Тест для визначення статичної витривалості.Методика проведення

У в.п. стоячи на підставці дитина хватом зверху обхоплює перекладину і опускається з підставки. Приймаючи положення вису. Після максимального утримання статичного положення вису вона відпускає долоні і зістрибує на гімнастичну мату. Час утримання вису фіксується секундоміром з точністю до 1 с. Дитина виконує дві спроби з паузою між ними 1,5 – 2 хв. Кращий результат порівнюють з даними таблиці «Середні показники статичної витривалості за рахунок утримання вису»

2.2. Діагностика сформованості фізичної підготовленості дітей старшого дошкільного віку.

Дітей об’єдную у дві підгрупи для подальшого порівняння впливу застосування степ-аеробіки.

1.Визначаю рівень розвитку основних рухів дошкільників.

Використовую тестування та оцінювання розвитку рухів у дітей (біг, стрибки, метання на дальність.

Дані тестування дітей І підгрупи дітей заношу до таблиці №1.

Дані тестування дітей ІІ підгрупи заношу до таблиці №2.

2.Визначаю рівень розвитку рухових якостей (гнучкість,статична витривалість).

Дані тестування дітей І підгрупи дітей заношу до таблиці №1.

Дані тестування дітей ІІ підгрупи заношу до таблиці №2.

3.Визначаю рівень фізичної підготовленості дітей І підгрупи та дітей ІІ підгрупи.

Таблиця №1. Результати тестувань та оцінювання дітей старшої групи, І підгрупа

Таблиця 2. Результати тестувань та оцінювання дітей старшої групи, ІІ підгрупа

Умовні позначки:

в – високий рівень

с – середній рівень

н – низький рівень

Отже в результаті тестування дітей старшої групи виявлено наступне:

· у І підгрупі

з високим рівнем фізичної підготовленості - 17% (2 дітей);

з середнім рівнем – 58% (7 дітей);

з низьким рівнем – 25% (3 дітей).

· уІІ підгрупі дітей

з високим рівнем фізичної підготовленості - 0%;

з середнім рівнем – 75% (9 дітей);

з низьким рівнем – 25% (3 дітей).

Порівняльний аналіз проведених досліджень показує, що діти першої підгрупи мають кращі показники фізичної підготовленості. Тому для формувального експерименту я беру дітей другої підгрупи.

2.3. Формувальний експеримент щодо визначення ефективних методів і форм використання степ-аеробіки.

Степ-аеробіка являє собою різновид занять фізичними вправами, в основу яких покладено різні способи спуску та підйому на спеціальну степ-платформу. Технологія сприяє розвитку рухливості суглобів, формуванню зводу стопи, удосконаленню рівноваги, позитивно впливає на діяльність органів кровообігу і дихання та на серцево-судинну систему. Виконання вправ на степі вимагає від дітей загостреного відчуття простору та рівноваги, оскільки на ньому рухатися складніше ніж на гімнастичному килимку.

Навчання степ-аеробіки обумовлено формуванням рухових навичок і проходить протягом певного періоду часу. Під час формуючого експерименту, який проводився у дошкільному закладі протягом травня 2016 року, я виділила три етапи навчання:

· Етап ознайомлення основних рухів степ - аеробіки;

· Етап розучування основних рухів;

· Етап вдосконалення

Етап ознайомлення основних рухів степ-аеробіки на занятті мною вирішувалися такі завдання: створення у дошкільників уявлення про основні базові вправи, зацікавлення їх у свідомому і активному оволодінні вправою.

На етапі ознайомлення з вправою зазвичай використовувалися словесні і наочні методи, а також методи розучування в цілому або по частинах.

На етапі розучування я ставила завдання щодо формування рухового вміння та подальшого його вдосконалення аж до переходу у навичку. В основі формування вміння лежить процес багаторазового повторення окремих рухів і рухової дії в цілому. У цьому процесі я виділила стадію утворення рухового уміння і стадію його вдосконалення. На стадії утворення рухового вміння, я навчала дітей:

· основам техніки і провідним руху рухового дії;

· усуванню м'язової і психічної напруги при його виконанні;

· попередженню виникнення зайвих рухів.

Для досягнення ефекту тривалість виконання цих вправ повинна складати не менше 20-30 хвилин. Розмір лавки для степу може бути різним (в залежності від віку дітей): висота – 6-10 см, ширина – 22-25 см, довжина – 34-40 см.

Роботу із степами слід починати з дещо простих, але важливих правил:

1. Виконувати кроки в центр степ-платформи;

2. Ставити на степ-платформу всю підошву ступні при підйомі без «провисів», а, спускаючись, ставити ногу з носочків на п'ятку, перш ніж зробити наступний крок;

3. Опускаючись із степ-платформи, залишатися стояти достатньо близько до неї. Не відступати від степ-платформи більше, ніж на довжину ступні;

4. Не починати навчання дітей виконання вправ руками, поки вони не оволодіють досконало вправами руху ногами;

5. Не підійматися і не опускатися із степ - платформи, стоячи до неї спиною;

6. Робити крок з легкістю, не ударяти по степ - платформі ногами.

