Аналіз порівняльної роботи медичного закладу у статусі бюджетної установи та державного підприємства

На сьогоднішній день заклади освіти і першу чергу середні школи працюють у організаційно – правовому статусі, який визначається законодавством як бюджетна установа. Відповідно до Бюджетного кодексу «бюджетна установа – орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими».

Таким чином бюджетна установа не може мати ніяких крім бюджетних джерел фінансування, а також рух її коштів, зокрема витрат, проводиться через систему державного казначейства.

Робота бюджетної установи супроводжується рядом чинників, які реально обмежують його самостійність, зокрема:

- розрахунок розміру фінансування закладу остаточно визначається вищестоящим керівництвом, а саме фінансування заклад отримує жорстко по кодам витрат бюджетної класифікації – нормовано по кожному напряму використання;

- заклад обмежений у самостійному розпорядженні коштами, що отримує із бюджету, у зв’язку із чим він не має повноцінної зацікавленості в провадженні програм із ефективного використання ресурсів, коштів, матеріально-технічних засобів;

- заклад не є самостійним у визначенні кількості осіб, що в ньому обслуговуються (зокрема в наборі медичного персоналу), а також значній мірі у визначенні якісних параметрів цього обслуговування, що відповідно зменшує зацікавленість у вдосконаленні кваліфікації кадрів, залученню нових фахівців;

- заклад хоча і зацікавлений в отриманні додаткових доходів до спецфонду, одержаних зокрема від реалізації платних послуг, але є обмежений у впровадженні програм як отримання, так і використання цих коштів, їх самостійному розпорядженні;

- заклад не може в значній мірі зацікавити свій персонал до більш продуктивної праці та підвищенні кваліфікації, оскільки дуже обмежений у запровадженні систем матеріального заохочення.

Крім того, залишаючись в статусі бюджетної установи, медичний заклад не має юридичних повноважень для господарської самостійності. Так, наприклад, матеріальні цінності, передані школі на благодійних засадах, зокрема батьками, обліковуються бухгалтерією установи у так званій натуральній формі, але також змушені бути проведені через облік Держказначейства. Тому деякі медичні установи додатково утворюють окрему юридичну особу – благодійний фонд, який має свої окремі рахунки в комерційному банку, свою бухгалтерію, свій кошторис та систематично співпрацює з установою на підставі угоди про благодійну діяльність та прийнятої благодійної програми. Часто медичний заклад іде на прямі порушення, проводячи готівкові розрахунки за товари, роботи та послуги для закладу.

На нашу думку, існування медичних закладів тільки в статусі бюджетної установи не дозволяє реалізувати програми щодо ефективного забезпечення та використання фінансовими ресурсами. Необхідно шукати інші, більш сучасні досконалі, які б дати можливість запровадити нові підходи та методики в фінансово – економічній сфері. Такою організаційно – правовою формою є на нашу думку комунальне некомерційне підприємство.

Комунальне некомерційне підприємство має статус суб’єкта господарювання, який несе повну відповідальність за свою фінансово – господарську діяльність. На відміну від бюджетної установи діяльність комунального некомерційного підприємства базується на принципах госпрозрахунку та економічного заохочення.

Можна визначити основні засади, щодо існування та діяльності такого підприємства:

- діяльність має здійснюватись згідно статуту суб’єкта господарювання;

- здійснення своєї діяльності без мети отримання прибутку;

- самостійне розпорядження виділеним комунальним майном, право проведення тендерів та укладання договорів на закупівлі;

- отримання фінансування без деталізації по напрямам використання (кодам), єдиною сумою;

- наявність права відкриття філій, представництв, підрозділів;

- право керівництва визначати штатний розпис, значні повноваження у проведенні заходів із матеріального заохочення та стимулювання;

- обов’язок укладання трудових договорів (контрактів, угод) із працівниками та забезпечення соціальних гарантій;

- право більш повноцінного розпорядження коштами, отриманими не як бюджетне фінансування – платні послуги, благодійницькі внески, інші доходи не заборонені законодавством;

- самостійний розрахунок фінансового плану та його погодження у власника

Комунальні некомерційні підприємства на відміну від бюджетних установ мають ряд переваг при забезпеченні виконання важливих соціально-економічних функцій держави. До таких переваг можна віднести:

а) повноцінний статус юридичної особи.

