Заняття, яке проводиться за межами

Дитячого садка.

Форма роботи, яка проводиться на

ділянці дитячого садка.

Програмовий матеріал великий за

Обсягом.

Мета стосується лише роботі по

Ознайомленню з природою.

Ґрунтовні знання про явища природи. Знайомляться з ознаками об’єктів

природи, уявлення про які складаються

Протягом тривалого часу.

Вимагає більш чіткої організації.

Переважають колективні форми

Роботи.

Короткотривалі спостереження та

праця в природі.

За тематикою екскурсії поділяються на:

в природу на сільськогосподарські об’єкти

Структура екскурсій:

Встановлення зв’язку з попереднім

досвідом дітей.

Встановлення зв’язку з попереднім

досвідом дітей.

Повідомлення мети екскурсії. Повідомлення мети екскурсії.

Колективне спостереження. Колективне спостереження.

Збирання природного матеріалу. Розповідь дорослого про об’єкт.

Ігрова діяльність. Підведення підсумків.

Підведення підсумків. __

ТЕМА Практичні методи ознайомлення з природою. Праця в природі.

Експериментально-дослідницька діяльність в ознайомленні з природою.

Дидактичні ігри природничого змісту.

Підбір дидактичних ігор на розпізнавання квітів, фруктів, овочів, свійських та

диких тварин.

План.

1. Навчально-виховне значення праці в природі, її своєрідність. сам

2. Педагогічні та гігієнічні вимоги до праці дітей в природі.

3. Форми організації дітей.

5. Види праці в природі, їх зміст в різних вікових групах.

6. Форми організації праці.

7. Методика організації колективної праці.

8. Нескладні досліди, їх значення та структура.

9. Види ігор та їх значення.

10. Класифікація дидактичних ігор, методика їх проведення.

Література:

1. Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою ст. 180

Праця в природі розглядається як один з основних методів ознайомлення дошкільників з природою. Результати численних теоретичних та експериментальних досліджень свідчать про те, що під впливом праці розвиваються всі розумові і фізичні сили людини.

Цінність праці в природі полягає в тому, що дитина в процесі трудової діяльності взаємодіє з реальними об'єктами природи, а це створює найкращі можливості для формування реалістичних уявлень про об'єкти природи, зв'язки між ними. В процесі праці найбільш переконливо, наочно діти впевнюються у зв'язку між умовами для рослин, тварин і їх ростом, розвитком.

Під час праці мова дітей збагачується новими для них словами (живець, борозенка, добрива тощо), враження від діяльності спонукають до активного обміну думками, сприяють формуванню суджень на основі аналізу, порівнянь. У процесі праці створюються сприятливі умови для сенсорного розвитку дітей. Діти оволодівають новими прийомами обстеження: навчаються відрізняти суху землю від вологої, пухку від твердої, культурні рослини від бур'янів.

Динамічність розвитку рослин за сприятливих умов (достатня кількість тепла, вологи, світла) дає багато нових вражень, що позитивно позначається на розвитку пізнавальних інтересів і спостережливості. Праця в природі є тією діяльністю, в процесі якої оптимально здійснюються всі завдання екологічного виховання: формування знань про найбільш важливі залежності в природі, доступні дошкільникам, ціннісні орієнтації, бажання спілкуватися з природою, засвоєння правил про природокористування і формування перших навичок, що сприяють поліпшенню навколишнього середовища.

Праця об'єднує, дисциплінує, виховує почуття відповідальності за життя живих істот, адже пташка, позбавлена корму, може через добу загинути, несвоєчасно политі рослини під час спеки засихають.

Праця в природі сприяє вихованню інтересу до сільськогосподарської праці, поваги до людей, які нею займаються. Під час догляду за рослинами, тваринами у дітей формуються трудові навички, бажання працювати. Важливе значення має естетичне задоволення, яке одержують діти від краси вирощених ними квіткових рослин, від доглянутих кімнатних рослин тощо.

Рухи на повітрі сприяють більш інтенсивному обміну речовин, удосконалюють координацію рухів, зміцнюють нервову систему. Своєрідність праці в природі полягає в тому, що це єдиний вид продуктивної праці, доступний дітям дошкільного віку. Кінцева мета — виростити овочі, ягоди, квіти — і результати праці конкретні і зрозумілі дітям.

Педагогічні та гігієнічні вимоги до праці дітей у природі

Організація праці дітей у природі вимагає дотримання таких педагогічних вимог:

Виконання будь-якого виду праці має бути спрямоване на вирішення завдань всебічного розвитку дітей: формування знань, розвитку допитливості, ставлення до природних об'єктів тощо.

Праця дітей має бути мотивованою. Дитина повинна розуміти, що і для чого вона робить, тоді завдання буде виконуватися з інтересом, охоче. Наприклад, організуючи дітей на розпушування ґрунту на грядках, вихователь мотивує потрібність праці так: «Бачите, яка щільна кірочка утворилася на землі. До корінців не надходить повітря, і рослини будуть погано рости. Треба розпуши ти землю, щоб повітря могло надійти до корінців».

Праця в природі має бути посильною для дітей різних вікових груп. Залучаючи дитину до праці, доручаючи їй певну ділянку роботи, треба враховувати вікові особливості і можливості дітей з тим, щоб вони свої доручення мали змогу виконати успішно. Успіх

приносить дитині радість, почуття задоволення, а позитивні емоції, що виникають під впливом виконання завдань і високої оцінки вихователя, важливі для формування у дітей любові до праці.

Праця в природі має бути не випадковою, а систематичною, повинна проводитися як на заняттях, так і в повсякденному житті. Лише за допомогою систематичної, повсякденної роботи можна сформувати у дітей міцні трудові навички, навчити виконувати свої обов'язки.

Праця в природі має бути добре організованою. Під час колективних занять усі діти повинні працювати одночасно. Весь потрібний інвентар повинен бути заготовлений раніше. Пояснення і показ вихователя мають бути короткими і цікавими. Важливо створити в групі позитивне емоційне ставлення до виконання трудового завдання, щоб праця викликала у дітей радість від спільних зусиль, щоб дітей захоплював загальний темп роботи. Емоційне піднесення сприяє створенню інтересу, позитивного ставлення до праці.

Гігієнічні вимоги до організації праці дітей у природі такі:

Працю в природі слід організовувати у нежаркі години (вранці або ввечері). Інвентар повинен відповідати заростові дітей. Діти повинні працювати у спеціальному одязі. Слід змінювати види праці, стежити за позою дітей. Після закінчення роботи слід добре вимити руки.

Вимоги до додержання техніки безпеки:

Акваріуми, клітки з тваринами, рослини розташовуються з таким розрахунком, щоб дитина могла здійснювати догляд за ними, стоячи на підлозі. Категорично забороняється перенесення маси більше 2—2,5 кг для дітей старшого дошкільного віку. Не можна залучати дітей до розведення вогнищ, спалювання сухого листя. Загальний час, що відводиться на виконання роботи, не повинен перевищувати 30 хв. При цьому кожні 7—10 хв треба проводити зміну діяльності дітей або влаштовувати перерви.

Види праці в природі, їх зміст у різних вікових групах

У дитячому садку організуються такі види праці в природі:

1. Праця, що зв'язана з доглядом за рослинами;

2. З доглядом за тваринами;

3. З охороною природи.

