Загальні вимоги до змісту розділів технічних умов

1.6.1 Розділ «Сфера застосування»

1.6.1.1 У розділі «Сфера застосування» зазначається назва продукції, на яку поширюються технічні умови, її призначеність (сфера застосування) та умови використання (надання послуги, виконання процесу). За необхідності зазначаються додаткові розпізнавальні особливості продукції: технологічні, фізичні, споживчі тощо та її склад.

Треба подати приклад умовного позначення продукції під час її замовляння та для посилання в інших нормативних документах.

1.6.1.2 Як правило, цей розділ розпочинається словами «Ці технічні умови поширюються на_______________, призначену для......

назва продукції

Після прикладу умовного позначення продукції наводять відомості про використання в цій продукції винаходів та патентів.

1.6.1.3 У технічних умовах, що мають вимоги, спрямовані на забезпечення безпеки життя, здоров'я та майна громадян, охорону довкілля та вимоги до методів випробовування цих показників, треба зазначати: «Вимоги щодо безпечності продукції (роботи, процесу, послуг) викладено в

__________________________».

познаки розділів, підрозділів, пунктів технічних умов

1.6.2 Розділ «Технічні вимоги»

1.6.2.1 В розділі «Технічні вимоги» зазначають в систематизованому вигляді склад і призначення вимог, які визначають характеристики продукції (роботи, послуги). На початку розділу наводять відомості про нормативні документи, вимогам яких повинна відповідати продукція, що випускається за цими технічними умовами.

1.6.2.2 Розділ «Технічні вимоги» загалом має такі типові підрозділи (розділи):

- основні показники і (або) характеристики (властивості);

- вимоги до сировини, матеріалів, покупних виробів;

- комплектність;

- пакування;

- маркування.

Залежно від специфіки продукції до ТУ можна додавати інші підрозділи,

наприклад «Класифікація», «Основні параметри і (або) розміри» тощо.

1.6.2.3 У підрозділі «Основні показники і (або) характеристики (властивості)» визначають здебільшого тільки ті вимоги, які є обов’язковими і підлягають контролюванню. Тут наводять також вимоги, які можна задовольнити за умови дотримання будь-яких інших вимог (санітарно-гігієнічних вимог до виробничих приміщень і виконавців, використання певних елементів технологічного процесу, спеціального технологічного устаткування чи оснастки, витримування готових виробів або матеріалів тощо).

В залежності від виду та призначеності продукції цей підрозділ має містити:

- вимоги призначеності;

- вимоги надійності;

- вимоги радіоелектронного захисту, електромагнітної сумісності та (або) взаємозамінності;

- вимоги до життєздатності, стійкості до впливу зовнішніх факторів навколишнього середовища;

- вимоги ергономіки та технічної естетики;

- вимоги ресурсо - та енергозбереження (ощадного витрачання сировини, матеріалів, палива, енергії, тощо);

- вимоги технологічності;

- конструктивні вимоги;

- інші вимоги.

У пункті «Вимоги призначеності» установлюють вимоги, що характеризують ті властивості продукції, які визначають її основні функції, для виконання яких вона призначена за певних умов, а також вимоги сумісності і взаємозамінності. Зокрема:

- вимоги до продуктивності, точності, швидкості обробляння, калорійності тощо;

- вимоги до складу та структури (хімічного, фракційного, концентрації домішок, до складників), фізико-хімічних, механічних та інших властивостей (міцності, твердості (цупкості), теплотривкості, зношуваності та зносотривкості тощо);

- вимоги до функційної, геометричної, біологічної, електричної, міцнісної, програмної, технологічної, діагностичної, організаційної, інформаційної та до інших видів сумісності.

У пункті «Вимоги надійності» встановлюють конкретні значення комплексних показників надійності продукції і (або) одиничних показників її безвідмовності, довговічності, ремонтопридатності та збереженості, які характеризують здатність продукції виконувати свої функції з певною ефективністю в заданому проміжку часу, збереженість продукції за певних умов технічного обслуговування, ремонту, зберігання, транспортування.

На продукцію, використання якої через деякий час створює небезпеку для життя, здоров'я людей, довкілля або може спричинити шкоду майну громадян, треба встановлювати строк служби чи використання.

На продукцію, споживчі властивості якої можуть згодом погіршуватися (продовольчі продукти парфумно-косметичні товари, ліки, вироби побутової хімії тощо), треба зазначати термін придатності.

