Актуальні проблеми діяльності арбітражного керуючого

Управління недієздатним у фінансовому плані підприємством є досить складним та багатоплановим. Особа, на яку покладається така відповідальність повинна мати високий рівень підготовки та енциклопедичні знання.

На сьогодні з арбітражним управлінням пов’язано багато проблем. В курсовій роботі розглянуто дві основні проблеми, які полягають в наступному:

- перша пов’язана з кваліфікацією арбітражного керуючого. Адже він повинен мати такий рівень кваліфікації, при якому він міг би швидко та ефективно вирішувати проблеми відновлення платоспроможності підприємства, установи, організації.

- друга проблема виявляється в тому, що арбітражний керуючий повинен мати реальний намір максимально результативно та повністю вирити покладені на нього повноваження для інших цілей, які здебільшого є далекими від антикризового управління [15].

Сьогодні абсолютна більшість справ про банкрутство закінчується ліквідацією банкрута. В Києві десята частина справ закінчується процедурами санації або укладенням мирової угоди, які, по суті, мають сприяти відновленню платоспроможності підприємства.

Таку ситуацію можна пояснити, зокрема недостатністю кваліфікованих арбітражних керуючих, які здатні проводити діяльність з оздоровлення підприємства, а не його ліквідацію. Безперечно на це впливає й рівень методичної підготовки арбітражних керуючих, а також рівень організації навчання в центрах підготовки. На жаль, під час навчання арбітражних керуючих акцент ставиться на кількість слухачів, а не на якість їх знань.

Крім того, термін навчання є досить коротким, що не дозволяє підготувати висококваліфікованого арбітражного керуючого, навіть за наявності у слухача вищої економічної або юридичної освіти. Тому досить багато питань арбітражні керуючі повинні вирішувати самостійно.

У той же час, практика показує – допомогти вирішити дану проблему можуть різноманітні з’їзди, конференції, семінари, на яких би практикуючі арбітражні керуючі підвищували б свою кваліфікацію, обговорювали практичні проблеми та обмінювались досвідом їх вирішення, зустрічались із фахівцями різних галузей.

Іншою, не менш значущою проблемою, є проблема заінтересованості арбітражного керуючого в досягненні певної цілі: або відновити платоспроможність боржника, або отримати певну вигоду від проведення дій досить далеких від антикризового управління.

Наразі, арбітражний керуючий є особою, яка може переосмислити стандартні методи та прийняти найбільш доцільне рішення. Сьогодні коло таких рішень завдяки новітнім технологіям значно розширилося. Зрушенням в області арбітражного управління можуть сприяти поліпшення умов обстановки для ведення бізнесу та збільшення внутрішнього потенціалу підприємств-боржників. З огляду на це, важливого значення набуває якість менеджменту, оскільки неналежний менеджмент перешкоджає реалізації положень законодавства про банкрутство. За таких криза в арбітражному управлінні може затягтись.

Очевидним є те, що арбітражний керуючий досягає успіху в тому випадку, коли поряд з ним працює група фахівців, знання і досвід яких доповнюють один одного. Але не зважаючи на це, законодавство називає арбітражного керуючого особою, що здійснює незалежну професійну діяльність. Тобто, не передбачає діяльності кількох арбітражних керуючих або арбітражних керуючих-юридичних осіб. Проте, закон дозволяє арбітражному керуючому залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їх діяльності за рахунок боржника, якщо інше не передбачено законом чи угодою з кредиторами. В зв’язку з цим актуальним є питання підготовки команд чи окремих спеціалістів для спільної праці з арбітражним керуючим.

Проведений аналіз дозволяє сформулювати загальні вимоги до арбітражного керуючого: з позиції боржника - зацікавленість та активна участь у подальшій «долі» підприємства, певний віковий ценз, досвід роботи; з позиції ділових партнерів боржника та органів влади – відповідальність, здатність іти на компроміси, комунікабельність; з позиції виконання обов’язків арбітражного керуючого – здатність до прийняття оригінальних та ефективних управлінських рішень, вміння відстоювати свою позицію, прагнення передусім відновити платоспроможність боржника, а не ліквідувати його [15].

Особливої актуальності сьогодні набувають питання створення відповідних умов для діяльності арбітражних керуючих, включаючи і питання їх правової та економічної захищеності. Саме тому необхідно розглянути проблеми оплати праці та винагороди арбітражного керуючого.

І оплата послуг, і відшкодування витрат арбітражному керуючому здійснюються за рахунок одержаних від продажу майна боржника коштів або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника.

Проте, досить часто комітет кредиторів не визначає, а господарський суд не затверджує розмір оплати праці арбітражного керуючого від кредиторів, які є членами комітету кредиторів, і впливає на загальну спрямованість процедур банкрутства. Така ж ситуація складається у випадку, коли оплату праці арбітражного керуючого здійснює сам боржник або власники боржника.

З огляду на вище викладене, основними причинами порушення арбітражними керуючими етичних принципів є:

- реальна залежність арбітражного керуючого від будь-якої сторони у справах про банкрутство;

- неправильне розуміння самим арбітражним керуючим етики й моралі своєї професійної діяльності.

Необхідно зазначити, що формування професійних етичних норм є неможливим без створення сприятливих умов для самоорганізації та самовизначення арбітражних керуючих, без поступового формування дійсно незалежних професійних фахівців цієї галузі. Крім того, необхідним є більш детальне регламентування діяльності арбітражних керуючих поза рамками закону, наприклад, в кодексах професійної етики арбітражних керуючих тощо.