Контрольне завдання (ознака)

Іноді разом з квотами для відбору, які вимагають суворого дотримання, ставиться контрольне завдання (ознака), дотримання якого під час відбору є не дуже точним.

Контрольне завдання використовується, щоб запобігти відбору окремих категорій населення одним інтерв’юером (наприклад осіб тільки з вищою освітою або, навпаки, тільки із середньою). Тобто контрольне завдання застерігає інтерв’юера від можливості або бажання відібрати респондентів окремої категорії.

Контрольне завдання ззовні має такий самий вигляд, як і квотне.

Зразок контрольного завдання (освіта)

Але на відміну від квотного завдання, дотримання контрольної ознаки може бути не таким точним. Невеликі розбіжності (до 15% від загальної кількості респондентів, яких треба відібрати) з контрольною ознакою припустимі, а великі (16% і вище від загальної кількості респондентів, що треба відібрати) – не бажані. Розглянемо принцип дотримання контрольної ознаки на прикладі:

Виконання контрольного завдання № 1 прийнятне, бо розбіжність на одного респондента порівняно із завданням становить менше 15% від загальної кількості респондентів, яких треба опитати. Виконання завдання № 2 не прийнятне, оскільки розбіжності з контрольним завданням на 3 особи (вища освіта) становлять приблизно 27% загальної кількості респондентів, яких треба опитати.

Наступним суттєвим аспектом під час проведення соціальних досліджень є пошук та відбір респондентів з певними ознаками, що є важливими з погляду цілей дослідження.

Група або групи осіб, які відповідають за певними важливими ознаками цілям дослідження, мають назву цільових.

Наприклад, якщо проводиться соціальне дослідження явища трудової міграції, то цільовою групою дослідження є трудові мігранти.

Таким чином, під час дослідження якихось цільових категорій населення можуть використовуватися спеціальні схеми пошуку та відбору респондентів.

Одним із способів пошуку та відбору респондентів з цільових груп є пошук та відбір респондентів у місцях, де вони безпосередньо перебувають або можуть перебувати (наприклад, лікарів за місцем роботи під час вивчення ставлення лікарів до певного лікарського препарату), або пошук та відбір у місцях, які відвідують потенційні респонденти (наприклад біля продуктових магазинів у разі дослідження споживання продуктових товарів) або біля виборчих дільниць (дослідження виборів).

Наприклад, під час соціологічного дослідження “Exit Poll” опитування виборців здійснювалося при виході з виборчих дільниць у день виборів. Оскільки цільовою групою дослідження були особи, що взяли участь у виборах, то пошук і відбір респондентів здійснювався безпосередньо біля виборчих дільниць. Протягом дня (у визначені проміжки часу) з певною послідовністю (кроком відбору) інтерв’юери відбирали осіб, які виходили з виборчих дільниць.

Найпростішою схемою відбору представників цільових груп є схеми, які використовуються під час масових соціологічних досліджень, зокрема спеціальні запитання для відбору респондентів (або скринінгові запитання), що містяться в анкетах на початку. Якщо респондент „проходить” запитання відбору, тобто обирає варіанти відповідей, які засвідчать його(її) належність до цільової групи, то з ним (нею) проводиться все інтерв’ю. Якщо респондент не „проходить” відбору, то далі його опитувати недоцільно.

Іноді для пошуку респондентів з цільової групи інтерв’юерові доводиться скористатися допомогою інших осіб (експертів), які, можливо, володіють інформацією про цільову групу. Експертами для пошуку респондентів з цільової групи можуть бути як офіційні особи (працівники різних державних та недержавних установ, яким відома інформація про представників цільової групи), так і пересічні громадяни. Звертання по допомогу до експертів дозволяє в стислий термін здійснити пошук та опитування представників цільових категорій населення.

Наприклад, під час проведення всеукраїнського дослідження “Опитування окремих категорій сімей” опитувалися представники багатодітних сімей. Оскільки цих категорій сімей не дуже багато, випадковий пошук таких респондентів потребував неабияких витрат часу. Тому для пошуку багатодітних сімей інтерв’юери звернулися до працівників районних відділів соціальної допомоги, що дозволило в стислі строки провести пошук та опитування респондентів.

Ще одним часто вживаним способом пошуку представників цільових груп є метод “снігової кулі”. Він використовується під час пошуку представників цільових груп, яких важко знайти звичайним способом. При цьому дуже важливою є інформація про те, що члени цієї групи знайомі між собою, або тісно спілкуються, або знають яким чином можна відшукати представників досліджуваних груп.

Свою назву метод отримав через те, що спосіб його реалізації ззовні дуже нагадує ліплення сніговика. Користуючись методом „снігової кулі”, інтерв’юер розпочинає пошук з одного представника (стартового) цільової групи, встановивши з ним (нею) контакт, дізнається про інших членів, а – про можливість зв’язатися ще з іншими членами цільової групи. Таким чином, поступово розширюється коло можливих контактів (пошуку та відбору респондентів), тобто спрацьовує метод „снігової кулі”.

Розглянемо реалізацію методу „снігової кулі” на прикладі з життя. Припустімо, що необхідно зібрати однокласників на шкільну зустріч з приводу річниці закінчення школи. Але нам не відомі адреси кожного однокласника, адже минув час, багато хто змінив місце проживання, у когось не було раніше телефону, а зараз є, але не відомий номер, виникли інші бар’єри, що заважають зв’язатися напряму. Проте є номери телефонів та адреси декого з однокласників. Тому ми телефонуємо їм, запрошуємо на зустріч та просимо запросити на зустріч тих однокласників, координати яких відомі їм, але не відомі нам, та, в свою чергу, надсилати запрошення далі по ланцюжку. У такій спосіб ми можемо запросити максимальну кількість наших однокласників.

А тепер про застосування методу „снігової кулі” в соціологічних і соціальних дослідженнях. Наприклад, під час дослідження ринку спортивно-оздоровчих послуг для опитування заможних відвідувачів спортивно-оздоровчих закладів (фітнес-клубів) інтерв’юер налагоджував контакт з відвідувачем біля дорогого спортивно-оздоровчого закладу, розповідав про мету опитування та ознайомлював із запитаннями анкети. Якщо відвідувач погоджувався взяти участь в опитуванні, то з ним(нею) проводиться інтерв’ю і після його завершення просили порекомендувати когось із своїх знайомих, які теж відвідують цей оздоровчий центр і погодилися б взяти участь в опитуванні. У разі згоди відвідувача надати інформацію (контактний телефон) про своїх знайомих або познайомити інтерв’юера з ними (ця інформація фіксувалася) домовлялися про час, можливість зустрічі зі знайомими. Таким чином, через потенційних респондентів та осіб, що взяли участь в опитуванні, вдалося розширити коло потенційних учасників опитування. З особами, рекомендованими попередніми учасниками, налагоджувався контакт. Процедура повторювалася, якщо вони погоджувалися взяти участь в опитуванні, після інтерв’ю їх просили порекомендувати своїх знайомих. Якщо знайомі повторювалися, то далі ця „снігова куля” переривалася. Для наступної “снігової кулі” потрібен був пошук нового стартового респондента.

Отже, для розробки „снігової кулі” в першу чергу здійснюється пошук стартової особи (яка відповідає вимогам відбору або може надати інформацію про таких осіб). Інформація респондента про інших осіб, які відповідають вимогам відбору, дозволяє далі розширювати коло респондентів і таким чином максимально охопити досліджувану цільову групу.