Непрямі витрати, їх склад, облік та способи розподідення

Непрямі витрати – це витрати, які не можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт обліку. Вони пов'язані з управлінням і обслуговуванням виробництва декількох видів продукції (робіт, послуг).

До них відносять загальновиробничі витрати:

- витрати по управлінню виробництвом (зарплата апарату управління цехами, ділянками, відрахування в соціальні фонди від зарплати цих працівників, витрати на їх службові відрядження і т.д);

- амортизація основних засобів загальновиробничого призначення (цехового устаткування, будівлі цеху) і НМА загальновиробничого призначення;

- витрати на утримання і експлуатацію, ремонт, оренду основних засобів і інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на удосконалення технології і організації виробництва (оплата праці і відрахування на соціальне страхування таких працівників);

- витрати на опалювання, освітлення, водопостачання та утримання виробничих приміщень)

- витрати на охорону праці, техніку безпеки, охорону природнього середовища і т.п.

Загальновиробничі витрати (ЗВВ) ділять на постійних і змінні.

Постійні ЗВВ - це витрати, які не міняються із зміною обсягів виробництва (наприклад, зарплата працівників по управлінню цехами);

Змінні ЗВВ - це витрати, які змінюються прямо або майже прямо пропорціонально зміні обсягів виробництва (напр., амортизація виробничого обладнання).

Підприємство самостійно визначає перелік і склад постійних ЗВВ і обирає методику їх розподілу виходячи із специфіки свого виробництва (закріплює в Наказі про облікову політику).

Облік ЗВВ ведуть на активному збирально-розподільчому рах. 91 «Загальновиробничі витрати».

По Д-ту рах. 91 відображають суму визнаних в звітному періоді ЗВВ,

по К-ту рах.91 – щомісячне списання цих витрат на рах.23 або рах.901

„ Собівартість реалізації”.

Первинними документами при відображенні ЗВВ є: накладна, рахунок, виписка банку, авансовий звіт, розрахунок бухгалтерії.

В кінці місяця ЗВВ розподіляються по кожному цеху окремо між якісною продукцією і виправним браком, між готовою продукцією і незавершеним виробництвом, а також між виробами.
За база розподілу може бути обрано: час роботи, зарплата робочих, прямі матеріальні витрати, всі прямі витрати виробництва та інше.

Постійні ЗВВ розподіляються на кожен об'єкт обліку з використанням певної бази розподілу виходячи з нормальної потужності, яка визначається підприємством самостійно і відображується в обліковій політиці.

Під нормальною потужністю розуміють очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнутий в умовах звичайної діяльності підприємства впродовж декількох років.

Розподілені постійні ЗВВ включаються до складу собівартості продукції (на рах.23)

Нерозподілені постійні ЗВВ включаються до складу собівартості реалізації продукції (на рах. 901) в період їх виникнення.

Порядок розподілу ЗВВ представлений в П(С) БО 16 (табл. 14).

Таблиця 14