Голова комісії _____ В.О. Шиліна

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ВСП "НОВОКАХОВСЬКИЙ КОЛЕДЖ

ТАВРІЙСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО АГРОТЕХНОЛОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ"

ЗАТВЕРДЖУЮ

Заступник директора

З навчальної роботи

_____________________

Quot;_____"___________201_ р.

Quot;_____"___________2007 р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

з навчальної дисципліни

для спеціальності

Розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії дисциплін інформаційних технологій

Протокол № _____ від ”____”___________201__р.

Голова комісії _____________ В.О. Шиліна

(ПІБ)

ЗМІСТ

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ 4

Орієнтована тематика курсових робіт 4

Вибір тематики курсової роботи 5

Оцінювання курсової роботи 6

Вимоги до викладу курсової роботи 6

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ І ЗАХИСТУ КУРСОВИХ РОБІТ 8

2. СТРУКТУРА ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ І ВИМОГИ ДО ЇЇ СКЛАДОВИХ 10

2.1 Складові частини пояснювальної записки 10

2.2 Оформлення перших листів пояснювальної записки 10

2.3 Огляд основних частин пояснювальної записки 12

2.4 Список використаної літератури 14

2.5 Додатки 15

3. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ПРОГРАМНОЇ ЧАСТИНИ КУРСОВОЇ РОБОТИ 16

3.1 Підключення бази даних до проекту в Delphi 16

3.2 Створення запитів до бази даних 21

3.3 Створення довідників 23

3.4 Внесення записів у таблиці 25

3.5 Пошук записів 28

3.6 Створення звіту 30

4. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ТЕКСТОВИХ ДОКУМЕНТІВКУРСОВОЇ РОБОТИ 33

4.1 Загальні вимоги 33

4.2 Основні написи 33

4.3 Позначення документів 34

4.4 Основні вимоги до тексту пояснювальної записки 35

4.5 Формули 36

4.6 Таблиці 37

4.7 Ілюстрації 38

5. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ГРАФІЧНОЇ ЧАСТИНИКУРСОВОЇ РОБОТИ 40

5.1 Основні елементи, що використовуються при складанні алгоритмів роботи програми 40

5.2 Співвідношення геометричних елементів символів 41

5.3 Правила оформлення схеми алгоритму (блок-схеми) 41

ДОДАТОК А 43

ДОДАТОК Б 44

ДОДАТОК В 45

ДОДАТОК Г 47

ДОДАТОК Д 48

ДОДАТОК Е 49

ДОДАТОК Ж 50

ВИСНОВКИ 52

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 53

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Орієнтована тематика курсових робіт

Тематика курсових робіт тісно пов'язується зі спрямованістю цільової підготовки студентів, що передбачає вміння студентів розробити і реалізувати готовий програмний продукт у середовищі Windows, який включає наявність інтерфейсу користувача. Також комплекс тем передбачає різноманітну направленість призначення програм.

Нижче наведені найбільш часто використовувані комплекси тем і приклади тем.

Комплекс «Бази даних» - призначений для розробки програм зберігання, обробки, пошуку і обліку даних, передбачає засвоєння навчальної програми, знайомство з теорією баз даних. Даний комплекс тем є найбільш розповсюдженим.

Приклади тем:

1) Інформаційна система «Відділ кадрів»

2) Автоматизована система обліку книг та періодичних видань

3) Інформаційно-довідкова система «Читальний зал»

4) Програма начислення заробітної платні

5) Програма обліку продукції на підприємстві

6) Електронний журнал куратора групи

7) Розробка телефонного довідника і т.д.

8) Електронний записник

9) Інформаційна система "Реєстрація відвідувачів"

Комплекс «Службові програми користувача Windows» - призначений для розробки простих програм користувача із зручним інтерфейсом, передбачає засвоєння основної навчальної програми та самостійне вивчення специфічних питань, поставлених у темі курсової роботи.

1) Розробка простого файлового менеджера

2) Розробка текстового редактора

3) Розробка простого графічного редактора

4) Пошук шляху по карті через декілька станцій

5) Програма пошуку файлів на вінчестері

6) Програвач звукових файлів

7) Програма-скринсейвер

Комплекс «Чисельні методи та реалізація алгоритмів пошуку, сортування та перетворення даних» - призначений для створення програм з використанням чисельних методів та відомих математичних алгоритмів роботи з даними, передбачає знайомство студентів з алгоритмами, що не ввійшли в навчальну програму.

1) Переклад чисел з арабської системи в римську та навпаки

2) Переклад чисел із однієї системи числення в іншу

3) Сортування методом Шелла

4) Сортування методом Хоара

5) Робота із матрицями

6) Гра-вгадайка(алгоритм бінарного пошуку)

7) Порівняльний аналіз методів сортування

8) Розв'язання лінійних і квадратних рівнянь

9) Розв'язання систем лінійних рівнянь методом Гауса

10) Розв'язання систем лінійних рівнянь методом Крамера

Комплекс «Навчаючі програми» - призначений для розробки програм, що можуть використовуватися в якості навчаючих матеріалів.