Зміст праці визначається для кожної вікової групи програмою. Праця, що зв'язана з доглядом за рослинами, має такий зміст:

Підготовка ґрунту до посіву (перекопування, розпушування) — виконується дітьми старшої групи.

Планування грядок (старша група).

Посів насіння — всі вікові групи. Діти молодшої групи висівають більш крупне насіння.

Садіння розсади — середня і старша групи.

Садіння живців кімнатних рослин — старша група.

Поливання — всі вікові групи.

Розпушування — середня і старша групи.

Прополювання — старша група.

Витирання листків кімнатних рослин — усі вікові групи.

Обприскування, зрізування сухих листків — старша група.

Підживлення, боротьба із шкідниками виконуються дітьми

старшої групи разом з вихователем.

Збирання врожаю — всі вікові групи.

Праця, що зв'язана з доглядом за тваринами, містить:

Самостійне приготування кормів для птахів, кролів — старша група.

Самостійне годування — старша група. Інші вікові групи ви конують доручення під керівництвом вихователя.

Чищення кліток, миття поїлок тощо — старша група. В інших вікрвих групах діти виконують окремі доручення.

Праця, що зв'язана з охороною природи, містить:

Прибирання ділянки від сміття, камінців, листя — виконується дітьми всіх вікових груп.

Підгодовування птахів — виконується дітьми всіх вікових груп.

Підгрібання снігу під дерева, кущі — виконується дітьми всіх вікових груп.

Укриття на зиму хризантем, примул тощо — виконується дітьми старшої групи.

Форми організації праці дітей у природі

У дитячому садку використовуються різні форми організації праці дітей у

природі: доручення, чергування, колективна праця.

Доступною формою залучення до щоденної трудової діяльності в

дитячому садку є доручення. їх поділяють на види за складністю завдань

(прості і складні), за тривалістю виконання (короткочасні і тривалі), за

способом організації дітей (індивідуальні і групові). Трудові доручення

широко використовуються в усіх вікових групах. Так, у молодшій групі на

початку року діти спостерігають, як вихователь годує рибок в акваріумі.

Комусь із дітей він пропонує потримати коробочку з кормом, через певний

час пропонує дати рибкам корм. Час від часу вихователь залучає великих

листків у кімнатних рослин, поливання рослин у кутку природи і на грядці. Ці

перші трудові доручення допомагають підвести дітей до усвідомлення того,

що все живе потребує догляду.

У середньому і старшому дошкільному віці доручення можуть мати

триваліший і складніший характер. Дітям надається більше самостійності при

їх виконанні, наприклад визначити, чи потребують квіти на квітнику

поливання, і полити їх при потребі. Важливо використовувати доручення для

індивідуальної роботи з дітьми. Наприклад, дітям, у яких недостатньо

виявляється інтерес до рослин, можна подарувати кімнатну рослину і

запропонувати вирощувати її вдома, доглядати і розповідати дітям, як вона

росте.

Доручення вимагають керівництва з боку вихователя. Основними

прийомами для цього є показ, нагадування, заохочування. Показ потрібний

при введенні нового об'єкта, нових способів догляду за ним. Якщо спосіб

догляду вже відомий дітям, вихователь обмежується нагадуванням і

заохочуванням: «Молодець, Сергійку, ти добре пам'ятаєш, що цикламен

можна поливати тільки у піддонник».

Чергування в кутку природи запроваджується в старшій групі. Це

обумовлено складністю завдань, які повинні виконати діти самостійно. Перед

початком чергування доцільно провести заняття, на якому вихователь

ознайомлює дітей із щоденними обов'язками чергових, показує і пояснює, як

треба доглядати рослин і тварин, нагадує про те, що діти вже знають і вміють.

Чергування у кутку природи є досить складною діяльністю, бо тут

майже не повторюються ті ж самі дії: різні рослини потребують і різного

догляду — одні треба поливати часто і щедро, інші — менше. Різного догляду

потребують і тварини. Все це вимагає від вихователя уваги до керівництва

роботою чергових, вміння чітко і дохідливо показати і пояснити, як треба

виконувати обов'язки, часом нагадати, оцінити і заохотити сумлінне виконання

обов'язків.

Черговими призначають кількох дітей, залежно від кількості об'єктів у

кутку природи, найчастіше по 2—3. Дослідження Л. Є.

Образцової та ін. доводять, що під час формування мікро-груп чергових

насамперед слід враховувати бажання дітей — хто з ким хоче чергувати.

Доцільно також об'єднувати дітей з приблизно однаковим рівнем навичок

догляду з тим, щоб той, хто вміє добре виконувати обов'язки чергових, не

зробив усе сам. Однак вихователі-практики вважають, що ця рекомендація не

може бути категоричною. Часто діти, що мають хороші навички, добре

співробітничають з тими, у яких вони сформовані недостатньо.

Виконання обов'язків черговими здійснюється переважно вранці, до

сніданку. Однак, якщо контингент дітей такий, що їх пізно приводять до

дитячого садка, обов'язки чергових виконуються у другій половині дня, після

денного сну.

Успіх організації чергувань передусім залежить від постійного інтересу

вихователя до виконання обов'язків чергових. Потрібно щодня оцінювати

їхню роботу у присутності дітей: «Сьогодні Валерик дуже уважно оглянув усі

квіти і полив тільки ті, які було треба». Під час передавання чергування треба

до оцінки роботи залучити весь колектив дітей. Неодноразове повторення під

час обговорення роботи чергових основних правил догляду за мешканцями

кутка природи сприяє їх міцному засвоєнню, формуванню доброго, гуманного

ставлення до всіх живих об'єктів.

При введенні нових об'єктів у куток природи слід організувати їх розгляд

з усіма дітьми і розповісти про правила догляду за ними.

Досить часто в дитячому садку організується колективна праця дітей. Вона

характеризується спільною метою, виконанням роботи на одному просторі і в

один і той самий час.

У молодшій і середній групах проводиться колективна праця, мета якої —

навчити, як треба висаджувати насіння, поливати, прибирати ділянку тощо.

Дітей старшої групи навчають перекопуванню і плануванню грядок, садінню

живців кімнатних рослин, прибиранню у куточку природи тощо.

Під час колективних форм праці діти найчастіше виконують такі

завдання, які організуються вперше і потребують навчання дітей певним

умінням. Наприклад, до того, як давати індивідуальні і групові доручення

дітям на прополювання, розпушування тощо, організується колективна праця.

За способом організації дітей колективна праця дітей може бути:

а) спільно-індивідуальна (кожна дитина садить на своєму рядку розсаду);

б) спільно-послідовна;

в) спільно-взаємодіюча.

Під час колективної праці слід дотримуватися такої структури її

побудови, яка обумовлена педагогічними вимогами до організації праці.

Наводимо структуру найбільш розповсюдженої колективної праці, зв'язаної з

вирощуванням рослин.

Бесіда про рослини (зовнішній вигляд, потрібні умови для

вирощування, значення для людини, для природи).

Постановка мети і мотивація праці.

Обстеження посадочного матеріалу.

Інструктаж (поетапний переважно в молодшій групі і перспективний у

середній і старшій групах).

Хід роботи.

Підведення підсумків.

Навесні старших дошкільників залучають до перекопування землі і

планування грядок. Перед початком роботи слід провести бесіду про те, чому

рослини добре почувають себе у розпушеному ґрунті, поставити перед дітьми

мету і розповісти, чому їм треба перекопувати і розпушувати землю.

