Робота з літературою

Необхідна для виконання курсової роботи література підбирається студентами самостійно. При цьому частина основної літератури, що стосується теми курсової роботи, береться зі списку літератури, рекомендованого кафедрою.

Важливу роль при підготовці курсової роботи відіграє вивчення державних законів і законодавчих актів, які значною мірою сприяють визначенню актуальності вибраної теми, головних напрямків і принципів її дослідження, практичної значимості.

При підборі літератури рекомендується в першу чергу переглянути каталоги і картотеки бібліотеки ДДФА, обласної і міських бібліотек, провести за необхідністю пошук у телекомунікаційній мережі Інтернет. Систематичний каталог бібліотеки може дати уявлення про обсяг літератури за темою дослідження. Однак не слід обмежуватися тільки каталогом, тому що він відображає лише книги, що перебувають у фонді даної бібліотеки. Необхідно визначити коло інших бібліографічних джерел, використати довідкову літературу, енциклопедії, конспекти лекцій, матеріали виробничої практики, спеціальні джерела: наукові монографії, статті, збірники, інші матеріали. Увагу варто приділити і періодичним виданням, що буде сприяти розширенню кругозору, ерудиції студента, подальшому розвитку його творчого потенціалу.

Значно полегшить пошук необхідних статей список опублікованих матеріалів в останньому номері, що подається практично в усіх наукових періодичних виданнях.

Підбираючи науково-дослідну літературу, студентам слід пам'ятати, що економічні науки постійно розвиваються і збагачуються новими положеннями і висновками, а іноді змінюють свої основоположні методологічні і теоретичні підходи, як це сталось у зв'язку з переорієнтацією економіки України на ринкові відносини. Тому, підбираючи монографії, статті в періодичних виданнях, необхідно враховувати час їх видання, починати вивчення літератури слід з останніх років видання. Тільки після цього, в разі необхідності, можна звернутись до більш ранніх публікацій.

Існують різні методи роботи з літературою: підкреслювання, складання плану, тез, виписок, конспекту.

Збір матеріалу протікає одночасно до кожного розділу та підрозділу. Для цього автор конспектує, робить ксерокопію або виписує окремі необхідні для написання роботи думки вчених (економістів, філософів, істориків тощо) з наукової і навчальної літератури. У конспекті на полях доцільно залишати позначки, що відбивають власне відношення до написаного в першоджерелах, підкреслювати головну думку в досліджуваному тексті, у літературних джерелах робити закладки, вказуючи в них розділи і підрозділи майбутньої курсової роботи, в яких передбачається використати даний матеріал.

Як свідчить досвід, найбільш ефективним методом роботи над літературою є складання тематичного конспекту, який повинен містити необхідний матеріал до кожного питання плану курсової роботи. Цей матеріал може бути поданий у вигляді цитат або статистичних даних. У процесі складання конспекту література вивчається глибше, докладніше, краще з'ясовується структура роботи, її головні положення. Бажано залишити місце (поля) для пізніших записів. У процесі подальшої роботи сюди заноситься додатковий матеріал, особисті коментарі.

Поряд з конспектуванням матеріалу при читанні книги або статті часто доводиться виписувати цитати. Цитати виписують у тому випадку, коли авторський текст є образним, яскравим або коли важко висловити думку автора іншими словами. Виписувати потрібно взагалі тільки найбільш цікаві місця, точні визначення, яскраві формулювання, що безпосередньо стосуються теми.

Зібрана інформація систематизується за блоками для подальшого її аналізу.

Відсутність у роботі посилань на джерела розцінюється як істотний недолік, що може бути основою для ухвалення рішення про не допуск роботи до захисту.

Склавши список джерел, що підлягають вивченню, і план курсової роботи, студент знайомить з ним наукового керівника, який може надати рекомендації щодо послідовності підбору літератури, відзначити допущені в плані помилки з погляду змісту, структури і логічності побудови, допомогти усунути їх, вказати особливо важливі в теоретичному і практичному відношенні питання, на які варто звернути особливу увагу, виходячи зі специфіки обраної теми.