1) Демонстрація роботи Стека, Черги і Дека

2) Демонстрація роботи із файлами

3) Демонстрація контейнеру карта

4) Демонстрація контейнеру список

5) Демонстрація контейнеру множина

6) Електронний посібник з дисципліни «ПЗІС»

7) Електронний посібник з дисципліни «Основи алгоритмізації та програмування»

8) Тестові програми.

Вибір тематики курсової роботи

Тематика курсових робіт розробляється і затверджується на засіданні циклової комісії спеціальності і, як правило, містить перелік тим як загальнотеоретичного і історичного змісту, так і теми, що відповідають потребам сучасної практики. Студент самостійно вибирає тему курсової роботи. Збіг тем курсових робіт у студентів однієї учбової групи не допустимо. Він може запропонувати і свою тему, не вказану в переліку тим кафедри по цій дисципліні, але вона обов'язково має бути погоджена з керівником. Доцільно рекомендувати студентам з початкових курсів визначити круг своїх інтересів і виконувати увесь комплекс курсових робіт по одній проблематиці, що поглибить і розширить його творчі можливості і більш повно підготує до виконання дипломної роботи. Тема роботи може бути вибрана студентом виходячи з бажання заповнити недолік знань в якійсь області, краще підготуватися до передбачуваної майбутньої роботи, а також визначитися під впливом тематики наукового студентського гуртка або можливості використання цікавих практичних матеріалів та ін.

У будь-якому випадку вибір теми роботи має бути обґрунтований і не носити випадкового характеру.

Спочатку викладачем (керівником) для студентів встановлюється кінцевий термін вибору теми. За студентом, що не визначив до цієї дати круг своїх інтересів, тема закріплюється керівником.

Оцінювання курсової роботи

Оцінку «відмінно» отримують акуратно і правильно оформлені роботи, в яких містяться елементи наукової творчості, робляться самостійні висновки, дається аргументована критика і самостійний аналіз фактичного матеріалу на основі знань літератури по цій темі, а також дотриманий календарний графік написання і здачі курсової роботи.

Оцінка «добре» ставиться у тому випадку, коли в роботі, виконаній на хорошому теоретичному рівні, повно і усебічно освітлюються питання теми, але немає належної міри творчості, допущені невеликі недоліки при відповіді на питання, в оформленні роботи, а також є позитивна рецензія, можливо з деякими незначними зауваженнями, які мають бути усунені до моменту захисту.

Оцінку «задовільно» заслуговують роботи, в яких правильно висвітлені основні питання теми, але немає логічно стрункого їх викладу, містяться окремі помилкові положення. Оцінка «задовільно» ставиться, якщо студент знає і розуміє основні теоретичні положення роботи не повною мірою, відповідає на питання недостатньо чітко, помиляється при відповідях на запитання, не повною мірою усуває недоліки, відмічені рецензентом.

Оцінку «незадовільно» студент отримує, коли не може відповісти на зауваження рецензента, не володіє матеріалом роботи, виявляється не в змозі дати пояснення виводам і теоретичним положенням цієї проблеми; відповідає на питання несистемно, невпевнено, неправильно; не дотримує календарний графік написання і здачі курсової роботи; коли є негативна рецензія і не усунені недоліки і зауваження.

У разі захисту курсової роботи на негативну оцінку студент не може бути допущений до складання іспиту і має право захищати курсову роботу повторно.

Вимоги до викладу курсової роботи

Загальними вимогами до курсової роботи є чіткість і логічна послідовність викладу матеріалу, переконливість аргументації, стислість і ясність формулювань, що виключають неоднозначність тлумачення, конкретність викладу результатів, доказів і виводів.

Науковий, діловий текст не вимагає емоційних засобів вираження. Слововживання в роботі має бути максимально точним, позбавленим стилістичних прикрас. Не допускається застосування розмовних мовних зворотів, професіоналізмів, довільних словотворень, не встановлених правилами орфографії і державними стандартами скорочень слів.

Науковій літературі властива манера безособового викладу матеріалу. Не вживаються особисті займенники «я» і «ми». Замість фрази «я вважаю.». краще використовувати вирази «на наш погляд», «на нашу думку», «на думку автора». і т. п.

Не слід надмірно вживати іноземні слова і складно побудовані пропозиції, в той же час слід уникати надмірно коротких, слабо між собою пов'язаних фраз, що допускають подвійне тлумачення і т. п. Необхідно стежити за тим, щоб не втрачалася її основна думка, і постійно контролювати відповідність змісту розділів їх заголовкам. Кінець кожного розділу, пункту або абзацу повинен мати логічний перехід до наступного.