У пункті «Вимоги радіоелектронного захисту та електромагнітної сумісності» установлюють вимоги до продукції щодо забезпечення завадозахищенності, захисту від електромагнітного та іонізуючого випромінювання як власного, так і іншого, навмисного електромагнітного випромінювання й іншого електромагнітного випромінювання природного чи штучного походження, а також вимоги електромагнітної сумісності.

У пункті «Вимоги до життєздатності, стійкості до впливу зовнішніх факторів навколишнього середовища» встановлюють вимоги, спрямовані на забезпечення придатності продукції під дією і (або) після дії природного довкілля й інших об'єктів:

- вимоги тривкості та стійкості щодо механічної дії (вібрації, удару, вітру тощо);

- вимоги стійкості до кліматичних факторів (коливань температури, вологості й атмосферного тиску, сонячної радіації, атмосферних опадів, солоного (морського) туману, пилу, води тощо);

- вимоги стійкості до спеціальної дії (біологічної, радіаційної, хімічної, зокрема агресивних газів, мийних засобів, палива, мастил тощо, електромагнітних полів, засобів дезактивації тощо).

У пункті «Вимоги ергономіки» установлюють вимоги, спрямовані на забезпечення узгодженості технічних характеристик продукції з ергономічними характеристиками та параметрами людини (вимоги до робочого місця обслуговуючого персоналу, відповідність виробу та його елементів розмірам тіла людини, естетичний вигляд тощо).

У пункті «Вимоги ресурсо - та енергозбереження» установлюють вимоги щодо ощадного використовування сировини, матеріалів, палива, енергії під час виробництва продукції і щодо обмеженого режиму використовування (застосовування) продукції за її призначеністю. Ресурсо - та енергозбереження можуть характеризувати такі показники: питомі витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, енергоносіїв, коефіцієнт корисної дії, трудомісткість тощо).

У пункті «Вимоги технологічності» установлюють вимоги, які визначають придатність продукції до виготовлення, експлуатації й ремонту з мінімальними витратами за певних значень показників якості.

У пункті «Конструктивні вимоги» установлюють вимоги до продукції як конкретні конструктивні рішення, які забезпечують найефективніше виконування продукцією своїх функцій, а також раціональність під час її розроблення, виготовлення й застосовування:

- конструктивне виконання складників, їх кількість, масу, форму, розміри, компонування:

- гранично допустимі масу й габаритні розміри продукції;

- зовнішню форму (прямолінійність, пропорційність, обтічність тощо);

- застосовування стандартизованих виробів і матеріалів;

- вимоги доступності до окремих складників виробу під час випробовування, технічного обслуговування та ремонту без розбирання;

- вимоги щодо унеможливлення неправильного складення та неправильного з'єднання кабелів, шлангів та інших помилок обслуговуючого персоналу під час випробовування, технічного обслуговування та ремонту;

- використовування базових конструкцій і базових виробів;

- агрегатування і блоково-модульне будування виробів тощо.

1.6.2.4 У підрозділі «Вимоги до сировини, матеріалів, покупних виробів»

установлюють вимоги щодо:

- використовування покупних виробів, рідини, мастил, фарб і матеріалів (продуктів, речовин);

- використовування матеріалів і (або) обмеження щодо їх використовування, порядок обліку;

- використовування вторинної сировини й відходів промислового виробництва.

1.6.2.5 У підрозділі «Комплектність» установлюють окремі (механічно не пов’язані при поставці) складові частини виробу, запасні частини до нього, інструмент, приладдя, матеріали тощо, що належать до комплекту постачання, а також документацію на вироби.

1.6.2.6 У підрозділі «Маркування» викладають вимоги до споживчого і транспортного маркування продукції (посилаючись на відповідні стандарти):

- місце маркування (безпосередньо на продукції, ярликах, етикетках, тарі тощо);

- спосіб нанесення знаків маркування (карбування, гравірування, травлення

тощо);

- зміст маркування (перелік реквізитів маркування);

- мова маркування.

Маркування зазвичай має містити:

- назву продукції;

- назву та адресу і телефон виробника, за наявності - знак для товарів і послуг;

- елемент, що дає змогу ідентифікувати продукцію (партію продукції): номер партії, серійний номер виробу тощо;

- дату виготовлення.

