Курсова робота. З природи на тему: «екологічне виховання дітей дошкільного віку»

з природи на тему:

«Екологічне виховання дітей дошкільного віку»

Студентки IІІ курсу

групи – Д-31(11)

Спеціальність 5.01010101

Дошкільна освіта

Блакитної Антоніни Григорiвни

Керівник: Рибакова Катерина Миколаївна

Викладач: педагогіки та психології дошкільної освіти

м.Одеса – 2016

Зміст Вступ………………………………………………………………………………. Розділ І. Теоретичні засади дослідження стану екології на сучасномуетапі………………………………………………………………………………. 1.1. Стан дослідження проблеми у педагогічній науці і практиці……………………………………………………………… 1.2. Сучасні проблеми екологічного виховання дошкільників…………………………………………………………………… Розділ ІІ. Формування екологічних знань у дітей дошкільного віку ……………………………………………………………………………… 2.1. Програмне забезпечення навчально – виховного процесу з питаньекологічного виховання в дошкільних навчальних закладах України…………………………………………………………………………… 2.2. Система роботи з екологічного виховання………………………………………………………………………… 2.3. Методичні рекомендації щодо формування екологічної відповідальності дітей дошкільного віку………………………………………………………………………………. Висновки ………………………………………………………………………… Список використаної лiратури ………………………………………………………………………… Додатки

Вступ Природа – могутнє джерело пізнання, яке через спілкування розкриваєлюдині свої таємниці й робить її більш чутливою до навколишнього світу.Людина – частина природи, потяг до всього живого закладений у ній відсамого народження, та чи не найяскравіше виявляється в дитячому віці. Дошкільний вік – найважливіший етап у становленні екологічногосвітогляду людини, передбачає створення передумов гуманної взаємодії зприродним довкіллям. Головною умовою реалізації завдань екологічного виховання є створенняеколого – розвивального предметного середовища, яке сприяє формуванню вдошкільнят екологічної вихованості, яка передбачає набуття уявлень просамоцінність та неповторність компонентів природи, прояв гуманнихпочуттів до живих істот, оволодіння початковими вміннями відчувати красута милуватися нею, виважено поводитися в довкіллі, знати правилабезпечної поведінки в природі. Вивченням даної проблеми займалися видатні педагоги минулого:О.Духнович, К.Ушинський, В.Сухомлинський. І в наш час багато науковцівта педагогів – практиків присвятили свої дослідження проблеміекологічного виховання, серед них: Лисенко Н.В., Яришева Н.Ф., ГлуховаН., Скребець В., Фокіна В., Ніколаєва С., Плохій З., Кондратьєва Н. таін. Об’єктом нашого дослідження є: екологічне виховання дошкільників всистемі всебічного та гармонійного розвитку особистості дитини. Предмет дослідження: формування екологічної свідомості та екологічноїкультури у дітей дошкільного віку шляхом цілеспрямованого впливу сім’їта дошкільного навчального закладу. Мета дослідження: вивчити особливості екологічного виховання в ДНЗ імеханізми стимулювання цього процесу. Завдання: З’ясувати стан проблеми в педагогічній теорії та освітній практиці. Обґрунтувати основні етапи формування екологічних знань у дітейдошкільного віку. Вивчити стан досліджуваної проблеми в практиці сучасних ДНЗ України. Окреслити шляхи вдосконалення навчально – виховної роботи з формуванняекологічної свідомості та екологічної культури дошкільнят. Структура та обсяг роботи: вступ, два розділи, висновки, списоквикористаних джерел, додатки. Розділ І. Теоретичні засади дослідження стану екології на сучасномуетапі. 1.1. Стан дослідження проблеми у педагогічній науці і практиці.Сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну загрозу для життялюдей. Забруднення атмосферного повітря у багатьох містах Українидосягло критичного рівня. У наші дні особливого значення набуває відповідальне ставлення людини доприроди. Збереження здоров'я людей, забезпечення їх продуктамихарчування, енергією, охорона природного середовища від забруднення ірозрухи, збереження генетичної різноманітності біосфери сталиглобальними проблемами, які потребують негайного вирішення. Упсихолого-педагогічній літературі існує значна кількість праць, в якихрозв'язується завдання екологічного виховання. Досвід літньої колонії «Бадьоре життя» Станіслава Швацького з їїбагатогранною діяльністю, імпровізацією, грою, вивченням мистецтва,естетики природи, а на її матеріалах - з організацією образотворчості;теорія і методика еколого - естетичного виховання Софії Русової; системароботи закарпатської «школи під дубом»; української народної школи –родини; школи під голубим небом Василя Сухомлинського; природооздоровчої школи Порфирія Іванова; «природообразотворчої школи» ЗолтанаБаконія заклали підвалини для розвитку культурно - екологічного типуосвіти в Україні, що вбирає в себе кращі надбання народних і науковихпоглядів на природу та людину. «Поученіе дітям», написане Володимиром Мономахом 1117 p., можна вважатипершим програмно-методичним збірником, в якому зроблено спробуобґрунтувати значення виховання і освіти, роль праці та природноїкультури людини. Мономах дає багато корисних порад, повчань своїмнащадкам: «Куди б ви не тримали дороги по своїм землям, не давайтеотрокам причиняти шкоду ні своїм, ні чужим, ні селам, ні посівам, щобстали проклинати вас... Що вмієте хороше, того не забувайте, а чого невмієте тому вчіться... з радістю починайте новий день, настроюйте себена добрі справи...» «Повчання дітям» - це перший методичний лист нащадкам про цінністьприроди, вміння користуватися її багатствами, піклуватися про неї. Це початок вітчизняної натуралістичної педагогіки. Її наступний етап -Києво-Могилянська академія. Засновник закладу Петро Могила в своїйметодичній праці «Анфологія» започаткував методичні рекомендації,програмно-методичне обґрунтування теорії виховання і освіти, зокремаположення про індивідуальний підхід до школяра з тим, щоб він змігуспішно застосувати набуті знання, уміння і навички в діяльностіпов'язаній з використанням природи. Ректор Києво-Могилянської академії, а потім архімандрит Києво-Печерськоїлаври, філософ, психолог, природознавець і письменник Інокентій Гизель(Кисіль) (1600-1683рр.) у своїх працях виловлював побожне ставлення доприроди і звертав увагу на необхідність освіти і виховання в лоніприроди, зберігаючи її. У праці «Про філософію природи» вчений даврозуміння відмінностей природи і мистецтва: по-перше, мистецтво створюєпослідовно одну частину за одною, природа одночасно - цілісність. Тодіяк мистецтво створює стіни після фундаменту, природа створює одночасновсі частини людини, а потім за допомогою сили удосконалює їх і розвиває. Великий внесок в розвиток виховання дітей на лоні природи, вніс видатний педагог Ян Амос Коменський (1592-1670рр). Віндовів що людина, як частина природи підкоряється її найголовнішимзаконам, які діють як у світі рослин тварин, так і у відносинахз людиною, вказує, що «... чіткий порядок школи треба запозичити у природи». У цей період на Україні стає відомою і важливою діяльність ФеофанаПрокоповича (1681-1736рр), ректора Київської академії, який вів курсифізики, арифметики, природознавства. Його буквар «Первое учение отрокам» витримав 12 перевидань і був пронизаний філософієюприродознавства. У викладанні курсів вчений застосовував перші елементипозашкільної, позакласної роботи (екскурсії в природу, дослідництво,масові релігійні свята, збереження довкілля, благоустрій стародавньогоПодолу). «Науки природи, - писав він,— юнаків живлять, старихзадовольняють, у щасті прикрашають, у нещасті дають притулок і втішають,вдома дають пораду, не шкодять поза домом, ночують з нами, мандрують,господарюють». В центрі уваги Г. Скороводи (геніальної особистості: філософа, поета,просвітителя, педагога, представника етико-гуманістичногопросвітительства простого народу) постає питання: природа людини, їїщастя. На його думку, людина може прийти до щастя тільки черезсамопізнання. Він стверджував: щастя в праці, кожний повинен пізнатисамого себе. Філософ і гуманіст обстоював ідею, про те, що вихованнянеобхідно здійснювати згідно з природними особливостями дітей, людейнаставляти до тієї чи іншої діяльності, залежно від їхніх здібностей таінтересу, а не соціальної належності й положення у суспільстві. Одним із перших документів та наукових орієнтирів у позакласнійнатуралістичній роботі є написане Песталоцці у 1776 році «Прохання