Договір про виключний продаж товарів

Найменування договору не є ще повністю усталеним на практиці і в літературі. У країнах романо-германської та англійської систем права найчастіше його називають договором про надання виключних прав продажу. В англо-американській доктрині нерідко йдеться про договір на виключне розповсюдження товарів, але таке найменування використовується і в країнах романо-германської правової системи. Фахівці деяких країн, зокрема Франції, Бельгії та Швейцарії, визначають його також як договір про комерційну концесію.

Цей вид договору склався на практиці, і лише в законах деяких країн є норми, які регулюють окремі сторони відносин. Широке застосування договору призвело до розробки у всіх країнах типових форм (проформ), використовуваних, як правило, при його укладанні.

Договором закріплюються принципи і правила відносин з придбання однією стороною (покупцем) у власність товарів в іншої сторони (продавця) з встановленням одночасно ряду прав і обов'язків сторін, пов'язаних з перепродажем товару покупцем своєї клієнтури.

З господарсько-економічної точки зору покупець товару здійснює посередницькі функції між продавцем товару і ринком. У продавцями є фірми-продуценти чи фірми - оптові торговці, а в якості покупців - найчастіше фірми - оптовики або полуоптовікі, що купують товари для перепродажу їх роздрібним торговцям або індивідуальним споживачам. Покупці, будучи комерсантами, що діють на промисловій основі, але не будучи формально-юридично посередниками-агентами, виконують на практиці роль ланок товаро-провідної мережі і називаються «розповсюджувачами» товарів (дистриб'юторами). Саме тому договір відносять до категорії так званих договорів про розміщення товарів (distribution agreement, contrat de distribution). Товари, придбані у власність за правилами купівлі-продажу, вони реалізують на ринку від свого імені, діючи при цьому за свій рахунок і на свій «страх і ризик», тобто приймають на себе всі комерційні ризики просування товару. Юридичні та господарські наслідки перепродажу виникають повністю для такого «розповсюджувача», а його прибуток визначається різницею ціною купівлі та перепродажу цін товару.