Настанови щодо побудови, викладення та оформлення технічних умов

ТЕХНІЧНІ УМОВИ

Загальні положення

1.1.1. Технічні умови — нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга (далі - продукція), та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги.

Технічні умови встановлюють вимоги до продукції, призначеної до самостійного постачання (виконання, надавання), та регулюють відносини між виробником (постачальником) і споживачем (користувачем).

1.1.2. Технічні умови розробляють на один конкретний вид (тип, марку, модель, виконання) продукції або групу однорідної продукції (групові технічні умови), що планується до випуску і призначена для реалізації (постачання).

Групові технічні умови складають на два або більше видів продукції, які характеризуються єдиним цільовим (функціональним) призначенням і спільністю сфери застосування, конструктивно-технологічних (технологічних) ознак, номенклатури основних показників якості, та класифікуються за одним кодом ДКПП, як правило, на рівні п’ятого знаку.

1.1.3. Технічні умови розробляються:

- за відсутності національних та (або) міждержавних стандартів на розроблювану продукцію або за необхідності конкретизації їхніх вимог;

- за необхідності доповнення та (або) посилення вимог чинних національних та (або) міждержавних стандартів на цю продукцію.

Технічні умови розробляються за рішенням розробника та (або) виробника продукції або на вимогу замовника (споживача) продукції.

1.1.4. За наявності технічної (конструкторської, технологічної) документації на продукцію технічні умови входять до комплекту технічної документації та являються його невід’ємною частиною.

1.1.5. За відсутності стандарту за згодою замовника продукція може вироблятись за технічною документацією:

- одинична продукція та дрібносерійна продукція, яку складають в місці експлуатації - за технічним завданням (контрактом, протоколом,

конструкторською документацією тощо);

- складові частини виробу, що не призначені для самостійного використання - за конструкторською документацією, що входить до комплекту технічної документації на виріб;

- речовини, матеріали, напівфабрикати, які підлягають подальшій обробці - за технологічною документацію, технічним описом;

- непродовольчі товари народного вжитку (за винятком складної побутової техніки, продукції побутової хімії та транспортних засобів) - за зразком-еталоном та технічним описом зразка;

- продукція, призначена тільки для експорту - за контрактом за умови дотримання обов’язкових вимог безпеки та охорони довкілля при виготовленні, транспортуванні, зберіганні на території України згідно з чинним законодавством.

1.1.6. При розробленні технічних умов дотримуються принципів та настановчих рекомендацій, встановлених в ДСТУ ISO/IEC 17007, ДСТУ ISO/IEC Guide 50, ДСТУ ISO/IEC Guide 51.

1.1.7. З метою реалізації інвалідами прав та свобод людини і громадянина під час розроблення технічних умов слід враховувати потреби інвалідів та (або) застосовувати принципи розумного пристосування та універсального дизайну.

1.1.8. Технічні умови повинні містити всі вимоги до продукції, необхідні та достатні для її ідентифікації, виготовлення, контролю, приймання і постачання (транспортування).

1.1.9. Вимоги, встановлені в технічних умовах, не повинні суперечити обов’язковим вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, що поширюються на цю продукцію. Вони не повинні бути нижче вимог стандартів, що поширюються на цю продукцію, і не повинні суперечити вимогам стандартів і технічних умов на вихідну продукцію (комплектувальні вироби, матеріали, речовини, сировину тощо).

1.1.10. При розробленні технічних умов на продукцію, процеси, послуги, що відносяться до сфер, у яких реалізація державної політики належить до повноважень центральних органів виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності, враховуються норми та положення, встановлені цими центральними органами виконавчої влади.

1.1.11. Технічні умови (зміни до технічних умов) погоджують із уповноваженими органами (організаціями) лише у випадках, передбачених законодавством України.

1.1.12. Право власності на технічні умови визначається в порядку, встановленому законодавством України. Власник технічних умов має право володіти, користуватись і розпоряджатись належними йому технічними умовами на свій розсуд і у своїх інтересах відповідно до Цивільного кодексу України.

1.1.13. Виробництво продукції (надання послуги) на експорт може здійснюватись за технічною документацією (технічними умовами, технічною специфікацією, стандартом підприємства тощо) зарубіжних фірм, якщо це передбачено в договорі (контракті), за умови дотримання обов’язкових вимог нормативно-правових актів та (або) нормативних документів, чинних в Україні, щодо безпеки та охорони довкілля при виготовленні, транспортуванні, зберіганні продукції на території України.

1.1.14. Виробництво продукції може здійснюватись за технічною документацією зарубіжних фірм згідно з ДСТУ ГОСТ 15.311 за умови дотримання обов’язкових вимог, встановлених нормативно-правовими актами та (або) нормативними документами, чинними в Україні, щодо безпеки та охорони довкілля, а також, за необхідності, вимог щодо сумісності з вітчизняною продукцією.

1.1.15. Термін надання чинності та строк дії технічних умов встановлює Власник технічних умов.

Якщо відповідно до законодавства України технічні умови підлягають погодженню з уповноваженими органами (організаціями), термін надання чинності технічним умовам встановлюється не раніше дати погодження.