- строк (термін) придатності (зберігання, реалізації) - для швидкопсувної продукції та продукції, експлуатаційні та спожиткові властивості якої можуть з часом погіршуватись; строк служби чи використання - для продукції, використання якої через деякий час створює небезпеку для життя, здоров'я людей, довкілля або може спричинити шкоду майну громадян;

- інформацію, яка дає можливість оцінювати ризики, притаманні продукції протягом звичайного або обґрунтовано передбачуваного строку її використання, якщо такі ризики є не відразу очевидними, без належних попереджень, та яка дає змогу споживачам (користувачам) вживати запобіжних заходів щодо таких ризиків;

- національний знак відповідності (для продукції, яка підлягає оцінці відповідності згідно з вимогами технічних регламентів);

- за потреби: умови безпечного зберігання, транспортування, використовування, ремонту, відновлювання, утилізування, захоронення, знищення;

- відомості про сертифікацію (для продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації або проведеній в добровільному порядку);

- засоби автоматичного розпізнавання, наприклад, штриховий код продукції.

В залежності від виду продукції маркування може містити інші реквізити:

- основні спожиткові властивості та характеристики продукції;

- масу нетто, основні розміри, об'єм чи кількість одиниць продукції;

- склад чи комплектність тощо.

- строки періодичного огляду, контролю, переконсервування тощо.

Щоб убезпечити життя і здоров'я людей під час використовування певної продукції, в цьому розділі викладають вимоги до змісту маніпуляційних знаків,

що характеризують:

- умови застосовування, застережні засоби під час транспортування, зберігання та використання продукції;

- безпечність продукції (пожежо-, вибухобезпека тощо).

1.6.2.7 У підрозділі «Пакування» установлюють вимоги до пакувальних матеріалів, способу пакування продукції тощо. Зокрема у ньому наводять:

- правила готування продукції до пакування (і за потреби, до консервування), зазначаючи використовувані засоби;

- вимоги до спожиткової тари та матеріалів для її виготовлення;

- вимоги до транспортної тари, враховуючи вимоги щодо використовування найощадливіших її видів, зокрема тари багаторазового використовування, уніфікації її розмірів, допоміжні матеріали, що їх використовують під час пакування, а також вимоги технічної естетики (для товарів народного споживання);

- відомості про можливість утилізувати тару та вимоги до утилізації тари;

- вимоги до допоміжних матеріалів, використовуваних під час пакувальних робіт;

- номінальну кількість продукції в одиниці споживчого пакування та граничні відхили;

- способи пакування продукції залежно від умов транспортування (у тарі, без тари тощо);

- порядок і спосіб укладання продукції;

- перелік документів, які вкладають у тару, та спосіб їх пакування.

У підрозділі поряд з вимогами до спожиткової і транспортної тари викладають вимоги до використовування транспортних пакетів, контейнерів або піддонів. Слід враховувати вимоги ДСТУ-Н ISO/IEC Guide 41. Доцільно наводити посилання на нормативні документи, вимогам яких мають відповідати паковання, засоби консервування, види спожиткової та транспортної тари тощо.

1.6.3 Розділ «Вимоги безпеки»

1.6.3.1 У розділі «Вимоги безпеки» зазначають повний перелік нормативних вимог, які убезпечують життя і здоров'я громадян на всіх стадіях виробництва та використання продукції. Має бути передбачено всі види можливої небезпеки, які може заподіяти продукція на всіх стадіях виробництва та використання (споживання); мають бути вказані допустимі норми, які треба встановлювати таким чином, щоб ці норми безпечного функціонування продукції не змінювалися протягом строку служби (придатності) продукції.

Рекомендовано враховувати вимоги ДСТУ ISO/IEC Guide 50 та ДСТУ ISO/IEC Guide 51.