Комунальне некомерційне підприємство має право укладати будь-які договори із партнерами, обслуговуючими структурами, іншими юридичними та фізичними особами. Воно виступає повноцінною стороною в судах і арбітражних установах при відстоюванні своїх прав та інтересів. До такого підприємства можуть бути застосовані стягнення щодо компенсації збитків, відшкодування заборгованості, матеріальних та моральних втрат. Відповідно і воно може виставляти претензії до будь – якого відповідача та відстоювати в законному порядку свої інтереси.

б) фінансова самостійність та відповідальність.

В межах затвердженого фінансового плану підприємство самостійно розпоряджається наявними ресурсами. Бюджетне фінансування здійснюється не за цільовими статями та кодами, а однією сумою, в межах якої відбувається самостійне використання коштів. Кожен керівник буде окремо визначати скільки витратити на заробітну плату, скільки на енергоносії, скільки вкласти у розвиток.

Стосовно платних послуг, то комунальне некомерційне підприємство може самостійно в порядку визначеному чинним законодавством отримувати кошти від їх надання, та використовувати ці кошти в межах фінансового плану без поточного погодження із вищестоящими інстанціями. Аналогічно значно розширені можливості щодо використання спонсорської та благодійної допомоги.

В той же час підприємство несе фінансову відповідальність за ефективність використання коштів. Воно повинно здійснювати щорічний аудит, надавати звіти у фінансові органи в порядку, визначеному чинним законодавством.

в) контрактна основа трудових взаємовідносин між роботодавцем та працівниками.

Із директором медичного закладу контракт буде укладати орган міського самоврядування, а із викладачами та іншими працівниками – безпосередньо директор. Це забезпечить реальну відповідальність всіх, адже продовження контракту напряму залежить від результатів роботи. Директор змушений буде ефективно виконувати адміністративні функції, а персонал сумлінно та професійно виконувати свої безпосередні обов’язки.

г) більший рівень мобільності, можливість більш оперативного пристосування до роботи в умовах реформ, змін господарського механізму.

Відповідно до програм реформування, визначених Президентом України, галузі соціальної сфери, і зокрема, – освіта мають пройти суттєве реформування. Передбачається в першу чергу розробка механізму надання конкретних послуг, а не просто виконання тих чи інших функцій. Це потребує необхідність перебудови роботи закладів освіти, створення нових взаємовідносин як в системі зовнішніх контактів, так і в середині установ.

Саме статус комунального некомерційного підприємства дозволяє здійснити такі перетворення найбільш швидко і ефективно, адже набагато зменшується кількість та обсяг різного роду погоджень, візувань, рішень згори. Підприємство згідно свого статусу може саме приймати ряд рішень

д) можливість бути засновником інших структур, а також брати участь в об’єднаннях.

Комунальне некомерційне підприємство може відповідно до законодавства України виступати засновником інших підприємств, які могли спеціалізуватись на певних видах діяльності, в першу чергу пов’язаних із роботою установи – засновника. До таких видів діяльності можна віднести забезпечення харчуванням, оздоровчо – фізкультурна діяльність, транспортне обслуговування, консультаційні послуги, тощо. Ці види діяльності є спеціалізованими і як правило не співпадають із основним профілем медичної установи.

Комунальне некомерційне підприємство в галузі освіти може виступати засновником або учасником різних форм об єднань – корпорацій, концернів, асоціацій. Це дозволяє об’єднувати цілий ряд функцій із установами подібного профілю, маючи при цьому економію на адміністративних та інших видах витрат.

Створення комунальних некомерційних підприємств спирається на міцну законодавчу базу України. Господарський кодекс України визначає в першу чергу таке поняття як некомерційне господарювання (статті 52 -53), зокрема, що «некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяль­ність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення еконо­мічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Також Господарський кодекс визначає головні правочини діяльності комунальних підприємств (стаття 78), зокрема:

· воно утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

· майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство)

· статутний фонд комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації його як суб'єкта господарювання.