Строк чинності технічних умов, як правило, встановлюють не більшим ніж п’ять років, після чого проводиться їх перевірка згідно з 7.1 цієї настанови.

1.1.16. При розробленні технічних умов слід керуватись законодавством про мови.

1.1.17. Технічні умови можуть бути виконані як на паперових, так і на електронних носіях.

Технічні умови, що виконуються на паперових носіях, друкують на матеріалі, який дає змогу багаторазового копіювання, а також мікрофільмування згідно з ДСТУ ГОСТ 13.1.002.

Технічні умови на електронних носіях оформлюють за ГОСТ 28388.

1.1.18. Облік, зберігання і обіг оригіналів, дублікатів та облікованих копій технічних умов, виконаних на паперових носіях, здійснюють порядком, встановленим ГОСТ 2.501, ГОСТ 2.502

1.1.19. Облік, зберігання і обіг оригіналів, дублікатів та облікованих копій технічних умов, виконаних на електронних носіях, здійснюють порядком, установленим ГОСТ 28388.

1.1.20. Придатність технічних умов для цілей підтвердження відповідності

забезпечують виконанням вимог ДСТУ ISO/IEC 17007 при їх розробленні.

Настанови щодо побудови, викладення та оформлення технічних умов

1.2.1 Побудова, викладення, оформлення технічних умов, які є складовою частиною конструкторської документації - згідно з ДСТУ-Н 4486, ГОСТ 2.114, ГОСТ 2.105, технічних умов на відремонтовану продукцію - за ГОСТ 2.602, ГОСТ 2.105, ГОСТ 2.114.

Технічні умови на продукцію, на яку конструкторська документація не розробляється, допускається оформляти на аркушах формату А4 за ГОСТ 2.301 без основного напису і додаткових граф. У цьому випадку позначення технічних умов вказують на кожному аркуші в правому верхньому куті, за винятком титульного аркуша.

1.2.2 Технічні умови, як правило, містять такі структурні елементи:

- титульний аркуш;

- основна частина;

- обов’язкові, рекомендовані та довідкові додатки (за необхідності);

- аркуш обліку змін.

1.2.3 Найменування документа складається із назви продукції, на яку він поширюється, та найменування виду документа.

У найменуванні технічних умов не рекомендовано вживати будь-які скорочення та математичні знаки, якщо ці скорочення та знаки не належать до літерної познаки продукції.

Приклад:

ВОДА МІНЕРАЛЬНА ПИТНА. Технічні умови

1.2.4 Найменування технічних умов зазначають українською мовою.

Допускається додатково зазначати найменування технічних умов регіональною (-ими) мовою (-ами).

Приклад:

ВОДА МІНЕРАЛЬНА ПИТНА. Технічні умови

ВОДА МИНЕРАЛЬНАЯ ПИТЬЕВАЯ. Технические условия

Якщо технічні умови складено регіональною мовою, найменування технічних умов позначається регіональною і державною мовами.

1.2.5 Назву продукції встановлює виробник з урахуванням таких вимог:

- назва продукції повинна характеризувати її чітко та однозначно, бути зрозумілою для споживача, надавати можливість відрізняти певний вид продукції від інших аналогічних видів продукції;

- назва продукції повинна відповідати назві, встановленій нормативно- правовими актами, а в разі їх відсутності - встановленій нормативними документами, що забезпечує одноманітність, достовірність та однозначність сприйняття. У разі відсутності стандартизованих термінів при встановленні назви продукції можна користуватись усталеною лексикою, наявною в академічних словниках, або, в разі потреби, застосовувати опис продукції, що є досить точним для того, щоб надати можливість визначити вид продукції і відрізнити його від інших аналогічних видів продукції.

1.2.6 Назву продукції на титульному аркуші технічних умов записують в називному відмінку однини; першим словом повинен бути іменник, що характеризує головну ознаку продукції, подальші слова - прикметники (означення), що характеризують додаткові ознаки продукції.

Приклад:

АГРЕГАТ ЕЛЕКТРОНАСОСНИЙ ВІДЦЕНТРОВИЙ ШЛАМОВИЙ «8Ш8»;

МІШОК ПОЛІПРОПІЛЕНОВИЙ ТКАНИЙ;

Назва продукції може бути доповнена комерційною назвою.

Приклад:

ПАЛИВО МОТОРНЕ АЛЬТЕРНАТИВНЕ «ТУРБО»;

ПАСТА МИЙНА «БЛИК».

1.2.7 У групових технічних умовах назву продукції записують в називному відмінку множини.

Приклад:

АГРЕГАТИ КОМБІНОВАНІ ҐРУНТООБРОБНІ. Технічні умови

МАГНІТОФОНИ ПОБУТОВІ ВІДРЕМОНТОВАНІ. Технічні умови

1.2.8 Титульний аркуш оформляють згідно з додатком А.

1.2.9 Склад технічних умов та їх зміст визначає розробник в залежності від характеру продукції.