1.6.3.2 У розділі встановлюють вимоги, норми, засоби захисту та контролю (або посилання на НД, в яких їх викладено) стосовно того, як забезпечити життєдіяльність, запобігти нещасним випадкам, захистити життя та здоров'я працівників, обслуговуючого персоналу, споживачів і населення, а також майно в процесі виробництва, випробувань, монтажу, налагоджування, транспортування, зберігання, експлуатації, ремонту, консервування, утилізації, ізолювання та знищення продукції, а саме:

- вимоги до систем та органів керування, регулювання, енергозабезпечення, вимоги до припинення роботи виробу, зокрема аварійного зупинення;

- вимоги безпечності елементів конструкції і засобів захисту, долучених до конструкції;

- вимоги електробезпеки;

- вимоги пожежобезпеки;

- вимоги вибухобезпеки;

- вимоги ядерної та радіаційної безпеки;

- вимоги щодо запобігання техногенним аваріям і катастрофам;

- вимоги до освітленості робочих місць;

- вимоги до захисту від механічного ризику, пов'язаного з наявністю рухомих частин, кріпленням виробів, задирками, гострими краями тощо;

- вимоги до захисту від підвищених рівнів шуму, інфразвуку та ультразвуку;

- вимоги до захисту від підвищених рівнів вібрації — загальної та місцевої;

- вимоги до захисту від підвищеної запиленості та загазованості повітряного середовища робочих зон особливо токсичними, канцерогенними та іншими шкідливими речовинами;

- вимоги до захисту від електромагнітного випромінення промислової, низької, високої, ультрависокої та надвисокої частот, а також радіозавад;

- вимоги до захисту від випромінення оптичного діапазону;

- вимоги до захисту від високих і низьких температур поверхонь виробу (продукції);

- вимоги щодо захисту від підвищених чи знижених показників мікроклімату повітряного середовища;

- вимоги щодо розміщення виробу або організації робочого місця на значній висоті;

- вимоги до засобів контролювання, сигналізації, застережних написів, знаків безпеки та сигнальних кольорів;

- вимоги до облаштування робочого місця в кабінах виробів, у кабінах дистанційного керування устаткуванням щодо умов праці та ергономіки;

- вимоги до захисту від перевантажень фізичних (статичних та динамічних) і нервово-психологічних (розумових, емоційних, монотонності праці тощо);

- вимоги до захисту від біологічних чинників (бактерій, вірусів, продуктів життєдіяльності тощо);

- вимоги до застосовування засобів індивідуального захисту працівниками і споживачами;

- вимоги до матеріалів і (або) сировини, використовуваних під час виробляння продукції (зокрема щодо дозволу органів санітарно- епідеміологічного, пожежного нагляду тощо), а також до технологічного виготовляння продукції, якщо вид і властивості матеріалів та технологічний процес впливають на її безпечність;

- специфічні вимоги безпечності конкретної продукції чи послуги (знижений чи підвищений барометричний тиск або його різке змінення, знижена чи підвищена іонізація повітря, невагомість, плинність тощо);

- вимоги щодо захисту від хімічної небезпеки, пов'язаної зі шкідливим впливом будь-яких хімічних речовин на здоров'я людей чи довкілля тощо.

1.6.3.3 У цьому розділі зазначають ті вимоги безпеки, які пов'язано зі специфікою виготовляння саме тієї продукції, виконання процесу, на які поширюються ці технічні умови, а не з функціонуванням виробництва взагалі; зі специфікою надання конкретної послуги, а не роботи всього підприємства обслуговування.

1.6.4 Розділ «Вимоги охорони довкілля»

1.6.4.1 У розділі «Вимоги охорони довкілля» визначають строки (терміни), режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролювання за станом довкілля, вимоги щодо запобігання забрудненню довкілля, інші питання, пов'язані з охороною довкілля та використанням природних ресурсів.

1.6.4.2 У розділі подають показники і норми, що визначають;

- вимоги до допустимих (за рівнем і часом) хімічних, механічних, радіаційних, електромагнітних, термічних і біологічних чинників впливу на довкілля;

- вимоги до тривкості забруднювальних отруйних речовин і об'єктів довкілля (водне середовище, атмосферне повітря, ґрунт, надра, флора,іоносфера тощо);

- вимоги до утилізації та місць захоронення небезпечної продукції, відходів тощо.

1.6.4.3 Рекомендовано враховувати вимоги ДСТУ ISO Guide 64.

1.6.5 Розділ «Правила приймання»

1.6.5.1 У розділі «Правила приймання» встановлюють вимоги до приймання продукції за її якістю і кількістю, вимоги до планування контролю, а також вимоги до видів випробовування і, за потреби, програм випробувань.