· підприємство очолює керівник підприємства, що призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові.

Дуже важливе значення має аналіз тих чинників, які обумовлюють доцільність створення таких підприємств. Адже не кожен медичний заклад, по – перше, може бути переведений у статус комунального підприємства, а, по друге, доцільно переводити у цей статус. Крім того, будь – які помилки в питаннях, наприклад, економії на витратах на тепло чи електроенергію можуть обернутися для пацієнтів непередбачуваними наслідками для їх здоров’я. Уже не кажучи про витрати на харчування.

Можна виділи ряд принципових чинників, які можуть розглядатися як критерії для здійснення (чи не здійснення) таких перетворень.

Перше. Комунальне підприємство для надання медичних послуг не може створюватись в разі, якщо контингент пацієнтів є переважно із сімей, які є не повністю матеріально забезпеченими, живуть у районі межи бідності.

В разі, якщо ми маємо такий контингент, то будь – які додаткові джерела фінансування не можуть бути задіяні і відповідно утримання можливе тільки за рахунок бюджетних коштів. Будь – які заходи із економії коштів (що характерно для комунального підприємства) без можливостей додаткового поповнення є простим перерозподілом із обов’язковим утворенням дефіциту коштів по важливим статям їх витрат. А це буде мати негативні наслідки для здоров’я та психологічного стану дітей. І, навпаки, якщо контингент, якому надаються ці послуги є в достатній мірі заможній (на рівні середнього класу), то можна при оцінці інших умов опрацьовувати питання щодо створення такого підприємства.

Друге. Комунальне підприємство може створюватись у тому разі, якщо воно має можливості для надання передбачених законодавством платних послуг.

Якщо ж установа не має можливостей досягти додаткового фінансового результату в силу тих чи інших обставин, то вона не може працювати у статусі підприємства, а повинна залишатись чисто бюджетною структурою. Підприємство споріднене слову підприємництво, що характеризує діяльність із пошуку ринків, укладення вигідних угод, отримання максимального рівня валового доходу. Так, наприклад, дуже обмеженою має бути можливість надання платних послуг в закладах для маленьких дітей, що в свою чергу обмежує можливість переходу закладів, що працюють з таким контингентом в статус комунального підприємства.

Третє. Комунальне підприємство може утворюватись там, де економічні умови дозволяють реально управляти витратами.

Мається на увазі те, що установи, які надають медичні послуги несуть витрати певних категорій – заробітна плата, оплата комунальних платежів, ремонт, харчування, ліки, амортизація і т.д. Виходячи із цього виникає питання: чи дозволяють умови функціонування таких установ в тій чи іншій мірі економити на оплаті праці, проводити роботу по обмеженню рівня опалення, заощаджувати електроенергію та воду, проваджувати менш витратну систему харчування або побутового утримання. Це може бути пов’язано із такими причинами як застаріле приміщення, тип обладнання, в тому числі на кухні, в енергосистемі, котельні. Все це потребує аналізу та усесторонньої оцінки перед прийняттям рішення.

Четверте. Комунальне підприємство не може створюватись там, де в силу тих чи інших причин контакт осіб, яким надаються медичні послуги із іншими особами, має бути обмежений із суспільних міркувань.

Створювати комунальні підприємства для таких категорій пацієнтів, як із вадами для здоров’я недоцільно, оскільки такі пацієнти потребують підвищених витрат особливо на охорону здоров’я, обслуговування. Їх родичі як правило не належать до соціально захищених груп. Тут аморальні платні послуги, і взагалі будь-яка комерціоналізація. Велику обережність треба проявляти при створенні комунальних підприємств там, де головним є робота із людьми похилого віку.

І, нарешті, п’яте. Не можна створювати комунальні підприємства без відповідної підготовки та перепідготовки кадрів.