1.2.10 Загалом, до технічних умов включають такі розділи:

- вступна частина (сфера застосування);

- технічні вимоги;

- вимоги безпеки та охорони довкілля;

- правила приймання;

- методи контролювання (випробування, аналізу, вимірювання);

- транспортування та зберігання;

- вказівки по експлуатації, ремонту; рекомендації щодо застосування, правила утилізації тощо;

- гарантії виробника.

Залежно від специфіки виробництва та призначення продукції технічні умови можуть бути доповнені іншими розділами або не включати окремі розділи.

1.2.11 У розділі «Методи контролювання» вказуються методи і засоби контролю кожного параметра, норми, вимоги та характеристики продукції, які встановлені в розділах «Технічні вимоги», «Вимоги безпеки», «Вимоги охорони навколишнього середовища».

Рекомендовано враховувати вимоги підрозділу 5.4 ДСТУ ISO/IEC 17025.

Переважно треба використовувати методи, наведені в міжнародних, регіональних або національних стандартах.

Нестандартизовані методи можуть бути використані, якщо вони придатні для цього випробовування та оцінені.

Допускається встановлювати декілька методів контролю одного і того ж показника (параметра), у тому числі шляхом посилання на різні національні стандарти та інші нормативні документи. При цьому зазначають, що методи забезпечують співставлення результатів випробувань, отриманих при використанні цих методів. Бажано вказати, який метод слід використовувати в якості арбітражного.

1.2.12 Якщо окремі вимоги, що поширюються на дану продукцію, встановлені в технічних регламентах, національних стандартах, санітарних нормах і правилах, гігієнічних нормативах, зоогігієнічних, ветеринарних, ветеринарно-гігієнічних нормах і правилах, нормах і правилах пожежної безпеки, інших нормативно- правових актах та (або) нормативних документах, то такі вимоги в технічних умовах допускається не повторювати. При цьому у відповідних розділах технічних умов наводять посилання на ці нормативно-правові акти та (або) нормативні документи. Посилання на окремі пункти нормативно-правових актів та (або) нормативних документів не допускаються, а зміст цих пунктів безпосередньо викладають в технічних умовах без посилання на джерело.

Посилатися слід на нормативні документи, які внесено в державні реєстри нормативних документів України.

Допускається посилатися на інші документи, які не відносяться до нормативно-правових актів та (або) нормативних документів: інструкції, правила, методики виконання вимірювань, положення, методичні вказівки, методичні інструкції та рекомендації, переліки методичних документів. Перелік цих документів наводять у додатку «Бібліографія» в порядку згадування їх у тексті технічних умов із зазначенням назви, найменування органу (організації), який (яка) затвердив цей документ та дати його затвердження. По тексту технічних умов посилання на такі документи наводяться у квадратних дужках із зазначенням їх порядкових номерів за переліком використаних джерел, наведеним у додатку «Бібліографія».

При посиланні в технічних умовах на нормативно-правові акти чи нормативні документи, які мають гриф «Для службового користування», у переліку наводяться тільки їх позначення з роками затвердження без позначення найменувань.

1.2.13 В технічних умовах на продукцію, на яку конструкторська документація не розробляється, першим розділом є розділ «Нормативні посилання».

1.2.14 Технічні умови можуть містити обов’язкові та (або) довідкові та (або) рекомендовані додатки.

Обов’язковим додатком є перелік нормативних документів, на які є посилання в технічних умовах.

В технічних умовах на продукцію, послуги, які містять розділ «Нормативні посилання», перелік нормативних документів, на які є посилання в технічних умовах, у додатку не наводять.

1.2.15 За необхідності в додатках до технічних умов наводять:

- перелік засобів вимірювальної техніки, інструменту, оснащення, матеріали та реактиви, необхідні для підготовки та проведення контролю, випробувань та приймання продукції, що виробляється за технічними умовами;

- перелік сировини, матеріалів, комплектувальних виробів тощо, що використовуються у виробництві продукції, яка виробляється за технічними умовами;

- перелік еталонів, що використовуються для порівняння з технічними даними продукції;

- інше на розсуд розробника технічних умов.

1.2.16 До технічних умов допускається долучати вимоги до процесу чи способу виготовлення продукції, якщо окремі вимоги до продукції не можна відобразити певними показниками, але їх можна досягти за умови однозначного дотримання будь-яких інших вимог (санітарно-гігієнічних, технологічних, до покриттів, обладнання, кліматичних умов тощо).

1.2.17 Останнім аркушем технічних умов має бути аркуш обліку змін, оформлений згідно з додатком Д до цього стандарту.

1.2.18 Загальні вимоги до змісту розділів технічних умов - згідно з ДСТУ 1.5, ДСТУ-Н 4486 та додатком В

1.2.19 Типова побудова технічних умов на нехарчову продукцію - згідно з ДСТУ-Н 4486.

1.2.20 Правила оформлення технічних умов - згідно з ДСТУ 1.5 та додатком Б

1.2.21 Текст технічних умов повинен бути стислим, чітким, однозначним, логічно послідовним, необхідним і достатнім для розуміння змісту технічних умов.