5 ЗБІР І ОБРОБКА ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ

У виконанні курсової роботи на високому науковому рівні важливу роль відіграють правильно підібрані й опрацьовані вірогідні фактичні і статистичні дані. Для збирання фактичного матеріалу слід використовувати інформацію державних, у тому числі і регіональних статистичних органів, фактичні дані монографій, періодичної преси, статистичних збірників.

Особливу цінність мають оригінальні статистичні дані, які зібрані автором на підприємствах, в організаціях та установах і самостійно опрацьовані.

Зібраний матеріал повинен узгоджуватись з темою курсової роботи, слугувати її кращому розкриттю, ілюстрації застосування фінансово-економічних методів для вирішення окремих проблем.

Практичний матеріал, зібраний студентом, повинен бути ретельно перевірений і узагальнений, відповідно з діючими вимогами до курсової роботи. Для цього його групують в аналітичні таблиці, оброблюють, подають у порівняльному вигляді для аналізу динаміки, роблять розрахунки, виявляють відхилення, визначають вплив факторів і резерви підвищення ефективності об’єкта дослідження.

Список використаних джерел та інших матеріалів необхідно систематизувати і розмістити після заключної частини тексту курсової роботи.

До списку використаних джерел включають всі використані джерела, на які зроблені посилання в тексті роботи. Їх розміщують або за порядком використання у роботі, або за алфавітом прізвищ авторів чи назв, або у хронологічному порядку. Відомості про книги (монографії, підручники, довідники та ін.) повинні містити: прізвище та ініціали автора, заголовок книги, місце видання, назву видавництва, рік видання, загальну кількість сторінок. Відомості про статтю з періодичного видання повинні містити: прізвище та ініціали автора (авторів), заголовок статті, назву видання (журналу), число журналу, сторінки, на яких розміщена стаття. Заголовок статті наводять мовою оригіналу так, як вона подається у періодичному виданні (див. додаток Д).

6 ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

6.1 Загальні вимоги

Курсова робота оформлюється відповідно до Державного стандарту України ДСТУ-3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».

Курсова робота виконується на аркушах білого паперу формату А 4 (210´297мм) з одного боку аркуша.

Текст повинен мати поля з 4-х боків аркуша: верхнє, нижнє – 20 мм, ліве – 25 мм, праве – 15 мм. Текст на комп’ютері набирається в редакторі Word, шрифт тексту Times New Roman, розмір шрифту 14, міжрядковий інтервал 1,5.

Під час виконання курсової роботи необхідно дотримуватися рівномірної щільності, контрастності й чіткості зображення по всьому тексті. У курсовій роботі мають бути чіткі, не розпливчасті лінії, літери, цифри та інші знаки. Всі лінії, літери, цифри і знаки повинні бути однаково чорними в усьому тексті.

Текст основної частини поділяють на розділи та підрозділи (параграфи).

Заголовки структурних частин «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», слід починати з нової сторінки та розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи. Заголовки друкують не жирним шрифтом.

«ДОДАТКИ» слід розташовувати посередині рядка і посередині аркуша, а на наступних аркушах розміщують у алфавітній послідовності всі таблиці, рисунки та інші матеріали, що є в курсовій роботі.

Шрифт друку повинен бути чітким.

Помилки, описки i графiчнi неточності, які виявилися в процесі написання курсової роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою i нанесенням на тому ж мiсцi або між рядками виправленого тексту (фрагменту рисунка). Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторiнцi.

У тексті не допускаються скорочення слів. Виняток становлять:

- загальноприйняті скорочення, встановлені правилами української орфографії та пунктуації;

- скорочення, вживані з цифровими величинами;

- скорочення одиниць вимірювання величин;

- скорочення в примітках і списку літератури, передбачені правилами бібліографічного опису.

У тексті слід уникати особових займенників, замінюючи їх безособовийними формами (замість «я вважаю» слід писати «автор вважає», «ми вважаємо» або «вважається»).

Якщо в тексті є перерахування, перед кожним ставиться дефіс, чи мала літера з дужкою. При цьому пропозиція починається з малої літери.