Домовитися з дітьми, що, коли вони знайдуть у землі щось цікаве, треба

показати це всім дітям. Вихователь показує, як треба перекопувати і

розпушувати ґрунт, половину групи ставить на перекопування, а другу

половину — на розпушування. Під час праці вихователь звертає увагу на те,

що в тому місці, де восени діти прикопували листя, лушпиння картоплі,

моркви, утворилася темна смужка землі. Це перегній — розповідає вихователь.

Така земля забезпечує рослини поживними речовинами. Під час розглядання

дощових черв'яків треба згадати про їх позитивну роль у ґрунтоутворенні:

розпушують, насичують повітрям, поліпшують структуру ґрунту тощо.

Для формування грядок вихователь використовує шнур з кілочками. Дітям

пропонує стати «потягом» і протоптати доріжки. Він зауважує дітям, що

високими грядки не потрібно робити тому, що вітер буде швидше видувати

вологу і рослинам її не вистачатиме.

Наприкінці роботи вихователь підводить підсумки, відзначає, як добре

буде рости насінню, розсаді у розпушеній землі, як дружно працювали діти.

Діти всіх вікових груп сіють насіння, а, починаючи з середньої групи,

висаджують розсаду.

Під час проведення колективної праці з дітьми молодшого дошкільного віку

найчастіше використовується поетапний інструктаж. Це зумовлене

особливостями молодших дошкільників: вони не можуть відразу охопити і

запам'ятати весь трудовий процес. Наприкінці перебування дітей у середній

групі і в старшій найчастіше використовується перспективний інструктаж,

коли вихователь пояснює і показує весь хід роботи і діти виконують її.

Чи потрібно обов'язково закріплювати послідовність виконання роботи? Це

повинен вирішити вихователь, виходячи з особливостей даної групи дітей.

Добре, коли діти "відразу уважно сприймають інструктаж і виконують його.

Організовуючи старших дошкільників на прополювання, треба провести

коротку бесіду про те, що треба рослинам, щоб вони добре росли.

Роздивитися, що на грядках поруч з посіяними рослинами з'явилися такі, яких

ніхто не сіяв. Вихователь розповідає, що це — бур'яни. Якщо їх не вирвати,

вони будуть забирати воду і поживні речовини у культурних рослин. Проте

перш, ніж вирвати, давайте розглянемо їх. Ось лобода. Листочки у неї ніжні,

мов крохмалем присипані. А це — мокрець. Ви його знаєте, бо даєте пташці.

Пам'ятаєте, чому він так називається. Давайте подивимося, чи справді під

ним волога земля. Бур'яни дуже люблять кролі і кури. Зараз я вам покажу,

як треба виривати: взятися за стебельце біля самої землі, розгойдати трошки і

висмикнути з корінцем. Складайте бур'яни у кошик, щоб почастувати ними

курей. Після закінчення роботи вихователь звертає увагу на чисті, ошатні

грядки, зауважує, що рослини наче повеселішали і вдячні дітям, що їх

врятовано від бур'янів.

Збирання врожаю бажано проводити урочисто, створюючи у дітей радісний

настрій, викликаючи задоволення результатами своєї праці. Добре

запрошувати дітей з інших груп, пригощати їх горохом, редискою, цибулею.

Масове збирання урожаю на початку вересня слід провести, як свято. Перед

святом вихователь доручає найбільш старанним хлопчикам і дівчаткам

висмикнути найбільші овочі. «Ось який великий буряк — покажи його всім

дітям. Дамо потримати його малюкам, чи вистачить їм сили втримати буряк у

руках». Малюки «зважують» у руках буряк, вихователь супроводить це

гумористичними репліками: «Мабуть, Сергійко малий, не втримає. Ні, втримав,

от який сильний»,— створюючи цим святковий, невимушений настрій. Так

поступово висмикують найбільші овочі, розглядають, зважують в руках,

дарують малюкам. Далі вихователь розставляє дітей по грядках, визначає

завдання. Діти викопують овочі, очищають їх від землі і складають у певне

місце. Вихователь разом з дітьми сортує їх. Найбільші залишає для виставки

на святі, решту відносять на кухню і просять кухаря приготувати смачні

страви. Можна запропонувати дітям самим зробити вінегрет з варених овочів.

НЕСКЛАДНІ ДОСЛІДИ ЯК МЕТОД ЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З

ПРИРОДОЮ

Дослід визначається як спосіб матеріального впливу людини на об'єкт з

метою вивчення цього об'єкта, пізнання його властивостей. Отже, це

спостереження за спеціально створених умов. Проведенню дослідів з

дошкільниками надавали великого значення Є. М. Водовозова, Є. І. Тихєєва,

вважаючи, що в процесі проведення дослідів діти повинні спостерігати,

діяти, мислити, робити самостійні висновки. За сучасних умов, коли великого

значення надається розвиткові пізнавальної активності, вихованню пра-

гнення до здобуття нових знань, проведенню дослідів повинно бути

приділено значну увагу.

Використання дослідів цінне тим, що вони мають велику переконуючи силу,

знання, яких набувають діти, мають особливу доказовість, повноту і міцність.

Під час проведення дослідів забезпечується чуттєве сприймання, практична

діяльність дітей і словесне обґрунтування. Такий органічний зв'язок і

сприяє максимальній активізації розумової діяльності дітей, оскільки

відповідає характеру мислення дошкільників.

В елементарні досліди для дітей треба вводити такі явища і об'єкти

природи, які наочно виражені, зв'язки між якими доступні осмисленню

дітьми. Це встановлення зв'язків між станом води і температурою повітря,

встановлення захисних властивостей снігу, залежності росту рослин від

зміни тепла, світла, добрив, вологи тощо.

Не можна проводити з дітьми дослідів, у результаті яких живі істоти гинуть.

Структура дослідів має багато спільного із спостереженнями.

П е р ш и й е т а п — підготовка дітей до досліду. Вихователь проводить з

дітьми бесіду, щоб зацікавити їх дослідом, виявляв знання. Наприклад: «Як

ви гадаєте, діти, дерева взимку живі? А чому вони не замерзають від

сильного морозу?»

Д р у г и й е т а п — початок досліду: обговорення умов і висування

припущень: «Я читала, діти, що дерева не замерзають тому, що в їхньому

соку багато цукру. Давайте поставимо на мороз

дві скляночки: в одній буде проста вода, а в другій — з цукром. Як ви гадаєте,

в якій склянці вода швидше замерзне?»

Т р е т і й е т а п — хід досліду. Спостереження дітей за ходом досліду, обмін

думками.

Ч е т в е р т и й е т а п — заключний: обговорення наслідків досліду.

Найбільше дослідів у дитячому садку проводиться з метою вивчення

властивостей об'єктів неживої природи: води, повітря тощо. Легко

переконати дітей шляхом досліду у перетворенні води на лід і льоду на воду,

у перетворенні води на пару. Можна продемонструвати дітям дослід, який

переконає їх у властивості повітря заповнювати предмети, що нас оточують.

Для цього треба у склянку закласти сухий папірець. Звертаючись до дітей,

вихователь просить помацати його, переконатися, що він сухий, а потім про-

понує такі умови досліду: склянку з папірцем він занурює у воду. Як діти

гадають, намокне папірець чи ні? Вислухавши судження дітей, вихователь

занурює склянку і, виймаючи її з води, дає дітям переконатися, що папірець

залишився сухим. Разом з дітьми приходять до висновку, що повітря, яке

заповнювало склянку, перешкоджало воді.

