Туриcтична індустрія. Структура туристичної індустрії

Розвиток науково-технічного прогресу як чинник переходу від індивідуальних підходів до створення продукції до промислових. Туризм - процесс, який характеризується значним впливом людського чинника при виробництві й споживанні туристичних послуг. Поява понять “туристський продукт”, “туроперейтинг” як чинник індустріалізації туристичної діяльності, наслідком чого є утворення туристської індустрії.

Поняття “туристична індустрія” та підходи до визначення терміну. Перший підхід пов'язаний із визначенням туріндустрії як міжгалузевого комплексу. За другим підходом туріндустрію визначають як самостійну галузь економіки.

Індустрія туризму– міжгалузевий господарський комплекс, що спеціалізується на створенні туристичного продукту, який здатний задовольняти потреби населення у подорожах, проведенні дозвілля, відпочинку та оздоровлення шляхом виробництва та реалізації товарів і послуг туристичного призначення. До структури індустрії туризму як міжгалузевого комплексу належать: органи керування туризмом, засоби розміщення, підприємства ресторанного господарства, транспортні підприємства, екскурсійні бюро, страхові компанії, навчальні, наукові та проектні заклади, підприємства-виробники характерних та супутніх товарів та послуг для туризму, підприємства торгівлі характерними та супутніми товарами та послугами для туризму, лікувально-оздоровчі заклади, підприємства сфери дозвілля та розваг, організатори туризму – туристичні підприємства: туроператори + турагенти, заклади самодіяльного туризму, турист.

Туристична індустрія – сукупність підприємств, закладів та організацій матеріального виробництва і невиробничої сфери, що забезпечують виробництво, розподіл, обмін та споживання туристичного продукту, освоєння та використання туристичних ресурсів і створення матеріально-технічної бази туризму. Структура туристичного сектора економіки: туристичний сектор економіки, індустрія туризму- туристичні підприємства (туроператори та турагенти); - засоби розміщення; - підприємства ресторанного господарства; - підприємства з виробництва та реалізації товарів туристичного попиту, індустрія дозвілля та розваг, галузі інфраструктури, необхідні для прийому та обслуговування туристів: транспорт, зв’язок, роздрібна торгівля, ресторанне господарство, підготовка кадрів тощо; галузі матеріального виробництва, які беруть участь у створенні об’єктів індустрії та виробляють товари туристичного попиту.

Функції туроператорів, як суб’єктів туристської індустрії. Поняття про концепцію генералізації турпродукту та його життєвий цикл. Параметричний опис складових якості турпродукту. Принципи та інструменти керування якістю турпродукту.

Туристський продукт, етапи створення, просування та реалізації

Визначення турпродукту і туроперейтинга. Властивості турпродукту. Єдині вимоги до турпродукту. Проектування турпродукту. Формування турпродукту. Просування турпродукту. Реалізація турпродукту.

Турпродукт– попередньо розроблений комплекс туристських послуг, який поєднує не менше двох таких послуг, що пропонуються для реалізації або реалізуються за певною ціною, до складу якого входять послуги з перевезення, послуги розміщення та інші туристські послуги, не пов’язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідування об’єктів культури, відпочинку, розваг, реалізації сувенірної продукції тощо). Можливий перелік видів послуг, що можуть входити до турпродукту: транспортні послуги (перевезення різними видами транспорту); розміщення в різних за рівнем, типом та місцем розташування готелях; харчування: повний або напівпансіон, або зовсім без харчування; екскурсії; дозвільно-розважальні послуги; спортивні послуги; курортні послуги; візові послуги; послуги страхування, послуги гідів-перекладачів, послуги побутового обслуговування тощо.

Процес формування турпродукту є виробничою функцією туроператора.

Етапи створення турпродукту: розробка задуму (ідеї) туру; пошук і відбір партнерів і постачальників; формування основного і додаткового комплексів послуг; експериментальна перевірка туру.

Просування туристського продукту – комплекс заходів, спрямованих на його реалізацію, який включає: рекламу; участь у спеціалізованих виставках, ярмарках; організацію інформаційних центрів: видання каталогів, буклетів і т. ін.

Форми реалізації туристського продукту: реалізація через власні бюро продажів; реалізація через спеціально створені посередницькі турагентскі мережі; реалізація завдяки наявності зв'язку з крупними організаціями і підприємствами: використання спеціалізованих магазинів; продаж турів поштою і т. ін.