Виявлення порушення студентами правил професійної етики плагіату, фальсифікації даних і помилкового цитування є основою для зниження оцінки за курсову роботу, аж до виставляння оцінки «незадовільно».

Під плагіатом розуміється наявність прямих запозичень без відповідних посилань з усіх друкарських і електронних джерел, захищених раніше робіт.

Під фальсифікацією даних розуміється підробка або зміна початкових даних з метою доказу правильності виводу (гіпотези і так далі), а також умисне використання помилкових даних в якості основи для аналізу.

Під помилковим цитуванням розуміється наявність посилань на джерело, коли це джерело такої інформації не містить.

Проте аналіз курсових робіт студентів свідчить про те, що вищеназвані вимоги дуже часто не дотримуються. Найбільш поширеними помилками є:

- несистемність викладу матеріалу;

- зловживання цитатами і витягами з книг;

- порушення правил цитування і оформлення.

- слабкість доказів і непереконливість виводів;

- розпливчатість укладення;

- наявність друкарських помилок;

- невідповідність змісту роботи її темі.

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ І ЗАХИСТУ КУРСОВИХ РОБІТ

Метою проектування є проведення самостійної творчої роботи, яка відображає рівень теоретичних знань і практичних навичок студента, його здатність до професійної діяльності як фахівця.

Матеріали курсової роботи – пояснювальна записка, програмний продукт та графічна частина – повинні повністю відповідати завданню, бути логічно пов’язаними і являти собою єдине ціле.

Курсові роботи повинні містити в собі поглиблену розробку питань комп’ютеризації процесів в різних областях народного господарства.

За узгодженням з керівником проекту можуть бути збільшені об’єми одних частин проекту та зменшені інших. Але незалежно від співвідношення цих частин в кожному проекті потрібно розглянути питання програмного, апаратного забезпечення організації, його економічне обґрунтування, заходи з охорони праці на підприємстві.

Наказом по коледжу за кожним виконавцем закріплюється тема курсової роботи, а також призначається керівник.

Обов’язки керівника курсового проекту:

– відповідно до обраної теми видати студентові завдання, затверджене заступником директора з навчальної роботи або завідувачем відділення з зазначенням строків виконання;

– допомагати в розробці календарного графіку роботи на весь виконання роботи;

– рекомендувати студентові необхідну літературу, довідкові матеріали, типові проекти;

– проводити систематичні консультації, передбачені розкладом;

– перевіряти виконання роботи по частинах і повністю.

До виконання курсової роботи допускаються студенти, які виконали всі вимоги навчального плану і не мають академічної заборгованості.

Робота над курсовою роботою регламентується графіком виконання курсової роботи. У встановлені цим графіком терміни студент повинен звітувати про виконану роботу перед закріпленим керівником.

Обсяг пояснювальної записки не повинен перевищувати 30 сторінок друкованого тексту (без урахування додатків).

Готова курсова робота підписується студентом і керівником, затверджується (підписом у основному написі ПЗ) завідуючим відділенням.

Захист курсової роботи проводиться на відкритому засіданні.

На розгляд комісії студент повинен подати

– пояснювальну записку;

– графічну частину;

– програмний продукт (на диску);

– рецензію керівника курсової роботи;

– залікову книжку.

Захист починається з доповіді студента, тривалість якої не перевищує 10 хвилин. В доповіді коротко повідомляється про зміст виконаної роботи з обґрунтуванням прийнятих технічних (програмних) рішень; про заходи, що забезпечують охорону праці та збереження навколишнього середовища. Рекомендується підготувати доповідь та узгодити її з керівником.

Після доповіді студент відповідає на запитання членів комісії (це можуть бути практичні питання та теоретичні – за вивченими дисциплінами.

Після захисту пояснювальну записку і програмне забезпечення, складені так, щоб основний напис кожного аркуша був зверху, укладають до папки із зав’язками, підписують і здають завідуючому відділенням, який потім передає курсовий до архіву.

2. СТРУКТУРА ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ І ВИМОГИ ДО ЇЇ СКЛАДОВИХ

2.1 Складові частини пояснювальної записки

Структурні складові пояснювальної записки курсової роботи підшивають у такій послідовності:

РЕФЕРАТ

ВСТУП

1 АНАЛІЗ БАЗОВОГО ВИРОБНИЦТВА

2 ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ НА ПРОЕКТУВАННЯ

3 ПРОГРАМНА ЧАСТИНА

3.1 Предметна область

3.2 Проектування бази даних (інтерфейсу користувача)

3.3 Розробка програмного модуля

3.4 Тестування програмного модуля

4 АПАРАТНА ЧАСТИНА

5 ОХОРОНА ПРАЦІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

Зшиту пояснювальну записку доповнюють твердою обкладинкою. На зовнішній стороні обкладинки приклеюють етикетку (див. додаток А). На внутрішній стороні обкладинки наклеюють конверт для відгуку.