Кидаючи у воду грудку землі, глини, шматок крейди, цеглини, діти за

появою бульбашок визначають наявність у них повітря.

Влітку цікаво показати дітям утворення веселки, спрямувавши для цього

проти сонця струмінь води. Це переконує дітей в матеріальності цього гарного

світлового явища в природі.

За можливістю цікаво організувати дослід з вирощуванням рослин у ґрунті і

гідропонним способом. Більшість дослідів з рослинами проводять для того,

щоб переконати дітей у важливості для розвитку рослин основних факторів

зовнішнього середовища: води, тепла, поживних речовин.

Менше можливостей у дитячому садку для проведення дослідів з

представниками тваринного світу.

ВИКОРИСТАННЯ ІГОР ПІД ЧАС ОЗНАЙОМЛЕННЯ

ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ

К. Д. Ушинський радив зробити серйозне навчання цікавим, вважаючи це

одним з найважливіших завдань навчання. Під час ознайомлення дітей з

природою досить часто використовуються різні види ігор. Гра — основна

діяльність дитини дошкільного віку, в якій вона найбільше задовольняє свої

потреби. Ігри викликають у дітей задоволення, підвищують емоційний тонус,

сприяють формуванню у них уявлень про об'єкти природи, їх якості, виховують

позитивне ставлення до природи. Психолог Л. А. Венгер зауважує, що те, що

пропущено через гру, діти засвоюють не так, як те, про що вони тільки чули

від дорослих або спостерігали самі.

Надзвичайно важлива роль ігор (особливо дидактичних) у закріпленні,

систематизації і узагальненні знань про природу. В дослідженнях (О.

П. Янківська) було доведено, що використання дидактичних ігор природничого

змісту за умови відповідної підготовки дітей і в певній системі дає змогу

формувати у дітей міцні знання, систематизувати їх, підводити до узагальнень,

розвивати мислення, мову. Отже, ігри сприяють піднесенню ефективності на-

вчання дітей у - дитячому садку, кращій підготовці до навчання в школі.

Для вирішення завдань ознайомлення дошкільників з природою в

дитячому садку використовуються ігри: будівельно-конструктивні, творчі

рольові, дидактичні і рухливі.

Будівельно-конструктивні ігри з природними матеріалами (піском, водою,

глиною, снігом, льодом, листям, плодами тощо) — одні з найулюбленіших

дітьми ігор у всіх вікових групах. Як правило, вони мають сезонний

характер. Цінність їх у тому, що в процесі ігор діти знайомляться з

властивостями природних матеріалів (способами конструктивного вирішення

під час використання цих матеріалів). У дітей розвивається уява, вміння

зосереджуватися, доводити до кінця почату справу, співвідносити свої дії з

діями інших, домагатися узгодження. Знайомство з архітектурними формами і

відображення їх у будівлях сприяють формуванню естетичних почуттів.

Оскільки ці ігри проводяться на повітрі і пов'язані з руховою активністю,

вони мають важливе оздоровче значення.

Для ігор з піском і водою потрібно створити відповідні умови. Для дітей

молодшої групи треба мати 2—3 пісочних ящики з бортиками (часом

використовують великі автомобільні шини). Така вимога зумовлюється

схильністю дітей до наслідування, бажанням одночасно займатися тим, чим

займаються інші діти. Пізнаючи властивості природних матеріалів, маленькі

діти люблять пересипати сухий пісок, ліпити з вологого піску пиріжки. З

цією метою їм слід пропонувати поліетиленові пляшечки з лійками,

совочки і набори різноманітних форм для ліплення печива, пиріжків. По-

ступово під керівництвом вихователя зміст ігор ускладнюється. Вихователь

показує, як зробити доріжки, містки, і пропонує пускати по них маленькі

машини та ін. Важливе значення у збагаченні ігор має спостереження за

іграми з піском старших дітей. Під впливом побаченого діти роблять спроби

побудувати будинок, і вихователь показує, як його звести, прикрасити тощо.

Для дітей старшого дошкільного віку потрібний дворик для піску. Для

реалізації задумів дітей слід використовувати більше різноманітного

підсобного матеріалу: невеликі дощечки різних розмірів, які діти

використовують для перекриття поверхів, метлаську плитку, лінолеум,

мозаїку, маленькі прапорці для прикрашення будови, вирізані з картону чи

фанери деревця тощо. Все це доцільно зберігати в ящику поряд з двориком для

піску. Крім того, дітям пропонують і більш складні технічні іграшки:

бульдозер, підйомний кран, різні вантажні машини. Особливу увагу під час

керівництва цими іграми приділяють збагаченню вражень дітей під час

спостережень, наприклад за тим, як побудований шляхопровід, як він

оформлений тощо. Доцільно збагачувати задуми дітей і шляхом розглядання

картинки. Наприклад, розглянувши зображення станції метро

«Університетська», запропонувати побудувати та прикрасити її. При цьому

важливе місце у керівництві повинні посідати такі прийоми, як порада

вихователя, планування з дітьми послідовності виконання будови, показ

прийомів.

Для ігор з водою в молодшій групі доцільно використовувати виносні

пластикові басейни (або ванночки), закріплені на підставках на рівні зросту

дітей. Для пізнання властивостей різних предметів, які плавають або тонуть у

воді, дітям пропонують різноманітні іграшки: дерев'яні, поліетиленові, залізні;

пляшечки з поліетилену, в які діти набирають воду, потім виливають, маленькі

поліетиленові ляльки, яких діти купають, тощо.

Для дітей старшого дошкільного віку доцільно зробити струмок. Він

починається з маленького зацементованого басейну і може проходити з

тильної сторони тіньових навісів у вигляді неглибокого цементованого

жолоба. Для ігор з водою старші дошкільники за допомогою вихователя

виготовляють човники з паперу, кори, яєчної шкаралупи тощо, відповідно

прикрашаючи їх. Цікаво зробити примітивну греблю, показати дітям, як діє

водяний млин. У другу половину дня теплу воду зі струмка доцільно

використати для поливання рослин.

Узимку на ділянці організуються ігри з снігом, льодом. Для дітей молодшої

групи можна побудувати з їх допомогою невеличку снігову гірку, прикрасити

її і запропонувати катати ляльок. З цікавістю розглядають малюки, як

вихователь ліпить із снігу грибки під деревами. Для цього він виносить

поліетиленове відерце і миску. За допомогою дітей відерце наповнюють

снігом, утоптують і перевертають — ніжка готова. Так само наповнюють миску

і встановлюють на ніжку. Можна пофарбувати шапки яскравими фарбами, і

ділянка набуде казкового вигляду.

У середній і старшій групах завдання ускладнюються, Крім сніговика, діти

будують фортеці, фігурки звірів тощо. Вихователь показує дітям прийоми:

вирізування цеглин, скачування та ін. Для ліплення фігурок звірків часом

використовується каркас. Важливо порадою допомогти дітям в естетичному

оформленні будівель. Наприклад, казковий будиночок прикрасити

кольоровими крижинками, фортецю — прапорцями.

Для забав з льодом заливаються невеликі різнокольорові льодові

доріжки. Ковзання по них координує рухи дітей.