Історія розвитку туристичної індустрії

Туризм – продукт тривалого історичного розвитку.

Сучасна наука поділяє розвиток туризму на декілька етапів залежно від

зміни наступних факторів: мотивації подорожей; способу подорожей і розвитку транспортних засобів; кількості подорожуючих і охоплення туризмом різних верств населення. Історичний шлях розвитку туризму можна поділити на чотири етапи:

1-й етап (до 1841 р.) – початковий етап;

2-й етап (1841–1914 pp.) – період елітарного туризму і становлення туризму як галузі;

3-й етап (1914–1945 pp.) – період становлення масового туризму і формування індустрії туризму;

4-й етап (з 1945 р. по теперішній час) - монополізація туристської індустрії.

Передумови виникнення туризму. Купці – перші мандрівники. Паломництво, його істотний внесок у розвиток подорожей. Хрестові походи. Великі географічні відкриття. Виникнення особливої форми подорожей – туризму. Туризм ХІХ ст. – прерогатива аристократії і буржуазії. Виникнення на початку ХХ ст. національного (етнічного) туризму. Негативний вплив Першої та Другої світових війн на розвиток міжнародних туристичних зв’язків. Створення Міжнародної спілки офіційних туристичних організацій (1947р.) – МСОТО. Піднесення туристичної індустрії в період між 1960-1970 роками. Реорганізація МСОТО у міждержавну Всесвітню туристичну організацію (ВТО) в 1975 році. Стан туристичної індустрії на сучасному етапі.

Інфраструктура туризму. (Страхування, інформаційні, банківські та фінансові послуги.)

Інрфаструктура туризму. Чинники формування інфраструктури: підприємства, заклади та організації матеріального виробництва та невиробничої сфери, відповідні трудові ресурси, які забезпечують виробництво, розподіл, реалізацію та споживання товарів та послуг, здатних задовольняти рекреаційні потреби. Основні складові інфраструктури туризму: підприємства, які надають послуги розміщення, в тому числі санаторнокурортні заклади; заклади ресторанного господарства; транспортні підприємства і мережа шляхів сполучення; туристські підприємства, які займаються розробкою і реалізацією туристського продукту: туристські оператори і туристські агенти; екскурсійні підприємства; підприємства сфери дозвілля та розваг; підприємства роздрібної торгівлі; рекламно-інформаційні організації; учбові заклади; органи управління; наукові й проектні установи; підприємства невиробничої сфери: зв'язок, транспорт, страхування, медичне обслуговування, побутове обслуговування; підприємства виробничої сфери, які беруть участь у створенні рекреаційних об’єктів, випускають товари рекреаційного призначення.

Страхування – важливий чинник туристичного бізнесу. Законодавчі та нормативні документи зі страхування: Закон України “Про страхування”, закон України “Про туризм” та інші нормативні документи. Обов’язкове та добровільне страхування. Групове та індивідуальне страхування. Правила страхування. Види страхування. Специфічні види страхування. Страховий поліс. Різновиди міжнародного страхового полісу. Поняття страхової суми. Поняття страхового ризику. Поняття асистанса.

Банківські та фінансові послуги. Дорожні чеки. Пластикові кредитні картки. Перевага використання туристами світової платіжної системи VISA, AmEx.

Інформаційні послуги. Перші путівники. Реклама в туристичній індустрії: буклети, проспекти. Електроні засоби масової інформації. Всесвітній туристичний путівник “World Travel Guide”. Каталоги туристичних агентств та туристичних операторів. Спеціалізовані туристичні виставки. Берлінська туристична біржа.

Готельна індустрія

Розміщення як найважливіший елемент туризму. Історія розвитку готельної індустрії. Заклади розміщення туристів. Види готелів. Основні заклади розміщення: мотель, готель, ботокемпінг, мотокемпінг. Спеціалізовані заклади розміщення: ротель, ботель, флотель, притулок. Приватні заклади розміщення.

Системи класифікації готелів: система “зірок”, система букв, система “діамантів”, система балів.

Вимоги до приміщень готелів усіх категорій.

Служби готелю. Основні служби готелів. Вимоги до обслуги готелів: класифікація, знання іноземної мови, поведінка, медичні вимоги, уніформа.

Організація роботи анімаційної служби в туристичних закладах.