Наприклад:

1-й варіант (за допомогою дефіса)

Види класифікації ринку цінних паперів:

- первинний;

- вторинний;

- традиційний;

- комп'ютеризований.

2-ий варіант (за допомогою букв).

Емісійні цінні папери:

а) акції;

б) облігації;

в) опціони емітента.

При деталізації списку використовуються цифри, після яких обов’язково ставиться дужка.

Наприклад:

а) акції:

1) звичайні;

2) привілейовані;

б) облігації:

1) державні;

2) корпоративні.

Отже, курсову роботу студент оформлює за розділами згідно з календарним планом. Керівник курсової роботи може попередньо перевірити виконані розділи. Для остаточної перевірки курсова робота подається студентом керівнику в закінченому вигляді, зброшурована, з підписом студента на титульній сторінці. При перевірці курсової роботи керівник позначає чорнилами технічні і граматичні помилки, погрішності в розрахунках та інші недоліки. Виправлення студентом позначених у роботі помилок не допускається.

6.2 Порядок нумерації курсової роботи

та оформлення ілюстрацій, таблиць, формул, одиниць виміру

Сторінки нумеруються арабськими цифрами з титульною сторінкою, бланком індивідуального завдання на курсову роботу включно, але на них номер не проставляється. Нумерація починається з 2-го аркуша вступу. Номер сторінки проставляється у правому верхньому куті сторінки, без крапки в кінці, на відстані 10 мм від верхнього краю аркуша.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки. Назву розділу друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу (15-17 мм, або п’ять друкованих знаків, або 1,25 пт). Крапка у кінці заголовка не ставиться. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, вони розділяються крапкою.

Номер розділу (арабськими цифрами) ставиться після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапка не ставиться, потім з нового рядка друкується заголовок розділу. Кожний розділ слід починати з нового аркуша.

Підрозділи нумеруються у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу та порядкового номера підрозділу, які розділяються крапкою. У кінці номера підрозділу не повинна стояти крапка, наприклад: 2.3 (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Наприклад:

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ

НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ

1.1 Сутність непрямих податків та передумови їх виникнення

Пункти нумеруються в межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставиться крапка. Наприкінці номера пункту не повинна стояти крапка, наприклад: 1.3.2 (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Підпункти нумеруються в межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Такі частини курсової роботи як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел, не нумеруються.

Відстань між заголовками та текстом при виконанні документа друкарським способом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам. Відстань між заголовком розділу і підрозділу – 2 інтервали (не менше, ніж 12 пунктів).

Примітки до тексту i таблиць, в яких вказують довiдковi i пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Слово «Примітка» друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова «Примітка» ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки, наприклад:

Примітка. ____

(текст)

Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова "Примітки" ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1....

2....

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми) слід розміщувати безпосередньо після посилання на них у тексті, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в роботі. Всі рисунки, якщо їх в тексті більше одного, нумеруються послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою. Наприклад: рис. 3.1.

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення. Ілюстрації повинні бути виконані чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору, чи за допомогою програмних продуктів ЕОМ.

Залежно від об’єкта дослідження, задач та розмірів порівнювальних показників можуть бути використані графіки та діаграми.

Діаграми за формою побудови бувають площинні, лінійні та об’ємні. Площинні діаграми поділяються на стовпчикові, кругові, секторні, квадратні. Стовпчикові діаграми використовуються для порівнювання однойменних величин, для зображення динаміки, а також структури явищ. Стовпчикові діаграми будуються у вигляді прямокутників вертикально або горизонтально. При побудові цих діаграм слід дотримуватись таких правил:

- стовпчики повинні бути однакової ширини;

- їх слід розміщувати на однаковій відстані один від одного або щільно;

- поряд з масштабною шкалою слід розташовувати цифрові написи.

Секторна діаграма – це коло, поділене на сектори. Цей вид діаграм використовується для характеристики структури або структурних зрушень.