Після новорічного свята слід виставити ялинку на подвір'я, закріпити і

прикрасити кольоровими крижинками. З цією метою на прогулянку виносять

формочки для піску, підфарбовану воду, шматочки шпагату. Формочки

заливають водою і вкладають у кожну петельку з шпагату. Коли вода

замерзне, формочки на короткий час заносять у приміщення, виймають і

розвішують на ялинці. З різнокольорових крижинок можна зробити також

казковий зимовий квітник.

Восени слід заохотити дітей до ігор з такими природними матеріалами, як

солома, листя, плоди тощо. Використовуючи показ, вихователь навчає

конструювати із соломи ляльку, бичка та ін. З жолудів, каштанів можна

зробити безліч фігурок звірів, ляльок. Показуючи прийоми скріплювання

листків (або черешками, або хвоєю), вихователь пропонує зробити пояси,

шапочки тощо.

У холодну пору року для підвищення рухової активності дітей

використовуються ігри з вітром, для чого навчають виготовленню млинців,

султанчиків з дрібно нарізаних смужок паперу.

Творчі рольові ігри під час ознайомлення дошкільників з природою

використовуються як засіб закріплення знань дітей про природу. Для їх

успішного проведення слід збагачувати дітей враженнями, подавати допомогу

у розгортанні сюжету. Так, після екскурсії в зоопарк доцільно показати дітям

діафільм «Звірина лікарня», прочитати цікаві оповідання І. Сосновського про

те, як потрапляють звірі в зоопарк, як до них там ставляться, лікують.

Потрібно запропонувати дітям будівельні матеріали, з яких можна

побудувати загони для звірів, різноманітні іграшки-тварини, ліки, і гра почне

розгортатися. Вихователь повинен тактовно допомагати дітям, сприяти їх

ініціативі, творчості, формуванню дружніх взаємин.

У сільській місцевості діти відображають в іграх враження від

екскурсій на молочну ферму, птахофабрику.

Дидактичні ігри під час ознайомлення дошкільників з природою

виконують три функції:

1) закріплення знань про природу;

2) діагностика наявних у дітей знань про природу;

3) формування знань про природу.

Слід відразу ж відзначити, що кількість ігор, за допомогою яких можна

формувати знання про природу, дуже обмежена. Специфіка дидактичних ігор

природничого змісту полягає в тому, що, вони можуть проводитися лише

тоді, коли у дітей вже є знання. В іграх ці знання стають дійовими, вони

застосовуються дітьми, а отже, закріплюються, набувають міцності.

Багато дидактичних ігор спрямовані на узагальнення знань, їх

систематизацію. Такі ігри дуже зручно використовувати для діагностики

засвоєння дітьми знань про природу.

У процесі дидактичних ігор у дітей виховується вміння уважно слухати і

відповідати на запитання,» Самостійно розв'язувати поставлене завдання,

пригадувати, думати, утримуватися від бажання щось сказати, коли правила

гри цього не дозволяють. Все це сприяє розвитку вольових процесів, мови,

мислення, уваги, пам'яті.

Дидактичні ігри широко використовуються під час повсякденного життя,

особливо настільно-друковані ігри, якими діти можуть вільно користуватися

за їх бажанням, а також і на заняттях. У старшому дошкільному віці

дидактичні ігри найчастіше використовуються у поєднанні з іншими методами,

наприклад із спостереженнями.

В ознайомленні з природою використовуються такі види дидактичних ігор:

1) з природними матеріалами;

2) з картинками (ут. ч. настільно-друковані);

3) з іграшками;

4) словесні.

У дидактичних іграх з п р и р о д н и м и м а т е р і а л а м и діти оперують з

реальними природними об'єктами (овочами, фруктами, листками, квітками

тощо), внаслідок чого у дітей формуються реалістичні уявлення про об'єкти

природи. Наприклад, у грі «Відгадай, з якого дерева цей листок» вихователь

показує листок і просить підбігти до того дерева, яке має такі самі листки. У

грі «У кого дітки з цієї гілки» вихователь, показуючи дітям плід з якогось

дерева, що росте на ділянці, говорить: «У руках у мене дітка. З якої вона

гілки? Раз, два, три, цю гілочку знайди». Діти підбігають до відповідного

дерева. В грі «Вершки і корінці» вихователь роздає дітям бадилля городини. На

столі у неї лежать корінці. Показуючи дітям моркву, вихователь питає:

«Корінець, корінець, де твій вершок?» Дитина, у якої знаходиться надземна

частина цієї рослини, піднімається, показує її всім дітям і в нагороду одержує

корінець.

У наведених прикладах дидактичних ігор з природними матеріалами

ставиться мета навчити дітей за листком пізнавати дерева, закріплювати їх

назви; закріплювати знання про листки і плоди дерев, кущів; навчити

розрізняти городні рослини.

У дидактичних іграх з к а р т и н к а м и навчальні завдання вирішуються

за допомогою картинок. Наприклад, у грі «Що кому потрібно» вихователь

роздає дітям картинки, на яких зображені приміщення, в яких живуть тварини

(собача конура, клітка для кроля, пташник тощо). На інших картинках

намальовані різні види кормів для тварин: кістки, морква, капуста, зерно та

ін.

Вихователь ставить на полицю великі картинки з зображенням тварин і

починає гру: «Кіт, собака, кролик і півник захотіли їсти. Давайте їх погодуємо.

На картинках ви знайдете, чим погодувати і кота, і собаку. Що їсть кіт?»

Діти показують відповідну картинку і називають їжу. Після цього картинки

ставлять на полицю. Далі вихователь пропонує погодувати собаку, кроля

тощо, схвалює правильні відповіді дітей: «Поїли котик, собака та й захотіли

відпочити. А будиночків, де вони живуть, немає. Де ж вони, давайте

пошукаємо,— продовжує вихователь. У кого на картинці зображено житло

собаки? Як воно називається?» Такими запитаннями вихователь змушує дітей

згадати, де живуть тварини. Гра закінчується тоді, коли діти розмістять тварин

в їхніх житлах. За допомогою цієї гри закріплюються знання дітей про те, чим

живляться і де живуть свійські тварини.

В роботі з дошкільниками широко використовуються настільно-друковані

ігри «Свійські тварини», «Квіти», «Зоологічне лото» тощо. Переважну

більшість з них побудовано на принципі лото. Дітям роздають великі картки, у

ведучого — маленькі. Хто швидше закриє великі картки, той виграє. Перед

дітьми ставиться завдання назвати тварину чи рослину, співвіднести її із

своєю карткою.

Дидактичні ігри з і г р а ш к а м и найчастіше використовуються в

молодших групах для закріплення назв тварин, їхніх характерних ознак,

голосів. Наприклад, у грі «Чарівна торбинка» вихователь вносить у групу

гарну, яскраву торбинку, в якій лежать різні іграшки. «Той, хто вийме з

торбинки іграшку,— говорить вихователь,— розкаже про неї віршик або

загадку». Діти виймають іграшки, називають їх, показують окремі частини

тіла, імітують звуки, розповідають вірші.

Досить широко використовуються с л о в е с н і д и д а к т и ч н і ігри. Вони

проводяться з метою закріплення знань про певні об'єкти природи, навчання

дітей класифікувати, виділяти зв'язки в природі, доводити свою думку,

узагальнювати.

Наприклад, у грі «Буває — не буває» вихователь пропонує грати так: «Я

вам буду розповідати, яка буває погода, чим займаються діти і дорослі, а ви

повинні уважно слухати і відповідати, буває так чи не буває і чому не

буває».

