Арбітражний процес. Порядок арбітражного розгляду міжнродних комерційних спорів

Процедура розгляду справ у міжнародному комерційному арбітражі (арбітражний процес, арбітражний розгляд) має ряд спільних рис із судовим процесом, але у вузькому розумінні ці процеси є принципово різними. Характерною особливістю арбітражного процесу, на відміну від процесу національних судів, що пов'язані чіткими процесуальними межами, є майже необмежене право сторін щодо встановлення процедури вирішення спору. При підготовці до арбітражного процесу, як і до судового, збираються усі можливі факти, докази, проводиться аналіз контракту, з'ясовуються спірні питання, проводяться зустрічі зі свідками, відповідними спеціалістами тощо. Разом з цим, в арбітражному процесі існує менше закріплених законодавством способів щодо отримання доказів; свідки зазвичай не можуть викликатися офіційними повістками; в період перед слуханням справ не проводяться зустрічі між арбітрами та сторонами, адже відсутні жорсткі процесуальні межі. В будь-якому разі, саме слухання справи більшою мірою залежить від точки зору арбітра і тому є непередбачуваним на відміну від судового слухання, і врешті, арбітражне рішення є остаточним і не підлягає оскарженню по суті на відміну від судового рішення.

Характер проведення арбітражного процесу значною мірою, як відомо, залежить від самої особи арбітра. При цьому слід виділяти два основні різновиди процесу залежно від систем права - романо-германської і англо-американської. Практика свідчить про те, що сьогодні арбітражний процес має змішаний континентально-англо-американський характер завдяки тому, що як правило, в більшості арбітражів спори розглядаються колегіально і арбітри походять, досить часто з різних країн, що і зумовлює змішаний характер арбітражного процесу.

Сторони є вільними у виборі процесуальної моделі, за якою вони бажають вирішувати спір. Залежно від виду обраного арбітражу - інституційного чи арбітражу ad hoc - існує ряд джерел, якими передбачено правила, що регулюють арбітражну процедуру, але основним джерелом, як правило, є угода сторін. Саме арбітражне провадження в цілому можна поділити на три стадії: попередня (письмова) стадія, усне слухання справи (усне слухання) та завершення арбітражного розгляду справи.

Арбітражний розгляд розпочинається надісланням однією стороною на адресу іншої сторони (в інституційному арбітражі - на адресу арбітражного центру) заяви про арбітраж, яка залежно від застосовуваного регламенту, може бути або детальною позовною заявою, або загальною вимогою про проведення арбітражу з викладенням лише основних моментів - назви сторін, суті спору та загальних вимог позивача. Заява про арбітраж зазвичай має супроводжуватись зазначенням імені призначеного стороною арбітра та (в інституційному арбітражі) сплатою реєстраційного збору.

Відповідач після отримання заяви про арбітраж зобов'язаний у певний строк (зазвичай протягом 30 днів) надати відзив на неї, який залежно від регламенту, що застосовується, також може різнитися за ступенем детальності, та призначити власного арбітра.

Сформований склад арбітражу зустрічається зі сторонами і визначає коло питань, які підлягають вирішенню, право, що застосовуватиметься при вирішенні спору, місце, мову і порядок проведення арбітражного процесу, його строки і розклад та застосовує в разі необхідності забезпечувальні заходи.

Після цього розпочинається слухання справи, яке зазвичай проводиться усно, за участю сторін та їхніх представників, викликом свідків та експертів (або із застосуванням відео конференцій). Останнім часом набуває поширення "електронний арбітраж", коли розгляд здійснюється за допомогою обміну між арбітрами та сторонами документами в електронній формі без проведення усних слухань. В якості доказів використовуються документи, показання сторін і свідків, висновки експертів (як залучених самими сторонами, так і призначених арбітрами), речові докази. За наявності згоди обох сторін арбітраж може проводитись винятково на підставі документів.

Після завершення слухання справи арбітри зустрічаються для обговорення та винесення рішення. Ряд арбітражних регламентів встановлює для цього певні строки. Рішення зазвичай виноситься у письмовому вигляді і повинно бути мотивованим. За заявою однієї чи обох сторін рішення може бути доповнене і виправлене. Деякі арбітражні заклади передбачають обов'язкову перевірку арбітражного рішення самим закладом до того, як воно буде оголошено сторонам на предмет виявлення прогалин, нечіткого формулювання та помилок (наприклад, Арбітражний суд Міжнародної Торгової Палати).