Лінійні діаграми широко використовуються для характеристики виконання плану, розвитку явищ упродовж часу, при вивченні зв’язку між ознаками та законами розподілу. Лінійні діаграми будуються на координатному полі чи на числовій сітці. На осі абсцис слід відкладати у вибраному масштабі час, на осі ординат – значення показників на цей період часу.

Рисунок 3.1 - Пряма залежності впливу рекламних витрат на доходи підприємства

Цифровий матеріал, як правило, оформлюється у вигляді таблиць, які слід розміщувати безпосередньо після посилання на них у тексті.

Приклад побудови таблиці:

Таблиця 3.1 Назва таблиці

Кожна таблиця повинна мати назву, яка розміщується над таблицею. Назва і слово “Таблиця” починається з великої літери. Назва не підкреслюється.

Горизонтальні та вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиці, а також лінії зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею. Діагональне ділення головок таблиць не допускається.

Розмір головки таблиці не регламентується, але висота рядка повинна бути не менша 8 мм.

На всі таблиці мають бути посилання в тексті. Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою.

Наприклад, таблиця 2.1 - перша таблиця другого розділу.

При перенесенні частини таблиці на наступну сторінку допускається заміна її головки або боковиків відповідними номерами, нумеруючи арабськими цифрами (як у першій частині таблиці). Слово “Таблиця____” вказується один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишеться: “Продовження табл.____” із зазначенням номера таблиці.

Заголовки граф та рядків таблиць слід писати з великої літери, а підзаголовки з малої літери, якщо вони складають одне речення із заголовком. Якщо вони мають самостійне значення, то пишуться з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапка не ставиться.

Заголовки і підзаголовки граф вказуються в однині. Заголовки граф, як правило, записуються паралельно рядкам таблиці. У разі необхідності допускається перпендикулярне розташовування заголовків граф.

Таблицю з великою кількістю рядків можна перенести на інший аркуш. При перенесенні таблиці на іншу сторінку назва вміщується тільки над її першою частиною. Таблиця з великою кількістю граф може бути поділена на частини та розташована одна частина під іншою, в межах однієї сторінки.

Графу “Номер за порядком” в таблицю включати не допускається. При необхідності нумерацію показників, параметрів або інших даних слід вказувати в першій графі (боковику) таблиці безпосередньо перед їх назвою. Наприклад:

Таблиця 3.1 Дані про облік основних фондів підприємства

Допускається розташування таблиці уздовж довгого боку аркуша документа. Якщо всі параметри (показники), що наведені в графах таблиці, виражені в одній і тій же одиниці величин, тоді її позначення можна розташувати над таблицею праворуч, а при поділі таблиці на частини – під кожною її частиною. Якщо у більшості граф таблиці наведені показники (параметри), що виражені одними і тими ж одиницями фізичних величин (наприклад, у тисячах гривень), але є графи з показниками, що виражені в інших одиницях фізичних величин, то над таблицею слід писати найменування і позначення фізичної величини показника, який переважає, а в підзаголовках інших граф наводити розмірність інших параметрів.

Якщо чисельні значення величини в графах таблиці виражені в різних одиницях фізичної величини, їх позначення (розмірність) показуються у підзаголовку кожної графи. Наприклад:

Таблиця 3.2 Інформація про засновників ТОВ “ТСР”

Позначення одиниці фізичної величини, загальної для усіх даних в рядку, слід вказувати після її найменування.

Числове значення показника проставляється на рівні останнього рядка найменування показника. Значення показника у графі, яке наводиться у вигляді тексту, записується на рівні першого рядка найменування показника.

Текст, що повторюється в рядках однієї і тієї ж графи та складається з однозначних слів, які чергуються з цифрами, замінюється лапками. Якщо текст, що повторюється, складається із двох і більше слів, при першому його повторенні замінюється словами “Те ж”, а далі – лапками. Якщо попередня фраза є частиною наступної, то допускається заміна її словами “Те ж” та додаються додаткові відомості.

Не допускається заміняти лапками цифри, які повторюються, математичні знаки, знаки процента і номера, позначення нормативних документів. У разі відсутності окремих даних, в таблицю слід поставити прочерк.