Перехід у новий статус потребує принципово нових знань для персоналу. Керівник має на належному рівні розбиратись у таких документах як баланс, форми звітності. Він повинен мати навички договірної роботи: вміти читати договір, вносити туди вимоги, що захищають інтереси підприємств. Йому також треба володіти основами документообігу, вміти працювати над розпорядчими документами. Крім того, важливим є психологічний тренінг, вміння працювати із людьми. Також мають реалізуватись в тому чи іншому вигляді функції ведення бухгалтерського обліку, юридичних питань, маркетингу. Все це потребує опанування необхідними знаннями, можливо здачі тестів, в ряді випадків отримання сертифікатів.

Ще одне важливе питання – роль громадськості та держави в питаннях контролю за діяльністю установи в разі набуття нею більшої самостійності. Нами пропонується, створення так званої наглядової ради установи, яка буде виконувати функцію наглядача за реалізацією у повній мірі державного стандарту освіти, а також буде здійснювати нагляд за фінансовими потоками, зокрема системою витрачання коштів. Наглядова рада має складатися із частини батьківського комітету закладу, економічних партнерів установи, в першу чергу меценатів (які матимуть залежно від вкладу установи пропорційний вплив на її діяльність) та представників органів місцевої влади районної або міської, що опікуються фінансовими питаннями, вихованням дітей, соціальними і, звичайно, медецинськими проблемами.

Процес створення комунального некомерційного підприємства як медичного закладу передбачає проходження відповідної визначеної законодавством процедури.

Спочатку департамент охорони здоров’я органу місцевого самоврядування подає пропозиції щодо зміни статусу бюджетної установи та створення комунального некомерційного підприємства. Ці пропозиції вміщують обґрунтування доцільності набуття такого статусу, копія статуту майбутнього підприємства, експертні висновки фахівців, пропозиції щодо керівного складу, проект плану діяльності та проект фінансового плану, інші документи, що обґрунтовують доцільність створення цього суб’єкту.

Після опрацювання документів сесія депутатів міської ради приймає рішення про створення підприємства, затверджує його статут та призначає керівника. Після цього відбувається реєстрація підприємства в різних визначених законодавством органах – статистики, податкової інспекції, пенсійного страхування, інших, а також затверджується штатний розпис, подається на затвердження фінансовий план, готуються та затверджуються внутрішні положення, що регулюють роботу підприємства.

В загальних положеннях статуту має бути відзначено, що це підприємство створене рішенням відповідної ради, шляхом реорганізації відповідної бюджетної установи і є правонаступником зазначеної бюджетної установи. Далі визначається юридичний статус підприємства, а саме, що заклад є самостійним господарюючим суб’єктом із статусом комунального некомерційного (не прибуткового) підприємства та наділений усіма правами юридичної особи з дня її державної реєстрації. Вказується, що воно має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, гербову печатку і печатки, штампи та бланки із своїм найменуванням; відповідає за своїми зобов’язаннями коштами та іншим майном, що є в його розпорядженні, крім основних фондів. У разі недостатності таких коштів та майна у підприємства відповідальність за нього несе власник – місцевий орган влади. Заклад не несе відповідальності за зобов’язаннями держави, Засновника та Органу управління.

В наступних розділах статуту зазначається, що підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, бути позивачем і відповідачем у суді. Розділ про умови та порядок надання визначених в статуті освітніх послуг базується на наявних ліцензіях, дозволах або рішеннях органів влади. Прописується також питання надання послуг безкоштовно або на платній основі відповідно до законодавства.

Наступний розділ стосується майна підприємства. Таке майно становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена у самостійному балансі. Майно підприємства, що перебуває у комунальній власності надається йому безоплатно і закріплюється на ним на праві оперативного управління. Джерелами формування майна є майно, передане йому Органом управління, кошти, отримані від надання платних послуг та інших видів діяльності; кредитів банків та інших кредиторів; капітальні вкладення та дотації з бюджетів; інші джерела, не заборонені законодавством України; благодійні внески від фізичних та юридичних осіб.

