Міжгалузеві механізми управління в галузі охорони громадського здоров’я

Відомо, що галузеве управління, в тому числі і галузі охорони здоров’я, зазвичай, повторює характер загальноекономічних стосунків в державі [1]. Особливо це стає помітним в момент змін економічних відносин, зокрема при реформуванні галузі. В умовах утворення ринкової економіки в Україні відсутність економічних принципів управління в галузі охорони здоров’я призвело до її кризового стану. В зя’зку з цим висловлююється думка про необхідність термінового переведення системи охорони здоров’я на ринкові рейки. Це може означати зміни як позитивного характеру – тобто необхідні, так і негативного - з непередбаченими негативними наслідками. Зокрема, система охорони здоров’я може втратити таку притаманну їй властивість як утворення суспільного блага. Тобто, розповсюдження результатів, процесу та навіть властивостей своєї діяльності, спрямованих на одну особу, одночасно на користь групи або всього суспільства в цілому.

Суспільні блага - це блага, надання яких окремій особі неможливо без одночасного надання їх іншим особам:

• не можна (або дорого) позбавити кого-небудь можливості користуватися, наприклад, світ­лом маяка або системою національної безпеки - властивість невиключності;

• надання суспільного блага новому споживачеві не вимагає додаткових виробничих витрат (або обходиться дуже дешево) - властивість неконкурентності в споживанні:

• вони також не можуть бути розділені між споживачами (неподільність).

Ті суспільні блага, вигоди від споживання яких обмежуються тільки певною територією, на­зиваються чистими місцевими благами.

Властивість неконкурентності породжує проблеми у визначенні ринкового попиту на суспі­льні блага: одна й та сама одиниця такого блага може обслуговувати одночасно безліч споживачів (напр., супутник зв'язку - його від споживання кожним із користувачів супутникових послуг не стає менше), на відміну від споживання приватних благ.

Характерно, що люди намагаються уникнути сплати за благо, яким вони користуються, якщо за нього платять ін­ші, це приводить до того. що благо надається в меншому обсязі, чим це ефективно. Через ці проблеми суспільні блага не виробляються в ефективних обсягах без державного втручання. Власне в цьому і є прояв неспроможності ринку у випадку суспільних благ: ринковий механізм не в змозі сформувати ефективні ціни, на які б добровільно погоджувалися раціональні споживачі.

Влада може організувати збір податків для відшкоду­вання виробництва суспільного блага. Ставки оподатковування в демократичному суспільстві по­винні визначатися політичними механізмами суспільного вибору.

Виникає питання, які позитивні або негативні впливи стосовно управління в галузі охорони здоров’я можуть спостерігатися з урахуванням сучасного погляду на сутність охорони громадського здоров’я та існуючих в даний час механізмів управління в ринковій економіці. Характерним ефективним механізмом управління в ринковій економіці є корпоративні зв’язки, які мають кластерну природу.

Аналіз такого поняття як кластерний тип зв’язку свідчить про його органічність стосовно забезпечення оптимального управління галуззю охороною здоров’я.

Аналогія щодо кластерних звя’зків в управлінні галуззю охороною здоров’я базується на тих поняттях, які склалися щодо забезпечення нового громадського здоров’я [1]. Здоров’я є біосоціальним поняттям, його охорона виходить за межи галузі і забезпечується не тільки медичною допомогою, але й діями в соціальній сфері і інших галузях народного господарства. Тому, покращання здоров’я населення, продовження середньої і очікуваної тривалості життя може бути забезпечене тільки об’єднаними діями цілої низки галузей, спільним у яких буде місія щодо забезпечення і покращання здоров’я населення, пріоритетних для цього дій тощо. Тобто, спостерігається утворення функціональної або корпоративної інституції суспільства щодо забезпечення здоров’я нації.

Таким чином, можна сказати що в забезпеченні нового громадського здоров’я спостерігаються аналоги корпоративного об’єднання різних організацій навколо виконання однієї місії, в даному випадку охорони громадського здоров’я. При цьому, функції окремих частин корпоративного об’єднання можуть бути різними: вони можуть мати виробничий характер, науковий, адміністративний, а також політичний, крім того можуть мати також змішаний характер. Виробничий характер зв’язків спостерігається між лікувальними закладами різного рівня медичної допомоги, діагностичними центрами, а також закладами реабілітації та профілактичними центрами здоров’я. Тобто, виробничий характер зв’язків спостерігається між всіма організаціями, що надають різні види медичної допомоги.

1.1.9. Міжгалузевий принцип підготовки фахівців для утворення нової культури і технологій управління в галузі охорони громадського здоров’я.

За визнанням незалежних експертів реформування галузі охорони здоров’я в Україні, яке є викликом часу соціально спрямованої ринкової економіки, практично не відбувається. Можна назвати декілька причин цьому, але однією з провідних ми вважаємо недостатню інформованість управлінського апарату, тобто відсутність нової за змістом підготовки кадрів в галузі управління охороною здоров’я, яка б відповідала очікуваним змінам.

Пріоритетним напрямом реформ можна вважати впровадження державного обов’язкового соціального медичного страхування. Це призведе не тільки до зміни джерел фінансування медичних послуг, але й викличе зміну в технологіях управління галуззю.

Виходячи з відомого вислову економіста Ф.Бекона “Фінанси є знаряддям управління”, ми проаналізували очікувані на рівні управління і менеджменту зміни в галузі охорони здоров’я за умов впровадження Закону про обов’язкове медичне страхування, який пройшов друге читання в Верховній Раді України. Ми дійшли висновку, що зміни торкнуться трьох аспектів: прийнятного ціноутворення послуги, забезпечення охоплення всіх верств населення і відповідного правового захисту як пацієнтів, так і надавачів послуг - медиків.

Ці три аспекти потребують співпраці в системі управління охороною здоров’я економістів, юристів і соціологів, які б мали певні базові знання з понять управління громадським здоров’ям. Вони повинні бути обізнаними з сучасними уявленнями про громадське здоров’я і здоров’я як таке, з положеннями політики ВООЗ, що впроваджується в Європейському регіоні, поняттями про провідні фактори ризику і чинники здоров’я, що характерні для України трансформаційного періоду. Також важливим є знання екологічних чинників громадського здоров’я на нашій території, яка зазнала численних екологічних забруднень.

Базові знання з управління громадським здоров’ям, неповний перелік яких ми навели, нададуть можливість фахівцям з економіки, права та соціології якісно проводити давно очікуване реформування галузі, задіяти міждисциплінарні знання і утворити міжгалузеві механізми їх впливу.