Цифри в графах таблиць повинні проставлятися так, щоб розряди чисел по всій графі були розташовані один під другим, якщо вони відносяться до одного показника. В одній графі необхідно дотримуватися, як правило, однакової кількості десятинних знаків для всіх значень величин.

Таблиці, за необхідністю, можуть бути перераховані у змісті з зазначенням їх номерів, назв (якщо вони є) та номерів сторінок, на яких вони розміщені.

Формули розташовуються безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Їх треба виділяти з тексту вільними рядками (вище і нижче кожної формули слід залишити не менше одного вільного рядка). У разі виконання роботи друкарським або рукописним способами символи формул повинні бути висотою не менше 2,5 мм. Застосування друкарських і рукописних символів у одній формулі не допускається.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формул, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі.

Пояснення значення кожного символу слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починається з абзацу словом “де” без двокрапки після нього.

Наприклад:

Розрахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, обчислюють за формулою (1.3):

, (1.3)

де П_t – прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства у році t;

P_t – виручка від реалізації продукції у році t за ринковими цінами;

C_t – собівартість продукції у році t;

H_t – загальна сума податків та виплат з балансового прибутку підприємства у році t.

Усі формули, якщо їх у роботі більше однієї, повинні нумеруватися наскрізною нумерацією арабськими цифрами, за винятком формул, які розміщені у додатках. Допускається нумерація формул у межах розділу. У цьому випадку номер формули складається з номера розділу та порядкового номера формули, які розділені крапкою (як показано вище для формули 1.3).

Формули, які записані одна за другою і не розділені текстом, розділяються комою.

Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знаках операцій, які виконуються, причому знак на початку наступного рядка повторюється. При перенесенні формули на знаку множення використовується знак “´”.

Формули, які розташовані в додатках, повинні нумеруватися окремою нумерацією арабськими цифрами в межах кожного додатку. Наприклад, “Формула А.2”.

Всі одиниці виміру у роботі подаються згідно з чинними правилами скорочення: рік (р.), гривня (грн.), тонна (т) тощо.

Таблиці, рисунки, формули розміщуються по центру аркуша роботи.

6.3 Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

При написанні курсової роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати попередніх досліджень з яких наводяться цитати в цій роботі, або на ідеях i висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких вона присвячена. Такі посилання дають змогу відшукати документи i перевірити достовiрнiсть відомостей про цитування документа, дають необхідну iнформацiю щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

Загалом посилатися слід на останні видання публiкацiй. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них є наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують вiдомостi, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кiлькiстю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, iлюстрацiй, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в курсовій роботі.

Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, видаленим двома квадратними дужками, наприклад, "... у працях [1-7]...".

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери.

При посиланнях слід писати: «…у розділі 4…», «…дивись 2.1…», «… за 3.3.4 …», «… відповідно до 2.3.4.1 …», «…на рис. 1.3 …», або «…на рисунку 1.3 …», «…у 3.2…», «…(див. 3.2)…», «…за формулою (3.1)…», «…у рівняннях (1.23)-(1.25)…», «…у додатку Б…».

Посилання на iлюстрацiї корсосої роботи вказують порядковим номером iлюстрацiї, наприклад, «рисунок 1.2».

Посилання на формули курсової роботи вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».

На всі таблиці курсової роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «... в табл.1.2».

У повторних посиланнях на таблиці та iлюстрацiї треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл.1.3».

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається i закінчується лапками i наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту i без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту i позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому мiсцi цитати (на початку, всередині, на кiнцi). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, i давати вiдповiднi посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора курсової роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

е) якщо автор курсової роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс i вказуються iнiцiали автора курсової роботи, а весь текст застереження вміщується у круглi дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. - М. Х.), (підкреслено мною. - М.Х.), (розрядка моя. - М.Х.).

6.4 Порядок оформлення списку використаних джерел та додатків

Список використаних джерел - елемент бiблiографiчного апарату, який містить бiблiографiчнi описи використаних у курсовій роботі джерел i розміщується після висновків.