Особливим розділом мають бути виписані права та обов’язки підприємства. Зокрема воно має право:

- проходити в установленому порядку державну атестацію;

- визначати форми, методи і засоби організації системи надання освітніх послуг;

- визначати на основі договорів планове завдання на наступний період роботи, включаючи контингент учнів

- в установленому порядку розробляти і впроваджувати експериментальні та індивідуальні методи роботи;

- спільно з вищими навчальними закладами, науково-дослідними інститутами та центрами проводити науково-дослідну, експериментальну, пошукову роботу, що не суперечить законодавству України;

- використовувати різні форми морального і матеріального заохочення до співробітників та залучених фахівців;

- бути власником і розпорядником рухомого і нерухомого майна згідно з законодавством України та власним статутом;

- отримувати кошти і матеріальні цінності від органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, в порядку, що не протирічить законодавству;

- залишати у своєму розпорядженні і використовувати власні надходження у порядку визначеному законодавством України;

- розвивати власну соціальну базу: мережу спортивно - оздоровчих, лікувально-профілактичних і культурних підрозділів.

Заклад також зобов’язаний:

- забезпечувати надання визначених статутом послуг;

- забезпечувати своєчасну сплату всіх обов’язкових платежів;

- забезпечувати цільове використання закріпленого за ним майна;

- здійснювати модернізацію та капітальний ремонт основних фондів;

- створювати належні умови для високопродуктивної праці, забезпечувати додержання правил та норм охорони праці, техніки безпеки;

- здійснювати заходи з удосконалення організації своєї діяльності;

- здійснювати заходи з удосконалення організації заробітної плати працівників з метою посилення їх матеріальної заінтересованості.

З метою забезпечення своєї господарської діяльності підприємство забезпечує найом працівників, які мають відповідну професійну підготовку та кваліфікацію, що відповідають вимогам чинного законодавства. Функціональні обов’язки та посадові інструкції працівників закладу затверджуються її Керівником.

Одним із головних питань в регулюванні діяльності закладів, що мають статус комунальних підприємств, є питання управління Закладом та громадський контроль за його діяльністю. Орган управління (департамент освіти) за погодженням з Засновником (районною (міською) радою):

· призначає на посаду та звільняє з посади Керівника закладу,

· затверджує статут Закладу та зміни до нього,

· здійснює контроль за додержанням статуту та приймає рішення у зв’язку з його порушенням,

· здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є у комунальній власності територіальних громад та закріплене за закладом,

· погоджує фінансовий план та план розвитку закладу, що затверджується його Керівником, та здійснює фінансовий контроль за його господарською діяльністю.

Орган управління не має права втручатися в оперативну діяльність Керівника та у діяльність Наглядової Ради.

Поточне (оперативне) управління закладом здійснює його Керівник, який:

1. самостійно вирішує питання діяльності закладу за винятком тих, що віднесені законодавством та цим Статутом до компетенції Засновника, Органу Управління та Наглядової Ради;

2. несе відповідальність за формування та виконання фінансового плану і плану розвитку закладу, результати його господарської діяльності, якість послуг, що надаються, використання наданого закладу комунального майна і доходу згідно з вимогами законодавства, цього Статуту та укладених договорів;

3. самостійно визначає структуру управління і встановлює штати (за погодженням з Органом Управління);

4. діє без довіреності від імені закладу, представляє його у відносинах з іншими юридичними та фізичними особами, підписує від його імені документи та делегує право підпису документів іншим посадовим особам

5. користується правом розпорядження майном та коштами відповідно до законодавства та Статуту;

6. укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахункові та інші рахунки;

7. у межах своєї компетенції видає накази та інші акти, дає вказівки, обов’язкові для всіх підрозділів та працівників закладу;

8. забезпечує контроль за веденням та зберіганням документації;

у строки і в порядку, встановлені законодавством, повідомляє

9. відповідні органи про будь-які зміни в даних про підприємство, внесення яких є обов’язковим до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності;

10. приймає рішення про прийняття на роботу, звільнення з роботи працівників, а також інші передбачені законодавством про працю рішення в сфері трудових відносин;

11. звітує про діяльність підприємства перед Засновником, Органом Управління та Наглядовою Радою, готує на їх запит відповідні документи;

12. вирішує інші питання, віднесені законодавством, Органом Управління, цим Статутом та контрактом між Органом Управління та Керівником до компетенції Керівника закладу.