Специфіка організації дозвілля в туристичних закладах. Раціональне використання людиною вільного часу в обмежений термін. Відсутність зв’язку з трудовою діяльністю, перебування в тимчасово незнайомому колективі як особливості дозвілля.

Класифікація туристичних закладів. Типи туристичних закладів: оздоровчі, санаторно-курортні, спортивні, спортивно-оздоровчі.

Класифікація туристичних закладів за сезонною ознакою (літні, зимові, цілорічні), віковим цензом (сімейні, дитячі, молодіжні, змішані).

Туристичні заклади для обслуговування іноземних та вітчизняних туристів.

Принципи диференціації аудиторії, для якої організуються дозвіллєві заходи: віковий, соціальний, кількісний, освітній, географічний.

Управлінська структура системи організації дозвілля в туристичних закладах.

Характеристика діяльності педагога-організатора дозвілля і вимоги до його роботи.

Організація дозвілля туристів у готелях і туристичних комплексах.

Готель у системі дозвіллєвих заходів. Специфіка організації дозвілля в готелях і туристичних комплексах. Особливості облаштування сценічних, танцювальних, спортивних, ігрових центрів та майданчиків у готелях. Діяльність сучасних комплексів “готель-казино”. Форми організації дозвілля в готелях і туристичних комплексах. Клубний відпочинок.

Специфіка літнього та зимового відпочинку в готелях і тур комплексах.

Особливості організації дозвілля іноземних туристів. Знайомство з традиціями, звичаями, художньою творчістю певного регіону. Проведення народних свят, обрядів, фольклорних вистав. Розробка і реалізація в готелях специфічних дозвіллєвих програм: святкових, гастрономічних, художніх тощо.

Характеристика підрозділів, відповідальних за організацію дозвілля гостей у готелях і туристичних комплексах.

Організація дозвілля туристів у круїзах

Специфіка організації дозвілля туристів у круїзах. Типи плавзасобів: катери для прогулянок, теплоходи класу “річка-море”, океанські лайнери.

Характеристика дозвіллєвої інфраструктури плавзасобів. Використання палуб, вестибулів, холів та кают-компаній як спортивних, танцювально-ігрових та концертних майданчиків.

Форми організації дозвілля туристів у круїзах. Функціонування суднових музичного салону, кінотеатру, бібліотеки, клубів за інтересами.

Методика організації та проведення спеціальних розважальних програм. “Міс Круїз”, “Піратська вечеря”, “Свято Нептуна”, “Містер Круїз”. Концертні програми за участю відомих фольклорних колективів, зірок естради та кіно. Організація презентацій, фестивалів, вистав.

Вимоги до організаторів дозвілля туристів у круїзах.

Гральний бізнес і туризм

Гральний бізнес як важлива галузь індустрії розваг. Сутність і сучасний стан розвитку грального бізнесу. Державне регулювання діяльності підприємств грального бізнесу.

Класифікація азартних ігор. Ставки на бігах.

Організація діяльності казино. Персонал казино та його функціональні обов'язки. Специфічність обладнання казино та його вибір.

Організація функціонування залів ігрових автоматів. Класифікація ігрових автоматів: стимулятори, автомати з виграшем, спортивні апарати-тренажери, дитячі апарати, стріт-машини. Віртуальні стимулятори.

Характеристика діяльності боулінг-центрів. Розвиток інфраструктури.

Створення розважальних програм для туристів: фестивалів, шоу-програм, конкурсів. Організація дозвілля дітей спеціальними службами ігорних закладів. Створення спеціальних сімейних програм

РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ СВІТУ

Туристські ресурси країн Північної, Центральної та Східної Європи

Особливості розвитку туризму в країнах Північної, Центральної та

Східної Європи.

Особливості туризму з метою відпочинку та розваг в Європі.

Європейський макрорегіон як найбільший ринок виїзного туризму. Основні

фактори внутрішньо європейського туристського обміну. Основні центри

лікувально-оздоровчого туризму в Європі. Розповсюдження ділового туризму в

країнах Європи. Основні центри паломництва християн.

Країни Північної Європи: Фінляндія, Швеція та Норвегія

Фінляндська республіка. Особливості географічного розташування.

Природні ресурси («країна тисячі озер»). Історична довідка. Адміністративний

устрій. Основні туристські центри.

Королівство Швеція. Природні ресурси. Особливості Швеції. «Країна

музики», «професорів, що спізнюються». Стокгольм – «місто на воді».