У відомості курсової роботи у відповідності з ГОСТ2.106-68 вказують назви і позначення текстових та графічних документів, їх формати і кількість аркушів. Зразок заповнення відомості курсової роботи наведено у додатку Б.

2.2 Оформлення перших листів пояснювальної записки

1. Завдання на проектування

Завдання на курсову роботу повинне бути вхідним документом встановленого зразку. Воно складається керівником курсової роботи, узгоджується із студентом, що виконує роботу, та затверджується завідувачем відділення. До завдання додається графік виконання проекту. Зразок заповнення завдання на курсову роботу представлений у додатку В.

2. Титульний аркуш

Титульний аркуш є першим аркушем пояснювальної записки. Його включають у загальну нумерацію, але номер сторінки на титульному аркуші не проставляють.

Виконують титульний аркуш відповідно до вимог ГОСТ2.105-95 на аркуші формату А4 з рамкою креслення, але без основного напису.

Титульний аркуш містить назву міністерства, в систему якого входить учбовий заклад, назву навчального закладу, гриф допуску проекту до захисту, тему роботи, назву і позначення документа, прізвища і підписи керівника, консультантів (якщо вони є) і студента з зазначенням дат, року виконання курсової роботи (слово “рік” або “р” не пишуть).

Всі написи на титульному аркуші виконують розміром шрифтів, зазначеним у додатку Г. Гриф допуску виконують у правій половині аркушу, всі інші написи розташовують симетрично. Перенос слів на титульному аркуші не допускається.

3. Зміст

До змісту, з зазначенням сторінок на яких починаються, включають: реферат, вступ, послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів, пунктів (якщо вони мають заголовки) основної частини пояснювальної записки, висновки, назви додатків, список використаної літератури.

Зміст розташовують зразу після титульного аркуша і на першому аркуші змісту виконують основний напис за формою 2, на наступних – за формою 2а (див. додаток Д).

Назви розділів і підрозділів та інших структурних складових пояснювальної записки у змісті записують малими літерами, крім перших великих, починаючи з абзацного відступу.

4. Реферат

Відповідно до ГОСТ7.9-77 реферат – це скорочений виклад змісту курсової роботи.

Реферат складається з:

– відомостей про обсяг пояснювальної записки, кількість ілюстрацій, таблиць;

– тексту реферату;

– переліку ключових слів;

Інформацію, що складає текст реферату, слід викладати в такій послідовності:

– тема, об’єкт дослідження чи розробки, характер та мета роботи;

– використані методи;

– основні конструктивні, технологічні, техніко-експлуатаційні характеристики та показники;

– результати роботи; економічна ефективність та новизна розробки; можливість використання результатів проекту.

Реферат курсового проекту викладається стисло і чітко, обсяг реферату не повинен перевищувати 500 слів, щоб він вміщувався на одній сторінці формату А4.

Перелік ключових слів (словосполучень) обсягом 5 – 15 слів виконують зразу після тексту реферату великими літерами з розміром шрифту 14 в рядок через коми у називному відмінку, наприклад:

«Ключові слова: ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА, ПРОГРАМНИЙ Продукт, СЕРЕДОВИЩЕ ПРОГРАМУВАННЯ, СЕРВЕР...»

2.3 Огляд основних частин пояснювальної записки

1. Основна частина пояснювальної записки

У вступі слід коротко викласти оцінку сучасного стану питання, показати новизну і актуальність роботи, обґрунтувати мету роботи.

Відповідно до завдання на проектування у послідовності, яка передбачена завданням на проектування і відповідає змісту, слід розкрити сутність даної роботи та її результати, починаючи з першого розділу. Розділи можуть поділятися на підрозділи і пункти. Кожен пункт, підрозділ повинен містити закінчену інформацію.

У висновках підводиться підсумок виконаній роботі, дається оцінка, чи досягнута мета, поставлена завданням на проектування. Бажано надати рекомендації щодо використання результатів проекту, пропозиції щодо подальших напрямів роботи у цій галузі.

2. Аналіз базового виробництва

В розділі проводять аналіз базового виробництва (підрозділу) з точки зору його комп’ютеризації, придатності обладнання для застосування в глобальній та локальній мережах підприємства, відповідності програмного та апаратного забезпечення сучасним вимогам. Наводять схему інформаційних зв’язків обраного підрозділу в структурі підприємства. Проводять порівняння з описаними вище варіантами і пропонують один або декілька варіантів реалізації завдання комп’ютеризації базового підприємства (підрозділу). На основі проведеного аналізу та вихідних даних складають постановку завдання на проектування.

3. Постановка завдання на проектування

Постановка завдання на проектування є основним розділом для проектування.

Наближений зміст постановки завдання: мета роботи, функції та задачі проекту, вимоги до програмно-апаратного забезпечення системи, зв’язки завдання з існуючими комплексами (задачами); очікувані показники у виробничій діяльності підприємства (підрозділу), обґрунтування комплексу завдань, обраних для розробки в проекті.