1.6.5.2 У розділі встановлюють правила стосовно того, як треба подавати до приймання та приймати продукцію і послуги, обсяг подаваних партій, контрольні нормативи, необхідність і тривалість витримування продукції до початку приймання, а також порядок оформлення результатів приймання (протокол контролю по ГОСТ 15.309 або інший документ по формі, прийнятій у виробника, журнал контролю, тавро тощо).

1.6.5.3 У розділі, залежно від характеру продукції, встановлюють:

- категорії і види контролю (приймально-здавальні, періодичні, типові випробування тощо), включаючи склад перевірок та послідовність їх проведення;

- вимоги щодо кількості одиниць продукції, що відбираються для кожної категорії (виду, групи) випробувань, а також по порядку відбору одиниць продукції;

- вимоги щодо підготовки до проведення випробувань (за необхідності);

- порядок обробляння даних, отриманих при випробуваннях, критерії прийняття рішень по них; вимоги по прийнятих рішень і сфери поширення результатів випробувань:

- порядок оформлення і представлення результатів випробувань;

- порядок використовування (зберігання) продукції, яку випробовували, потребу відбирання і зберігання зразків для наступного (повторного) контролю тощо.

1.6.5.4 Для кожного виду контролю встановлюють періодичність його проведення, а також характеристики продукції, що перевіряють, властивості і послідовність їх перевіряння.

1.6.5.5 У разі застосування вибіркового та статистичного контролювання якості зазначають план контролю (обсяг контрольованої партії, обсяг проб продукції чи вибірок для поштучної продукції, контрольні нормативи та правила).

1.6.6 Розділ «Методи контролювання (випробування, аналізу, вимірювання)»

1.6.6.1 У розділі «Методи контролювання» установлюють засоби, способи, режими контролювання (випробувань, вимірювань, аналізу тощо) продукції на відповідність вимогам, наведеним у технічних умовах згідно з 1.2.8.

1.6.6.2 Методи контролю повинні бути об’єктивними, чітко сформульованими, точними і забезпечувати послідовні і відтворювальні результати. Для кожного методу встановлюють:

- засоби контролю, допоміжні пристрої і матеріали;

- порядок підготовки до проведення контролю;

- порядок проведення контролю;

- порядок оброблення та оформлення результатів контролю;

- припустиму похибку контролю.

1.6.7 Розділ «Транспортування та зберігання»

1.6.7.1 У розділі «Транспортування і зберігання» встановлюють вимоги до забезпечення збереженості продукції під час її транспортування і зберігання, у тому числі щодо безпеки під час транспортування та зберігання.

1.6.7.2 В залежності від виду продукції у розділі може зазначатись:

- види транспорту (повітряний, залізничний, морський, автомобільний тощо) і транспортних засобів (накриті або відкриті вагони, рефрижераторні вагони, цистерни, трюми або палуби суднові, накриті автомашини тощо), способи кріплення та накривання продукції у цих засобах, а також вимоги щодо перевезення продукції в універсальних чи спеціалізованих контейнерах, спеціалізованим транспортом і в пакетах, кількість місць (масу) продукції в контейнері, габаритні розміри пакетів, кількість місць у пакеті, порядок розміщування пакетів, нанесення застережних написів, пов'язаних з безпечністю робіт, виконуваних під час усіх транспортних операцій тощо;

- доцільні параметри транспортування (допустиму дальність, швидкість тощо) та допустимі механічні дії під час транспортування, кліматичні умови, спеціальні вимоги до продукції під час транспортування (потреба захищати від зовнішніх чинників і від ударів під час навантажування та розвантажування, пов'язаних з особливостями цих операцій, потреба дотримуватись правил зберігання продукції після транспортування та потреба витримувати в нормальних умовах після транспортування за низької (високої) температури, порядок розконсервування тощо);

- умови зберігання продукції, які забезпечують її збереженість, зокрема вимоги до місця зберігання продукції (навіс, крите сховище, опалюване приміщення), до захисту продукції від впливу середовища зберігання (вологості, шкідливих випарів тощо), температурний режим зберігання, а за потреби — строки переконсервування продукції.

Крім того, наводять спосіб укладання продукції (штабелями, стосами, на підкладки, на стелажі тощо), а також спеціальні правила зберігання продукції, що швидко псується, отруйної, пожежонебезпечної, вибухонебезпечної і подібної продукції.

