Новинні жанри в газетній періодиці

Новинні жанри займають важливу нішу у масиві інформації, яку пропонують у газетах, оскільки характеризуються невеликим розміром публікацій, конкретністю, доступністю.

У всеукраїнській україномовній газеті «Експрес», головним редактором якої є Ігор Починюк, подається різноманітна суспільно-важлива інформація. Журналісти найчастіше звертаються до тем політики, економіки, релігії, медицини, освіти, спорту. Рідше трапляються публікації на теми екології, антинаркотичної та антикримінальної проблематик.

У газеті «Експрес» короткі новини друкуються не часто. Вони яскраво висвітлюють злободенні теми тижня, повідомляють читачів про найважливіші події та стосуються тем економіки, політики та різних соціальних проблем. Найчастіше короткі новини трапляються у рубриках «Місцеві новини», «Наприкінці» та «Пригоди».

Коротка новина «Потрібен Джеймс Бонд» (Експрес. – № 14. – С. 20) має підзаголовок «Британські служби контррозвідки (МІ5) і розвідки (МІ6) розмістили оголошення про набір співробітників, що володіють російською мовою». У ліді вказано вимоги до кандидатів. Закінчується новина менш важливою інформацією. Тобто у цій короткій новині чітко простежується принцип перевернутої піраміди, оскільки на початку новини розповідається про головне, а далі – про другорядне.

Часто аудиторії газети пропонуються розширені новини. Як правило, вони зустрічаються у рубриках «Місцеві новини» та «Наприкінці». Такі матеріали порушують різні соціальні проблеми.

Наприклад, у розширеній новині «Ще трохи – і полетить» (Експрес. – № 32. – С. 16) новинним ядром журналіст робить інформацію про те, що Японці зуміли розігнати поїзд із сімома вагонами до 600 кілометрів за годину, і на цій швидкості він проїхав 19 секунд. Далі подаються деталі про цей проект. Розповідається, що над проектом швидкісного поїзда на магнітній подушці компанія працювала майже 40 років і вклала у цей проект 77 мільярдів доларів. У бекграунді – параметри швидкості різних транспортних засобів порівнюються зі швидкістю поїзда на магнітній подушці. Це автор робить для того, аби надати читачеві чіткіше уявлення про винахід японців. Ця публікація побудована на безпосередній актуальності, оскільки розповідається про подію, яка щойно сталася.

В залежності від інформаційного приводу розширену новину «Ще трохи – і полетить» можна вважати новиною-подією, оскільки журналіст розповідає про винахід Японців, який було недавно було протестовано.

Розширена новина «Цікава арифметика» (Експрес. – №132. – С. 18) базується на особистісній актуальності, оскільки журналіст Сергій Бовкун подає свої розрахунки доходів начальника Житомирської митниці Сергія Гринчука, які базуються на оприлюдненій декларації про доходи.

У новинному ядрі цього матеріалу розповідається про те, що усі обласні посадовці, згідно з законом, оприлюднили свої декларації про доходи. Далі журналіст подає деталь – інформацію про пана Гринчука, його роботу, а також інформацію про його доходи. У бекграунді журналіст зазначає, що якщо зробити простий підрахунок і проаналізувати зазначені у декларації цифри, можна зробити висновок, що «витрати пана Гринчука втричі більші за його доходи».

Жодний номер газети «Експрес» не обходиться без публікацій, поданих у формі «пісочного годинника». Найчастіше ці матеріали розташовуються у рубриці «Пригоди» і в них розповідається про курйозні події у різних населених пунктах. Рідше «пісочні годинники» стосуються антикримінальної проблематики.

Наприклад, у публікації «Народила – і закопала...» подається експресивна новина про те, що жінка поховала новонародженого сина в лісосмузі. Далі спеціаліст ЦГЗ УМВС області Ольга Мерчук в хронологічному порядку розповідає про можливий розвиток подій, які відбувались до того, як приїхала правоохоронна служба. Надану нею інформацію можна назвати «м’якою новиною», оскільки з її слів читач дізнається деталі моторошної події.

Майже у кожному номері часопису редакція обов’язво пропонує інформаційне інтерв’ю. Такі інтерв’ю стосуються тем освіти, політики, економіки, спорту, медицини і подаються у рубриках «Спорт», «Навколо світу за 5 хвилин», «Актуальне інтерв’ю», «Подробиці».

Яскравим прикладом інформаційного інтерв’ю є матеріал Юлії Лозинської «Кого покличуть у солдати?» (Експрес. – № 24. – С. 8). Журналістка розпитує військового комісара обласного військового комісаріату, підполковника Олександра Тіщенка про особливості відбору українських чоловіків для служби в армії та про роботу призовних комісій. Юлія Лозинська використовує лише предметні фактові запитання («Скільки часу тепер служитимуть в армії?», «Який призовний вік?», «Чи змінився перелік тих, хто підлягає відстроченню?», «Чи відправлятимуть строковиків у зону АТО?»), на які отримує чіткі беземоційні відповіді. Респондент не висловлює свої точки зору.