Вихователь: «Випав великий сніг, вдарив мороз, і зацвіли проліски».

Діти: «Так не буває».

Вихователь: «Чому?»

Діти: «Сніг і мороз буває взимку, а проліски цвітуть навесні».

Отже, в цій грі діти навчаються узагальнювати знання про характерні

ознаки пір року, доводити свою думку.

Методика проведення дидактичних ігор. Для того, щоб дидактична гра

досягла мети, необхідно правильно підібрати її відповідно до віку дітей.

Ігрові завдання в іграх мають різний рівень складності.

Ігрові завдання в іграх для молодших дошкільників спрямовані на

знаходження предмета за описом, за подібністю, виділення окремих ознак

тварин, рослин, пізнання предметів за допомогою одного з органів чуттів (на

дотик, смак).

У старшому дошкільному віці ігрові завдання більш складні: описувати

об'єкти природи і знаходити їх за описом, складати ціле з частин,

класифікувати, встановлювати причинні зв'язки.

Відповідно до цього в молодшій групі проводяться такі ігри: «Відгадай, яка

квітка», «Відгадай на смак», «Чия хатка».

У середній групі — «Магазин», «Знайди пару» та ін., у старшій групі —

«Відгадай, яка це квітка», «Відгадай, де росте», «Коли це буває», «Що я не

так сказала», «Плутанина», «Вершки і корінці» тощо.

Успіх у проведенні дидактичної гри, інтерес до неї будуть тільки тоді, коли

вихователь проведе відповідну роботу по ознайомленню дітей з тими чи

іншими об'єктами природи, а закріплення уявлень, підведення дітей до

об'єднання спільних ознак буде здійснюватися за допомогою дидактичної гри.

Не можна уявити проведення дидактичної гри з дітьми, у яких не буде

відповідних знань. При всій майстерності вихователя гри не буде. Обов'язко-

вою умовою гри є те, щоб усе в ній виконувалося охоче, з захопленням, щоб

діти діставали від неї велике задоволення, а не сприймали як суху навчальну

вправу.

Методика проведення дидактичних ігор у- різних вікових групах має ряд

спільних і відмінних моментів.

У молодшій групі

Починається гра з сюрпризного моменту з метою зосередження уваги

дітей. Наприклад, лялька Таня принесла дітям торбинку. Що ж у ній?

Розглядання і коротка бесіда про предмети, з якими діти

будуть грати. Це зумовлено потребою пригадати назви, властивості,

оскільки гра вимагає відповідних знань.

Пояснення правил у ході гри.

Хід гри.

Позитивна оцінка всіх дітей.

У середній групі

Сюрпризний момент можна використовувати лише у першому півріччі,

оскільки у дітей вже сформувався інтерес до гри.

Розглядання предметів і коротка бесіда про них.

Пояснення правил гри.

Закріплення правил (якщо діти добре засвоюють правила після пояснення

вихователя, в закріпленні може не бути потреби).

Хід гри.

Диференційована оцінка дітей.

У старшій групі

Коротка бесіда про об'єкти природи.

Пояснення правил, закріплення.

Хід гри у першому варіанті.

Пояснення другого варіанта гри, закріплення.

Хід гри у другому варіанті.

Підсумок гри — оцінка вихователем діяльності дітей у грі.

Участь дітей в аналізі і оцінці дій товаришів у грі.

Другий варіант гри проводиться з обов'язковим ускладненням

завдання, щоб подолання труднощів приносило дітям задоволення.

Наприклад, при проведенні дидактичної гри «Відгадай за описом» у першому

варіанті діти лише описують зовнішні ознаки рослин. У другому варіанті треба

не тільки описати рослину, але й розповісти, чим вона важлива для людини,

як використовується.

Проведення кожної гри повинно викликати у дітей інтерес та позитивне

емоційне ставлення до неї.

Наводимо конспект дидактичної гри.

Гра «Відгадай за описом».

Мета. Закріпити знання про кімнатні рослини, їх зовнішні ознаки, вимоги

до умов життя. Розвивати зв'язну мову дітей, виховувати інтерес до рослин.

О б л а д н а н н я. Кімнатні рослини.

Х і д гри. Вихователь пропонує дітям роздивитися, які гарні кімнатні

рослини в кутку природи, пригадати їх назви, розповісти, які рослини люблять

більше світла, які менше, які більше полюбляють вологу, які менше.

«Давайте зараз пограємося з ними. Хто-небудь з дітей вийде

за двері, а ми тим часом домовимося, яку загадати йому рослину, і, коли він

ввійде, розкажемо йому, які у неї листки, стебло, квітки, але називати не

будемо. Хто відгадає, той вибере свого товариша, який відгадуватиме далі.

Перший раз описувати рослину буду я. Виходь, Толику, за двері, а ми

домовимося з дітьми, яку рослину будемо загадувати».

Вихователь домовляється з дітьми і, коли дитина, що відгадує, заходить у

кімнату, починає розповідати: «У цієї рослини листки круглі з вирізаними

краями, пахучі, стебло кругле, міцне, цвіте червоними квітками, що зібрані у

зонтик». Дитина відгадує, що це пеларгонія. Далі діти описують рослини

самі. Гра продовжується, поки не буде описано 5—6 рослин, після чого

вихователь пропонує другий варіант гри. Слід не тільки описати рослину, але

й сказати, що вона більше любить: стояти ближче до світла, чи далі, багато

вологи чи ні. «Ось послухайте,— каже вихователь,— як я розповім. Це дуже

гарна рослина з опушеними листками, які ростуть просто з землі. Цвіте майже

весь час рожевими або синіми квітками. Любить, щоб земля була волога, а

яскравого сонечка не любить». Діти відгадують, що це сенполія, або

узамбарська фіалка.

Коли інтерес до гри згасає, вихователь відзначає, хто з дітей був

найуважнішим, швидко відгадував. Пропонує дітям визначити, у кого

розповідь про рослину була найкращою.

Рухливі ігри в ознайомленні з природою розглядаються як засіб закріплення

уявлень дітей про повадки, голоси, способи пересування тварин. Багато

рухливих ігор, як про це свідчать їх назви «Кіт і миші», «Пташки і кіт»,

«Квочка з курчатами», «Совушка — сова», «У ведмедя у бору», «Зайці та

вовк», «Гуси-гуси», «Хитра лисиця», «Ведмідь і бджоли» та інші, вимагають

наявності відповідних уявлень у дітей про спосіб життя, пристосування (до без-

шумного пересування у сови, кота), характер рухів, голосів тощо. Важливо

сформувати їх під час спостережень, перегляду телепередач, кінофільмів,

домагатися, щоб під час ігор діти правильно їх передавали у рухах, голосах.__

ІНСТРУКЦІЯ

до проведення практичного заняття по темі

Складання та аналіз конспектів занять з використанням практичних

методів (праця в природі, дидактична гра, досліди).

Мета:

Формувати уміння складати конспекти занять, використовуючи як

основний практичний метод. Вчити повно визначати програмовий зміст до

заняття та його хід. Розвивати почуття відповідальності.

Хід заняття:

Завдання 1.

Прочитайте уважно інструкцію до практичного заняття.

Завдання 2.

Дайте письмово відповіді на питання:

- методика проведення праці в природі (старша група);

- методика проведення дидактичної гри (молодша група);

- методика проведення заняття з використанням дослідів (середня група).