Бiблiографiчний опис джерел складають вiдповiдно до чинних стандартів з бiблiотечної та видавничої справи. Зокрема, потрібну iнформацiю можна одержати із таких державних стандартів: ДСТУ-3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення»; ДСТУ ГОСТ 7.1.: 2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

Бiблiографiчний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів i бiблiографiчних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв i т. ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування i рекомендований при написанні курсової роботи), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті курсової роботи.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках курсової роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком великими літерами друкується слово «Додаток ___» i велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, ґ, Є, З, I, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б i т.д. Один додаток позначається як додаток А.

При оформленні додатків окремою частиною на титульному аркуші під назвою курсової роботи друкують великими літерами слово "ДОДАТКИ".

Текст кожного додатка у разі необхiдностi може бути поділений на розділи й пiдроздiли, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) i крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 - пiдроздiл 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці i формули, які розмiщенi в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рисунок Д.1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1) - перша формула додатка А.

Таблиці та рисунки, які займають більше ніж дві третини сторінки розміщують в додатки.

7 ПІДГОТОВКА КУРСОВОЇ РОБОТИ ДО ЗАХИСТУ ТА ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Завершена курсова робота підписується студентом на першій сторінці і подається керівникові не пізніше строку, вказаного у завданні.

Курсову роботу рецензує науковий керівник, рецензія складається відповідно до додатка Ж.

Науковий керівник, який перевіряє виконану курсову роботу, на основі рецензії дає попередню оцінку. Рецензія має за мету надання методичної допомоги студентові в підготовці до захисту курсової роботи.

Перевіряючи роботу студента, науковий керівник відзначає помилки, неточності й прогалини, вказує, в чому їх суть, звертає увагу (якщо це має місце в роботі) на недбалість у викладі або технічному оформленні тексту, на недостатньо чіткі формулювання, підкреслює наявні орфографічні помилки і стилістичні погрішності.

Перевіривши роботу, зробивши відповідні позначки в тексті й зауваження на полях, науковий керівник пише рецензію. Рецензія містить загальну характеристику рівня роботи щодо її змісту, практичного значення, структури написання та оформлення, а також докладний і аргументований аналіз позитивних і негативних сторін курсової роботи. Наприклад, перелік і аналіз помилкових положень надасть студентові велику допомогу в підготовці до захисту. Оскільки в рецензії відображені лише найсуттєвіші питання, студенту, який готується до захисту, треба уважно ознайомитися з усіма зауваженнями та позначками викладача, що безпосередньо містяться в тексті курсової роботи.

Робота може бути не допущена до захисту і направлена на доопрацювання у випадку, якщо:

а) робота, повністю або в значній мірі виконана не самостійно, тобто шляхом прямого копіювання першоджерел, підручників та іншої літератури;

б) робота, у якій виявлені істотні помилки та недоліки, що свідчать про те, що основні питання теми не засвоєні;

в) робота, що характеризується низьким рівнем грамотності та грубим порушенням правил оформлення;

г) робота, яка містить багато виправлень або така, що не має посилань на використані першоджерела.

В цьому випадку робота повертається студентові для повного або часткового доопрацювання. При цьому науковий керівник конкретно і чітко формулює зауваження до роботи та вимоги, які повинен виконати студент. Повторно виконана робота перевіряється науковим керівником, що раніше рецензував її, тільки в тому випадку, якщо до неї додається попередньо недопущена робота. При рецензуванні повторної роботи науковий керівник перевіряє, чи враховані при її виконанні його вказівки, зроблені раніше. Якщо вказівки не враховані, то вона знову повертається студентові для доопрацювання.

Остаточний висновок рецензента при позитивній оцінці курсової роботи виражається словами «допускається до захисту», при негативній – «не допускається до захисту», і виставляється попередня оцінка рецензента.

Рецензія повинна бути звернена безпосередньо до студента та написана простою і зрозумілою для нього мовою.