Горнолижний курорт Оре. Озеро Венерн. «Королівство Кристалу». Острови

Еланд та Готланд.

Королівство Норвегія. «Країна фьордів» та стародавніх вікінгів. Міста Берген, Осло, Ставангер, Хаугесунд, Алесунд. Батьківщина лижного спорту. Альпійське місто Яйло.

Туристські країни Центральної та Східної Європи: Польща, Чехія,

Словаччина, Румунія, Угорщина

Республіка Польща. Чеська Республіка. Словацька Республіка. Румунія. Угорська республіка. Республіка Болгарія. Географічне розташування країн, природні умови та клімат, соціально-економічний лад, економіка, населення, релігія, національні традиції, основні міста, історико-культурний потенціал, особливості туризму.

Туристські ресурси країн Середземномор’я

Загальна характеристика Середземномор’я

Поняття «Середземномор’я». Основні країни. Фізико-географічні характеристики регіону. Специфіка туризму.

Європейське Середземномор’я: Італія, Іспанія, Греція.

Італійська Республіка. Природні ресурси. Історико-культурна спадщина.

Міжнародний центр туризму. Пляжі північно-східної частини Італії. Рим.

Венеція. Неаполь. Турин. Помпеї.

Іспанська держава. Історична довідка. Мадрид. Пласа Майор. Музей Прадо,

Національний музей прикладного мистецтва, Центр мистецтв королеви Софії,

Національний архітектурний музей, Королівський палац. Характеристика

основних районів. Середземноморське узбережжя. Коста Брава. Коста дель

Маресме. Туристський центр Барселона. Коста Даурда. Коста Асаар. Валенсія.

Коста Бланка. Коста дель Соль. Севілья. Канарські острови. Балеарські острови.

Ібіса. Майорка.

Грецька Республіка. Природні умови та клімат. Національні традиції.

Історико-архітектурна спадщина. Афіни – найдавніша столиця в Європі.

Салоніки. Іракліон. Острів Крит. Острови Евіва та Егіна.

Країни Східного Середземномор’я: Ізраїль, Кіпр, Туреччина.

Фізико-географічні характеристики Туреччини. Економіка країни. Історичний екскурс. Найвідоміші курорти країни: Анталія, Аланія, Белек, Кемер, Сіде, Мармаріс, Кушадасі, Кемер. Міста країни: Кемер, Фетхіє, Памуккале, Мармаріс, Аланія.

Кіпр – «острів Афродіти». Особливості клімату, економіки. Центр пляжного

і розважального туризму. Туристські центри острова: Нікосія. Лімасол.

Ларнака. Пафос. Аія Напа. Фамагуста. Історико-культурна спадщина.

Фізико-географічні характеристики Ізраїлю. Основні напрямки розвитку

туризму: пляжний, культурно-історичний, лікувально-оздоровчий.

Найвідоміший туристський центр Ізраїлю – Єрусалим. Лікувально-оздоровчі

курорти Мертвого моря.

Туристські ресурси країн Азії

Рекреаційний потенціал і сучасний розвиток туризму в країнах Азії

Особливості туризму з метою відпочинку та розваг в країнах Північної і

Латинської Америки. Основні центри лікувально-оздоровчого туризму в

Північній Америці. Розповсюдження ділового туризму. Основні центри

релігійного туризму в ісламі та буддизмі.

Країни Південно-Західної Азії: Йорданія, Ліван, ОАЄ, Саудівська Аравія

Йорданія. Офіційні відомості. Історико-культурна спадщина. Особливості

туризму. Паломництво. Свячена річка Йордан. Термальні джерела мертвого

моря. Курорти Красного моря.

Ліван. Офіційні відомості. Особливості клімату. Банківська справа. Діловий,

культурно-історичний та екологічний туризм. Столиця країни Бейрут.

Стародавні міста Баальбек, Біблос та Анжар.

Об’єднані арабські емірати. Офіційні відомості. Особливості державного

устрою. Столиця Абу-Дабі. Дубаї – світовий центр бізнесу, торгівлі, відпочинку

та розваг. Шарджа – «культурна столиця» ОАЄ. Емірат Аджаман. Умм-ель-

Кайвайн. Рас-ель-Хайма – «піратське узбережжя». Фуджейра. Водоспади Ель-

Вурайда, сади Ан-Ель-Мадхаб, гарячі джерела Ель-Гамур. Верблюжі перегони.