Завдання 3.

Визначте прийоми роботи, використані вихователем під час

заняття (в ході читання конспекту).

Завдання 4.

Складіть конспекти занять (30 хв.)

3 варіанти:

- проведення праці в природі (старша група);

- проведення дидактичної гри (молодша група);

- проведення заняття з використанням дослідів (середня група).

Завдання 5.

Проаналізуйте конспект за схемою:

- який основний метод даного заняття?

- яку частину часу йому відведено?

- які прийоми роботи використані в ході заняття?

- відповідність ходу заняття програмовому змісту;

- повнота конспекту, його відповідність вікові дітей;

- доцільність поєднання обраних прийомів з основним методом.

Завдання 6.

Оцініть конспекти товаришів.

Завдання 7.

Здати конспекти на перевірку (вибірково).

Структура колективної праці:

1. Бесіда про рослину (зовнішній вигляд, потрібні умови для вирощування,

значення для людини, для природи).

2. Постановка мети і мотивація праці.

3. Обстеження посадочного матеріалу.

4. Інструктаж (поетапний переважно для молодших і перспективний для

старших дітей).

5. Хід роботи.

6. Підведення підсумків.

7.

Структура дослідів:

І етап - підготовка дітей до досліду, їх зацікавлення.

ІІ етап - початок досліду: обговорення умов і висування припущень.

ІІІ етап - хід досліду: спостереження за ходом досліду, обмін думками.

ІУ етап - заключний: обговорення наслідків досліду.

Структура дидактичної гри:

ТЕМА Словесні методи ознайомлення з природою.

Розповіді вихователя. Використання дитячої природознавчої літератури. Бесіди.

Підбір прикладів реалістичних оповідань, загадок, народних прикмет, прислів’їв.

План.

1. Навчально-виховне значення словесних методів.

2. Розповідь, її види і значення.

3. Використання природознавчої дитячої літератури.

5. Бесіди, їх види і структура.

6. Методика організації та проведення бесіди в старшому д/в.

Література:

1. Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою ст. 198

Хід заняття:

І. Вступна частина. Організаційна частина.

ІІ. Ввідно-підготовчий етап. Повідомлення теми заняття, зв'язок з

попереднім матеріалом.

ІІІ. Навчально-програмовий етап. Виклад матеріалу по плану:

Питання на закріплення.

• Які види розповіді плануються в процесі ознайомлення дітей з природою?

• Які елементи інформації описової розповіді?

• Які види бесід?

• Яка структура заключної бесіди?

• Які вимоги до підбору природознавчої літератури?

Домашнє завдання:

За програмою «Українське дошкілля» вибрати твори, які використовують в процесі ознайомлення дітей з природою (по вікових групах).

1. Навчально-виховне значення словесних методів.

Даючи загальну характеристику методам ознайомлення дошкільників з природою, ми відзначали, що першорядне значення мають методи, які забезпечують наочне сприймання, що зумовлене характером пізнавальної діяльності дітей, а саме тим, що основною формою мислення дошкільників є наочно-образне. Однак слід завжди пам'ятати про те, що в процесі пізнання чуттєве і раціональне взаємодіють. Звідси — важливе значення використання словесних методів, пошуки оптимальної взаємодії їх з наочними методами.

Недооцінка використання словесних методів знижує естетичну насиченість зустрічей з природою, а це не сприяє формуванню у дітей емоційно-позитивного ставлення до природних об'єктів. Не можна без достатнього використання словесних методів розвинути мову і мислення дітей.

До словесних методів відносяться розповідь вихователя, читання дитячої природознавчої літератури, бесіди про природу.

2. Розповідь, її види і значення.

Ф. Фребель, високо оцінюючи значення розповіді вихователя, зазначав, що хороший розповідач — неоціненний скарб. Добре тим дітям, які його мають.

Вітчизняні педагоги К- Д. Ушинський, В. О. Сухомлинський вважали, що володіння мистецтвом розповідача — неодмінне професійне вміння вихователя, вчителя. Чим же цінна розповідь як метод ознайомлення з природою?

По-перше, оперативністю. Володіючи знаннями про різні явища, об'єкти природи, вихователь може негайно задовольнити дитячу допитливість, сформувати ставлення до об'єктів природи.

По-друге, цінність розповіді полягає у тому, що вихователь може використовувати її у найбільш оптимальних педагогічних ситуаціях, коли у самих дітей виникає інтерес до будь-якого об'єкта природи. А це надзвичайно важливо з точки зору гуманізації процесу навчання.

По-третє, позитивною стороною розповіді є те, що потреба у її використанні виникає найчастіше при наочному сприйманні об'єктів природи або його зображенні на картинці, що забезпечує тісний взаємозв'язок між наочністю і словом.

По-четверте, вихователь завжди може побудувати розповідь з урахуванням віку дітей і їх підготовленості до сприймання тих чи інших явищ у природі.

Розповідь вихователя, який є авторитетом для дітей, глибоко западає у пам'ять і є також важливим позитивним моментом для широкого застосування її в роботі з дошкільниками.

Розповідь вихователя про природу повинна відповідати ряду вимог. Вона має сприяти формуванню вірогідних знань про природу; в ній повинні у доступній формі розкриватися зв'язки і залежності у природі; розповідь повинна бути образною, емоційною, цікавою, спрямованою на формування у дітей розумного, доброго ставлення до природи.

Розрізняють сюжетні і описові.розповіді. В основі сюжетної розповіді завжди якась подія, випадок. Наприклад, після вихідного дня, коли діти отримали нові враження, вихователь спонукає їх до розповідей, сам починає з цікавого випадку, який трапився з ним або який він спостерігав.

Наприклад: «У неділю я пішла на ставок покупатися. Лежу я на березі і раптом бачу, як на мою сумочку виповзла комаха — це була личинка бабки. Мабуть, настав час їй перетворитися на дорослу бабку, а сумочка моя нагрілася на сонечку і привабила комаху. Я вирішила не турбувати її і подивитися, що ж буде далі. А відбулося ось що. Спочатку шкірка на її спинці луснула і через тріщинку бабка стала поступово виповзати. Мабуть, їй було це важко і часом вона відпочивала. Вона ще не була схожа на красуню з блискучими крильцями, бо вони були зім'ятими, не розправленими. Поступово бабка розправляла крильця. Цілий день я пробула на ставку і побачила, що лише надвечір, коли крила у бабки розправилися і затверділи, вона вирушила у свій перший політ. Я простежила за нею очима і побажала, щоб їй добре жилося і щоб усе літо вона прикрашала нашу природу, ловила комарів і мошок».

До сюжетних розповідей належать і с л о в е с н і л о г і ч н і з а в д а н н я — різновид розповіді, в якій перед дітьми ставиться проблемне питання, яке їм пропонується вирішити. Цінність словесних логічних завдань полягає в тому, що:

- проблемне питання, яке ставить вихователь, викликає у дітей активне

пізнавальне ставлення, внутрішню зацікавленість, що створює сприятливі

умови для засвоєння знань;

- розкриття причинних зв'язків сприяє формуванню доказовості, критичності мислення;

- моральні ситуації, що лежать в основі словесних логічних завдань,

викликають у дітей гуманні почуття доброти, співчуття, які слід формувати у дошкільників;

- у процесі розв'язання словесних логічних завдань діти стверджуються у

знаннях про природокористування, ставленні до природи.