Наприкінці рецензії ставиться дата рецензування та підпис рецензента. Написання роботи за незатвердженою кафедрою темою або незареєстрованій студентом темі позбавляють автора права захисту курсової роботи. В останньому випадку робота повинна бути перероблена або виконана знову.

Курсова робота після її перевірки та рецензування повертається студенту як мінімум за 3 дні до її захисту. Це робиться для того, щоб надати відповідний час для підготовки до захисту. Якщо робота оцінена рецензентом «незадовільно», то видається інше завдання і встановлюється новий строк для його виконання.

Одержавши курсову роботу з рецензією наукового керівника, студент уважно вивчає викладені в ній зауваження і рекомендації. При цьому студент зобов’язаний:

а) у випадку прямої вказівки в рецензії наукового керівника на усунення недоліків в роботі – усунути їх до захисту (в інших випадках студент не має право перероблювати або вносити зміни в курсову роботу);

б) скласти план усного викладу основних положень і результатів дослідження з урахуванням рекомендацій у рецензії;

в) підготувати відповіді на питання, що виникли у наукового керівника в ході рецензування роботи.

У випадку виникнення труднощів у період усунення в роботі недоліків, зазначених у рецензії, студент може звернутися за індивідуальною консультацією до наукового керівника.

У ході захисту своєї курсової роботи студент повинен підтвердити попередню оцінку наукового керівника.

Важливо практикувати різноманітні форми захисту курсових робіт. Найбільш поширеним є захист перед спеціально створеною на кафедрі комісією, до якої обов'язково входить і науковий керівник-рецензент, у присутності студентів групи. Студентам, які за рекомендацією рецензента підготували курсову роботу на високому науково-практичному рівні, надається право виступити з доповіддю на науковій конференції або перед студентами свого потоку.

У ході короткої доповіді (5-10 хвилин) треба обґрунтувати тему дослідження, його цілі і практичне значення, розкрити зміст теми з викладенням своєї особистої точки зору до питань, що порушені. Захист курсової роботи передбачає і ґрунтовні відповіді на питання, поставлені в рецензії або усно присутніми викладачами і студентами.

В окремих випадках, якщо має місце наявність кількох курсових робіт, близьких за тематикою, практикується проведення колективного обговорення - захисту робіт на засіданні студентської науково-дослідницької групи. При цьому важливо надати всім студентам, які беруть участь в обговоренні, можливість заздалегідь ознайомитися з роботами своїх товаришів.

Результати захисту суттєво впливають на остаточну оцінку курсової роботи. Якщо студент сумлінно підготувався до захисту, дав вичерпні відповіді на запитання, що надійшли або містяться в рецензії, остаточна оцінка курсової роботи може бути підвищена у порівнянні з попередньою. Відповідно можлива і протилежна ситуація.

Курсова роботи для слухачів центру післядипломної освіти, що отримують другу вищу оцінюється за чотирьохбальною системою.

Курсова робота оцінується на «відмінно», якщо:

- робота виконана на високому теоретичному рівні і свідчить, що автор глибоко інформований щодо ступеня теоретичної розробки проблеми, яка досліджується, вміло орієнтується у відповідних альтернативних теоретичних підходах, має свою особисту позицію і вміє аргументовано і послідовно її викласти;

- робота свідчить, що слухач, який її виконав, володіє науковим економічним мисленням, вміло застосовує інструменти економічного методу, сучасні теоретичні концепції;

- робота містить самостійні обґрунтовані висновки, міркування і цікаві пропозиції, які мають теоретичне або практичне значення;

- правильно оформлена та викладена грамотною літературною мовою.

Оцінки «добре» та «задовільно» відбивають ступінь відхилення курсової роботи від цих вимог.

Оцінку «добре» одержує та робота, яка відзначається високим теоретичним рівнем, повно і всебічно висвітлює питання теми; оцінку «задовільно» - робота, в якій правильно і досить впевнено висвітлюються основні питання теми. У тих випадках, коли робота не відповідає цим вимогам, вона оцінюється оцінкою «незадовільно».

Слухачам, які одержали незадовільну оцінку за курсову роботу, встановлюється новий строк для її доробки з подальшим захистом.

