Іван Огієнко та другий повний переклад Біблії українською літературною мовою

Самостійна робота 21

до семінару 8

(Усна доповідь)

Переклади Біблії українською мовою у ХХ столітті

1. Другий повний переклад Біблії українською літературною мовою (І. Огієнко).

2. Священник Іван Хоменко і третій повний переклад Біблії українською літературною мовою.

3. Створення Українського Біблійного Товариства та четвертий повний переклад Біблії українською літературною мовою.

Іван Огієнко та другий повний переклад Біблії українською літературною мовою

Другий повний україномовний переклад Біблії належить видатному українському ученому-філологу, богослову і релігійному провіднику професору Івану Івановичу Огієнко. Історія його біблійного перекладу склалася не менш драматично, ніж історія Кулішевої Біблії. В той час, як переклад Біблії Куліша тривав 30 років (1868-1898), Огієнків біблійний переклад розтягнулася на 41 рік. Така тривалість у часі зумовлена багатьма причинами. По-перше, перекладала одна особа, перебуваючи в постійній матеріальній скруті, позбавлена засобів прожиття та друкування тексту. А по-друге, справі перекладу надто перешкоджали історичні обставини життя українського народу [29, с.8].

Народився Іван Іванович 15 січня 1882 року в м. Брусилові на Житомирщині. Закінчивши 1909 року історико-філологічний факультет Київського університету св.. Володимира, Огієнко залишився там як викладач, продовжуючи навчання в якості слухача Вищих педагогічних курсів [19, с.15]. 1918 року його обирають ректором Кам’янець-Подільського університету, а Уряд УНР 1919 року у Києві призначає його міністром освіти і віросповідань, ким він працює до 1924 року [29, с.8]. Обставини життя складаються так, що більшу половину свого життя Іван Огієнко змушений провести в еміграції – у 1920 році емігрував до Польщі. З 1944 року йому довелося жити в Словаччині, Польщі, Австрії, Швейцарії, а з 1947 – в Канаді, де 29 березня 1972 року і закінчилося його життя [19, с.15].

Задум перекласти Біблію зародився у Івана Огієнка ще у студентські роки, але початком його роботи по перекладу Біблії слід рахувати 1917 рік, коли він, займаючи високі посади в культурно-освітянській сфері держави, продовжуючи вивчати класичні мови, розпочинає десятилітнє дослідження з методики перекладання Біблії, результати якого були опубліковані 1927 року у 19-27 числах журналу «Духовна бесіда» під заголовком: «Методологія перекладу Святого Письма та Богослужбових книг на українську мову». В цей час автор уже перебував у еміграції, працюючи викладачем на богословському факультеті Варшавського університету [29, с.8].

Як професор трьох університетів і як учений, відзначений двома докторськими ступенями – філологічних і філософських наук, – Іван Огієнко вважав своїм обов’язком брати активну участь у формуванні літературної української мови ХХ сторіччя. Відправною точкою цього процесу для нього уявлявся якісний переклад Біблії національною мовою [16, с.52].

Подаючи на суд громадськості давно виношувану ідею нового перекладу Святого Письма українською мовою, І. Огієнко зазначав: «…Ми надзвичайно потребуємо такого перекладу Біблії, що був би зроблений сучасною літературною всеукраїнською мовою. Перекласти цілу Біблію – а в першу чергу Новий Завіт, треба такою літературною мовою, що стала б зразком бодай на перші 50 літ» [19, с.15].

Потреба якісного перекладу Святого Письма виглядала актуальною з огляду на декілька причин. По-перше, світове біблієзнавство на зламі ХІХ-ХХ ст.. збагатилося новими відкриттями, які через пізній час своєї появи не могли бути враховані в першому повному україномовному перекладі Біблії. По-друге, в контексті пом’якшення в силу історичних обставин антиукраїнської політики Росії на початку ХХ ст.., сталися вагомі зрушення в українському мовознавстві – в лексиці, семантиці, термінології, нормативному правописі [29, с.8]. А по-третє, також у зв’язку з відкриттям нових перспектив для національного руху в Україні, ряд побожних людей бралися за переклад Біблії рідною мовою. Однак робили це, не враховуючи законів і специфіки такого перекладу, часто здійснюючи тлумачення складних висловів не стільки на основі оригіналу, скільки відповідно до конфесійного богослов’я. Саме ці обставини спонукали Огієнка до написання спочатку «Методології перекладу Святого Письма та Богослужбових книг українською мовою», а потім і самого перекладу 16, с.52-53].

