Працевлаштування інвалідів

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті. Інвалідам забезпечується право працювати в установах, організаціях зі звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відмова в укладенні трудового договору та звільнення з ініціативи адміністрації з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню стану здоров’я інваліда.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність. При цьому повинні враховуватись побажання інваліда, його професійні навички, а також рекомендації медико-соціальної експертизи.

Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів робоче місце інваліда – окреме робоче місце або ділянка виробничої праці на підприємстві (об’єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Спеціалізоване робоче місце – це те, яке обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендацій МСЕК, професійних навичок і знань інваліда. Це робоче місце може бути створене як на виробництві, так і вдома.