долюдства про підтримку закладу, який має завдання дати дітям виховання всільській місцевості». Цей натуралістичний заклад в Нейгофе бувпритулком для молоді. Вчений зазначав: «Я обіцяю дати всім хлопчикамзнання і вміння, необхідні у сільському господарстві. Я берусь датинавички по посадці й обробітку плодових дерев...». Ідея пришкільного саду в кінці XVIII століття захопила англійськогопедагога Клода Корбана. Він писав, що при кожній школі треба створитибібліотеку, дослідний сад та навчальну ділянку для вивчення рослин,«живий куточок» для вивчення дрібних тварин та лабораторій звиготовлення ліків. На Україні в цей час Яків Козельській (1728-1794 pp.) - просвітитель,філософ-матеріаліст, енциклопедист розробив класифікацію напрямківнаукового пізнання, докладаючи в її основу два об'єкти пізнання: природута суспільство. Правомірно припустити, що це перші ознаки створенняекологічної системи в науці. Я. Козельський виділив окремі галузі науки-онтологію, гносеологію, логіку, психологію, педагогіку, етику, біологіюта інші, дав визначення поняття «наука». Не стояв осторонь питань необхідності природничої освіченості КостянтинДмитрович Ушинський (1824-1870). Він закликав розширити спілкуваннядитини з природою і дивувався тому, що "... виховний вплив природи...так мало оцінений в педагогіці". Видатний педагогвважав, що природний ландшафт має таке велике виховне значення і впливна розвиток молодої душі, з яким важко сперечатися навіть талантухорошого педагога. Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. „Дітей, що невміють ще ходити, - писав Г. Ващенко, - треба частіше виносити на свіжеповітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин.Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладеоснови любові до рідної природи”. На думку В.Сухомлинського, природа лежить в основі дитячого мислення,почуттів та творчості. Видатний педагог вважав, що формувати в дитиниставлення до рідного краю як частки природи слід починати з ранньоговіку. Школу, яка була чудовою лабораторією, де велась велика практична роботаорганізував у Павлині у 1948 році В. Сухомлинський. Велику увагуприділяв педагог в своїй шкільній системі виховання дітей на лоніприроди (школа під голубим небом). Вчений вважав, що «... дуже важливоне допустити, щоб шкільні двері закрили від свідомості дитини оточуючийсвіт». Два рази на тиждень «... ми йшли в природу - вчилисядумати» - зазначає у своїй роботі «Серце віддано дітям» В.Сухомлинський. „Гадаємо, - писав В. О. Сухомлинський, - що школа майбутнього повиннанайповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що даєприрода і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Ужечерез це ми повинні берегти і поповнювати природні багатства, які маємо”.На зламі тисячоліть у світі активно відстоюється думка про нову модельсвіту людини, що грунтується на загальнолюдських, гуманних, естетичнихцінностях. Сучасні вчені закликають відмовитися від технократичноїкультури й обрати духовно високі форми розвитку. Людина повиннаставитися до чужого життя так само обережно, як і до власного. Оберігатижиття, сприяти його удосконаленню, підтримувати все, що здатнерозвиватися до найвищих гуманістичних цінностей - є найважливішимсьогодні. 1.2. Сучасні проблеми екологічного виховання дошкільників. Катастрофічний стан навколишнього середовища, що нині вже істотновизначає здоров'я людей, тривалість їх життя, саму можливістьстабільного існування, спонукає до дослідження та роздумів усіхнебайдужих людей. Проблеми природокористування постають сьогодні перед громадськими діячами, письменниками, економістами,істориками, педагогами та ін. Власне, стає зрозумілим, що сфера природокористування повинна служити об'єктом пильної уваги кожноїлюдини. Лише за такої умови можна вивільнити раціональні, гуманістичніпринципи, які сприяють розв'язку екологічних проблем. Важливо сьогодні, щоб усі - дорослі та діти - стали на шлях співпраці з природою. Отож одним із провідних завдань ДНЗ є екологічне вихованняпідростаючого покоління. Екологічне виховання здійснюється на всіхетапах життєдіяльності дитини, на кожному етапі ставиться певна мета,завдання, добирається відповідна методика з огляду на віковіособливості. Сучасний ДНЗ є першою сходинкою збагачення дітей знаннями про природне ісоціальне оточення, знайомство з загальною, цілісною картиною світу таформування науково - обґрунтованого, морального й естетичного ставленнядо нього. Зростає роль дошкільного навчального закладу у формуваннівідповідальності особистості за історичну долю країни та всебічнийпрогрес українського суспільства. Цілеспрямований процес формування відповідального ставлення дошкільниківдо природи в усіх видах навчальної суспільно корисної діяльності таспілкування з природою складають сутність екологічної освіти івиховання, які конкретизують і поглиблюють основну ціль - формуванняекологічного культури, екологічної відповідальності. Принципове значення в педагогіці і психології має положення про те, щоставлення до природи набуває риси відповідального тільки при умовівсебічного екологічного виховання особистості з дошкільного віку доглибокої старості. В системі екологічного навчання і виховання дошкільників педагогивраховують той факт, що ставлення до природи включають такі аспекти.Перший виражає ставлення до природи як предмета матеріального виробництва, об'єкта праці та життєдіяльності людини.Другий - як ставлення до особистих природних даних, до свого організму,який включений в систему екологічної взаємодії. Третій показує ставленнялюдей до діяльності, пов'язаної з вивченням і охороною навколишньогоприродного середовища. Соціальна відповідальність є універсальною формою зв’язку івзаємозалежності особистості та суспільства. Категорія соціальнавідповідальність розглядається у взаємозв’язку з категоріями свобода інеобхідність. Суб'єктивною передумовою соціальної відповідальності єсвобода волі, розуміння як здатності суб’єкта приймати рішення зізнанням справи; умовою і компонентом свободи волі є пізнаннязовнішньої необхідності. Не пізнаючи об'єктивних законів природи тасуспільства, люди не вільні у своєму виборі (свобода волі), своїйдіяльності (свобода дії). Соціальна відповідальність означаєміру вільного прояву суб’єктом своїх обов'язків і права вибору в конкретних умовах оптимального варіанту ставлення до дійсності,виходячи з прогресивних інтересів суспільства. Отже, визначимо ставлення до природи як свідомого вибору зв'язківдошкільнят з різними природними об'єктами і явищами. Природнимиоб’єктами в цьому випадку є сама природа, екосистеми і геосистеми,власне людина як природна істота. Крім того, в систему екологічнихчинників включається відношення до діяльності, пов'язаної звикористанням та охороною природи. Названі відношення проявляються увигляді необхідності, а також емоцій, симпатії, прив’язаності, любові,байдужості, ворожнечі, антипатії тощо. Відповідальне ставлення до природи - це здатність і можливість дитини свідомо, а отже цілеспрямовано, добровільно, виконувати вимоги і вирішувати завдання морального вибору, досягаючи певного результату.Метою поведінки дошкільника повинні бути такі вчинки, які спрямовані напідтримку відтворюючих сил природи, нанесення найменшого збитку їїестетичних і матеріальних цінностей, на збереження природи для майбутніхпоколінь. Добровільне, вільне дотримання моральних вимог, пов'язаних звідношенням до природи, передбачає переконаність в необхідності такоїповедінки, а не страх за можливе осудження з боку оточуючих. Самепереконаність дозволяє людині протидіяти будь - якому впливу, а такождолати свої сумніви, які не відповідають екологічній необхідності. Відповідальність, як внутрішня якість особистості, є поєднанняраціонального й емоціонального, гармонійний зв'язок розуму і почуття.