Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Розділ другий, у якому німий починає говорити
– Вуйку, а що то таке – тарган? – повернувся Іван до свого місця, беручи скибку хліба, товсто намащену смальцем. – Бога ради, Іване, дай хоч поїсти по‑людськи! – невдоволено прошамотів набитим ротом старий. – То щось паскудне? – не вгавав парубійко. Вуйко тільки мовчки відмахнувся. – Хлопці, а ви звідки будете? – раптом прорік німий, сплюнувши цівку крові. – От тобі маєш, песся лабо! – вдарив рукою по коліні вуйко Микульця. – То ти говориш, паскуднику? – А що я мав робити? – шморгнув носом малий. – Казати, що другий день нічого не їв? Ото насмішив би цих ґевалів. Диви, як роз’їлися на білому хлібі! – глянув він зло у бік, де вже зникли три справді немаленькі постаті. – Усе одно красти – гріх! – погрозив перстом вуйко Микульця. – А здохнути з голоду – не гріх? – почав обтріпуватися від пилюки упертюх. – Диви, яке розумне! Гаразд, не бурчи! – подобрішав вуйко. – Сідай. Набивай тельбухи. Може, щось цікаве розповіси. – З дорогою душею, дядьку! – малий театрально встав, зробив жест, ніби знімає капелюха, і вклонився. – Панове, дозвольте відрекомендуватися – Міхал Голий з Привокзальної. Його слова викликали щирий регіт верховинців. – Мішку, – хрустячи цибулею, звернувся по‑свояцьки до нього вуйко. – Чом не підеш працювати? Люди за роботою їдуть до вас казна‑звідки, а ти дурня клеїш. – Від роботи, дядьку, коні дохнуть! – підморгнув Мішко, набиваючи повний рот селянським харчем. – От хитре! – хитав головою вуйко. – Може, тоді порадиш, куди Іванові податися? Мішко ще раз кинув оком на могутню постать верховинця. – Йому тільки вагони вантажити. В кінець вокзалу – третє вікно ліворуч. Запитаєте пана Кривальського. Скажете, що я порекомендував. – Ти диви, яке цабе! – усміхнувся вусами вуйко Микульця. – Ми думали, що ти – голодранець. А виявляється – перша людина на вокзалі. – Глузуйте, глузуйте! От коли Івана приймуть на роботу, тоді згадаєте Міху Голого! – він глянув на парубійка. Але той мовчав, наминаючи за трьох. Обід для Сили був справою святою. – Авжеж, спробуй такого забути, – після обіду вуйко знову затягнувся цигаркою. – Добре, колєґи! Мені вже час. Справи, знаєте! – Міха галантно подав руку верховинцям і в кліп ока зник на закуреній вулиці. – От типчик! – сплюнув вуйко. – Злодюжка на злодюжці. Одне слово, столиця! «Сто‑ли‑ця!», – подумав і собі про щось Іван Сила.
Date: 2016-01-20; view: 404; Нарушение авторских прав |