4. Програмна частина

Розділ «Програмна частина» повинен містити наступні підрозділи:

- предметна область;

- проектування бази даних (інтерфейсу користувача);

- розробка програмного модуля;

- тестування програмного модуля.

Підрозділ «Предметна область» повинен містити такі пункти:

- специфіка об’єкту;

- основні елементи документообігу;

- аналіз потреб користувача.

Підрозділ «Проектування бази даних» повинен містити такі пункти:

- інфологічна модель бази даних;

- нормалізація даних;

- вибір та обґрунтування СУБД;

- даталогічна модель бази даних;

- фізична модель бази даних.

Підрозділ «Проектування інтерфейсу користувача» замінює розділ «Проектування бази даних» в тому випадку, коли програмний продукт, що розробляється, не містить базу даних. Підрозділ повинен містити такі пункти:

- проектування екранних форм програмного продукту;

- описання використовуваних компонентів та їх властивостей;

- визначення методів використання обраних компонент.

Підрозділ «Розробка програмного модуля» повинен містити такі пункти:

- опис категорій користувачів програми, розмежування прав користувачів;

- опис вхідних даних;

- опис вихідних даних;

- розробка структури діалогу, екранні форми;

- розробка елементів інтерфейсу.

- технічні характеристики ІС (тип і мінімально необхідні апаратні ресурси обчислювальної системи, необхідне програмне забезпечення і т. п.).

Підрозділ «Тестування програмного модуля» повинен містити інформацію про методику тестування програмного модуля, що використовувалась для відлагодження роботи програми.

5. Апаратна частина

Розділ “Апаратна частина” повинен містити інформацію про вибір і обґрунтування мінімальної конфігурації персонального комп’ютера, на якому може використовуватись розроблений програмний продукт.

6. Охорона праці

Головною метою охорони праці є створення на кожному робочому місці безпечних умов праці та експлуатації обладнання, зменшення або повної нейтралізації дії шкідливих чи небезпечних факторів на організм людини і як наслідок скорочення виробничого травматизму і профзахворювань.

Важливе значення несе в собі планування робочого місця, дотримання правил електробезпеки, раціональне розташування на пультах керування засобів сигналізації й контрольних приладів, забезпечення встановлених норм мікрокліматичних параметрів і чистоти повітря в робочих приміщеннях з метою створення знарядь і умов праці, а також технологічних процесів, найбільш відповідної високої продуктивності праці людини.

Також в даному розділі розкривають питання охорони навколишнього середовища та дотримання правил цивільної оборони.

7. Висновки

В даному розділі роботи надають аналіз виконаної роботи за технічними, організаційними та економічними показниками, відмічають оригінальні розв’язки та розробки, запропоновані автором, яким чином та на яких основних характеристиках відобразились ці пропозиції, а також недоліки, усунення яких могло би призвести до покращених результатів. В цьому розділі необхідно вказати шляхи подальшого підвищення продуктивності роботи підприємства (підрозділу) за рахунок використання комп’ютеризації виробництва.

2.4 Список використаної літератури

У список літератури включають всі використані джерела: підручники, навчальні посібники, довідники, періодичні видання, наукові праці, нормативно-технічні документи в тому порядку, в якому вони згадуються в тексті. Джерела нумерують арабськими цифрами без крапки після порядкового номера.

Про кожне джерело подаються відомості у такій послідовності: прізвище та ініціали автора, повна назва книжки, яка не береться в лапки; назва міста видання книжки в називному відмінку (для міст Києва, Харкова, Москви, Санкт-Петербургу використовується скорочення К., Х., М., СПб.), назва видавництва (без лапок) і рік видання без слів “рік” або “р.”, кількість сторінок із скороченням с., наприклад:

1 Новиков Б.А. Настройка приложений баз даннях / Б.А. Новиков, Г.Р. Домбровская - СПб.: BHV, 2006 г. – 188с.

2 Шпак Ю.А. Проектирование баз данных / Ю.А. Шпак - М.: Эксмо, 2007 г.– 205с.

Для стандартів достатньо навести їх позначення і назву, наприклад:

8 ГОСТ2.302-68 Масштаби.

Для статей, що опубліковані в періодичній пресі, зазначають прізвище, ініціали автора, назву статті, назву журналу чи газети, рік видання, номер журналу чи дату виходу газети, номери сторінок, на яких надруковано статтю, наприклад:

12 Келлерман Ю.І. Конструкція компресорних стацій для розподільчих електроустановок // Енергетика і електрифікація – 1998 - № 3 – с. 17-19.

Список використаної літератури повинен наданий в алфавітному порядку. Останнім пунктом надаються джерела мережі Інтернет, наприклад:

8 Internet - ресурси:

1. Довідник по Delphi. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.delphifaq.ru/ - delphifaq.ru - Заголовок з екрану.