Екологічна відповідальність пов'язана з такими якостями дитини, якцілеспрямованість, зібраність, вміння мобілізувати свої можливості,самоконтроль, передбачення наслідків своїх дій в природному середовищі,критичне ставлення до себе та інших. Вихователю необхідно знати, щоекологічна відповідальність та інші явища соціальної відповідальності,виражається в таких емоційних станах: турбота, занепокоєння,старанність, тривога, напруженість, хвилювання, зосередженість, сумнівта ін. Відповідальне ставлення дитини дошкільного віку до природи мирозглядаємо як аспект утвердження відповідальності в якості стійкої рисихарактеру особистості. Екологічна відповідальність як внутрішня якість,як елемент свідомості є формою прийняття системи відповідальноїзалежності людини та природи. Вона характерна у вищій мірі позитивнимвідношенням до суспільних потреб і заснована на глибокому розуміннісвоїх вчинків, в усвідомленні цінності та соціальної ролі в екологічнійситуації. Система потреб складає ядро особистості. Покликання до спілкування зприродою властиве людині органічно, адже усім своїм минулим, сучасним імайбутнім вона пов'язана з природою. Покликання до природи включає всіпрояви активності: чисто біологічну активність темпераменту, і соціальнуактивність переконань. Необхідність спілкування з природою включена вструктуру біологічних і пов'язаних з ними матеріальних потреб, таідеальних (духовних, культурних) потреб пізнання природи, сенсу життя,існування. Зростає значення розвитку потреб нового типу - в цілісномувідтворенні освоєного світу, у відповідальності за духовний розвитоклюдини в поєднанні з розвитком навколишнього середовища. Актуальністьформування саме цієї потреби пояснюється загостренням суперечностей міжвідношенням до навколишнього середовища екологічної основи життя іставленням людини до самої себе. Для педагога важливо, щоб потреба спілкування з природою впливала насоціальні потреби дошкільника, наприклад, постати певне місце вколективі, користуватися прив'язаністю друзів, увагою вихователя.Потреба в спілкуванні з природою, в її збереженні включається в системумотивів індивідуальної поведінки. Відповідальність на рівні мотивіввиступає як соціально збуджуючий стимул. Виділяють такі мотиви: Громадсько - патріотичні - що ґрунтуються на бажанні примножитибагатства природи і пов'язані з почуттям обов'язку перед суспільством зохорони природи своєї Батьківщини. Гуманістичні - виражаються в прагненні проявити добро, співчуття у відношенні до живого, бажання захищати. Естетичні - виявляються у потребі зберегти красу навколишньогосередовища. Науково - пізнавальні - виражаються у розумінні складних зв'язків суспільства, людини і природи, прагненням пізнати її закони. Гігієнічні - виходячи з розуміння значення природи для здоров'я людини ібажання зберегти її оптимальні біофізичні та хімічні параметри. Економічні - засновані на визнані природи як джерела ресурсів длярозвитку продуктивних сил суспільства, науково-технічного прогрессу. Звідси, розуміємо, що свідомість - це єдність знання і переживання.Засвоєння екологічних знань, звичайно, повинно супроводжуватисяемоційними переживаннями дошкільника і сприяти становленню йогоекологічних переконань як стержневого компонента екологічноївідповідальності. Екологічні переконання - це суб'єктивне відношення людей до природи, якерозкриває знання про її значення для людини, про організованість таеволюцію природи, чуттєво пережиті і включені в ті аспекти свідомості,що пов'язані з розумінням ідей бережливого гуманного ставлення доприроди. Як будь - які моральні переконання, екологічне переконаннясучасної дитини дошкільного віку повинно будуватися на основі принципівзагальнолюдської свідомості.Моральне формування особистості, а також її формування відповідальногоставлення до природи, базується не тільки на вимогах, а і на знаннівзірців моральної поведінки, на порівнянні своїх дій і вчинків з такимизразками та їх оцінкою. Цей внутрішній процес приводить до створенняоцінних відносин, зумовлюючих моральні, естетичні, юридичні та іншікритерії вчинків і переживань людини. Отож формування у дошкільниківвідповідального ставлення до природи досягається за умови їх участі врізноманітних навчальних та життєвих ситуаціях, де необхідно прийматиекологічно правильне рішення. Психологічна природа екологічних поглядів і переконань, які впливають наформування відповідальності, включає три основні компоненти: - інтелектуальний (екологічні знання та інтелектуальні вміння світоглядного характеру, володіння прийомами причинно –наслідкового мислення); - персональний (мотивація, відношення і оцінка, віра в необхідністьохорони природи і т.п.); - внутрішню готовність (бажання, намір, потреба реалізації своєї позиціїу вчинках діяльності по охороні природи. Світогляд, ідеали, переконання дошкільників, які є одночасно мотивамийого діяльності, в навчально - виховному процесі наповнюютьсяекологічним змістом. Розглядаючи зміст поняття відповідальність передприродою (екологічна відповідальність), ми приходимо до висновку, щовоно вбирає в себе всі суттєві ознаки поняття відповідальності, яксоціальної та психологічної категорії і є актом свідомості, так яксвідомість - це спосіб відношення до об'єктів своєї діяльності зврахуванням їх властивостей та можливостей. Відповідно педагогічний навчально – виховний процес повинен бутиспрямований на формування таких психологічних властивостей особистості,як потреба в спілкуванні з природою, інтерес до пізнання її законів,мотиви поведінки і діяльності по охороні природи, переконання - всоціальній обумовленості відношення людини до природи, в необхідностіуправління природними явищами. Слід комплексно реалізовувати завдання екологічного виховання, а саме: • виховування гуманного ставлення до природи; • формування системи екологічних знань та уявлень про природу; • розвиток уміння бачити і відчувати красу, привабливість кожногоелемента довкілля; милуватися і захоплюватися ними; • включення у посильну еколого-зорієнтовану діяльність. Вирішення цих завдань забезпечить активне спілкування дошкільнят зприродним довкіллям і сприятиме їх соціалізації. Отже, екологічне виховання – це систематична педагогічна діяльність,спрямована на розвиток в дітей екологічної культури. Розділ ІІ. Формування екологічних знань у дітей дошкільного віку. 2.1. Програмне забезпечення навчально – виховного процесу з питаньекологічного виховання в дошкільних навчальних закладах України. У зв’язку із актуальністю екологічного виховання у системі дошкільноїосвіти виникла потреба у створенні спеціальних програм, спрямованих наефективне засвоєння дітьми дошкільного віку основ екологічних знань.Таких програм останнім часом створено багато, і кожна пропонує вирішенняпевних завдань екологічного виховання дошкільників. Окрім державнихзагально – дидактичних програм, в яких представлені всі розділи освітньо– виховного процесу дошкільного навчального закладу („Малятко”,„Дитина”), існує низка тематичних, присвячених одному напрямку роботи здітьми, альтернативних авторських експериментальних програм зекологічного виховання. Основою для створення навчально – виховних програм для дітей дошкільноговіку в Україні є Базовий компонент дошкільної освіти. Цей документокреслює оптимально необхідні, однак достатні для дітей дошкільного вікузнання та вміння з різних сфер суспільного життя. У програмісконцентровані державні вимоги до освіченості та вихованостідошкільників. Сфера „природа” за Базовим компонентом передбачаєформування у дітей елементів цілісного природо відповідного світогляду,ціннісної змістовної спрямованості на екологічно доцільну поведінку тасприйняття дитиною себе як частки природи, формування почуттявідповідальності за те, що відбувається внаслідок її взаємодії зоточуючим світом. Вона (сфера) має дві змістовні лінії. Перша – природапланети Земля, що окреслює обсяг знань, умінь та ставлення дитини дооб’єктів і явищ природного довкілля. Інша лінія – природа Космосу. Вонаокреслює знання дітей щодо розуміння окремих космічних об’єктів (зірки,серед яких Сонце, планети: Земля, Марс, Венера, супутник планети Земля –Місяць тощо), спрямованість на формування поняття єдності тавзаємозалежності всіх елементів Космосу, одним із яких є людина. Сучасніпрограми навчання і виховання дітей в дошкільному закладі освітиспрямовані на реалізацію окреслених у Базовому компоненті завдань Так, програма „Дитина” дозволяє вихователям своєчасно ввести дитину усвіт рідної природи, виховувати любов до неї, розвивати пізнавальнийінтерес до об’єктів та явищ природи, закласти фундамент екологічногосвітосприйняття. Авторські програми, що спрямовані на розвиток екологічного світоглядута екологічної культури дошкільнят можна умовно поділити на три основнігрупи: Програми екологічної (біоекологічної) спрямованості. Програми естетико – екологічної спрямованості. Програми соціально – екологічної спрямованості. Програми першої групи акцентують увагу на питаннях класичної екології(ознайомлюють дітей з окремими залежностями між живими об’єктами іоточуючим середовищем, екосистемами). До них можна віднести програми Г.