Один комплекс степ-аеробіки, як заняття, виконується дітьми впродовж трьох місяців, деякі вправи у міру їх засвоєння можуть видозмінюватися, ускладнюватися. Кожний комплекс вправ зі степ-аеробіки має свої особливості.

По-перше, в комплекси степ-аеробіки входять об'єднані серії кроків, які поділяються на основні - з однієї ведучої ноги і поперемінні - з постійним чергування ведучої ноги, а також різноманітні підскоки, повороти, рухи руками. Все це значно підвищує навантаження і сприяє вихованню витривалості.

По-друге, вправи комплексу виконуються під музичний супровід, головною відмінністю якого є чіткий ритм. Яскраво виражені акцентовані звуки, з одного боку, спрощують виконання вправ, а з другого - виховують почуття ритму.

По-третє, збудлива музика є одночасно і мотивувальним чинником у ході степ-аеробного тренування і здійснює базову структуру при підборі комплексів вправ.

Враховуючи це, в процесі побудови заняття степ-аеробіки я продумувала елементи його змісту. Основою для проектування заняття степ-аеробіки є визначення мети, спрямованості та добір змісту занять на різні семестри, навчальний рік. Як і у будь-якому виді рухової активності на заняттях степ-аеробіки вирішуються три основних типи педагогічних завдань: виховні, оздоровчі й освітні. Обсяг засобів (зміст і види рухів), які використовуються на конкретних заняттях для вирішення цих завдань, залежить від основної мети занять і контингенту дошкільників.

Кожний комплекс занять складається з трьох частин:

Технологія конструювання заняття степ-аеробіки містить ряд послідовних дій:

· вибір виду комплексу вправ та їхньої послідовності з урахуванням інтересів дошкільників та їхньої підготовленості;

· підбір музики з певним числом музикальних акцентів на хвилину для кожної вправи;

· запис фонограми для всього заняття (без перерв у звучанні музики);

· конструювання вправ і крокових з'єднань для різних частин заняття;

· розподіл в занятті різних за навантаженням вправ і з'єднань;

· розучування вихователем розробленої програми (самотренування);

· навчання дошкільників оздоровчої програми;

· керування навантаженням у наступних заняттях тощо.

· під час заняття степ-аеробікою слід постійно нагадувати дітям про поставу і правильне дихання, підтримувати їх позитивні емоції.

Як свідчить педагогічна практика і дослідження останніх років, для діяльності вихователя характерні два методи конструювання і проведення занять степ-аеробіки:

· вільний

· структурний.

У вільному методі конструювання занять відбувається під час проведення заняття, при цьому підбір вправ відбувається спонтанно, широко використовується імпровізація в рухах і комбінаціях найпростіших кроків, що повторюються під час певного степ-аеробного фрагмента. При застосуванні вільного методу музичний супровід, зміст вправ і частин заняття, а також методів навчання й проведення вправ, що використовуються у кожному наступному занятті, можуть розрізнятися.

У структурному методі конструювання занять здійснюється заздалегідь, при цьому використовуються спеціально підготовлені музичні фонограми й розроблені комбінації, що складаються з поєднання різних степ-аеробних кроків, які повторюються в з'єднанні вправ у певному порядку, із заданою частотою, кількістю рухів у точній відповідності з музичним супроводом. Такі стандартизовані програми повторюються протягом певного циклу занять, достатнього для вирішення конкретних завдань.

Але слід зауважити, що при визначенні переваг одного методу перед іншим фахівці розходяться в думці. Деякі фахівці вважають, що спонтанність вільного методу визначає вибір для заняття найбільш простих рухів, що приводить до його одноманітності, монотонності. Крім того, дошкільнята на такому занятті перебувають у постійному очікуванні наступної незнайомої вправи і виконують варіанти рухів, що задає вихователь, а не вже відому їхню послідовність, що знижує ефективність таких дій.

Тому у своїй роботі я буду використовувати структурний метод планування занять, застосовуючи досвід роботи педагогів Сумських дошкільних закладів.

Загальновизнаною є форма заняття, в якому виділяють три частини: підготовчу, основну й заключну.

У кожній із частин заняття степ-аеробіки можна виділити деякі характерні фрагменти, що дають змогу вирішувати певні завдання.

У підготовчій частині заняття використовуються вправи, що забезпечують:

· поступове підвищення частоти серцевих скорочень;

· збільшення температури тіла;

· підготовку опорно-рухового апарату до наступного навантаження і посилення припливу крові до м'язів;

· збільшення рухливості в суглобах.

