання облдержадміністрації, під час якої думки Сергія Татусяка та Юрія Яремчука розділились і вони не змогли впоратися з емоціями та побилися. Це і є інформаційним приводом коментаря.

Коментар Сергія Татусяка є коментарем поясненням, оскільки він пояснює причини того, що сталося на засіданні: «Щодо сутички з Яремчуком… це вперше коли я не стримав емоцій. Це вже було наслідком того, що він не давав слова працівникам диспансеру, виривав мікрофон, кричав на них, обливав брудом.. І ще мені було важко стриматися, бо Яремчук образив мою доньку. Звинуватив її у безпідставних речах, що вона нібито не ходить на роботу у диспансер».

Вид коментаря – «точка зору», оскільки Сергій Татусяк пропагандує свою точку зору.

Коментар є невеликим за обсягом та легким за змістом. Проте доречніше було, якби журналіст взяв коментарі у обох сторін конфлікту, а не лише у однієї, адже оскільки коментар розміщується одразу біля публікації, читачеві ніби нав’язується правдивість дій та думок саме Сергія Татусяка. Відсутність коментаря Юрія Яремчука не дає читачеві змоги проаналізувати події та самостійно сформувати свою точку зору.