Геній Леонардо да Вінчі

Кілька десятків років тому інженери, узявши креслення конструкцій Леонардо да Вінчі, вирішили побудувати за ними машини. Народжені в п’ятнадцятому столітті, прийшли у століття двадцяте вертоліт, і планер, і перший самохідний екіпаж із пружинним механізмом, і парашут, і висувна пожежна драбина.

Якось страшенна повінь прийшла у Флоренцію. Стали думати, як уникнути затоплення в майбутньому – і тут знайшли проект Леонардо. Це був проект захисту міста від майбутніх повеней, тобто ще один неоціненний подарунок з минулого.

Геній да Вінчі неймовірний! Природа захотіла з’єднати всі таланти в одній людині, наділивши її такою різноманітністю досконалостей, що їх вистачило б на добрий десяток людей. Краса його тіла була довершеною. Його величезна фізична сила поєднувалася зі спритністю, розум і сміливість завжди вирізнялись особливою, не схожою ні на що глибиною. Учасник усіх змагань і турнірів, гострослов і блискучий оратор, співак, поет, музикант, геніальний художник, механік, астроном, біолог, анатом – увесь цей спектр сконцентрувався лінзою епохи Відродження, породивши особистість, яка з’являється в історії, мабуть, раз на кілька тисяч років.

За Я. Головановим (160 слів)

Катерина Білокур

Настав час, коли полтавська Богданівка стала мистецькою столицею Катерини Білокур. Звідси, з біленької селянської хати, рушила у великі світи творчість народної художниці, пішла до людей її малярська поезія, сповнена якоїсь майже магічної сили, майже фантастичної краси. Спершу її картини побачила Полтава, потім вони з’явилися в Парижі. Біля них товпилися відвідувачі на міжнародних виставках, бо хотіли знати, хто ж авторка цих незвичайних полотен? Звідки такий уроджений артистизм у простої української жінки, таке естетичне чуття, багатство та сила уяви?

Дочка України, народний художник республіки, Катерина Білокур привернула на виставках загальну увагу до своєї праці, уразивши найвибагливіших поціновувачів яскравою самобутністю, поетичною силою своїх творів. Вона мовби розповідала світові, який талановитий її народ, як розвинене в нього від природи естетичне почуття і яка сприйнятлива його душа до всього прекрасного в житті.

Україна славиться народним мистецтвом з давніх-давен. Дівоче вбрання і козацька люлька, топірець гуцула і спинка саней, бабусина скриня і мисник на стіні, вишитий рушник і звичайний віконний наличник – будь-яка вжиткова річ під рукою невідомого художника ставала витвором мистецтва.

За О. Гончаром (168 слів)

Наполеглива праця

Демосфен, відчувши в собі ораторські здібності, вирішив вийти на політичну арену. Хоча від природи юнак і володів красномовством, та мав надто слабенький голос і нечітку дикцію. До всього ж він ще й гаркавив, на трибуні тримався невпевнено, часом губився та знічувався. І Демосфен, не гаючи часу, зайнявся працею над самим собою.

Усе зваживши й обміркувавши, Демосфен почав удосконалювати свою вимову, а постійними декламаціями тренував голос, одночасно працюючи і над стилем. Розповідають, що він щодня йшов на берег моря і там годинами декламував вірші, намагаючись звуками свого голосу заглушити шум прибережних хвиль.

Уперта й постійна праця невдовзі почала давати наслідки: Демосфен уже вільніше й природніше тримався на трибуні, слабенький від природи голос набрав силу. Володіючи несхитною впертістю, маючи від природи дар красномовця, Демосфен таки викував себе заново. Він створив свій власний стиль – гнучкий, блискучий, що поєднував красномовство адвоката з красномовством політичного діяча. Несподівані переходи від звичайних прозаїчних фраз до риторичних зворотів справляли сильне враження в слухачів. Минуло небагато часу – і всі почали визнавати його найблискучішим і найзмістовнішим оратором.

За В. Чемерисом (168 слів)

Роксолана

Національну історію нарівні з чоловіками творили українські жінки, залишаючи в ній глибокий, психологічно яскравий і повчальний слід. Однією з таких українок, яку примхи долі піднесли зі становища рабині-невільниці на найвищий щабель суспільної ієрархії – до султанші наймогутнішої на той час у світі Османської імперії, є Роксолана. Справжнє її ім’я – Анастасія, за деякими джерелами – Олександра. А прізвище – Лісовська.

За свідченням української історіографії, Роксолана ще неповнолітньою дівчиною потрапила в полон до кримських татар під час чергового набігу на українські землі та була продана до гарему султана Сулеймана ІІ. Спочатку Роксолана була служницею. Догляд Сулейманового сина і спадкоємця престолу Мустафи – наступний щабель у житті Роксолани. Відтоді й почався її казковий зліт. Сулейман, побачивши дівчину, закохався до нестями. Він був захоплений у ній усім: вродою, розумом, освіченістю, музичним талантом, чемністю, хоча, за свідченням сучасників, красунею вона не була. Радість та веселість Роксолани вражали всесильного султана.

Роксолана прийняла магометанство. В історії вона відома як велика добродійниця. У місті Медині султанша побудувала водоводи та велику мечеть Сулеймана, а в Стамбулі – мечеть, притулок для вбогих і лікарню.

За В. Червінським (169 слів)