В основній частині заняття слід домогтися:

· збільшення частоти серцевих скорочень до рівня «цільової зони»;

· підвищення функціональних можливостей різних систем організму (серцево-судинної, дихальної, м'язової);

· підвищення витрати калорій під час виконання спеціальних вправ.

У заключній частині заняття використовуються вправи, які дають змогу:

· поступово знизити обмінні процеси в організмі;

· знизити частоту серцевих скорочень до рівня, близького до норми.

Аналізуючи дослідження і власні педагогічні спостереження щодо схеми заняття степ-аеробіки, можна зробити висновок, що подана загальна структура заняття степ-аеробіки може мати різні варіанти за змістом і тривалістю як окремих частин, так і всього заняття. В окремих типах занять може бути відсутня силова серія вправ і за рахунок її подовжуватиметься степ-аеробна частина.

Заняття степ-аеробікою проводяться в добре провітреній залі та обов'язково супроводжуються бадьорою, ритмічною музикою, яка створює у дітей гарний настрій. Музика, яка використовується на заняттях, є тією канвою, від якості якої багато в чому залежить ефективність і привабливість степ-аеробіки для дошкільників. Під час проведення занять широко використовується сучасна естрадна музика, на яку «накладаються» відповідні їй за стилем рухи танцювального характеру. Найголовніше, щоб вона була ритмічна, життєрадісна, емоційна та доступна для дітей. Це визначає необхідність відповідної підготовки вихователя з фізичного виховання. Комплексне планування вихователя з фізкультури, що передбачає проведення різних видів вправ з музичним супроводом, допомагає збагатити заняття естетичним змістом, привернути увагу малюків до виразних, точних і гарних рухів.

Залежно від змісту й спрямованості заняття степ-аеробіки, вихователь повинен уміти підібрати відповідний музичний супровід. Перевагу варто віддати музичним композиціям, що мають чіткий ритм. Під час добору пісенного матеріалу, щоб уникнути можливих помилок, треба уважно прослухати текст. Варто пам'ятати, що музика й пісні, використані на оздоровчих заняттях, повинні мати позитивне емоційне забарвлення (не рекомендується використовувати музичні теми, в яких присутня агресія, скорбота тощо).

Кожний вид аеробіки диктує свої вимоги щодо музичного супроводу, який використовується під час проведення заняття. Як музичний супровід до вправ степ-аеробіки використовують спеціальні мега-мікси - великі музичні уривки, які складаються з окремих композицій (пісень). Тривалість таких мега-міксів дорівнює часу тривання комплексу вправ степ-аеробіки. Кожна композиція, яка складає мега-мікси, непомітно переходить до іншої без пауз та збивання у темпі. Сусідні композиції повинні мати однаковий темп і поділятися на рівні «музичні квадрати» по 32 музичних акценти за хвилину (ритмічних ударів). Тільки в цьому разі вдасться уникнути пауз у музичному супроводі, зупинок у русі й підвищити ефект від заняття.

Весела, збудлива музика служить одночасно і мотивувальним чинником у ході степ-тренування, і створює базову структуру степ-програми. Темп музичного супроводу, який вимірюється кількістю музичних акцентів за хвилину, не тільки спрямовує хід тренування, а й диктує швидкість рухів, отже й інтенсивність заняття.

Заняття степ-аеробіки приваблюють дошкільнят своєю доступністю, емоційністю та можливістю змінювати зміст занять залежно від їхніх інтересів та фізичної підготовленості.

До комплексів вправ для занять з елементами степ-аеробіки входять різноманітні пересування, підскоки, повороти, рухи руками, які виконуються в різних підходах відносно до степ-платформи, ігрові вправи та основні елементи. Вибір вправ для конкретного заняття залежить насамперед від віку та рівнів фізичної підготовленості дошкільників. У степ-аеробіці розрізняють вправи, які виконуються з низьким (ударним) навантаженням та високим (ударним). На заняттях з елементами степ-аеробіки також використовують різноманітні комбінації рухів ніг та рук з різним навантаженням.

Низьке (ударне) навантаження: при виконанні вправ одна стопа обов'язково повинна бути на підлозі. Амплітуда рухів руками повинна обмежуватися висотою рівня плечей (горизонталі).

Високе (ударне) навантаження: під час рухів обидві ноги на короткий час не торкаються підлоги (тобто вправа виконується з фазою польоту), а руки можуть підніматися вище від рівня плечей.

