Громадські організації – партнери в охороні здоров'я

Безумовно, здоров'я людини є фактором «людського капіталу» держави, який зумовлює рівень продуктивності праці в суспільстві та визначає перспективи соціально-економічного розвитку держави, і забезпечення охорони здоров'я населення в першу чергу є державним завданням. Але тільки загальносуспільне усвідомлення цінності здоров’я громадян може стати передумовою розробки і впровадження реформ в системі охорони здоров’я в Україні.

Утворення громадських організацій з метою покращення здоров'я населення є реальним шляхом до збереження етносу.

Цей процес відбувається в Україні за двома схемами:

· утворення міжнародних партнерських проектів і програм з питань здоров'я. До таких відносяться Українсько-Канадські програми “Партнери в охороні здоров'я”, “Міста здоров'я”, “Молодь за здоров'я” (1993-2003), що охоплюють в основному освітні заклади.

· створення національних програм з різних аспектів здоров'я населення – СНІДу, наркоманії, паління, алкоголізмі тощо.

Значна роль в соціальній ефективності реформ належить освітній галузі, яка б могла реалізувати нову концепцію профілактичної медичної освіти. А саме, людина в цій концепції не є пасивним предметом піклування медицини, а самостійним активним будівником свого здоров’я в його повному обсязі.

Стратегічно доцільне формування мультифункціональних команд, які входитимуть в структуру первинної медико-санітарної допомоги, як першої ланки доступності для населення. Разом з тим, в таких функціональних одиницях пріоритет повинен бути за спеціалістами з питань впровадження здорового способу життя (health promotion and health education), тобто превентивної профілактики більшості поширених захворювань.

В цьому питанні слід скористатися досвідом прогресивних країн, в яких високе забезпечення державою охорони здоров'я, розвинена страхова і приватна медицина, не знімають актуальності роботи громадських організацій. Їх роль в першу чергу складається з кореляції і заохочення громадських внесків в сферу медичного обслуговування і сприяння здоровому способу життя.

Практика впровадження громадського руху за здоров'я в Україні включає також утворення різних оздоровчих товариств (наприклад, Товариство послідовників Іванова, туристичне “Ахалар” та багато інших), які потребують контролю з боку системи охорони здоров'я.

Таким чином, розвиток громадського підходу до збереження здоров'я є перспективним шляхом, але потребує відповідальності професіоналів в галузі здоров'я.

Але, участь вітчизняних громадських організацій проблематична, так як не існує таких джерел фінансування, меценатства, спроможних надати дієву допомогу в формуванні і збереженні здоров’я населення.

Новий погляд на здоров’я, яке включає умови фізичного середовища, а також соціально-економічні умови існування групи людей, популяції і, врешті, населення в цілому, дозволяє також говорити про збереження здоров’я нації за умов активної участі в цьому процесі населення України.

Процес включення населення в охорону здоров’я в Україні почався з введенням неперевної валеологічної освіти. В 1994 році Міністерством освіти України була затвержена Програма, а пізніше і стандарти навчання школярів здоровому способу життя. Основна проблема валеологічної освіти – відсутність кадрів. Завданням системи охорони здоров'я повинно стати включення в свої завдання з проблеми покращення здоров'я населення валееологічної освіти населення.

Можна зробити висновок, що управління в сфері збереження громадського здоров’я скоріше відноситься до технології взаємодії, що лежить в основі міжсекторального управління.