Словесні логічні завдання використовуються переважно тоді, коли у дітей вже склалися певні знання про об'єкти природи.

Доцільно частіше використовувати словесні логічні завдання, в процесі розв'язання яких закріплюються знання про природокористування. В дошкільному віці діти повинні засвоїти такі правила:

Треба оберігати рослини, тварин, не брати їх з місць існування.

Треба дбайливо ставитися до землі, води, повітря, бо це середовище, де

живуть живі істоти. Про землю треба турбуватися, підживлювати її. Воду треба використовувати економно, бо вона дуже потрібна всім: рослинам, тваринам, людям. Не можна забруднювати водойми, кидати туди різні предмети. Не можна палити вогнища, оскільки дим забруднює повітря.

Перебуваючи у лісі, на луці, річці, треба знати, що там постійно живуть комахи, птахи, риби, звірі, для яких це рідна домівка. Тому треба поводити себе пристойно, як в гостях: не псувати рослини, не смітити, не кричати.

Ось приклад словесного логічного завдання на одне з цих правил:

«Толик з мамою пішли купатися на річку.— Дивися, мамо, скільки великих черепашок у воді. Можна я з ними пограюсь? — запитав Толик у мами.— Не можна,— відповіла мама. Що це були за черепашки? Чому мама не дозволила гратися з ними?»

Відповіді дітей:

«Це були не просто черепашки. В них жили слимаки. Якщо Толик буде гратися на березі, вони загинуть. Це не іграшка. Вони без води не можуть жити. Вони корисні для річки. Є такі, що воду очищають».

Вихователь повинен підтвердити правильність суджень дітей, знання ними правил ставлення до природи. У тих випадках, коли у дітей не виявилося подібних знань, вихователь розповідає сам. Наприклад: «Восени в саду осипалося листя і лежало золотистим килимом.— Сьогодні підемо згрібати листя,— сказала мама Вові.— А можна я нагребу купу і розпалю вогнище?

— запитав Вова.— Не можна,— відповіла мама». Чому мама не дозволила Вові розпалювати вогнище?

Як правило, заборону на розпалювання вогнищ діти пов'язують з власною безпекою: «Тому що можна запалитися і згоріти», «Може бути пожежа».

Підтвердивши відповіді дітей, вихователь розповідає, що у нас є закон, який забороняє забруднювати повітря, а дим його забруднює. Вова не знав цього закону, тому мама йому розповіла. Листя треба згрібати у купи і прикидати землею. Воно перегниє, і буде хороше добриво для рослин.

Словесні логічні завдання використовують і в повсякденному житті і на заняттях.

Значно частіше у повсякденному житті і на заняттях використовуються описові розповіді, мета яких — подання інформації про ті чи інші об'єкти природи. Слід відразу відзначити, що описові розповіді сприймаються дошкільниками не з меншим інтересом, якщо вони подаються з урахуванням нижче зазначених вимог. Важливе значення має те, що найчастіше вони поєднуються із сприйманням реального об'єкта природи чи з картинкою, розкривають взаємозв'язки — «таємниці», і це зумовлює зацікавленість дітей.

Описова розповідь повинна містити такі е л е м е н т и і н ф о р м а ц і ї:

Про естетичні властивості об'єкта, деякі особливості будови. Про зв'язок рослини, тварини з умовами життя. В розповідях про тварин — де живе, чим живиться, як захищається, най більш цікаві сезонні зміни. Про значення рослини, тварини у природі і житті людини.

Починати розповідь з естетичних особливостей об'єкта природи важливо для формування емоційно-позитивного ставлення дітей до об'єктів природи.

Якщо дитина любитиме світ природи, який її оточує, у неї не підніметься рука, щоб зруйнувати його і позбавити краси. Якщо у дошкільному віці закласти розуміння краси і добра (а краса і є добро у своєму найвищому прояві), воно назавжди залишиться у дитини.

Інформація про зв'язок рослин, тварин з умовами життя вводить дітей у розуміння зв'язків у природі, закладає ті системні знання, які є основою екологічного виховання.

Інформація про значення рослин, тварин у природі і житті людини важлива насамперед з точки зору формування ціннісних орієнтацій, які відіграють функцію орієнтира, мотиву поведінки. Ось приклад розповіді під час розглядання золотоочки, що залетіла у кімнату:

«Цю комаху називають золотоочкою. А знаєте чому? Придивіться уважніше, у неї насправді золотисті очі. Дуже ніжна комашка. Які у неї гарні світло-зелені блискучі крильця з тоненькими жилками! Живе золотоочка у садах і лісах. їжею її є попелиці. Влітку золотоочки відкладають на нижній стороні листків малесенькі яйця. З них виходять личинки, які поїдають дуже багато попелиць. І доросла золотоочка, і її личинки приносять велику користь садам і лісам, прикрашають нашу природу, і тому їх треба всюди оберігати».

Розповідь можна щоденно використовувати під час спостережень на прогулянках, розглядання картинок і за потребою на заняттях по ознайомленню з природою. Введення розповіді в спостереження посилює інформативність їх, викликає у дітей зацікавленість, сприяє формуванню екологічної культури. Елементи розповіді можна органічно вплітати у канву спостереження, доповнюючи інформацією різноманітного плану. В деяких випадках виникає потреба використовувати розповідь після розглядання об'єкта, коли, наприклад, дії тварини цілком поглинають увагу дітей, коли об'єкт спостереження не весь час знаходиться перед очима дітей.

Наприклад, ось на дзеркальній гладіні ставка, басейну діти побачили водомірку. Вони стежать за її миттєвими рухами, відзначають особливості будови — ноги широко розставлені. Проте ось водомірка зникла, і, доповнюючи бачене, вихователь розповідає дітям: «Справді ж цікава комаха.

Кого вона вам нагадує? Вона нагадує ковзаняра, який швидко мчить по блискучому льоду. А знаєте, чому її назвали водоміркою? Тому що, ковзаючи по воді, вона наче вимірює її. Чому ж водомірка не тоне у воді? Тому, що тіло її легеньке, ноги широко розставлені, густо вкриті волосками, ще й змащені воском, щоб не намокали у воді. Поміж волосками зберігається повітря. Живиться водомірка дрібними комахами, які падають у воду. Видивляється вона їх, ковзаючи по воді. Водомірка добре бачить і в разі небезпеки швидко тікає. Восени вона виходить на берег і ховається на зиму під каміння або у мох. Бачите, як цікаво, коли поруч з нами живуть такі тварини. Не заважайте водоміркам і не лякайте їх. Хай вони займаються своїми справами».

Під час розповіді треба активізувати дітей запитаннями, вислухати їхню думку. Інтерес і активність дітей посилюються картинкою, яка інколи може бути використана і в процесі розглядання об'єкта для того, щоб продемонструвати масове цвітіння, розглянути деталі на збільшеному зображенні тощо.

Широке використання розповіді в роботі з дошкільниками вимагає від вихователя достатніх знань про багату і різноманітну природу України, а також формування вміння розповідача.

Використання дитячої природознавчої літератури

Твори дитячої природознавчої літератури сприяють розширенню кола знань дітей про природу, знайомлять з тими явищами, які діти інколи не можуть безпосередньо спостерігати. Через твори дитячої художньої літератури дошкільники не тільки ознайомлюються з фактами з життя природ