1.6.7.3 Правила зберігання продукції викладають у такій послідовності:

— місце зберігання;

— умови зберігання;

— умови складування;

— спеціальні правила і термін зберігання (у разі потреби).

1.6.8 Розділ «Правила експлуатації, ремонту, утилізації»

1.6.8.1 У розділі «Правила експлуатації, ремонту, утилізації» установлюють вимоги, дотримування яких забезпечує в певних умовах і режимах працездатність і безпечність продукції та гарантує споживчі (експлуатаційні) характеристики.

1.6.8.2 У розділі передбачають основні вимоги до підготовки і введення в дію, правила монтажу виробу на місці експлуатації, а також основні норми і правила експлуатації виробу для збереження працездатності і безпечності відповідно до технічних характеристик.

У розділі, зокрема, наводять:

— тривалість безперервної й циклічної роботи, види технічного обслуговування (календарні, за ресурсом, за технічним станом тощо),

— періодичність та обсяг технічного обслуговування, ремонту тощо.

Вимоги до експлуатування, технічного обслуговування й ремонту продукції мають бути придатні для виконування робіт з оцінки відповідності.

1.6.9 Розділ «Гарантії виробника»

1.6.9.1 У розділі «Гарантії виробника» зазначають обов'язки виробника (постачальника) продукції (виконавця послуг) гарантувати відповідність виробленої чи відремонтованої продукції (наданих послуг) вимогам стандарту, а також установлюють вид, тривалість і момент відліку гарантійного строку.

1.6.9.2 Гарантійний строк експлуатації на комплектувальні вироби і складові частини вважають таким, що відповідає гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено стандартом на основний виріб, а також угодами на постачання. Допускається в технічних умовах на основний виріб установлювати гарантійний строк експлуатації на комплектувальні вироби більшої або меншої тривалості, ніж на основний виріб.

Вимоги до Додатків

1.6.10.1 Матеріал, що доповнює або унаочнює положення технічних умов, може розміщуватись в додатках. Наприклад, у додатках можна розміщувати рисунки, таблиці великого формату, розрахунки, опис апаратури та приладів, опис алгоритмів i програм задач, які розв'язують на засобах обчислювальної техніки (комп'ютерах) тощо.

1.6.10.2 Додатки можуть бути обов’язковими, рекомендованими або довідковими.

В обов'язковому додатку подають детальний виклад окремих положень технічних умов, щоб уникнути переобтяження основного тексту, додержання яких є обов’язковими у разі використання технічних умов.

У рекомендованому додатку подають рекомендації, поради, вказівки або настанови щодо виконання окремих положень технічних умов тощо.

У довідковому додатку наводять відомості, які унаочнюють положення технічних умов або містять довідкові відомості про технічні умови чи продукцію, на які вони поширюються.

1.6.10.3 Додатки позначають великими літерами українського алфавіту, починаючи з літери «А» за винятком Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.

Приклад

«ДОДАТОК В».

Можна позначати додатки літерами латинської абетки, за винятком літер І та О. У разі повного використання літер української і (або) латинської абеток дозволено позначати додатки арабськими цифрами.

Якщо в стандарті один додаток, його позначають «ДОДАТОК А».

1.6.10.4 Кожен додаток слід починати з нової сторінки.

Кожен додаток повинен мати назву. Познаку, статус та назву додатка друкують з абзацу світлим шрифтом.

1.6.10.5 Вимоги до оформлення додатків - згідно з 4.12 ДСТУ 1.5.

1.6.10.6 Додатки розташовують у порядку посилання на них у тексті стандарту, за винятком довідкового додатка «Бібліографія». Довідковий додаток «Бібліографія» розміщують останнім з додатків.

Цей додаток містить список бібліографічних описів документів, на які можуть бути посилання в тексті технічних умов, а також інші документи, використані під час розроблення стандарту, а саме;

— нормативні документи, які не мають статусу загальнодержавної застосовності (стандарти, технічні умови, настанови тощо інших рівнів прийняття);

— національні стандарти інших країн, не чинні в Україні;

— документи, на які дають лише довідкові посилання;

— інші документи, які під час розроблення технічних умов слугували довідковим матеріалом.

Документи у списку рекомендовано розташовувати в порядку посилання на них у тексті стандарту. В кінці списку подають документи, на які не посилаються.

Назви документів подають мовою оригіналу і в перекладі українською мовою в круглих дужках.