2. Бази даних в delphi 7. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://delphicomponent.ru/ databases_in_delphi_7/ - delphicomponent.ru - Заголовок з екрану.

2.5 Додатки

Додатки виконуються як продовження пояснювальної записки на її наступних аркушах у відповідності з ГОСТ2.105-95.

Додатками можуть бути: графічний матеріал, таблиці, формули і розрахунки, фотографії, опис комп’ютерних програм, розроблених у процесі проектування.

Кожен додаток починається з нового аркуша з зазначенням зверху посередині заголовку, що виконується шрифтом 14 маленькими літерами крім першої великої. Над заголовком розміщують слово ДОДАТОК, виконане шрифтом 14 великими літерами. Розміщують додатки у порядку появи посилань на них у пояснювальній записці і позначають великими літерами українського алфавіту, крім Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад ДОДАТОК А.

Додатки виконують, як правило, на аркушах формату А4; допускається виконання додатків на форматах А3, А4х3, А4х4, А2 ГОСТ2.301-68.

Додатки повинні мати загальну з пояснювальною запискою наскрізну нумерацію аркушів. Формули, таблиці, ілюстрації мають окрему нумерацію у межах кожного додатку, наприклад (В.1) – перша формула у додатку В, “Рисунок А.2...” – другий рисунок у додатку А.

3. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ПРОГРАМНОЇ ЧАСТИНИ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Тематика курсових робіт з дисципліни «Програмне забезпечення інтелектуальних систем» може бути самою різноманітною: це інтерактивні системи, навчаючі програми, електронні посібники, системи обробки інформації.

На сьогоднішній день основним напрямом розробки програмних продуктів є автоматизовані системи обробки інформації, системи накопичення інформації, автоматизовані інформаційні системи. Основними компонентами таких систем є бази даних, за допомогою яких відбувається збір і збереження інформації, а функції обробки інформації реалізуються через процедури, функції, розроблені програмістами.

Окрім розробки інформаційних систем, на курсове проектування даються теми, які носять демонстраційних, розрахунковий або навчальний характер, такі як «Розробка графічного редактора», Демонстраційна програма «Газові закони» і т.п. Розробка таких програм є індивідуальною, структура програмного модуля, використовувані компоненти та методи визначаються специфікою проблемної області, тому описувати методику створення такої програми недоцільно.

Далі наведений порядок створення інформаційної системи, яка містить у своєму складі базу даних.

3.1 Підключення бази даних до проекту в Delphi

1. Створюємо новий проект в Delphi.

2. Зберігаємо пустий проект на диску D в папці db.

3. Переміщаємо файли з базою даних в папку D:\db.

4. Запускаємо BDE Administrator. У вікні, що з’явилося, необхідно вибрати пункт головного меню Object/New та вибрати Database Driver Name. Якщо працюємо з таблицями формату Рaradox, тоді обираємо драйвер Standard.

5. Тепер необхідно привласнити ім’я базі даних, встановити шлях до файлів з БД (рисунок 1). Наприклад D:/Program/Base

Рисунок 1 – Налаштування BDE Administrator

6. Після цього необхідно натиснути ПКМ і у контекстному меню обрати команду Open, після чого створювана БД буде виглядати так: .

7. Привласнюємо ім’я створеній базі даних database1.

8. Створюємо новий проект в середовищі Delphi. Необхідно відразу зберегти пустий проект у власній папці.

9. В середовищі Delphi створюємо новий модуль DataModule для розміщення невізуальних компонент (команда File/New/DataModule).

10. Відкриваємо DataModule створеного проекту.

11. Додаємо на DataModule компонент database1 (рисунок 2).

Рисунок 2 – Закладка BDE

12. Додаємо на DataModule компонент datasource1 (рисунок 3).

Рисунок 3 – Закладка Data Access

13. Додаємо на DataModule компонент table1 (рисунок 4).

Рисунок 4 – Закладки BDE

14. Перейдіть до компонента DataBase1.

15. Встановіть властивість AliasName у значення DataBase1, а DataBaseName – у значення Mydb. Властивість Connection – у значення true. Властивість LoginPromt встановіть у значення false для того, щоб не вводити ім’я користувача і логін при запуску програми та інших випадках.

16. Перейдіть до компонента Table1. Виберіть властивість DataBaseName і запропонованого списку виберіть вашу БД.

17. Далі виберіть властивість TableName. Після цього вам стануть доступні таблиці. Виберіть одну із таблиць і встановіть властивість Active рівним true (рисунок 5).

Рисунок 5 – Налаштування компонента Table1

18. Виберіть компонент DataSource1. У властивості DataSet виберіть Table1.

Так виконується підключення таблиці БД до проекту в Delphi. Для того, щоб підключити інші таблиці, необхідно для кожної із таблиць додати на модуль компоненти TTable і TDataSourse і налаштувати їх аналогічним чином!!!

