Поняття працевлаштування та його правові форми

Під працевлаштуванням слід розуміти систему організаційно-правових заходів, які проводяться державними органами з метою забезпечення підприємств, установ, організацій кадрами, а також надання допомоги громадянам у підшуканні роботи по спеціальності, яку вони мають або ж направлення на виробниче навчання при відсутності у них відповідної професійної підготовки.

Працевлаштування включає в себе дві форми надання допомоги щодо одержання особою певної роботи. Перша з них полягає у забезпеченні всіх працівників повною та достовірною інформацією про наявність робочих місць і їх характеристику з точки зору умов праці, оплати праці та соціально-побутового обслуговування. У цьому випадку право на сприяння у працевлаштуванні надається всім категоріям працівників. В іншому випадку працевлаштування виступає як фактичне забезпечення деяких категорій громадян певною роботою у відповідності зі спеціальністю та кваліфікацією. таким правом користуються, в першу чергу, неповнолітні, молодь, яка закінчила загальноосвітні школи, звільнені з місць позбавлення волі, демобілізовані з лав Збройних сил, інваліди, які направлені на роботу згідно з висновком МСЕК, деякі категорії працюючих жінок.

Можна виділити наступні форми залучення громадян до праці:

• укладення трудового договору в індивідуальному порядку або за сприянням органів по працевлаштуванню;
• обрання на посаду;
• конкурсне заміщення посади;
• призначення на посаду;
• прийняття на роботу молодих спеціалістів.

З метою сприяння зайнятості населення, задоволення потреб громадян у праці КМУ і місцевими органами державної виконавчої влади розробляються річні та довгострокові державні та територіальні програми зайнятості населення. Ці програми спрямовані на сприяння розвиткові економіки, запобігання розвитку безробіття, покращення системи підготовки і підвищення кваліфікації.

З метою забезпечення тимчасової зайнятості населення місцеві державні адміністрації за участю державної служби зайнятості можуть організовувати проведення оплачуваних громадських робіт. Громадські роботи – це загальнодоступні види тимчасової трудової діяльності безробітних або частково незайнятих громадян, що не потребує спеціальної професійної підготовки. До видів оплачуваних громадських робіт можна віднести: озеленення територій населених пунктів; підсобні та ремонтні роботи на будівництві житла, об’єктів соціальної сфери; землевпорядні роботи; виконання сільськогосподарських робіт; догляд за особами похилого віку та інші доступні види трудової діяльності.

Ще однією формою перерозподілу робочої сили є організація сезонних робіт. Сезонними вважаються роботи, які через природні та кліматичні умови виконуються не весь рік, а протягом певного періоду, але не більше 6 місяців. Направлення на сезонні роботи проводиться центрами зайнятості на підставі договорів з підприємствами усіх форм власності, які потребують додаткової робочої сили, і здійснюються на добровільних засадах. Переважне право на участь у сезонних роботах мають громадяни, зареєстровані у державній службі зайнятості як безробітні. Не допускається направлення на сезонні роботи громадян, які підлягають призову на військову службу у період виконання сезонних робіт, крім тих, які мають відстрочку.

4. Особливості працевлаштування деяких категорій осіб.