Саудівська Аравія. Офіційні відомості. Особливості географічного

розташування. Нафта – основа економіки країни. Релігія. Паломництво.

Свяченні міста Мекка та Медина.

Країни Південної Азії: Індія, Непал, Шрі-Ланка, Мальдівські острови

Індія. Офіційні відомості. Фізико-географічні особливості. Економіка країни.

Особливості туризму. Столиця країни – Делі. Штати Бомбей, Калькутта, Гоа,

Керала. «Золотий трикутник» Індії – Тадж Махал, «місто-привид» Фатіхпур-

Сікрі, «рожеве місто» Раджастхан. Релігія. Паломництво.

Непал. Єдине у світі індуїстське королівство. Особливості історичного

розвитку. Туризм. Альпінізм. Піки Гімалаїв, джунглі, долина Катманду.

Шрі-Ланка. Офіційні відомості. Економіка. Особливості історичного

розвитку. «Культурний трикутник»: Анурадхапура, Полоннарува, Канді.

Слонові розплідники.

Мальдівські острови. Офіційні відомості. «Країна коралових островів». Туризм. Столиця країни місто Мале.

Рекомендована література

1. Абанкина Т. Экономика желаний в современной „цивилизации досуга”. //Отечественные записки. 2009, №5

2. Аль Д.Н. Основы драматургии. –Л., 1988, с.3-18, 55-63

3. Ариарский М.А. Прикладная культурология. – Л., 1999.

4. Бабенко Н. Яким бути клубу сьогодні? //Українська культура. –1999. -№6. С.6.

5. Басова В.С. Современные формы поддержки социальных инноваций в молодежной субкультуре. //Новый мир. 2009, №6

6. Дишлова І. Рекреаційні системи України: туризм, зони відпочинку, курорти. //Бізнес-інформ. –1998. -№3.

7. Жарков А.Д. Технология культурно-досуговой деятельности. М.: МГУК, 1998

8. Жигульский К.. Праздник и культура. Праздники старые и новые. Размышления

9. Киселева Т.Г., Красильников Ю.Д. Основы социально-культурной деятельности. Уч. пособие.. Курс лекций. - M., 1993.

10. Кох І. Е. Основи сценічного руху: підручник. 2-е видавництво, испр.-

11. Красильников Ю.Д. Методика социально-культурного проектирования. Уч.пос. –М., 1992

12. Мазаев А.И. Праздник как социально-художественное явление. - М. -1978.

13. Марков А.П., Бирженюк Г.М. Основы социокультурного проектирования. Уч.пос. СПб, 1998

14. Марков О.И. Сценарно-режиссерские основы художественно-педагогической

15. Марков, Е. В. Пантоміма ХХ століття: навчань. допомога / сост. Е. У. Марков. – Санкт-Петербург: Спбгаті, 2006. - 160 с.

16. Марков, С. В. Сценічеськая життя «людського тіла»: навчан. допомога / С. В. Марков. – Краснодар: КГУКИ, 2004. – 196с.

17. Массарский С.М. Сценарий рождается в клубе. –М., 1988, с.4-6

18. Мейерхольд, В. Э. Статті, листи, мови, бесіди: у 2 т. / У. Э. Мейрхольд. – Москва: Мистецтво, 1986. – Т.2. – 644 с.

19. Морозова, Г. В. Пластічеськоє виховання актора / Р. В. Морозова. – Москва: Мистецтво, 1998. – 240с.

20. Мосалев Б.Г. Соціологія досуга. М., 1995

21. Наулко В.І Миронов В. В. Культура и быт украинского народа. – К. 1977.

22. Неміровський, А. Б. Пластічеськая виразність актора / А. Б. Неміровський. – Москва: Мистецтво, I976. – 162с.

23. Петрова І. Культурно-дозвіллєві центри: Виникнення та розвиток. //Рідна школа. –2000. -№7.

24. Соколов А.В. Феномен соціально-культурної діяльності. –СПбГУП, 2003

25. Спб.: ПЛАНЕТА МУЗИКИ; (Лань), 2010.-512с.

26. Шароєв, І. Г. Режіссура естради і масових уявлень: підручник для студентів театр. высш. навчань. закладів. - Видавництво 3-е, испр./ І. Г. Шароєв – Москва: РАТІ- ГИТІС, 2009. – 336 с.