19. Тепер необхідно вказати зв’язки між таблицями. Для цього виберемо таблицю (Table1 або іншу), яка містить значення, які необхідно підставити з іншої таблиці. Наприклад є таблиця People (table1) і таблиця Tel (table2).

20. Для цього виділимо компоненту Table2. Встановимо для нього властивість MasterSource значення DataSource1 (DSPeople). Активізуємо мишею значення властивості MasterFields цього ж компонента. У комбінованому рядку введення Available Index (Використовувані індекси) виберемо значення IDPeoplelndex, оскільки взаємозв'язок таблиць встановлюється за допомогою індексованих полів. Потім в лівому списку виберемо значення IDPeople (поле в підпорядкованій таблиці Tel, в цьому прикладі воно єдине) і в правому списку виберемо значення IDPeople (поле в головній таблиці People). Натиснемо кнопку Add - встановлене з'єднання відображається в нижній частині вікна. Якщо встановлений помилковий зв'язок, його слід виділити в нижньому вікні і натиснути кнопку Delete, що знаходиться праворуч від вікна. Завершується налаштування взаємозв'язку таблиць натисненням кнопки ОК.

Приклад налаштованого зв’язку представлено на рисунку 6.

Рисунок 6 – Створення зв’язків між таблицями

21. В результаті властивість IndexName включає назву вторинного індексу - IDPeoplelndex, а MаsterFields містить ім'я поля в головній таблиці, що бере участь у взаємозв'язку - IDPeople.

Аналогічно встановлюється зв'язок з іншими таблицями.

Зверніть увагу! Важливий порядок зв’язування таблиць:

Підлегла – Основна!

22. Створіть нову форму(form3) і збережіть у папці з проектом. Для того, щоб отримати доступ до таблиць бази даних, необхідно приписати у розділі implementation:

Uses unit2;

де unit2 – модуль форми datamodule2.

23. Для відображення таблиць використовується компонент DBGrig. Помістіть даний компонент на form3 (рисунок 7).

Рисунок 7 – Компонент DBGrid

24. Потім у властивості DataSource компонента DBGrig необхідно вибрати Datamodule2.DataSource1.

Порада! Для того, щоб не плутати, який із компонент ТDataSource підключає необхідну Вам таблицю, необхідно перейменовувати даний компонент, додаючи до нього ім’я таблиці, з якою він пов’язаний. Наприклад DSPeople.

25. Для того, щоб вказати українські назви полів (стовпців) таблиці, необхідно двічі натиснути ЛКМ на вибраному DBGrid. У вікні, що з’явиться, вибрати кнопку (Add All fields) (дивись рисунок 8).

Рисунок 8– Редактор полів

26. Після цього, послідовно обираючи кожне поле, необхідно розкрити властивість Title і у розділі Caption ввести українську назву стовпця таблиці (рисунок 9).

Рисунок 9 – Налаштування поля за допомогою Інспектора Об’єктів

27. Зверніть увагу, що після встановлення зв’язку між таблицями, які пов’язані між собою, в них будуть відображатись лише ті дані, для яких вказаний номер рядка в основній таблиці. Тому для відображення змісту таблиці найкраще використовувати запити.

28. Помістіть компонент DBNavigator і підключіть його до того ж компонента DataSourse для того, щоб переміщатися по записам, додавати нові, редагувати або видаляти записи.

3.2Створення запитів до бази даних

1. Після того, як встановлені зв’язки між таблицями, можна створювати запити. Наприклад, для того, щоб в таблиці Tel замість поля IDPeole показувалося поле з прізвищем, ім’ям, по батькові користувача, необхідно створити відповідний запит. Для цього на Datamodule необхідно помістити компонент Query (рисунок 10).

Рисунок 10 – Компонент TQuery

2. Після цього додати новий компонент DataSource (перейменуємо на DSZaput) і підключити до нього компонент Query (TZaput). Для компонента Query необхідно встановити властивість DataBaseName (database1), потім клацнути ПКМ на компоненті Query і викликати SQL Builder. У вікні SQL Builder необхідно послідовно додати таблиці у розділі table, з яких буде робитися вибірка даних, потім необхідно поставити галочки у тих полях, які повинні відображатися у створюваному запиті (важливий порядок вибору полів, тому галочки ставлять у тому порядку, в якому поля повинні знаходитись у результуючому запиті), після чого на закладці join (зв’язок), необхідно обрати поля таблиці, по яким виконуватиметься зв’язування (рисунок 11).

3. Для перевірки правильності роботи запиту натисніть кнопку - Execute Query (виконати запит).

4. При натисненні на кнопку - Show and edit SQL, можна побачити SQL-код запиту та виконати його редагування. По закінченні створення запиту необхідно закрити вікно SQL Builder, виконавши збереження змін.

