Юридична відповідальність – наслідок правопорушення

Здійснення правопорушень тягне за собою юридичну відповідальність у вигляді застосування заходів державного примусу каральної спрямованості, понесення ними втрат особистого, організаційного чи матеріального характеру. У результаті правопорушень виникають охоронні правовідносини, за яких держава має право вживати карні та відновлюючі заходи до правопорушників. Останні зобов’язані нести визначені втрати та відшкодувати потерпілому понесені ним збитки [8, c. 196].

Юридична відповідальність — це застосування до винної особи засобів державного примусу за скоєне правопорушення. Засоби державного примусу можуть мати характер особистих обмежень (наприклад, позбавлення волі, позбавлення права займатися певним видом діяльності) або майнових стягнень (конфіскація майна, обов’язок відшкодувати вчинену шкоду) [14, c. 45].

Юридична відповідальність характеризується такими ознаками:

а) зовнішнім характером;

б)застосуванням лише за здійснені правопорушення;

в) зв'язком з державним примусом у формах каральних і правовідновлюючих заходів;

г) визначеністю у нормах права.

Основною рисою юридичної відповідальності є її тісний зв'язок з правом і державним примусом. Тому її можна розглядати як правовідносини, в яких держава має право застосувати певні заходи примусу до суб'єктів, які скоїли правопорушення і зобов'язані зазнавати втрат чи обмежень, передбачених санкціями норм права.

Розрізняють такі види юридичної відповідальності:

1. Кримінальна — використовується тільки за скоєння злочину. Це найсуворіший вид відповідальності, що має на увазі найжорстокіші обмеження особистого та майнового характеру.

Поняття кримінальної відповідальності відповідає родовим ознакам відповідальності юридичної і водночас характеризується своїми видовими, безначальними ознаками. Ними є такі:

- кримінальна відповідальність становить собою реальну взаємодію спеціальних органів держави і особи, визнаної винною у вчиненні злочину, внаслідок чого ця особа зазнає певних обмежень;

- кримінальна відповідальність - це вид державного примусу, що знаходить своє вираження насамперед в осуді злочинця і його діяння обвинувальним вироком суду, а також у покладанні на винного додаткових позбавлень і обмежень;

- вид і міра обмежень особистого (наприклад, позбавлення волі), майнового (наприклад, штраф) або іншого характеру (наприклад, позбавлення права обіймати певні посади), визначені тільки в кримінальному законі, перш за все у санкції статті КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; азнавання таких обмежень завжди носить вимушений, а не добровільний характер. оскільки їх застосування є обов'язком спеціально уповноважених органів держави;

- кримінальна відповідальність можлива лише за вчинення злочину, що виступає як підстава такої відповідальності.

2. Адміністративна — використовується за скоєння адміністративного проступку. В даному випадку особисті та майнові стягнення мають поблажливіший характер.

Як явище правової дійсності вона характеризується двома видами ознак. По-перше, це ознаки, властиві юридичній відповідальності в цілому (основні); по-друге, ознаки, що відмежовують адміністративну відповідальність від інших видів юридичної відповідальності (похідні)[14, c. 156-158].

Основні ознаки адміністративної відповідальності полягають у тому, що вона:

1) є засобом охорони встановленого державою правопорядку;

2) нормативно визначена і полягає в застосуванні (реалізації) санкцій правових норм;

3) є наслідком винного антигромадського діяння;

4) супроводжується державним і громадським осудом правопорушника і вчиненого ним діяння;

5) пов’язана з примусом, з негативними для правопорушника наслідками (морального або матеріального характеру), яких він має зазнати;

6) реалізується у відповідних процесуальних формах. Похідні ознаки адміністративної відповідальності визначаються її юридичною природою.

Тривалий час у правовій науці підставою адміністративної відповідальності вважалася протиправна винна дія або бездіяльність, що порушує встановлене адміністративно-правовою нормою правило, але за своїм характером і наслідками не тягне за собою кримінального покарання.

3. Цивільно-правова — наступає за невиконання договору, за вчинення майнової шкоди. Має виключно майновий характер.

Підставами для цивільно-правової відповідальності є: наявність майнової шкоди (у грошовому виразі - майнових збитків); протиправність поведінки (дія чи бездіяльність); вина; причинний зв’язок між збитком і протиправною поведінкою.

Тільки сукупність зазначених умов дає підставу для притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Під майновою шкодою слід розуміти будь-яке зменшення наявного майна або неодержання доходів; грошовий вираз майнової шкоди називають іще збитками. Збитки поділяються на два види: позитивна шкода (будь-яке зменшення наявного майна) і упущена вигода (неодержані доходи, що їх мав би одержати кредитор, якби зобов'язання було виконане).

Відповідальність настає лише за умови, що дії чи бездіяльність, якими вчинено договірну чи позадоговірну шкоду, є протиправними або забороненими законом [6, c. 91].

Загальним принципом цивільно-правової відповідальності є принцип вини, тобто відповідальність настає лише за вини заподіювача шкоди. Вину визначають як психічне ставлення особи до своєї протиправної дії. На відміну від кримінального законодавства, цивільне законодавство встановлює презумпцію вини боржника, тобто особа, яка не виконала зобов'язання або вчинила позадоговірну шкоду, вважається винною, поки не доведе протилежного.

4. Дисциплінарна — наступає за порушення трудової, службової, навчальної дисципліни і має, як правило, особистий характер (наприклад, догана). Якщо в результаті дисциплінарного проступку зашкоджено майно, то використовується також матеріальна відповідальність.

Законодавством закріплено такі види дисциплінарної відповідальності: 1) у порядку, встановленому законами України; 2) у порядку, встановленому Кодексом законів про працю України; 3) відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців; 4) на підставі дисциплінарних статутів та положень, чинних у різних галузях чи сферах державного управління.

незалежно від того, на підставі якого нормативно-правового акта настає дисциплінарна відповідальність, їй притаманні певні загальні ознаки:

1) її підставою є дисциплінарний проступок;

2) за такий проступок передбачено накладення дисциплінарного стягнення;

3) стягнення застосовує уповноважений на те орган (посадова особа) в порядку підлеглості;

4) межі «дисциплінарної влади» цього органу (посадової особи) чітко встановлено правовими нормами;

5) службовець, на якого накладено дисциплінарне стягнення, може його оскаржити у вищий орган (вищій посадовій особі) або в суд;

6) за один дисциплінарний проступок може бути накладено лише одне дисциплінарне стягнення.

Більшість службовців за порушення правил дисципліни несуть відповідальність згідно з приписами трудового законодавства, а дисциплінарна відповідальність службовців, що реалізують свої повноваження поза межами трудового договору чи правил внутрішнього трудового розпорядку, регулюється законами, статутами та положеннями, затвердженими повноважними органами [6, c. 93].

Порівняно новим видом юридичної відповідальності є конституційна, прикладом якої є імпічмент президента, відставка уряду.

Конституційно-правова відповідальність – передбачений нормами конституційного права специфічний обов'язок суб'єктів конституційного права переносити особисті чи матеріальні незгоди за скоєне правопорушення, який виступає як засіб забезпечення норм конституційного права, часто має чітко виражений політичний характер, реалізує інтереси особливого кола суб'єктів через спеціальний механізм реалізації та втілення в життя; має цілу низку санкцій.

За формою реалізації конституційно-правова відповідальність поділяється на: пряму (безпосередню) – передбачену безпосередньо нормами конституційного права, та непряму (опосередковану) – передбачену нормами інших галузей права [16, c. 153].

Підставою настання конституційно-правовой відповідальності є порушення норм Конституції, які відповідно конкретизуються в конституційному законодавстві.

Конституційно-правова відповідальність має складну структуру. Вона закріплює:

♦по-перше, соціальну відповідальність, що вимагає відповідної, високосвідомої та ініціативної поведінки всіх суб'єктів конституційного права;

♦по-друге, загальні начала відповідальності за правопорушення, що служать "орієнтиром" для формування відповідальності в інших галузях права;

♦по-третє, - конкретні види конституційно-правової відповідальності, що застосовується за порушення окремих конституційно-правових норм та інститутів.

В системі міжнародного права існують різні види міжнародної юридичної відповідальності. Такими є, наприклад, економічні санкції (заборона на торгівлю, сумісну економічну діяльність) проти держави-порушника норм міжнародного права [9, c. 108].

Підстави для звільнення від юридичної відповідальності:

1) необхідна оборона — захист себе та свого майна або когось іншого та його майна. Необхідна оборона використовується, якщо виконуються три умови:

• напад був явним, а не припущеним;

• оборона має місце доки не зупиниться напад;

• той, хто обороняється не повинен перевищити межі необхідної оборони. Небезпека захисту не повинна перевищувати небезпеки нападу;

2) крайня необхідність — нанесення шкоди чиємусь здоров’ю або майну з метою запобігти ще більшої можливої шкоди. Нанесення шкоди здоров’ю однієї людини з метою запобігти можливого нанесення шкоди здоров’ю іншої людини крайньою необхідністю не вважається [14, c. 508].

Date: 2016-01-20; view: 476; Нарушение авторских прав