Бєлєнької, О. Богініч „Природа і рух”, С. Ніколаєвої „Юний еколог”, Н.Кондратьєвої „Ми”, Ж. Васякіної – Новикової „Павутинка”, А. Корольової„Екологічна Стежка” та ін. Програми другої групи звертають увагу на естетичному та моральномувихованні дітей, а питання власне екології виступають базисною основоюформування кращих естетичних та моральних почуттів. Об’єкти природирозглядаються з позицій „стихій”: землі, повітря, вогню, води. До цієїгрупи програм можна віднести наступні програми: В. Ашикова, С. Ашикової„Веселка”, І. Булавіної, М. Найденської „Планета – наш дім”, Т. Попової„Світ навколо нас”, Т. Копцевої „Природа і художник” та ін. Третя група програм відрізняється у змісті контексту питань соціальноїспрямованості (соціальної екології, економіки, людинознавства). У якостізразків програм цієї групи можна навести програми М. Вересова „Ми –земляни”, Т. Потапової „Дитячий садок ХХІ”, Л. Кларіної „Економіка таекологія”. Авторська програма науковців НПУ ім.. М. П. Драгоманова „Природа і рух” розроблена на основі філософії американської програми „siep by siep”. В ній враховано можливості розвитку дитини в процесі навчання черезподолання „сходинок” різного рівня складності та національні особливостіставлення українців до природи. Один із розділів цієї програми „Дитина усвіті природи” поділяється на чотири основні блоки: „Дитина в світінеживої природи”, „У природи немає поганої погоди”, „Дитина у світірослин”, „Дитина знайомиться зі світом тварин”. Всі розділи авторипропонують вивчати не послідовно, а паралельно. Кожний розділ, у своючергу, має підрозділи, що дозволяють дітям засвоїти знання у певнійсистемі і відповідно до індивідуальних темпів просування стежиною знань.Програма є досить нетрадиційною за змістом і формою побудови,розрахована як на педагогів, так і на батьків, що зацікавлені у розвиткусвоєї дитини. Програма містить цікаві історичні відомості, щовідображають ставлення наших пращурів до оточуючого довкілля, авторськіказки про природу тощо. Наступна програма, яка може бути використана в роботі з дошкільниками –програма „Розвиток”, вона розроблена науковим колективом підкерівництвом Л. Венгера. У ній представлено розділ „Ознайомлення зприродою дошкільників”. Автори програми вважають, що знайомство зприродою дітей молодшого дошкільного віку є необхідною й надзвичайноважливою складовою розвитку їхніх уявлень про оточуючий світ та самихсебе. У старшому дошкільному віці важлива увага звертається на розвитокекологічної свідомості та інтелектуальних і творчих здібностей дітей,які знайомляться з об’єктами та явищами живої і неживої природи.Відбувається це як на заняттях, так і поза ними: на прогулянках, під часігор, спостережень та праці в куточку природи, на городі чи квітникутощо. Під час занять відбувається уточнення, розширення, систематизаціята узагальнення емпіричних уявлень дітей за допомогою засвоєння нимиспеціальних умовних означень тих чи інших явищ природи. Ядром змісту програми Н. Кондратьєвої „Ми” є знання про людину і їїзв’язки з природою, іншими людьми, уявлення про людину й природу якнайвищі цінності, знання про гуманне ставлення до всього живого і вмінняйого здійснювати. Головна увага при цьому приділяється розгляду зв’язківживих організмів з оточуючим середовищем на різних рівнях. Мета програми С. Ашикової та В. Ашикова „Веселка” – сприяти становленню більш досконалої у моральному, світоглядному, творчому плані особистості. Автори виділяють такі блоки: „Планета Земля”, „Небо”, „Мистецтво”, Світочі”. Програма Т. Копцевої „Природа і художник” відрізняється від попередніх за структурою. Програма характеризується блочно – тематичним планування:„Світ природи”, „Світ тварин”, „Світ людини”. Автор розглядає світприроди як предмет детального вивчення і як засіб емоційно – образноговпливу на творчу діяльність дітей. Л. Кларіна зазначає, що її програма „Економіка і екологія” [8 маг]спрямована на вдосконалення економічної, екологічної й соціальноїсвідомості дітей. Ця програма розрахована на дітей віком 6 – 10 років,проте її елементи використовують і працівники дошкільних закладів освітидля роботи з меншими дітьми. Проблеми економіки й екології розв’язуютьсяЛ.Кларіною через питання використання природних ресурсів та аналізпотреб людини. Т. Потапова у програмі „Дитячий садок хні ст.” поряд з питаннями освіти,зокрема, в галузі екології оточуючого середовища, приділяє значну увагуформуванню у дитини основ громадянської позиції, серед яких єознайомлення з правами людини, питання раціональногоприродокористування. Автор підкреслює, що при ознайомленні дитини зоточуючим світом слід акцентувати увагу не стільки на її знаннях прооб’єкти та явища оточуючої дійсності, скільки на формуванні в дошкільників навичок дбайливої й природоцільної взаємодії з ними та вихованні бажання спілкуватися зі світом на засадах гуманності,взаємоповаги та розуміння. Авторська програма з екологічного виховання „Наш дім – природа” (автор Н. Рижова) розрахована на дітей віком від 5 до 7 років. Основнізмістовні лінії екологічної освіти, що складають ядро знань дітей прооточуючу природу, представлені у програмі так: різноманітністьоточуючого світу природи, залежності в природі, циклічність природнихявищ та процесів. При доборі змісту програми були враховані принципинауковості, доступності, системності, гуманності, дієвості тощо. Основнамета цієї програми – виховання з перших років життя дитини гуманної,соціально – активної, творчої особистості, здатної розуміти та любитиоточуючий світ, природу, уважно та бережливо ставитись до них. Авторська тематична програма „Юний еколог” розробленаС.Ніколаєвою на основі теоретичних та практичних наукових досліджень вгалузі екологічного виховання дітей. У ній виділені два аспекти змістуекологічного виховання: передача від дорослого до дитини основекологічних знань, їх трансформація у ставлення до оточуючої природи. Воснову програми покладено адаптовані для дітей дошкільного віку провідніідеї екології, що розкриваються за такими змістовними лініями: організмі середовище, сукупність живих організмів і середовище, людина ісередовище. Ще одна авторська програма, яка заслуговує на увагу – еколого–психо-педагогічний тренінг „Світ навколо нас – і я його частинка”, авторД.Романовська (див. додаток). Діти під час тренінгових занятьвправляються у встановленні різноманітних взаємозв'язків та залежностей,що існують в екологічних та валеологічних системах. Мета — формування удітей еколого- психологічного відчуття, запобігання екологічнимпомилкам, долучення дітей до світу природи, формування в них моральноївідповідальності за кожну живу істоту. Екопсихотренінг доречний як в індивідуальній роботі з дітьми, так і вколективних різновидах. Під час групових занять влаштовують різноманітніконкурси, змагання між командами. Організовують конкурс на знання правилповедінки у природі, правил догляду за власним тілом. Засвоєння дошкільнятами кожного правила має грунтуватися на осмисленнійого еколого - психологічної суті та наслідків, до яких може призвестипорушення норми. Діти розв'язують якусь моральну (екологічну,психологічну) проблему, самостійно обирають спосіб поведінки. Ми вважаємо, що основою еколого - психологічного виховання дошкільнятмають стати формування емоційної сфери, розвиток естетичного почуття,любові до довкілля, піклування про власне здоров'я. Дитина має бачитисебе позитивним героєм і другом природи. А формування естетичнихпочуттів до неї є основним показником еколого-психологічної свідомості,культури. Мета еколого – психологічного тренінгу: — формувати у дітей: поняття «природа», її значення для життя рослин,тварин, людей; адекватні екологічні уявлення; суб'єктивне ставлення доприродних об'єктів; — допомагати в дослідженні і вирішенні психологічних проблемособистості, покращенні психічного здоров'я; сприяти особистомузростання та саморозкриттю себе; — розвивати: екологічну свідомість (усвідомлення себе як частинкидовкілля); самосвідомість з метою зміни та корекції поведінки;перцептивні можливості суб'єкта при його контактуванні з природнимиоб'єктами; — розширення індивідуального екологічно простору, системи умінь інавичок (технології) взаємодії зі світом природи [32, 16]. Методичні засоби: • групова дискусія —розвиває вміння слухати і взаємодіяти між собою; • метод аналізу ситуацій — стимулює звертання до досвіду інших тасвого; • ігрові методи (ситуаційно-рольові, дидактичні, творчі, імітаційні,ділові); • психодрама — метод групової роботи, де діти виконують ролі, моделюютьжиттєві ситуації; • проективне малювання — для розуміння власних думок і почуттів; • психодіагностика—метод, при якому учасники — діти, виявляють себе іспілкуються без допомоги слів; • музикотерапія — встановлює взаєморозуміння, довіру, інтенсифікуєгрупову динаміку (музика використовується як фонограма, живий звук); • діагностичні процедури як засіб для саморозуміння і саморозкриття; • спеціальні методики на екологічну тематику («Моє життєве середовище»—незакінчені речення, анкети «Екологічні проблеми»); • домашнє завдання — осмислення інформації; • читання літератури на розвиток екологічної свідомості; • відеофільми, відеозйомки і фотозйомки (фототерапія). Підсумовуючи все вищесказане, слід зазначити, що ознайомлення дітей дошкільного віку зі світом природи є найважливішим засобом формування гармонійної, всебічно розвиненої особистості, що володіє знаннями й навичками екологічно доцільної поведінки в природі. Всі означені програми можуть бути з успіхом використані педагогами дошкільних навчальних закладів освіти і допоможуть їм в організації цікавої та максимально ефективної роботи з дітьми. 2.2. Система роботи з екологічного виховання. У методичній літературі спостереження визначаються як дидактична основарізних видів діяльності й форм їх організації, яка обумовлюєбезпосереднє сприйняття дитиною природного довкілля у всійрізноманітності його існування. Водночас досить поширеним є й другийпідхід, за яким спостереження практикують як специфічний видпізнавальної діяльності дітей з відносно точною структурою. Воназабезпечує спеціально організоване спостереження об'єктів чи явищприроди одночасно з формуванням у дітей умінь їх узагальнювати. Ми розглянемо спільний для обох підходів аспект, який, цілком природно,вважаємо стрижнем усього процесу екологічного виховання — безпосереднєсприйняття природного довкілля. Саме воно, з нашого погляду, забезпечуєактивізацію таких розумових операцій, як аналіз, порівняння,зіставлення, синтез тощо, завдяки яким дитина спонтанно оперує тимивзаємозв'язками й взаємозалежностями, які творять цілісність й логічнузавершеність у системі «природа—людина—суспільство—природа». За такогопідходу для занять різних видів спільними є такі особливості: • вони можуть використовуватися в певній послідовності, ґрунтуючись напринципі концентричності: спершу виділяються найяскравіші ознакипредмета чи явища, а надалі, завдяки розумовим операціям, зусилля дітейзосереджуються на опануванні їх значення для людей, природи в цілому; • підґрунтям для даних занять є концепція «Природа дітям», а не«Природа і діти». Запропонована концепція в пізнавальному процесі, якийсистематично керований вихователем, поступово орієнтує дітей насприйняття себе як частки природи. Головне полягає в тому, щобзабезпечити впевненість дитини в залежності її самопочуття від стануприродного довкілля, як і стану природного довкілля від поведінки йдіяльності дитини; • у них вимальовується широкий простір для творчої реалізації змістуспостережень, обумовлений залученням дітей до різних видів екологічноїдіяльності з різною участю вихователя. Метою кожного виду діяльності єформування першооснов екологічної свідомості, екологічної поведінки,екологічної культури особистості. У щоденній практиці роботи з дітьми найчастіше використовуються тіспостереження, в яких вихователь орієнтує їхню увагу на вичленовуваннянайсуттєвіших ознак, особливостей, властивостей об'єктів природи.Проведення занять з такими спостереженнями вирізняються досить широкоюрізноманітністю. Водночас аналіз впливу тих чи інших характерних якостейприродних об'єктів на дітей, людей, природу загалом залишаються позаувагою педагога, а отже й змінюється екологічна спрямованістьпізнавального процесу. Залежно від предмета, об'єкта чи явища спостереження вихователеві вартовиділити: а) ознаки чи властивості, що найяскравіше створюють образ предмета; б) структурні компоненти, функціонування яких обумовлюється впливомзовнішніх і внутрішніх факторів; в) єдність предмета... з природнім довкіллям, з конкретною дитиною,групою дітей. Головні структурні компоненти таких занять в основному ідентичнікомпонентам класичного заняття в дошкільному закладі: демонструванняпредмета, явища чи об'єкта природи; самостійне сприйняття дітьми,коментарі та їхні висловлювання за змістом сприйнятого; подальшесприйняття згідно із запропонованою схемою чи планом запитань; простийсинтез сприйнятого, узагальнення, моделювання в уяві ситуації, за якоїспостережувальний предмет може бути віднесений до певного поняття,категорії, класифікації тощо. Основна якісна відмінність полягає в тому,щоб ознаки і властивості з'ясовувати через їхню значущість для природи вцілому і дитини (дітей) зокрема. Логіка такого аналізу визначається наступним чином: • Чому всі плоди на фруктових деревах круглої (овальної) форми? • Чому вони не ростуть у формі куба, циліндра, піраміди? • Чому всі плоди на фруктових деревах зеленого кольору, а колидостигають, то часто його змінюють на червоний, жовтий, оранжевий тощо. • Як відрізнити нестиглий зелений плід від зеленого стиглого? (Понюхати,помацати, оглянути, покуштувати.) • Чому на сонці плоди швидше змінюють свій смак, колір, форму запах,аніж у затінку? • Чому слід вживати в їжу стиглі плоди? Чим вони корисні? Чим шкідливізелені плоди для дітей (для людей, тварин)? • Чому для природи цінні стиглі плоди? Така логіка аналізу сприяє розширенню чуттєвого досвіду дітей, поєднаннюсприймання з діяльністю (розумовою, практичною). Вона полегшуєспілкування дітей з однолітками й педагогом, стимулює репродуктивні йтворчі функції мислення, пам'яті, стимулює асоціативні процеси між щойносприйнятим та набутим раніше, власним досвідом поведінки в природі.Структура такого спостереження ґрунтується на послідовності дій кожногоаналізатора, що в подальшій роботі вихователя важливо для формуваннясенсорної культури особистості. У справі екологічного виховання сенсорнакультура важить надзвичайно, водночас, застосовуючи сенсорні операції,не варто забувати про їх екологічний сенс. Так, скажімо, акцентуючи увагу дітей на формі плодів фруктових дерев,мета вихователя полягає в тому, щоб активізувати їхню здатністьмаксимально використовувати власні здібності сприймати й оцінювати дариприроди за формою, кольором, властивостями поверхні тощо. При цьомувихователь прагне встановити основний зв'язок: 1) між пізнавальними можливостями кожного аналізатора (групианалізаторів) та властивостями об'єкта пізнання; 2) між властивостями об'єкта пізнання й умовами його існування; 3) між умовами його існування й агротехнічними потребами. Дитяче експериментування. Планування занять за кожним етапом основного зв'язку доцільноздійснювати певними циклами. їхня структура ґрунтується на тійноменклатурі, яка представлена в нині чинних програмах дошкільноговиховання і допомагає вихователю досить повно подати перелік номінаційпонять «фрукти», «овочі», «продукти харчування» та інші. В молодшому ісередньому дошкільному віці акцент варто робити на прищеплення дітямнавичок самостійного сприйняття, а в старшому — на самостійнідослідження, експериментування з використанням попередньо набутогочуттєвого досвіду. Найбільшої повноти набирає робота зі старшими дошкільниками. Можназастосовувати наступні прийоми активізації дитячого експериментування: • демонстрування дітям на їхнє інтуїтивне сприйняття об'єкта природи; • поступове чи повне відтворення прийомів: обстеження властивостей(ознак) об'єкта; • застосування прийомів для узагальнення характерних властивостейоб'єкта; • застосування дослідницьких прийомів: самостійне коментування,висловлювання припущень, висновки (попередні чи підсумкові); • додаткове сприйняття іншими аналізаторами об'єкта, що підлягаєекспериментуванню й постав перед дитиною в інших якостях. Запропонований варіант застосування прийомів активізації дітей має певніпереваги. А семе: він концентрує увагу дітей на способах дослідження йекспериментального пізнання дійсності. Тим самим ймовірність привласнення «чужого» досвіду з вуст дорослих зводиться до мінімуму.