Запропоноване інтерв’ю досконало структуроване, інформація подана доступно для пересічного читача. Тема цього матеріалу є актуальною. Таку актуальність можна ідентифікувати як календарна, оскільки вона пов’язана з початком призову на строкову службу в армію за новими правилами.

Дещо інша ситуація з новітніми новинними жанрами у вінницькій щотижневій газеті «RІА», головним редактором якої є Юрій Пархомчук. Головна мета часопису – донести читачам те, що від них приховує влада, пояснити причини подій і їх наслідки, залучити експертів для надання пояснень та коментарів.

Короткі новини в газеті «RІА» трапляються рідко і розміщуються у рубриці «Коротко».

У короткій новині «Ходив з пістолетом» (RIA. – № 40. – С. 9) журналіст спочатку подає найважливішу інформацію: «У Вінниці правоохоронці близько 4.30 на вулиці Ширшова зупинили підозрілого чоловіка. Він мав при собі зброю». Далі викладено менш важливу інформацію про те, що чоловік не мав дозволу на зброю і казав правоохоронцям, що цей пістолет він знайшов. Закінчується коротка новина тим, відкрили кримінальне провадження за даним фактом, а пістолет відправили на експертизу.

Запропонована коротка новина є не зовсім вдалою, оскільки перше речення довге і семантично неграмотно побудоване. Загалом цей матеріал сприймається важко і не несе суспільно-важливої інформації.

Розширені новини друкуються у рубриках «Коротко», де подається інформація культурологічної, антикримінальної проблематик, та «Спільнота спорт», де коротко висвітлюються новини у галузі спорту.

У розширеній новині «ІДІЛовець у Вінниці» (RIA. – № 47. – С. 17) на початку подається новинне ядро: «Минулого тижня співробітники СБУ у Вінницькій області викрили чоловіка, який виявився прихильником терористичної організації «Ісламська держава». Деталлю у цій публікації є інформація про те, що цей чоловік раніше знаходився у розшуку і на момент слідчих дій в його квартирі було знайдено незареєстровану зброю. Також журналіст розповідає, що іноземець підозрюється у причетності до незаконного переправляння через державний кордон України членів терористичної організації «Ісламська Держава»; що підозрюваний брав участь у військовому конфлікті в Сирійській Арабській Республіці на стороні бойовиків ІД. Цю інформацію можна віднести до бекграунду.

Розширена новина «ІДІЛовець у Вінниці» є новиною-фактом з безпосередньою актуальністю.

«Пісочні годинники» часто трапляються на сторінках газети «RІА». Зазвичай вони розміщуються у рубриці «Коротко» і стосуються тем криміналу.

Наприклад, у «пісочному годиннику» «Вкрали коляски» (RIA. – № 40. – С. 9) розповідається про крадіжку дитячих візочків. В будові публікації чітко простежується принцип комбінації «перевернутої та простої піраміди», оскільки «пісочний годинник» розпочинається з інформації про те, що у одному з вінницьких під’їздів було вкрадено дві дитячі коляски. Деталлю виступає розповідь про те, що візочки залишили на сходинковій клітці між поверхами 22-річна мати та сусідка. У бекграунді повідомляється, що одразу після того, як вінничанка звернулась у міліцію, зловмисницю (21-річну вінничанку) було затримано.

У другій частині «пісочного годинника» «Вкрали коляски» інформацію подано у формі «м’якої новини». Зі слів затриманої виявляється, що вона поцупила один візочок для своєї трирічної доньки, а інший продала подрузі. Слідчими було відкрито кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 2, ст. 185 КК України (крадіжка).

Інколи на сторінках газети «RІА» подаються інформаційні інтерв’ю. Вони стосуються тем економіки, культури, дозвілля. Такі інтерв’ю не розміщуються у чітко встановлених рубриках.

Прикладом інформаційного інтерв’ю можна назвати розмову з актрисою театру «Чорний Квадрат» Анною Яновицькою «Як за допомогою вистав про секс театр допомагає АТО» (RIA.– № 47. – С. 28). Ця публікація базується на календарній актуальності, оскільки присвячена спектаклю для дорослих «Чи є секс після РАЦСа?», який покажуть 30 листопада артисти театру імпровізації «Чорний квадрат».

У ході розмови журналістка Валентина Кирильчук задає предметні фактові запитання: «Про що буде нова вистава, яку побачать вінничани?», «Розкажіть про авторський склад вистави», «Із вінничан, доречі, є актори у групі «Черного Квадрата»?», на які респондент дає інформативні, розлогі відповіді.

Серед масиву запитань виділяється провокаційне запитання: «Анна, це правда, що у деяких містах у вас виникали проблеми з приводу слова «секс» на афішах?». На що респондентка відповідає: «Так, такі питання в минулому році виникали у певних містах і така ж ситуація була у нас на початку цього туру...».

