Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, його суть, значення і основні положення

3.1. Суть і значення Закону

Значення першого Закону України “Про бухгалтерський облік” і фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. №996 для здійснення обліку і звітності дуже велике. Дія Закону розповсюджується на всіх юридичних осіб, створених згідно законодавству України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік і представляти звітність відповідно до законодавства.

Суть Закону полягає в тому, що їм закріплений перехід України на систему бухгалтерського обліку і звітності, засновану на міжнародних стандартах фінансової звітності, тобто на нові національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку і звітності.

Закон набув чинності з 1.01.2000 р. У нім чітко визначено положення головного бухгалтера і міру його відповідальності. Величезне значення має те, що вперше законодавчо захищений головний бухгалтер, оскільки в ст. 8 відмічено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення фіксації фактів здійснення всіх господарських операцій в первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановлених термінів, але не менше 3-х років, покладена на власника (керівника) або уповноважений орган (посадова особа), яке здійснює керівництво підприємством згідно законодавству і статутним документам.

Головний бухгалтер повинен забезпечити дотримання на підприємстві встановлених методологічних основ бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені терміни фінансової звітності, здійснювати контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, брати участь в оформленні матеріалів щодо недостач і крадіжок, здійснювати перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях.

3.2. Мета ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання бухгалтерської звітності є надання користувачам для ухвалення рішення повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансове положення, результати діяльності і руху грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Згідно ст.1 Закону бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, збереження і передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для ухвалення рішень.

Фінансова, податкова, статистична і інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку (ст. 3 Закону).

3.3. Державне регулювання бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Державне регулювання бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

– створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств і гарантують і захищають інтереси користувачів;

– удосконалення бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку і фінансової звітності здійснюється МФУ, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, План рахунків бухгалтерського обліку і Інструкцію щодо його застосування, обсяг, форми і порядок складання річної (квартальної) фінансової звітності, порядок ведення облікових регістрів різними підприємствами, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.

При МФУ діє як дорадчий орган Методологічна рада з бухгалтерського обліку з метою:

– організації розробки і розгляду проектів НП(С)БО, інших нормативно-правових актів з ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності;

– удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в Україні;

– методологічного забезпечення впровадження сучасної технології збору, обробки обліково-економічної інформації.

Проте п.5 ст.6 Закону представлено право міністерствам і іншим центральним органам виконавчої влади в межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей, розробляти на базі НП(С)БО методологічні галузеві рекомендації щодо їх застосування, тобто по суті відновлений галузевий принцип ведення бухгалтерського обліку, а отже, встановлено галузеве керівництво з питання ведення бухгалтерського обліку.

Законом передбачена можливість відсутності ведення бухгалтерського обліку, представлення звітності для окремих суб'єктів господарської діяльності.

Пунктом 2 встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства звільнені від обов'язкового обліку доходів і витрат, не ведуть бухгалтерського обліку і не представляють фінансової звітності.

3.4. Порядок організації і ведення бухгалтерського обліку.

Організація обліку включає такі поняття:

– хто веде облік (чисельність, структура облікового апарату, його підлеглість, розміщення);

– як ведеться облік (за допомогою яких рахунків, документів, форм обліку, яка техніка ведення обліку);

– у які терміни здійснюється збір, обробка, узагальнення і представлення інформації.

Чисельність облікового апарату залежить від обсягу і специфіки діяльності підприємства, кількості матеріально-відповідальних осіб, рівня автоматизації обліку і інших чинників.

Законом передбачений наступний порядок організації і ведення бухгалтерського обліку (р. III, ст.8):

1) безперервне ведення бухгалтерського обліку з дня організації підприємства до дня його ліквідації;

2) самостійний вибір підприємством форми організації обліку:

– утримання бухгалтерської одиниці (служби на чолі з головним бухгалтером) на підприємстві;

– використання для ведення обліку фахівця-підприємця, що здійснює діяльність без створення юридичної особи;

– ведення обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

– самостійне ведення обліку і складання звітності безпосередньо власником;*

3) самостійний вибір підприємством облікової політики, а саме, методів, принципів і процедур, що будуть використовуватися для складання фінансової звітності;

4) самостійний вибір підприємством форми бухгалтерського обліку;

5) самостійна розробка підприємством системи і форм внутрішньогосподарчого (управлінського) обліку, звітності і контролю;

6) самостійне затвердження правил документообігу, технології обробки інформації, додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Підприємство також може виділяти на окремий баланс відокремлені представництва, філії та інші підрозділи.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами і працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення і надання для обліку первинних документів.

Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства і складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка створюється відповідно до законодавства (п. 8 ст.8 Закону).

3.5. Технологія ведення бухгалтерського обліку

Законом передбачена певна технологія ведення бухгалтерського обліку, а саме:

1) підставою для здійснення обліку є первинні документи, що складаються на паперових або машинних носіях з дотриманням обов'язкових реквізитів:

– назва документа (форми);

– дата складання і місце;

– назва підприємства, від імені якого складається документ;

– зміст і обсяг господарської операції, одиниці вимірювання господарської операції;

– посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

– особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, що брала участь в здійсненні господарської операції; (кожна господарська операція, подія супроводжується складанням документа: нарахування заробітної плати – нарядами, табелями, актами та ін.; розкрадання або псування – актом відповідної комісії; нарахування амортизації (зносу), відсотки за користування кредитами банку – бухгалтерською довідкою і т.д.);

2) систематизація даних первинних документів на рахунках і в регістрах бухгалтерського обліку здійснюється методом подвійного запису, причому операції в іноземній валюті відображуються як у валюті розрахунків, так і у валюті платежів;

3) дані аналітичного обліку повинні бути тотожні даним синтетичного бухгалтерського обліку станом на 1-е число місяця;

4) регістри бухгалтерського обліку повинні відображати назву, період складання, підписи і дані про осіб, що склали і підписали їх;

5) господарські операції повинні бути відображені в регістрах бухгалтерського обліку в тому звітному періоді, коли вони були здійснені;

6) при складанні і зберіганні первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації обов'язковим є виготовлення копій на паперових носіях інформації на вимогу інших учасників господарських операцій, правоохоронних і інших органів;

7) відповідальність за своєчасність складання і достовірність даних в первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку несуть особи, що склали і підписали їх.

Законом визначена необхідність проведення інвентаризації активів і зобов'язань для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності, причому саме під час інвентаризації документально підтверджуються наявність, стан і оцінка активів і зобов'язань підприємства.

.3.6. Порядок складання і представлення бухгалтерської звітності.

Законом встановлений наступний порядок складання і представлення фінансової звітності:

– обов'язкове складання фінансової звітності на основі даних бухгалтерського обліку;

– підписання фінансової звітності керівником і головним бухгалтером;

– склад фінансової звітності.

Закон визначає обсяг річної фінансової звітності для суб'єктів підприємницької діяльності в складі:

– “ Балансу” (ф.1).

– “ Звіту про фінансові результати” (ф. №2).

– “ Звіту про рух грошових коштів” (ф. №3).

– “ Звіту про рух власного капіталу” (ф. №4).

– Приміток (додатків) до річного звіту.

Скорочена за кількістю показників фінансова звітність суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності складається з Балансу і Звіту про фінансовий стан.

Материнські підприємства повинні складати по дочірнім підприємствам консолідовану фінансову звітність, складання якої врегульоване П(С) БО 20 “Консолідована фінансова звітність”.

Квартальна звітність складається наростаючим підсумком з початку звітного року у складі Балансу і Звіту про фінансові результати.

Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Звітним періодом є календарний рік. Першим звітним періодом може бути період, менший за 12 місяців, але не більший за 15 місяців (з дня реєстрації до 31 грудня), а при ліквідації підприємства – з початку звітного року до дати ухвалення рішення про ліквідацію.

Підприємства зобов'язані надавати фінансову звітність органам управління, трудовим колективам на їх вимогу, засновникам (власникам) і іншим користувачам (органам виконавчої влади). Термін надання фінансовій звітності встановлюється КМУ Фінансова звітність не є комерційною таємницею.

Терміни надання фінансовій звітності:

а) Баланс – до 25 числа місяця наступного за звітним періодом (кварталом);

б) річний Баланс – до 20 лютого наступного за звітним роком;

в) для оцінки якості управління, ухвалення рішень і для потреб аналізу – на останній день кожного місяця.

Примітки до фінансових звітів:

Складається до кожного звіту з метою його деталізації. Відповідальність за зміст фінансової звітності несуть особи, що його підписали, – керівник і головний бухгалтер.

Річна фінансова звітність підлягає обов'язковій аудиторській перевірці не пізніше 1.06. наступного за звітним року і не пізніше, ніж 1.07. повинна бути опублікована у вигляді брошур (стосується суб'єктів, перерахованих ст.14 п.3 Закону).

Date: 2016-01-20; view: 718; Нарушение авторских прав