Дитина вчиться самостійно набувати знання, мислити, узагальнювати,робити висновки. Отже, правильно поводитися в світі природи: • визначати природний, об'єктивно існуючий зв'язок між неживим і живим,який можна виявити через систему певних дослідницьких дій, шляхомзастосування конкретних прийомів, як самостійно, так і з ініціатививихователя; • сприяти прилученню дітей до пошуково-дослідної діяльності з широкимколом об'єктів і явищ природи, стимулювати прийоми самонавчання через«відкриття» в світі природи, поглиблювати процеси сприйняття, розумовіоперації, аналітико-синтетичну діяльність в цілому. За умови, коли вихователь визначається на користь спостереження івключає його в структуру заняття, важливо спиратися на особливостігрупи, інтереси й побажання дітей. Потім визначають, який з варіантівспостереження варто обрати. Кожен з них по-своєму важливий у процесіекологічного виховання: • спостереження за схемою, запропонованою вихователем; • спостереження за запитаннями вихователя; • спостереження за вказівками вихователя, які коригують дії тасприйняття дітей. Оскільки спостереження за схемою вихователя досить широко висвітлені впедагогічній літературі, а в їх основу покладені усталені в методичномуознайомленні дітей з природою рекомендації Н.Виноградової, А.Васильєвої,Н.Яришевої та ін., ми детальніше зупинимося на аналізі спостережень зазапитаннями й вказівками, тому що вони відкривають більший простір дляекологізації змісту пізнавальної діяльності в процесі сприйняття дітьмиприродного довкілля. Відомо, що до спостереження за запитаннями кожен вихователь передбачаєспірні тематичні блоки інформації для дітей і умовно позначає їхосновними, досить загальними запитаннями. Кількість і послідовністьдетальних запитань обумовлюються етапами аналізу об'єкта чи явищаприроди, активністю й підготовленістю дітей до такої діяльності. Спостереження за запитаннями мають очевидні переваги, які полягають утому, що вони спонтанно залучають дітей до складання запитань,активізуючи таким чином наявні у них знання й досвід. Діти привчаютьсявиділяти головне, що спонукає їх до чуттєвого й мислиннєвого(теоретичного) пізнання, що, в свою чергу, організовує, вибудовуєсприйняття, його логіку й послідовність. Таким чином, з дошкільного вікудитина привчається сприймати й аналізувати предметний світ природисистемно й поетапно. Очевидно, що спостереження за запитаннямипередбачають певний рівень розвитку загальних здібностей дітей сприйматий передавати сприйняте. З цих міркувань дані спостереження не вартопланувати на 4—5 рік життя чи на початок навчального року в старшомудошкільному віці. Структурне спостереження за запитаннями має наступну послідовність: • пропозиція розглянути предмет (об'єкт, явище), повідомити про ньогонайцікавіший фрагмент інформації, зацікавити дітей; • визначити основні дії, план сприймання предмета; • детальний аналіз спостережуваного за запитаннями дітей, які виховательвпорядковує відповідно до спроектованої заздалегідь концепції, тобтопередбачених тематичних блоків запитань; • синтез, узагальнення усієї інформації про спостережуване в єдине ціле,спрямованість якого має екологічно доцільний сенс для дитини й дляприроди. Спостереження за вказівками вихователя. Перейдемо до найскладнішого спостереження — спостереження за вказівкамивихователя. Основне завдання педагога полягає в тому, щоб втручання вперебіг спостереження звести до мінімуму, активізуючи таким чиномпізнавальну діяльність дітей. За такого керівництва спостереженнями докінця старшого дошкільного віку діти осмислюють схеми аналізу предметівреального світу природи, тобто вони готові висловлювати власні судження,мотивуючи своє ставлення. Дані спостереження завжди несуть елементиновизни, адже вказівка вихователя в узагальненій формі збуджує уявукожної дитини, активізує знання й досвід, сприяє виявленнюіндивідуально-типологічних особливостей кожного вихованця. Інформація,яку повідомить та чи інша дитина, визначає зміст, а часто й логікукожної наступної вказівки вихователя. Отож, щоразу спостереження набуваєособливої оригінальності, неповторності. Інформативно вони доситьмозаїчні, але саме цим вони й стимулюють цікавість і допитливість дітей,дотепність і кмітливість їхніх висновків, думок, суджень. Спостереження за вказівкою може мати наступну послідовність: • положення доцільності спостереження, орієнтування на кінцевийрезультат; • пригадування вимог до опису спостережуваного об'єкта; • доповнення опису дітей опосередкованими прийомами; • уявне моделювання ситуацій із застосуванням спостережуваного об'єкта врізних сферах життєдіяльності людини; • визначення можливого впливу об'єкта на природне довкілля; • пізнання прихованих ознак спостережуваного об'єкта в новихзмодельованих або уявних умовах. Запровадження даної послідовності спостереження лише частково вивільняєсамостійність дітей, адже логіка спостереження, його етапність йсмислове наповнення є не чим іншим, як тривалим шляхом вправляння дітейу правильності сприймання в усіх попередніх вікових групах. І хоча дітидобровільно зголошуються на кожну вказівку вихователя, вони засвідчуютьводночас чітке дотримання попередньо засвоєних правил поведінки, вимог,способів спілкування тощо. Особливе місце в спостереженнях за запитаннями й за вказівкою вихователяпосідає прийом порівняння. Саме він сприяє тому, аби серед усієїрізноманітності предметного світу природи якомога повніше виділитисвоєрідність кожного організму як на рівні його самоорганізації, так іна рівні тих зв'язків і залежностей, в які він вступає. Проаналізуємо різні прийоми порівняння детальніше. Поелементарне порівняння. Даний прийом передбачає поглибленийпоелементний аналіз спостережуваного об'єкта, встановлення спільно зусіма дітьми схожих й відмінних ознак на основі підсумкового синтезу.Даний прийом доцільно застосувати з дітьми середньої групи, коли обсягїхнього чуттєвого досвіду ще досить обмежений. Предмети й об'єктиприроди доцільно обирати не дуже складні, тобто ті, поліфункціональністьяких доступна для опанування в середній групі. Так, скажімо, в темі«Фрукти» обирати ті номінації, які позначають плоди, придатні дляспоживання в двох-трьох станах (сирий, сушений, консервований). Не меншважливим фактором є і тривалість аналізу — він має бути чіткий,конкретний, не переобтяжений зайвими епітетами. Порівняння такогохарактеру варто застосовувати в підсумковому узагальненні всіх номінаційпоняття «фрукти». У справі екологічного виховання важливим є прийом інтуїтивного,порівняння. Він передбачає порівняння змісту щойно виявленої ознакиспостережувального об'єкта з попередньо опанованою, тобто дещовіддаленою за часом сприйняття. За умови застосування такого прийомустимулюються на лише репродуктивні функції мислиннєвої діяльності дітей,а й розвивається творчість усіх мислиннєвих операцій на підставісистемного опанування інтуїтивного матеріалу. Дидактична цінність даногопорівняння полягає також у тому, що процеси аналізу і порівняннязбігаються у часі, за рахунок чого суттєво збагачується чуттєвий досвіддітей. Сформульовані на його підставі висновки мають прикладнийхарактер, що особливо важливий для формування екологічної поведінкиособистості. Прийом паралельного порівняння, умовно виділений нами як третій,частково схожий на попередній у тій його частині, де збігаються в часіоперації аналізу, порівняння та синтезу. Однак його якісна відмінністьполягає в тому, що для порівняння одночасно подаються два об'єкти, коженз яких спочатку аналізується, а потім порівнюється, й мислиннєвий процеспереходить на етап синтезу. Операції аналізу й синтезу цілкомпідпорядковуються вимогам порівняння. У даному прийомі особливо важатькритерії порівняння, спонукання дітей до диференціації схожих йвідмінних якостей спостережуваних об'єктів. З наведених прийомів порівняння найскладнішим є інтуїтивне порівняння.