У тексті відсутня виражена позиція журналіста, проте інтерв’ю є цікавим та не схоже на вимушену розмову.

Вінницька незалежна щотижнева газета «33 канал», головним редактором якої є Анатолій Жучинський, подає читацькій аудиторії інформацію про медицину, освіту, екологію, політику, а також антинаркотичну та анти кримінальну інформацію.

Новинні новітні жанри не є досить поширеними у газеті. Короткі новини трапляються досить рідко. Зазвичай вони стосуються анти кримінальної та антинаркотичної проблематики.

Наприклад, у короткій новині «100 автоматних та пістолетних набоїв викинули у сміттєвий бак у Вінниці» (33 канал. – № 51. – С. 3) розповідається про те, що під час сортування сміття жінка знайшла близько ста набоїв. Як виявилось потім, 90 набоїв були автоматні та 8 пістолетні.

Ця новина викликає читацький інтерес неординарним змістом.

Розширені новини публікуються у «33 Каналі» частіше, ніж короткі. Вдалим прикладом розширеної новини є публікація «Разом з поганою кармою» (33 канал. – № 52. – С.10). У новинному ядрі розповідається про 28-річну вінничанку, що стала жертвою аферисток, які виманили усі гроші та прикраси у дівчини, замаскувавшись під ворожок. Про це повідомляє відділ комунікацій ГУНП у Вінницькій області.

У деталі подається ґрунтовна розповідь про подію, яка сталась. Журналіст Андрій Димченко повідомляє читачам про обставини, за яких склалась така ситуація.

В розширеній новині хороший бекграунд: «Звісно, кожен сам вибирає, в що йому вірити, і нікому не забороняють довіряти людям, що заявляють про свої магічні здібності. Але просто так віддавати коштовності людині,яку вперше бачиш – це дійсно ризикований вчинок». Прочитавши його, читач зробить для себе певні висновки.

Розширену новину «Разом з поганою кармою» можна вважати новиною-фактом, оскільки у змісті повідомляється про реальну ситуацію, яка вже склалася.

«Пісочний годинник» не часто можна зустріти у газеті. Зазвичай це матеріали на антикримінальну тематику. Вдалим прикладом цього жанру є «пісочний годинник» «17-річна ліцеїста пограбувала лежачу жінку та підставила подругу» (33 Канал. – № 51. – С. 12). На початку публікації журналіст Віталій Береза інформує читачів про те, що неповнолітня гайсичанка прийшла в гості до подруги, яка доглядала хвору, та потай обчистила будинок. У прес-службі Нацполіції Вінницької області повідомили, що дівчина викрала 2600 гривень. Перехід від перевернутої до прямої піраміди починається зі слів начальника Гайсинського відділу поліції Олександр Сомик, який у хронологічному порядку розповів читачам про те, як був організований та здійснений злочин. Розповідь Олександра Сомика є «м’якою новиною».

Інформаційні інтерв’ю не часто трапляються на сторінках часопису «33 Канал». Вони розкривають теми політики, освіти, медицини. Інформаційне інтерв’ю «Аграрна партія України: нас знають як гарних господарників України, благодійників та професіоналів» (33 Канал. – № 40. – С. 13) залежно від теми є предметно-особистісним, оскільки респондент – Олександр Корнійчук, голова вінницького осередку Аграрної партії України, цікавить читача як особистість та як представник партії, яка займає стабільну лідируючу позицію на політичній арені України.

Журналіст Сергій Годун під час спілкування з Олександром Корнійчуком використовує різнотипні запитання. Досить вдало журналіст застосовує поведінкове провокаційне запитання: «Хто фінансує вашу партію, адже у зв’язку з вашою популярності поповзли чутки про активне фінансування вашої партії колишніми регіоналами?». На що респондент відповідає: «Партія на сьогоднішній день фінансується на 100 % лише внесками самих аграріїв, членами Аграрної партії. Партія не має ніяких одноосібних інвесторів чи підтримки будь-кого з минулих чи теперішніх олігархічних сил». Журналіст сумнівається у відвертості відповіді та ставить наступне запитання: «Хто з Вінницької області на сьогодні входить до вашої партії та активно фінансує її?». Такий розвиток діалогу створює рух у інтерв’ю – буксування на місці.

Вдало Сергій Годун використовує предметне гіпотетичне запитання: «Якщо пройдете до місцевої чи обласної ради Вінниччини, які ваші першочергові кроки для досягнення вашої мети?», на яке респондент дає розгону відповідь, використовуючи різні факти на розкриваючи плани партії, що дає змогу читачеві оцінити роботу партії.

Спілкування є натягнутим. Оскільки журналіст задає неординарні запитання, Олександр Корнійчук відповідає на них насторожено, контролюючи усі свої слова та думки.