Державна територія. Склад і юридична природа державної території

Територія (лат. territorium - простір землі) — це частина географічного середовища, матеріальна основа існування суспільства. Як одна з найбільш загальних ознак держави територія фіксує належність даному суспільству певної частини землі, поверхні планети — суші, моря, повітряного простору, а також кордони території, їх режим.
Оскільки територія є матеріальною базою держави, без володіння якою неможливе її нормальне існування, цілком природно, що територіальні проблеми завжди належали до найважливіших у міжнародних відносинах. Територіальні спори були постійним джерелом напруженості й збройних конфліктів. Більшість війн, як свідчить історія, виникала або внаслідок прикордонних конфліктів, або заради намагання одних держав загарбати території інших і встановити панування над чужими народами,У міжнародному публічному праві під територією розуміють різні простори земної кулі з її сухопутною і водною поверхнею, надрами і повітряним простором, а також космічний простір з розташованими в ньому небесними тілами.За основними видами правового режиму вся територія поділяється на: а) державну територію; б) територію з міжнародним режимом; в) територію зі змішаним режимом1.
Державна територія — це частина поверхні земної кулі, що окреслена кордонами держави і яка перебуває під її суверенітетом. її складовими елементами є сухопутні, водні, підземні та повітряні простори. Сухопутна територія включає в себе масиви суші (материк, острів), так звані анклави, тобто такі її відокремлені частини, які з усіх боків оточені територіями інших держав і не мають виходу до моря (наприклад, Барле-Хертог — бельгійська територія, розташована в Голландії; Кампіоне — територія Італії, розташована в Швейцарії та ін.).
Водна територія, або акваторія, — це води річок, озер, або штучних водосховищ і водних шляхів (каналів), розташованих у межах кордонів даної держави, а також внутрішні й територіальні морські води, які омивають узбережжя цієї держави.
Підземна територія складається з надр. що розташовані під сухопутною та водною територією держави і належать їй до технічно досяжної глибини без будь-яких обмежень.
Повітряна територія — це стовпи повітря над сухопутною і водною територією держави.
До державної території умовно Прирівнюють морські, повітряні, космічні кораблі, які носять прапор або знак певної держави, а також морські кабелі, трубопроводи та будь-яке інше обладнання і споруди, які належать державі.

До території з міжнародним режимом належать земці простори, які розташовані за межами державної території і які не належать комусь зокрема, п знаходяться у загальному користуванні всіх держав згідно з міжнародним правом. Складовими частинами міжнародної території є: відкрите море, повітряний простір над ним і глибоководне морське дно за межами континентального шельфу, космічний простір, включаючи Місяць та інші небесні тіла. Ця територія, яка належить усім (res communis), не може знаходитись під суверенітетом жодної держави.
До території зі змішаним режимом належать континентальний шельф» і виняткова економічна зона. Ці простори не входять до складу державних територій, проте кожна узбережна держава має суверенні права на розвідку і розробку природних ресурсів, що межують з її континентальним шельфом і економічною морською зоною, а також на охорону природного середовища цих районів.
Особливий міжнародно-правовий режим встановлено в міжнародному праві для Арктики та Антарктики.