Тому не випадково, що в практиці роботи дошкільних закладів вінвикористовується значно рідше. З погляду на те, що саме цей прийомспонукає дітей до зосередженості, вміння застосовувати у пізнавальнійдіяльності попередньо набуті знання, уніфікувати й перебудовувати їхвідповідно до змінених умов чи завдань, з якими вони співвідносяться,вважаємо за необхідне максимально їх актуалізувати в процесі роботи зекологічного виховання дітей. Пошуки і відкриття. Посилання до життєвого досвіду й попередньо набутих знань у справі зекологічного виховання розглядаємо як особливо важливий аспект роботивихователя тому, що діти постійно перебувають у стані «пошуків» і«відкриттів». Про це важливо пригадати на заняттях спорідненої тематики,аби відновити ті емоційні стани, в яких перебувала істина в умовахсамостійної діяльності. Так, скажімо, в розмові про продукти харчування(молоко, яйця, цукор, сіль, борошно, чай тощо) приклади життєвого досвіду дітей є незаперечною цінністю: діти беруть участь у придбанні,приготуванні й споживанні різних страв з одного продукту харчуваннятощо. Життєвий досвід за таких умов сприяє систематизації щойно набутихзнань, створює умови для поступового переходу до опанування більшскладною інформацією, уміннями й навичками її набуття. До обсягу складної інформації для роботи з дітьми дошкільного вікувідносимо різні аспекти екопроблематики. Оскільки діти перебувають упостійному контакті з тваринами то залежно від користі, яку вониприносять, або шкоди чи загрози (старші відповідно коригують поведінкудітей), вихователь з перших тем диференціює ставлення людини і, зокрема,дітей до тварин. У сучасній методичній літературі, як і в науковихдослідженнях за темою «Зміст і завдання ознайомлення дошкільників зтваринним світом», чітко вимальовується кілька тенденцій: • ознайомлення з будовою тіла, назвами його частин та їх функціями; • ознайомлення з біоценологічними залежностями, в які вступає та чи іншатварина за умов свого існування; • сезонні зміни в житті тварин, ознайомлення з поведінкою тварин; • ознайомлення з самоцінністю тваринного світу на Землі, охорона йпримноження рідкісних видів тварин. Водночас пропонуємо ще один підхід, на користь якого свідчатьбагаторічні дослідження екологізації змісту окремих розділів чинної вдошкільному закладі програми у тій її частині, де розкривається питанняпро екологію птахів. Екологічна спрямованість умови їх існування — живлення — плануєтьсяпедагогом одразу на початку роботи і супроводжує добір інформації накожному наступному етапі. Розкриваючи засоби живлення птахів, доцільнодати пояснення такого уявлення, як виводкові та нагніздні птахи. Потім,обравши для роботи, скажімо, гусеподібних представників родини качиних —гусей (сіру, білолобу, малу білолобу і піскульку), детально аналізуватиїх зовнішній вигляд, забарвлення і будову (ріст), пристосування окремихорганів до умов середовища (водоплавні), а далі переходити до поясненняміграцій птахів, що пов'язані з умовами їхнього існування: сезонніміграції у цієї групи птахів пов'язані з живленням. На завершальномуетапі такої роботи — формувати уявлення про поведінку і працю людини,яка причетна до охорони та захисту птахів, вивчення міграції птахів. І,нарешті, проблемні запитання такого типу: «Як птахи впізнають дорогуназад додому?», «Чому дикі гуси летять у вирій, а домашні залишаються злюдиною?» та ін. Вони допомагають на основі зворотного зв'язку зробитисинтез — виявити рівень оволодіння дітьми вміннями виділяти йаналізувати елементарні, але суттєві зв'язки і відношення в умовах їхприхованості від візуального сприймання. За правильного, методичновмілого керівництва подальшою роботою дітей, вони вже надалі самостійнообирають для себе об'єкти дослідження в повторних спостереженнях ідослідах. Повз їхню увагу не проходять акти вияву живого в зв'язку знеживою природою та з діяльністю їх однолітків і дорослих. У відборі екологічних знань до кожної підтеми теми «Тварини» ми йшли віддвох компонентів — «дикі тварини» і «домашні тварини» — за описаною вищесхемою і розглядали кожен з шести життєво важливих для них елементів:дихання, ріст, рух, живлення, розмноження, екологія тварин. Вознайомленні з екологією тварин необхідне попереднє ґрунтовнеознайомлення дітей з їх видовою різноманітністю і багатством, способамипоширення в різних середовищах та їх значенням для природи івикористанням в житті людини. Для оволодіння дітьми знаннями з екології тварин ми вважаємо занеобхідне розкриття найбільш доступних узагальнених ознак того місця,яке посідають тварини у відносинах «природа — людина — суспільство —природа». Ознайомлення дітей з результатами взаємовпливу цих ланокодного цілого дозволило нам максимально наблизити їх донауково-достовірного аналізу очевидних і прихованих залежностей, якііснують між ними в процесі життєдіяльності. Це позитивно впливало наформування негативного ставлення вихованців до актів жорстокості йбайдужості в поведінці з тваринами — руйнування гнізд, мурашників,знищення дощових червів після негоди, земноводних біля водойм ізаболоченої місцевості, молодняка в котів, собак, хом'яків та ін.Основою свідомого поводження людини з тваринами є пізнання законів їх існування, охорони, примноження й використання. Процес такої діяльності дитини водночас має включати зміни існуючих або створення належних умов існування для тварин і, як наслідок, якісну зміну особистості самої дитини. За умови вивчення елементарних уявлень екології тварин ми простежили факти їх застосування дітьми практично в пошуково-дослідній діяльності у спілкуванні з тваринами. У дослідах з дощовими черв’яками можна показати, як тварина співіснує з неживою природою, з рослинами, з тваринами, і яке місце вона при цьому посідає у житті людини. Інформацію про таке співіснування і його об’єктивний характер діти дізнаються за умови перенесення набутих у дослідах знань, вмінь і навичок у подальшу самостійну поведінку і діяльність. Проблемні запитання. Проблемні запитання — один з найпоширеніших і найдоступніших для дітейзасобів, які спонукають їх до пізнання. Вони стимулюють розвитокпродуктивного мислення шляхом розв'язання завдань, поставлених проблем іпідводять до отримання нових пізнавальних результатів. Проблемнізапитання доцільно використовувати у всіх вище переліченихорганізаційних формах педагогічного процесу. Відповіді дітей в такихвипадках будуть своєрідним важелем для зворотного зв'язку між новими іпопередньо засвоєними знаннями. Крім того, вихователь матиме змогу напідсумкових заняттях чітко визначити проблеми, труднощі, вдалоспланувати перспективу для подальшої роботи з дітьми. За таких умов можна використовувати запропоновані вже прийоми порівняльного аналізу, синтезу, узагальнення, конкретизації,індуктивно-дедуктивних доведень, і, нарешті, проблемні ситуації. Їхстворення стимулюватимуть допитливість дітей, спонукаючи їх допрактичного пошуку відповіді, осмислення причинних зв'язків тазалежностей. Водночас вихователь вчить дітей обґрунтовувати свої судження, висловленіприпущення, підводить їх до самостійних висновків. Тут доцільновикористовувати і такі прийоми, як подача варіативності ознак тих самихоб'єктів, явищ, порівняння і зіставлення нових характеристик з ужевідомими: поєднання художнього опису об'єктів та явищ природи, огляд їхреальних рис через безпосереднє сприйняття тощо. Метою використанняпроблемних ситуацій буде сприяти розвитку у дітей навичок узагальнення.