Контроль за діяльністю комунального підприємства здійснює Наглядова Рада, яка є ініціативним та дорадчим органом Засновника.

До складу Наглядової Ради, як правило, входять:

· представник виконавчого органу місцевої влади

· представник відповідної ради (районної, міської)

· представник громадськості (як правило від профспілок)

· представник від об’єднань громадян, яким надаються медичні послуги (об’єднання родичів пацієнтів)

* одна особа, обрана таємним голосуванням на загальних зборах

трудового колективу.

Всі члени Наглядової Ради здійснюють свою діяльність на громадських засадах без оплати і на час участі у засіданні Наглядової Ради мають право на звільнення від виконання своїх трудових обов’язків за місцем роботи із збереженням заробітної плати на підставі письмового повідомлення Голови Наглядової Ради чи особи, що його заміщує. У засіданнях Наглядової Ради з правом дорадчого голову бере участь керівник закладу.

До повноважень Наглядової Ради належать подання Засновнику та Органу Управління пропозицій щодо:

- стратегії роботи підприємства

- зміцнення керівництва закладу

- проведення зовнішнього аудиту та заслуховування результатів внутрішнього контролю

- преміювання керівництва

- удосконалення розробленого керівництвом закладу проекту фінансового плану

- висновків за результатами опрацювання та заслуховування річного звіту про виконання фінансового та інвестиційного планів

- необхідності отримання банківських кредитів та асигнувань;

- використання коштів резервного фонду

- розгляд скарг і пропозицій, поданих особами, які користується

послугами закладу

- погодження змін до статуту Закладу та подання думки щодо

цих змін Засновнику та Органу Управління;

Умови оплати праці працівників закладу визначаються контрактом між Керівником закладу та найманим працівником. Мінімальний розмір заробітної плати працівників не може бути нижчим, ніж посадові оклади (ставки заробітної плати) для відповідних категорій працівників бюджетних установ, затверджені Кабінетом Міністрів України. Підприємство здійснює бухгалтерський, оперативний облік і веде бухгалтерську та статистичну звітність в порядку та за формами, встановленими Кабінетом Міністрів України для суб‘єктів господарської діяльності, що мають статус підприємства.

Наступним кроком удосконалення системи управління фінансовими ресурсами медичних закладів після створення комунального підприємства може бути здійснення такого управління на основі нової сучасної форми якою є державно – приватне партнерство. Державно-приватне партнерство відповідно до Закону, прийнятому в 2010 р., це співробітництво між в нашому випадку територіальною громадою міста Києва в особі відповідних органів місцевого самоврядування (державними партнерами) та юридичними особами (крім державних та комунальних підприємств) або фізичними особами - підприємцями (приватними партнерами), що здійснюється на основі договору.

На стороні держави буде виступати Київська міська державна адміністрація, яка може делегувати ці функції Департаменту освіти міста Києва.

Фінансування державно-приватного партнерства може здійснюватися за рахунок:

-фінансових ресурсів приватного партнера;

- фінансових ресурсів, запозичених в установленому порядку;

- коштів державного та місцевих бюджетів;

- кошти від платних послуг, які надає заклад (наприклад, оренда приміщень)

- цільових регулярних благодійних внесків, а також разових благодійних внесків

- інших джерел, не заборонених законодавством.

Фінансування за рахунок місцевого бюджету повинно здійснюватись в розмірах не менших, ніж встановлені по «подушному» нормативу. Додаткові кошти можуть бути залучені на конкурсних засадах в разі прийняття відповідної програми розвитку школи на рівні Київської міської державної адміністрації відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 29 квітня 2013р. №. В разі, коли приватний партнер буде застосовувати платні послуги, то ціни на такі послуги, в разі якщо місцева влада буде їх регулювати:

- мають повністю відшкодовувати витрати на проведення діяльності

- мають включати кошти для компенсації вартості внесених приватним партнером інвестицій (інвестиційну складову)

- органи влади регулюють тільки рівень рентабельності в ціні папери.

Date: 2016-05-23; view: 413; Нарушение авторских прав