5. Після цього необхідно встановити властивість Active = true.Якщо підключення виконано правильно, то властивість встановиться у значення true.

6. Також запит на вибірку можна прописати самостійно, наприклад:

SELECT People.Family, People.Name,

People.SecName, Tel.Number, Tel.TypeNum

FROM People, Tel

WHERE (People.IDPeople = Tel.IDPeople)

Рисунок 11 – Вікно SQL Builder

7. Також, замість того, щоб підключати компонент Table до компоненту DBGrid для відображення даних, які зберігаються у таблиці, можна використовувати компонент TQuery. Для відображення всіх даних, які зберігаються у таблиці можна використовувати запит наступного виду:

select * from people

де *- всі поля таблиці,

People – назва таблиці.

8. Тепер можна створити нову форму, підключити до неї датамодуль, на форму можна помістити новий компонент DBGrid і підключити його до створеного запиту (Datamodule2.DataSourse3 (DSZaput)).

9. Тепер необхідно двічі натиснути ЛКМ для виклику Columns Editor, де дати стовпцям українські назви.

10. Крім цього, необхідно іноді створювати розрахункові поля. Наприклад, необхідно підсумувати кількість абонентів, яка є зареєстровані в базі даних. Для цього можна використовувати запит наступного виду:

select count(IDPeople) from people;

11. Результатом такого запиту буде число. Для відображення цих даних коректним чином, необхідно помістити на форму компонент DBEdit, підключити його властивість DataBaseName i встановити властивість Datafield рівною Expr100 або Count of IDPeople.

Порада! Для зручності створення підсумовуючих запитів, створіть спочатку звичайний запит, використовуючи SQL Builder, виберіть поля, які необхідно розраховувати, а потім вручну додайте необхідні функції агрегації!

Таким чином підключається база даних до програмного проекту та створюються запити до бази даних.

Для того, щоб при внесенні нових записів до бази даних інформація у запитах також оновлювалася, необхідно при відкритті форм, що містять запити, оновлювати їх. Для цього необхідно для форми створити подію OnActivate:

procedure TForm3.FormActivate(Sender: TObject);

begin

datamodule2.Query1.Close;

datamodule2.Query1.open; // або datamodule2.Query1.Active:=true;

datamodule2.Query2.Close;

datamodule2.Query2.open; // або datamodule2.Query2.Active:=true;

end;

3.3 Створення довідників

1. Деякі таблиці Вашої БД можуть використовуватись як довідники – відображати перелік всіх значень даної таблиці. Наприклад, результат виконання запиту Query1 (TZaput) – приклад простого довідника. Розмістимо його на окремій формі. Розглянемо порядок підключення на налаштування компонент.

2. Відкрийте створений Unit (наприклад unit3). В розділі: implementation зв’яжіть його з головною формою, і формою, де знаходяться компоненти для доступу к даним:

Implementation

uses unit1, unit2;

3. Встановіть на формі компонент DBGrid. Виберіть його властивість DataSourse і зв’яжіть з необхідним DataSourse на Datamodule (вибрати необхідно той компонент, який пов'язаний з таблицею, для якої створюється довідник).

4. За допомогою Columns Editor… задайте українські назви полям таблиці.

5. Для того, що ваша форма відображалася при виклику з головного меню (або по натисненню кнопки), спочатку в головному модулі (unit1) y розділі implementation необхідно написати:

uses unit2, unit3;

6. Встановіть на головній формі компонент TButton. В обробнику подій OnClick задайте наступний рядок:

Form3.visible:=true;

Також можна встановити на формі 1 компонент MainMenu1. Для налаштування компонента виконайте наступні дії. Розташуйте покажчик миші на компоненті MainMenu1, викличте контекстне меню і виберіть пункт Menu Designer. Створіть пункти головного меню програми. У властивості Caption першого пункту напишіть «Файл» (рисунки 12-13).

Рисунок 12 – Створення меню

Рисунок 13 – Налаштування головного меню

7. Кликніть по першому пункту меню і створіть підпункт «Вихід» Перейдіть на закладку подій Events інспектора об'єктів для підпункту меню «Вихід». Вибріть подію OnClick «По натисненню», введіть в поле назву процедури «ExitClick», кликнути двічі по полю. Відкриється Unit1 і автоматично створиться порожня процедура. Напишіть команду Application.Terminate; (вихід з програми) щоб вийшла процедура наступного виду:

procedure TForm1.N2Click (Sender: TObject);

begin

Application.Terminate;

end;

8. Оберіть в головному меню пункт «Абоненти» та створіть для нього процедуру OnClick, в обробнику якої напишіть:

procedure TForm1.N5Click(Sender: TObject);

begin

form3.show; (або form3.visible:=true;)

end;

Запустіть програму. Перевірте роботу головного меню.

Date: 2016-05-23; view: 531; Нарушение авторских прав