Підготовчі наукові дослідження до перекладу, вивчення біблійних мов, а також громадські і державні обов’язки спричинилися до того, що лише 1930 року, перебуваючи в еміграції, І. Огієнко безпосередньо зайнявся здійсненням розробленого ним біблійно-перекладацького проекту, який став головною справою його життя [16, с.53].

Хронологія перекладу Іваном Огієнком Біблії така. Переклад Нового Завіту було закінчено 1936 року. Цього ж року першого квітня Огієнко підписав угоду з Британським і Закордонним Біблійним товариством про дальший переклад книг Старого Завіту. 1937 року у Львові надруковано переклад чотирьох Євангелій. А 1939 – у Варшаві опубліковано переклад цілого Нового Завіту з додатком до неї Псалтирі. 11 липня 1940 року Іван Огієнко повністю закінчив переклад канонічних і девтероканонічних книг Біблії з оригінальних мов українською мовою [29, с.8].

Однак в цей час настали кардинальні зміни в світі, в Європі, в Україні і в житті самого перекладача. В результаті Другої світової війни Польща, в якій на той час проживав Огієнко, припинила своє існування як держава. Це значно ускладнило зв’язки Огієнка з Британським Біблійним Товариством, а отже, – й апробацію і друкування Біблії [29, с.8].

Злощасні події відбулися і в житті професора Огієнка: 19 травня 1939 року передчасно померла його дружина, залишивши чоловіка з трьома дітьми на руках. Овдовілий Огієнко вирішив не одружуватися вдруге і прийняв чернечий постриг з новим ім’ям – Іларіон. У жовтні 1940 року його висвячують у сан єпископа, декілька місяців пізніше – архієпископа, а у 1944 році – митрополита Холмського і Підляського. Активне архіпастирське служіння в роки Другої світової війни і перші роки після її закінчення, пов’язане з тривалими поїздками по Польщі, Словаччині, Австрії і Швейцарії, практично унеможливило працю професора Огієнка над подальшим удосконаленням перекладу Біблії та її надрукуванням [16, с.54-55].

У 1947 році І. Огієнко емігрує до канадського міста Вінніпега, де 1951 року його обирають першоієрархом Української Православної Церкви в Канаді, ким він служить до кінця свого життя [10, с.18].

Саме в Канаді професор Іван Огієнко довершив справу підготовку й надрукування повного перекладу Біблії українською мовою. 1948 року він подав текст Старого Завіту до Британського і Закордонного Біблійного Товариства на рецензування. У зв’язку з процедурними формальностями, з’ясуванням позицій між перекладачем, рецензентами і Товариством, яке провадилося в письмовому вигляді, справа просувалася дуже повільно. Нарешті, 14 березня 1955 року Біблійне Товариство дало згоду на друкування тексту цілої Біблії, що й було здійснено наприкінці 1958 року в Канаді [46]. В сучасному виглядіБіблія Огієнка побачила світ у Лондоні 1962 року накладом Об’єднаного Біблійного Товариства [12, с.108].

Український переклад Біблії, здійснений Іваном Огієнко, без второканонічних книг, багаторазово перевидавався в Канаді та країнах Західної Європи. 1995 року Біблію у перекладі Івана Огієнко було вперше видано в Україні, на батьківщині її перекладача, накладом Українського Біблійного Товариства. Великими тиражами різних форматів перевидання цієї Біблії було здійснено Українським Біблійним Товариством і в 2002 [16, с.57] та 2009 роках [Огієнко]. Огієнковим перекладом нині користується близько 70% усіх християн різних Церков України, які вживають у богослужінні українську мову [46].

^