Позитивно оцінена та захищена курсова робота залишається на кафедрі. Остаточна оцінка має бути занесена в екзаменаційну відомість та залікову книжку слухача.

Курсова робота оцінюється згідно з кредитно-модульною системою для студентів денної та заочної форм навчання, а також екстернів у 100 балів.

Робота отримує 90-100 балів, в якій дослідження виконано самостійно, повно і всебічно висвітлюються основні питання теми, має місце аналіз теоретичного і фактичного матеріалу та творче дослідження теми, зроблено самостійні висновки і подані конкретні практичні пропозиції.

Робота отримує 80-89 балів, якщо студент у ході дослідження показав достатні знання програмного навчального матеріалу і в цілому в достатній мірі вільно орієнтується у всіх аспектах окремих питань та навчальних проблем, впевнено оперує знаннями на рівні окремих питань та тем курсу з урахуванням їх як теоретичних, так і практичних аспектів. Проте при аналізі питань з досліджуваної проблеми допускається поверховий характер.

Робота отримує 70-79 балів, якщо студент у ході дослідження усвідомлено застосовує знання для вирішення теоретичних та практичних завдань, може самостійно відтворювати знання, необхідні для більш поглибленого розгляду досліджуваної проблеми. Однак, в розрізі вище зазначених вимог студент допускає певні несуттєві неточності як по формі, так і по змісту.

Робота отримує 60-69 балів, якщо проблему розкрито посередньо, тобто не всебічно, неглибоко та мають місце застарілі точки зору, аналіз зроблено поверхово, опрацьовано мало літературних джерел, немає висновків або вони не по суті питання, не залучено до аналізу фактичний матеріал.

Робота отримує 50-59 балів, якщо студент у ході дослідження показав недостатній рівень знань і не здатен впевнено і переконливо довести і обґрунтувати свої судження, не має навичок самостійного впевненого застосування набутих теоретичних знань при розгляді досліджуваної проблеми, припускається значних помилок у розрахунках, із значними труднощами і тільки з допомогою викладача може виправити допущені помилки.

Робота отримує 31-49 балів, якщо студент у ході дослідження, при розгляді окремих питань викладає розрізнені поверхневі і несуттєві безсистемні знання, припускається перекручень змісту і не вміє виділити головне та другорядне, допускає грубі помилки при розгляді певних сторін економічної діяльності підприємств, розкритті сутності економічних процесів та нормативно-правових актів з регулювання їх діяльності. в загальному на недостатньому рівні проявляє розуміння програмних питань та навчальних проблем курсу.

Робота отримує 0-30 балів, якщо її зміст не відповідає вищезазначеним критеріям оцінки. Студент не може не тільки самостійно, а й з допомогою викладача виправити допущені помилки та застосувати відповідні теоретичні положення при підготовці роботи.

Студентам, що одержали менш, ніж 49 балів (включно) за курсову роботу, видається інше завдання і встановлюється новий строк для її виконання.

8 РЕКОМЕНДАЦІЇ КАФЕДРАМ

З метою надання методичної допомоги студентам у виконанні курсових робіт кафедрам слід розробляти методичні вказівки до написання курсових робіт з окремих дисциплін. Бажано, щоб вони містили такі розділи:

1. Загальні положення

(Розкривається значення курсової роботи у вивченні дисципліни).

2. Основні етапи виконання курсової роботи.

2.1. Вибір теми курсової роботи, визначення її обсягу.

2.2. Підбір літератури та інших матеріалів і джерел.

2.3. Складання попереднього плану роботи, крім того наводяться зразки планів курсових робіт за окремими темами.

2.4. Вивчення літературних, статистичних та інших джерел, відбір матеріалу та його опрацювання, уточнення плану.

2.5. Написання тексту роботи та особливі вимоги до його оформлення згідно із специфікою навчальної дисципліни.

3. Порядок подання роботи на кафедру для перевірки і рецензування, висновків керівника.

4. Порядок захисту курсових робіт.

Після методичних вказівок наводиться список джерел з кожної групи тем.