Основу будь-якого заняття степ-аеробіки складають об'єднані серії кроків, які поділяються на основні - з однієї ведучої ноги і поперемінні - з постійним чергування ведучої ноги. Повний цикл основного кроку – 4 рахунки. Повний цикл поперемінного – 8 рахунків. (Додаток № 3, № 4)

Розрізняють поточний (безперервний) та серійно-поточний (з мінімальними перервами) методи проведення вправ, що характерні для кожного заняття зі степ-аеробіки. Застосування їх дає змогу забезпечити комплексний вплив на організм тих, хто займається. Треба також відмітити, що необхідність здійснення навчання вправ із зниженням інтенсивності їх виконання зумовлює підвищені вимоги до професійної підготовленості вихователя з фізкультури. У практичній діяльності кожен вихователь використовує спеціальну термінологію, прийоми візуальної інформації щодо контакту з дітьми для того, щоб передати їм інформацію про вправи, не перериваючи заняття, для виправлення помилок та їх заохочення.

Усі засоби, що застосовуються для спілкування з дітьми, можна поділити залежно від їх призначення на такі прийоми (групи):

· навчання вправ та їх проведення;

· виправлення помилок;

· регулювання навантаження;

· організація дошкільників.

Методичною особливістю в проведенні занять степ-аеробіки є переважний показ вправ вихователем або інструктором з фізкультури, що дає можливість не витрачати додатковий час на роз’яснення і розучування вправ. Повністю виключати словесне роз’яснення під час проведення комплексів вправ степ-аеробіки не рекомендується. Слова-вказівки, слова-команди повинні супроводжувати безперервний показ, націлений на правильне виконання вправ. Зміст та обсяг інформації під час проведення заняття залежить від етапу навчання і рівня підготовленості дітей. Використання візуальних та словесних підказок у поєднанні з демонстрацією вправ найчастіше рекомендується під час первісного навчання. Важливо, щоб вихователь контролював якість виконання вправ дошкільниками та використовував різноманітні прийоми інформації стосовно результатів їх дій. Це може бути корекційна інформація про біомеханічні характеристики рухів (швидкість, амплітуда, спрямованість тощо), оціночна інформація (про ефективність, відповідність естетичним стандартам та іншим характеристикам). Оцінка повинна мати позитивне забарвлення. Загальні та індивідуальні зауваження висловлюються у дружелюбній формі.

Протягом травня 2016 року було проведено 8занять гуртка «Степ-аеробіка» двічі на тиждень згідно додатку 2. Кожне сплановане заняття повторювалося двічі для кращого розучування та запам’ятовування.

Для закріплення вправ степ-аеробіки використовувалися комплекси ранкової гімнастики (додаток 1).

Як підсумок роботи гуртка було розучено музичну композицію «Козаки» (додаток 3), яку діти показали на випускному святі.

Протягом дня використовую різні рухливі ігри із степ-платформами (додаток 4).

2.4. Аналіз результатів експериментальної роботи.

Мета: дослідити вплив степ-аеробіки на розвиток фізичної підготовленості дітей.

Завдання:

1. Визначити рівень рухової підготовленості дітей старшої групи за результатами комплексного тестування.

2. Визначити індивідуальний рівень розвитку рухових якостей (гнучкість, витривалість).

3. Визначити рівень фізичної підготовленості дітей за п’ятьма показниками.

1.Визначаю рівень розвитку основних рухів дошкільників.

Використовую тестування та оцінювання розвитку рухів у дітей (біг, стрибки, метання на дальність), використовуючи методичні рекомендації щодо організації фізкультурно-оздоровчої роботи у дошкільних навчальних закладах «Зростаймо здоровими» Сумського ОІППО, 2008р.

Дані тестування дітей І підгрупи дітей заношу до таблиці №1.

Дані тестування дітей ІІ підгрупи заношу до таблиці №2.

2.Визначаю рівень розвитку рухових якостей (гнучкість,статична витривалість).

Дані тестування дітей І підгрупи дітей заношу до таблиці №1.

Дані тестування дітей ІІ підгрупи заношу до таблиці №2.

3.Визначаю рівень фізичної підготовленості дітей І підгрупи та дітей ІІ підгрупи.

Таблиця №3. Результати тестувань та оцінювання дітей старшої групи, І підгрупа

Умовні позначки:

в – високий рівень

с – середній рівень

н – низький рівень

Таблиця 4.Результати тестувань та оцінювання дітей старшої групи, ІІ підгрупа

Умовні позначки:

в – високий рівень

с – середній рівень

н – низький рівень

Отже в результаті тестування дітей старшої групи виявлено наступне:

· у І підгрупі

з високим рівнем фізичної підготовленості - 17% (2 дітей);

з середнім рівнем – 58% (7 дітей);

з низьким рівнем – 25% (3 дітей)

· уІІ підгрупі дітей

з високим рівнем фізичної підготовленості - 17% (2 дітей)

з середнім рівнем – 66 % (8 дітей);

з низьким рівнем – 17 % (2 дітей).