Повторюваність певної сукупності властивостей у факторах неживоїприроди, в її явищах вказуватиме на наявність істотних зв'язків міжними. Узагальнення й синтез доцільно здійснювати в процесі порівняння,коли діти засвідчують загальне уміння орієнтуватися в екологічнихфакторах. Водночас, щоб порівнювати, дитина повинна мати конкретні уявлення проекологічні фактори, знати їх ознаки, властивості. Під час роботивихователю слід дотримуватися принципу систематичності, враховувативікові та індивідуальні особливості, рівень розвитку дітей. Вище описаніметоди і технологія їх впровадження у педагогічний процес стимулюють нелише процеси оволодіння дітьми фактологічними матеріалами, а й сприяютьрозвитку творчого мислення, вміння самостійно оперувати фактами приузагальненнях і в доказах. Уявлення про неживу природу дітям варто пропонувати для того, аби вонирозуміли, що вона однаково потрібна для рослин, тварин, людей. Тому слідкожному навчитися визначати і називати її основні ознаки і властивості,вміти встановлювати найпростіші зв'язки і взаємозалежності в її стані. Так, скажімо, діти, попередньо вже оволоділи деякими уявленнями провикористання води в побуті, засвоїти окремі її ознаки і властивості. Усвоїх розповідях вони можуть виходити з принципу наступності в розвиткууявлень про її різні агрегатні стани, причини її перетворення; про водуяк середовище для життя рослин і тварин; про її сприятливий інесприятливий вплив на живе тощо. Інформацію про воду, основу життя на Землі, варто детально пояснити,спираючись на її характерні ознаки, які доступні для сприйняття дітьми: • вода — текуча і завдяки цьому виконує функції переносу поживнихречовин у довкіллі; • вода — розчинник. У ній за певних умов розчиняються як корисні, так ішкідливі речовини, які розносяться по всіх частинах організму рослини,тварини, людини; • вода має велику теплоємність і використовується в побуті і в народномугосподарстві для зігрівання приміщень, є середовищем існування іншихорганізмів; • вода — продукт харчування, завдяки чому є основою внутрішньогосередовища всіх живих організмів; • надходження води в організм тварини і людини регулюється механізмамиспраги, а в організм рослини — водним режимом; • за умови суттєвого порушення постачання води виникає водний дефіцит,нестача вологи в клітинах організму. Водяний дефіцит може бутиспровокований нестачею вологи у повітрі та в ґрунті; • деякі організми в стані спокою, сплячки, заціпеніння добре переносятьзневоднення; наприклад насіння; • тварини і рослини виробили деякі адаптаційні механізми до життя уводному середовищі і до характерних властивостей води: солоність, тиск,температура тощо; • між рослинами, тваринами і людьми відбувається постійний водообмін,завдяки якому об'єкти і живої природи забезпечуються водою в кількості,необхідній для їхньої нормальної життєдіяльності; ] • у районах з недостатньою кількістю опадів застосовуються заходи щодопостачання води і штучного зрошення, а в занадто зволожених місцях —осушення; Синтез: чому необхідно зберігати чистоту джерел та інших носіїв води? Неминучість і об'єктивність збереження основних джерел життєвої води,яка має вирішальне значення в житті всіх представників живої природи,дітям варто довести у процесі розв'язання завдань проблемного характеруі нескладних дослідів. За аналогічною схемою можна пропонувати дітям охарактеризувати наступнийекологічний фактор — світло. Зазначимо, що до його аналізу доцільнопідійти з позицій важливості світла як одного з факторів, що зумовлюєявище світлового режиму, особливості розподілу та зміни інтенсивностісонячної радіації, яка доходить до екосистеми і залежить від чистоти іпрозорості атмосфери та гідросфери, пори року і частини доби тащільності структури біоценозу.Виходячи з даного визначення, варто виділити такі ознаки світла: • постійне джерело світла і тепла на Землі — Сонце; • інші джерела світла на Землі; • адаптації рослин до світлового режиму; • адаптації тварин до світлового режиму; • світло як умова життя і діяльності людини; • зв'язок світла і тепла; • температурні адаптації рослин і тварин; Синтез: чому людині слід бути особливо обережною у спекотні сонячні дні? Для аналізу понять «світла» і «сонця» — основного його джерела доцільнопідійти, попередньо використовуючи вже описані методи і прийоми.Зупинимось дещо детальніше на характеристиці тих адаптацій, яківиробились в організмів під їх впливом, і тих відхилень, які можнаспостерігати за умови їх дефіциту. Для детального огляду і візуальноїпредставленості адаптацій можна використати серію дослідів. Світло,будучи одним з визначальних екологічних факторів, спричинило цілу низкуадаптацій у живих організмів і уможливило на цій основі поділ рослин надві екологічні групи: • світлолюбиві рослини (геліофіти) — рослини з особливою потребою івитривалістю до впливу сонця (пшениця, сосна, модрина, мати-й-мачуха); • тіньовитривалі рослини (сціофіти) — рослини, які витримують частковезатемнення без відчутних на це реакцій, але можуть розвиватися за добреосвітлених умов (трав'янисті і парникові рослини). У процесі формування уявлень про світло і адаптації рослин варто спершуаналізувати таке явище, як «сон» рослин. Воно існує в поясненні їх рухових реакцій у зв'язку зі змінами частин доби. Звернення доспеціального пояснення зумовлене поясненням терміну і визначенням«рослини-барометри» як синонімів. При всій схожості реакції, які дітиможуть сприймати візуально — закриття і розкриття квіток та суцвіть,складання і опускання листків, притискування плодів до гілок тощо. Воснові цих явищ лежать дещо відмінні механізми. Пояснювати цювластивість живих організмів слід, спираючись на орієнтування у часі —зміни дня і ночі, та їх залежність від добових змін температури ісвітла, в основі його лежить біологічний механізм ніктинастії (рухорганів вищих рослин, зумовлений зміною дня і ночі, наприклад,розкривання квіток зранку і закривання їх на ніч). Водночас пояснювати барометричні властивості рослин або циклічніколивання інтенсивності і характеру їх біологічних процесів і явищ, щовідбуваються в усіх тварин і рослин, в основі яких лежать біологічніритими. Вони відповідають циклічним змінам напруженості факторівнавколишнього середовища. Фаза біологічного ритму порушується зі зміноюгеомагнітного поля, температурних коливань, освітленості і є важливоюпристосувальною ознакою організмів. І «сон» рослин, і«рослини-барометри» мають велике біологічне значення. Схема поясненняйого дітям може бути такою: • орієнтація на періоди доби і зміни пори року; • охорона внутрішньої частини квітки від несприятливих факторів:охолодження, перегрівання, зайва волога (роса, дощ); • запилення квітки приманкою для комах; • застереження листків від надмірного теплового випромінювання. У житті тварин сонце не має такого суттєвого впливу, а реакції організмудещо приховані від безпосереднього візуального сприйняття їхньоїпереважної більшості. Світло для тварин виступає визначальною умовою їхорієнтації у просторі. Однак, як ми вже зазначили, тривалість світлогодня виступає також вирішальним регулятором біоритму і у тварин (зимовийсон, сплячка, заціпеніння). В ознайомленні дітей зі світлом доцільно планувати для розв'язання такізавдання, які пов'язані з ним як з джерелом тепла: сконцентроване світловипромінює тепло, його промінь можна побачити тощо. Серія дослідів навидимість сонячного (світлового) променя, на тепло сонячного зайчикатощо дозволяє вихователеві спільно з дітьми підійти до узагальненнятого, який колір швидше нагрівається: темний чи світлий? Чому? Якимидослідами можна перевірити ці висновки? А потім пояснити температуру якодин з важливих абіотичних факторів навколишнього середовища, який прямочи опосередковано впливає на живі організми. В залежності від характерутеплообміну з довкіллям рослини поділяються на такі екологічні групи:теплолюбиві (потреба кожного організму в температурі середовища у різнихвидів різна); холодолюбиві (холодовитривалі, зміни температурнихколивань навколишнього середовища, які регулюються фізико-хімічнимимеханізмами організмів). Ці дві групи однаково підходять дляхарактеристики рослинних і тваринних організмів. А от морозостійкість,як здатність організмів переносити температуру лише 0? С, без ушкоджень,тобто утворення льоду в їхніх клітинах і тканинах, — характеризує лишерослини. Вихователю слід звернути увагу дітей на те, що для багатьох організмівтемпература є вирішальним фактором прояву їхньої життєдіяльності,поширення того чи іншого виду рослин або тварин, розмноження чи йогозагибелі. Температура, як і світло, зумовлює певну поведінку тварин ірослин, наприклад, зимову сплячку, заціпеніння, «сон» рослин, тощо. Існування живої природи зумовлюється дією не одного якогось фактору,навіть якщо він є лімітуючим. Вирішальним для життєдіяльності організмівє комплексний вплив факторів за умови їхньої одночасної дії. Цюаксіологічну д

<== предыдущая	\|	следующая ==>
Технико-экономические показатели участка	\|	Казань - 2015г

Date: 2015-12-12; view: 3964; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.007 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию