Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Електронні гроші





К.О. Маковейчук

Електронна комерція

 

Електронний конспект лекцій

 

Для студентів напряму підготовки 6.050507 «Маркетинг»
деннної та заочної форм навчання

 

Затверджено на засіданні кафедри

інформаційних систем і

технологій управління

Протокол № 19 від 14.05.2012 р.

 

Схвалено Навчально-методичною

радою ДонНУЕТ імені Михайла

Туган-Барановського

Протокол № від.05.2012 р.

 

Донецьк


УДК [339.376:004.78]: (075.8)

ББК 65.290с51.я73

М15

 

 

Рецензенти:

Доцент, к.е.н. Палагута К. О.

Професор, к.е.н. Криковцева Н. О.

 

М15 Маковейчук К. О.

Електронна комерція: ел. конспект лекцій / К. О. Маковейчук. - Донецьк: [ДонНУЕТ], 2012. - 187 с.

Конспект лекцій написаний відповідно до програми навчальної дисципліни «Електронна комерція». Розкриваються основи електронної комерції, питання історії розвитку, становлення та гармонізації електронної комерції. Розглядаються електронні гроші і електронні платіжні системи, засоби забезпечення безпеки в Інтернет, моделі електронного бізнесу, юзабіліті сайтів підприємств, системи управління контентом електронних підприємств.

Конспект лекцій призначений для підготовки студентів спеціальності „Маркетинг”. Може бути корисним студентам, аспірантам, викладачам вищих навчальних закладів, науковцям та підприємцям.

 

УДК [339.376:004.78]: (075.8)

ББК 65.290с51.я73

Ó Маковейчук К. О., 2012

Ó Донецький національний університет економіки і

торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, 2012

 


ЗМІСТ

 

ВСТУП ……………………………………………………………………………..  
РОЗДІЛ 1 ЕЛЕКТРОННІ ПЛАТІЖНІ СИСТЕМИ ТА СИСТЕМИ ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГУ …………………………................................................  
1.1 Електронні гроші …………………………………………………………  
1.2 Банківські платіжні системи ……………………………………………..  
1.3 Особливості використання банківських карток. Віртуальні картки.....  
1.4 Системи електронних платежів в Інтернет. Система WebMoney …….  
РОЗДІЛ 2 ПІДПРИЄМСТВА ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ ……………….  
2.1 Моделі електронного бізнесу в світовій економіці. Міжнародна класифікація електронного бізнесу…………………….................................  
2.2 Електронна комерція як новий економічний об'єкт …………………....  
2.3 Історія появи електронних магазинів. Сучасні реалії …………………  
2.4 Особливості сайтів електронних магазинів та аукціонів ……………...  
РОЗДІЛ 3 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ В ІНТЕРНЕТ І БЕЗПЕКИ ЕЛЕКТРОННИХ ПЛАТЕЖІВ ………………………………..…..  
3.1 Політикивирішення проблем безпеки в електронній комерції.............  
3.2 Прикладні системи для криптографічного захисту інформації ……….  
3.3 Використання цифрового підпису та вимоги до безпеки електронних магазинів і платіжних систем …………………………..................................  
РОЗДІЛ 4 РЕДАКТОРИ WYSIWYG HTML ТА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ КОНТЕНТОМ САЙТІВ ………………………………………  
4.1 Редактори WYSIWYG HTML та системи управління веб-контентом..  
4.2 Комерційнісистеми управління контентом. Модулі пакету „Мінімаркет” Amiro.CMS................................................................................  
4.3 Модуль „Каталог товарів” системи „Мінімаркет” Amiro.CMS ………  
4.3.1 Робота з модулем „Каталог”, підмодулем„Категорії”................  
4.3.2 Робота з модулем „Набори властивостей”.....................................  
4.3.3 Визначення видів знижок і доставок.............................................  
4.3.4 Робота з карткою товару.................................................................  
Список літератури ……………………………………………………………  
Перелік скорочень ……………………………………………………………  

 


ВСТУП

 

Розвиток електронної комерції в усьому світу коливався в широких межах залежно від багатьох факторів. Це і технологічна інфраструктура країни; і технологічна обізнаність громадян країни, яка впливає як на здатність підприємств електронної комерції знайти кваліфікованих працівників, так і на можливість громадян брати участь в Інтернет-угодах. Це наявність вільних фінансових коштів, які громадяни можуть та рискнуть витратити в галузі електронної торгівлі. А також, що немаловажне, це розвиненість національних, регіональних та місцевих правил торгівлі, законодавчої бази.

В кінці 1990-х електронна комерція зростала найшвидше в Північній Америці, особливо в США, у зв'язку із наявністю там споживачів, які мали досвід роботи в Інтернет, а також найбільшої в світі бази технічних експертів, підприємців, готових заснувати свої власні підприємства електронної комерції, та безпрецедентного рівня венчурного капіталу із різних джерел.

Більш повільними темпами зростала електронна комерція в Європі, з ряду причин. Наприклад, більша кількість в Європі законодавчих перешкод, ніж у США, обумовлена різницею в регуляторній базі країн, наявності зайнятості ніши, відсутністю широкосмугового зв’язку.

На сьогодні в США виручка у галузі тільки роздрібної електронної комерції складає більше 200 млрд. долл., зростання за рік 12 %, прогнозний середньорічний темп росту на найближчі 5 років у середньому 9,6 %. В країнах Європи у сукупності ті ж самі цифри складають відповідно 125 млрд. дол.,
13 %, 12,5 %. Прогнозується глобалізація торгівлі, експансія рітейлерів за кордон.

Отже, і в Україні слід чекати зростання, причому, з урахуванням відставання від країн Європи, середньорічний темп росту буде вищим. На сьогодні за кількістю Інтернет-користувачів Україна займає 9-те місце серед країн Центральної та Східної Європи (приблизна кількість – від 14 до 17 млн. чол.), але за кількістю он-лайн покупців – тільки 14-те місце, 8,5 % населення. Ця невелика кількість пов’язана, як і в недалекому минулому у інших країнах Європи, з недоліками законодавства та загальним низьким рівнем довіри до галузі.

Але в Україні також зростає прогресивна частка населення, кількість користувачів, які підключені до Інтернет за допомогою широкосмугового доступу, кількість користувачів смартфонів та планшетів, які вважаються швидким інструментом для здійснення покупок. Саме проникнення моделей електронного бізнесу та електронної комерції в усі абсолютно сфери діяльності людини з метою підняти цю діяльність на більш високий і в той же час простий рівень поступово перетворює індустріальну, або промислову економіку, в економіку знань.

Навчальна дисципліна „Електронна комерція” викладається на кафедрі інформаційних систем і технологій управління Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського для студентів економічних напрямів підготовки освітньо-кваліфікаційних рівнів „бакалавр”, „спеціаліст”, „магістр”, як денної, так і заочної форм навчання

Метою цього курсу є формування системи теоре­тичних та практичних знань, навичок з електрон­ної комерції, які дадуть змогу студентам та фахів­цям професійно здійснювати свою діяльність у су­часному динамічному глобальному середовищі.

У процесі розроблення структури курсу лекцй автором були враховані рекомендації освітньо-професійних програм Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, матеріали українських та іноземних науковців, Інтернет-джерела, статистичні видання, як українські, так і світові, матеріали міжнародних та всеукраїнських наукових конференцій, та інша наукова інформація про передові досягнення у галузі електронної комерції. Були розкриті базові напрями у сучасних тенденціях електронної комерції, актуальні проблеми та найближчі перспективи розвитку електронної комерції як в Україні, так і в світі.


РОЗДІЛ 1

ЕЛЕКТРОННІ ПЛАТІЖНІ СИСТЕМИ ТА
СИСТЕМИ ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГУ

 

Електронні гроші

Для того, щоб з’ясувати, що таке електронні гроші, необхідно розібратися в наступних питаннях.

По-перше, законні або незаконні електронні гроші. Легітимне чи ні їх використання для будь-яких цілей, або ми щось порушуємо, сплачуючи електронними грошима за товари або послуги.

По-друге, яка історія виникнення електронних грошей – напевно, була низка причин їхнього з’явлення та еволюції.

По-третє, які на сьогодні є різновиди електронних грошей, і чи можна їх якось зручно і зрозуміло для пересічного користувача класифікувати.

По-четверте, наскільки безпечно використовувати електронні гроші, які є ризики і що саме забезпечує захищеність зберігання і транзакцій електронної готівки.

У світі людства завжди були і мабуть, завжди будуть гроші – умовні речі, що можуть мати будь-яку форму, технологічну оболонку, бути фіатними або нефіатними (приватними або державними), та в будь-якому випадку гроші – це те, що виступає в суспільстві у якості міри вартості труда людей, товарів, засобу обігу, засобу платежу, засобу накопичення. Очевидно, що нас оточує величезна кількість видів грошей, причому абсолютно різних.

Суть процесу одна і та ж — люди обмінюються умовною вартістю. Але змінюється сам процес обміну - платіж. Прогрес технології платежу, тобто передачі грошей, в ідеалі повинен бути максимально спрощений. Ідеальний платіж — платіж, якого немає. Наближений до ідеального - платіж в одну дію. І прогрес дозволяє наблизитися до ідеалу, наскільки це можливо, пропонуючи всі кращі технологічні рішення для здійснення платежу. В цих умовах електронні гроші не альтернатива, наприклад, державним, а швидше конкурентна форма передачі готівки. Тому зробити так, щоб ця форма теж була у віданні держави, стає для неї актуальною задачею.

З другого боку, велика кількість комерційних платіжних систем, що вийшли в сектор надання послуг швидких і зручних платежів (чим, по суті, є для користувача платежі в електронній формі) раніше держави, не збираються поступатися своєю нішею бізнесу і готові проявляти гнучкість у зв'язку з появою нових, не завжди досконалих законів у сфері обігу електронної готівки. Центробанки більшості країн насторожено відносяться до розвитку електронних грошей, побоюючись їхньої неконтрольованої емісії.

Необхідно розібратися в наступному питанні: як в Україні відбуваються усі процеси з електронними грошима – чи видані закони про їх існування, чи контролюється їх обіг, чи захищені вони і чи визнані державою платіжні системи, в яких обертаються електронні гроші. Введення електронних валют викликає ряд питань, таких як принципово не вирішені питання відсутності стандартів забезпечення емісії і обігу електронних нефіатних грошей.

Ми звикли вважати, що законними є тільки державні гроші, більш того, що грошами є тільки ті, що емітує держава.

Але в кожному епосі були свої гроші і своя історія, наприклад, в Індостані замість грошей використовувалися морські черепашки, а у індійців Північної Америки грошима були хутра і шкури тварин. Фактично, грошима може виступати будь-яке мірило цінності. До приватного (нефіатного) виду грошей можна віднести ту величезну кількість будь-яких грошей, яка обертається в якому-небудь середовищі, але тільки замкнутому або просто нечисленному. Наприклад, талончик на обід в їдальні якого-небудь підприємства. Для працівників цього підприємства талончик забезпечується гарантованим обідом, тобто є певною цінністю, тому що можна за нього отримати в їдальні тарілку борщу, плову і чашку чаю, а для тих, хто не має до цього підприємства ніякого відношення, той же самий талончик здасться звичайним папірцем. Взагалі, як гроші може бути визнаний будь-який об'єкт, який, як мінімум, двоє суб'єктів вважатимуть або визнають яким-небудь мірилом якої-небудь цінності. Таким чином, очевидно, що нас оточує величезна кількість видів грошей, причому абсолютно різних.

Наприклад, акції, облігації, ф'ючерсні контракти і навіть боргові розписки - теж можна віднести до якого-небудь виду грошей, якщо ці об'єкти будуть кимсь визнані, як яка-небудь цінність. Ощадкнижка з грошима на розрахунковому рахунку і виписана на пред'явника може також виступати грошима, тобто цінність книжки міститься в самій книжці, можна сказати - гроші в грошах, і це також буде істиною.

Американський долар, російські рублі, українська гривня, євро і т.п. є одним і тим же типом грошей – державним, фіатним. Державні гроші знаходяться під контролем держави, нею ж випускаються, тобто друкуються, нею же і вилучаються з обороту.

Електронні гроші також розрізняються на фіатні і нефіатні.

З’ясуємо ж усі нюанси стосовно електронних грошей: чим вони були і чим є сьогодні, ким випускаються і які бувають, де обертаються і т. п.

Формально історія появи електронних грошей почалася з того, що
в 1918 році Федеральний Резервний Банк США перевів гроші телеграфним переказом, але ще довгий час опісля цього електронні гроші масового розповсюдження так і не отримали. Електронні гроші постійно удосконалювалися і мінялися, і в 2008 році відсвяткували своєрідний
ювілей - 90 років.

Історія розвитку електронних грошей активізувалася з розвитком високих технологій, з середини XX століття.

В 1972 році Федеральний Резервний банк Сполучених Штатів організував розрахункову палату, щоб забезпечити комерційні банки і Національний банк США електронною системою з обслуговування платіжних чеків. Одночасно такі системи з'явилися і в Європі.

Звичайні споживачі отримали можливість користуватися електронними переказами відносно недавно, але натомість ця послуга надається зараз в повному діапазоні, завдяки сучасним технічним досягненням.

Вже в 1995 році 90 % всіх банківських платежів в США проводилося в електронній формі.

Підраховано, що вартість однієї банківської операції, проведеної через Інтернет, на 90% дешевше аналогічній операції, зробленій в "традиційному банківському офісі".

Актуальність електронних грошей підтверджується тим, що вони є складовою частиною електронної (цифрової) економіки, до якої прямує і Україна як європейська держава з суспільством, що розвивається по типу інформаційного. Звичайно ж, електронні гроші є платіжним засобом електронного бізнесу, і, у тому числі, електронної торгівлі та послуг.

Як правило, в сучасному світі обіг електронних грошей відбувається за допомогою комп'ютерної мережі Інтернет, платіжних карт, електронних гаманців і пристроїв, що працюють з платіжними картами (банкомати, POS-термінали, платіжні кіоски і таке інше).

Електронним грошам властива внутрішня суперечність — з одного боку вони є засобом платежу, з іншою — зобов'язанням емітента, яке повинне бути виконане в традиційних неелектронних грошах. Такий парадокс можна пояснити за допомогою історичної аналогії: свого часу банкноти теж розглядалися, як зобов'язання, яке підлягає оплаті монетами або дорогоцінними металами. Очевидно, що з часом, електронні гроші будуть одним з різновидів форми грошей (монети, банкноти, безготівкові гроші і електронні гроші). Так само очевидно, що в майбутньому центробанки проводитимуть емісію електронних грошей, так само як зараз чеканять монету і друкують банкноти.

Різновиди електронних грошей.

Електронні гроші звичайно розділяють на два типи: на базі смарт-карт (англ. card-based) і на базі мереж (англ. network-based). І перша, і друга група підрозділяються на анонімні (неперсоніфіковані) системи, в яких дозволяється проводити операції без ідентифікації користувача, і не анонімні (персоніфіковані) системи, що вимагають обов'язкової ідентифікації користувача.

Електронні фіатні гроші обов'язково виражені в одній з державних валют і є різновидом грошових одиниць платіжної системи однієї з держав. Держава законами зобов'язала всіх громадян приймати до оплати фиатні гроші. Відповідно, емісія, обіг і погашення електронних фіатних грошей відбувається за правилами національних законодавств, центробанків або інших державних регуляторів. Електронні нефіатні гроші — є електронними одиницями вартості недержавних платіжних систем. Відповідно, емісія, обіг і погашення (обмін на фіатні гроші) електронних нефіатних грошей відбуваються за правилами недержавних платіжних систем. Ступінь контролю і регулювання державними органами таких платіжних систем в різних країнах сильно відрізняються. Часто недержавні платіжні системи прив'язують свої електронні нефіатні гроші до курсів світових валют, проте держави ніяк не забезпечують надійність і реальну цінність таких вартісних одиниць. Електронні нефіатні гроші є різновидом кредитних грошей [30].

Однією з поширених помилок є віднесення до електронних грошей сучасних засобів доступу до банківського рахунку, а саме, традиційних банківських платіжних карт (як мікропроцесорних, так і з магнітною смугою), а також Інтернет - банкінгу. В системах, які здійснюють розрахунки електронними грошима, банківські рахунки використовуються тільки при введенні і виведенні грошей з системи. При цьому використовується консолідований банківський рахунок емітента електронних грошей, а не карткові або поточні рахунки користувачів. При емісії електронних грошей традиційні гроші зараховуються на консолідований банківський рахунок емітента. При пред'явленні електронних грошей для погашення традиційні гроші списуються з консолідованого банківського рахунку емітента. За таким принципом працює, наприклад, відома міжнародна недержавна платіжна система російського походження WebMoney Transfer Ltd.

Ще однією типовою помилкою є віднесення до електронних грошей передплачених одноцільових карт, таких як: подарункова карта, паливна карта, телефонна карта і т.д. Використання такого платіжного інструменту не означає здійснення нового платежу. Реальний платіж здійснюється у момент покупки або поповнення такої карти. Її використання не породжує нових грошових потоків і є простим обміном інформації про спожиті товари або послуги.

Емісія електронних грошей.

Одним з найважливіших політичних питань, пов'язаних з електронними грошима, є питання емітента, а саме визначення переліку організацій, які мають право здійснювати в країні емісію електронних грошей. Проблема емісії зачіпає як електронні фіатні гроші (виражені в одній з державних валют), так і нефіатні електронні гроші (одиниці вартості, які обертаються поза державною платіжною системою). Однозначного підходу в законодавствах країн світу по цій проблемі немає.

Законодавство ЄС дозволяє здійснювати емісію електронних грошей новому класу кредитних установ — Інститутам електронних грошей (ELMI). В Індії, Мексиці, Нігерії, Україні, Сінгапурі і Тайвані емісія електронних грошей може здійснюватися тільки банками. В Гонконгу емітенти електронних грошей повинні отримати ліцензію депозитної компанії.

Історія розвитку міжнародного моніторінгу електронних грошей.

В 1993 центробанки Європейського союзу почали вивчати феномен електронних грошей, якими у той час вважалися передплачені картки. Результати цього аналізу були опубліковані в травні 1994 і стали визнанням на офіційному рівні існування електронних грошей. При аналізі нових технологічних схем, а саме передплачених багатоцільових карт, центробанки Європейського союзу прийшли до фундаментального висновку: у разі розповсюдження таких продуктів з боку центробанків необхідний постійний моніторінг, обмін інформацією і ухвалення політичних рішень з метою заощадження цілісності платіжної системи.

Передплачені смарт-карти – це картки з комп'ютерним чипом, на якій записується інформація про кількість грошей на рахунку. Набувальник картки може купити її, наприклад, за 10 доларів і використовувати як звичайні гроші (мається на увазі, що пристрої, які зчитують, встановлені абсолютно скрізь, де може бути потрібна оплата), а після або поповнити рахунок, або просто викинути картку. Під час Олімпійських ігор в Атланті (1996 рік) було продано більше 300 тисяч смарт-карт. В Японії в цьому ж році на смарт-карти були переведені абсолютно всі телефонні апарати. Це не були ще електронні гроші, але це була передумова їх появи, і добрий засіб сформувати відповідні звички у населення.

В 1996 році керівники центробанків країн G10 заявили про намір здійснювати моніторинг електронних грошей в країнах світу. З того часу, «Банк міжнародних розрахунків» при підтримці світових центробанків регулярно аналізує розвиток електронних грошей і відповідних систем. Спочатку дані були конфіденційними і доступними тільки центробанкам, а з травня 2000 року стали загальнодоступними. В дослідженні 2004 роки взяли участь центробанки 95 країн і з'ясувалося, що електронні гроші функціонують в 37 країнах світу.

Перспективи розвитку.

По своїх якостях електронні гроші здатні частково замінити або повністю витіснити при розрахунках готівку. Штучне обмеження суми, яка може зберігатися на електронному гаманці, викликано невпевненістю регуляторів в надійності і безпеці використання такого платіжного інструменту. Очевидно, що за відсутності негативних прикладів, цей ліміт збільшуватиметься або зовсім буде відмінено.

Переваги електронних грошей.

Електронні гроші особливо корисні і зручні при здійсненні масових платежів невеликих сум, як он-лайн, так і офф-лайн. Наприклад, при платежах в транспорті, кінотеатрах, клубах, оплаті комунальних послуг, оплаті різних штрафів, розрахунках в Інтернеті і таке інше. Процес платежу електронними грошима здійснюється швидко, не виникає черг, не треба видавати здачу, гроші переходять від платника до одержувача швидко.

Електронні гроші коректніше всього порівнювати з готівкою, оскільки обіг безготівкових грошей обов'язково персоніфікований і відомі реквізити обох сторін. У разі розрахунків електронними грошима достатньо знати реквізити одержувача грошей.

Електронні гроші мають наступні переваги перед готівкою:

- чудова подільність і об’єднаність — при проведенні платежу не виникає необхідність в здачі;

- висока портативність — величина суми не пов'язана з габаритними або ваговими розмірами грошей, як у випадку з готівкою;

- не потрібно фізично перераховувати гроші, ця функція переноситься на інструмент зберігання або платіжний інструмент;

- електронні гроші не потрібно упаковувати, перевозити і організовувати спеціальні сховища;

- дуже низька вартість емісії електронних грошей — не треба чеканити монети і друкувати банкноти, використовувати метали, папір, фарби і таке інше;

- ідеальна здібність зберігатися — електронні гроші не втрачають своїх якостей з часом;

- ідеальна якісна однорідність — окремі екземпляри електронних грошей не володіють унікальними властивостями (як, наприклад, подряпини на монетах);

- простіше, ніж у випадку з готівкою, організувати фізичну охорону електронних грошей;

- момент платежу фіксується електронними системами, дія людського чинника знижується;

- при платежі через фіскалізований еквайрінговий пристрій торговцю неможливо укрити кошти від оподаткування;

- безпека — захищеність від розкрадання, підробки, зміни номіналу і т. п., забезпечується криптографічними і електронними засобами.

Недоліки електронних грошей:

- відсутність сталого правового регулювання — багато держав ще не визначилися в своєму однозначному відношенні до електронних грошей;

- не дивлячись на відмінну портативність, електронні гроші потребують спеціальних інструментів зберігання і обігу;

- як і у разі готівки, при фізичному знищенні носія електронних грошей, відновити грошову вартість власнику неможливо;

- відсутня впізнанність — без спеціальних електронних пристроїв не можна легко і швидко визначити, що це за предмет, суму і т. д.;

- засоби криптографічного захисту, якими захищаються системи електронних грошей, ще не мають тривалу історію успішної експлуатації;

- теоретично, зацікавлені особи можуть намагатися відстежувати персональні дані платників і обіг електронних грошей поза банківською системою;

- безпека (захищеність від розкрадання, підробки, зміни номіналу і т. п.) — не підтверджена широким обігом і безпроблемною історією;

- теоретично можливі розкрадання електронних грошей, за допомогою інноваційних методів, що використовують недостатню зрілість технологій захисту.

Проблеми впровадження електронних грошей.

Хоча електронна готівка може забезпечити маси переваг, таких як швидкість і зручність використання, велика безпека, менші збори з транзакцій, нові можливості для бізнесу з перенесенням економічної активності в Інтернет, на жаль, існує багато спірних питань відносно упровадження електронних грошей, які одночасно гальмують і розвиток інформаційного суспільства в країнах. Введення електронних валют викликає ряд питань, таких як принципово не вирішені питання зі збору податків, забезпечення емісії, відсутності стандартів забезпечення емісії і обігу електронних нефіатних грошей, побоювання відносно використання електронних платіжних систем для відмивання грошей [30]. Частині людей все ще здається, що електронні гроші – це щось за межами закону.

Для обороту електронних грошей використовуються достатньо складні технології, і комерційні банки самостійно не завжди хочуть і здатні розвивати нові продукти.

Основними причинами небажання банків розвивати проекти, пов'язані з електронними грошима, є:

- необхідність фінансувати розробки, плодами яких можуть користуватися конкуренти;

- труднощі кооперації з іншими банками, з метою розділити витрати на інноваційні розробки;

- канібалізація вже існуючих банківських продуктів новими;

- відсутність кваліфікованих фахівців у власному штаті;

- невпевненість в надійності аутсорсерів.

На фоні проблем з реалізацією проектів «електронних грошей» комерційними банками, на ринку з'являються безліч дрібних проектів і стартапів, основними проблемами яких є:

- поки дуже невеликий розмір реального ринку «електронних грошей»;

- пріоритетна орієнтованість законодавств в сфері платіжних систем на банківську галузь;

- неготовність регуляторів пустити на ринок платіжних систем
компанії - «не банки»;

- велика кількість конкуруючих і погано орієнтованих на своїх споживачів технологій і відсутність стандартів.

Очевидно, що проблеми поки нового ринку «електронних грошей» можуть розв'язуватися довгим еволюційним шляхом, або за допомогою великих інфраструктурних проектів, що ініціюються державами (наприклад, російська Національна система платіжних карт або українська Національна система масових електронних платежів - НСМЕП).

В Україні вже було декілька не дуже вдалих спроб законодавчо регулювати емісію і обіг електронних грошей. Проблем в українському законотворчому процесі як мінімум три:

- зрозуміле лобіювання державою НСМЕП у зрівнянні із комерційними платіжними системами, особливо закордонними, що не завжди на користь користувачам у зв’язку з досі ще нерозвиненою НСМЕП;

- відсутність достатньої обізнаності законотворців в технічних і практичних питання випуску і використання електронних грошей, що призводить до негнучких і не зручних для кінцевих споживачів норм в законах;

- лобіювання банківської системи як провідної у галузі розвитку електронних платіжних систем і електронних грошей.

Але позитивним моментом є те, що законотворчій процес в Україні в сфері електронних грошей в принципі йде, це свідчить про те, що так чи інакше Україна рухається до інформаційного суспільства. Вже признане не чинним „Положення про електронні гроші в Україні”, що було прийняте відносно недавно – 25.06.2008 року, але викликало багато питань та стало причиною дискусій із-за своєї недосконалості. Його змінило „Положення про електронні гроші в Україні” від 04.11.2010 року, хоча воно теж викликає питання.

Надамо стисло інформацію про нове положення про електронні гроші в Україні і зареєстрований згідно з ним в Україні перелік систем електронних грошей та, підкреслимо, перелік банків, які мають право здійснювати випуск електронних грошей згідно з законодавством України. Інформацію взято з офіційного сайту Нацбанку України www.bank.gov.ua.

Загальні положення.

Відповідно до статей 7, 40, 56, 67 Закону України “Про Національний банк України”, статей 9, 10, 12 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні та з метою удосконалення нормативно-правового регулювання діяльності, що пов'язана з випуском та обігом електронних грошей в Україні, а також здійснення моніторингу за такою діяльністю Правління Національного банку України постановою від 04.11.2010 № 481 затвердило нову редакцію Положення про електронні гроші в Україні (постанову зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.12.2010 року за № 1336/18631).

Положення встановлює вимоги Національного банку України до суб’єктів здійснення випуску, обігу та погашення електронних грошей, а також до систем електронних грошей в Україні.

Норми Положення розроблені з урахуванням вимог Директиви Європейського Парламенту та Ради Європи 2009/110/ЄС від 16.09.2009 про започаткування та здійснення діяльності емітентів електронних грошей, а також пруденційний нагляд за такою діяльністю.

Вимоги Положення не поширюються на діяльність осіб, які здійснюють випуск та/або обслуговування таких наперед оплачених карток одноцільового використання: дисконтних карток торговців, карток автозаправних станцій, квитків для проїзду в міському транспорті тощо, які приймаються як засіб платежу виключно їх емітентами.

Положенням, зокрема визначено, що:

- електронні гроші – одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов’язанням емітента;

- випуск електронних грошей в Україні мають право здійснювати лише банки (далі – емітенти);

- емітенти мають право здійснювати випуск електронних грошей, виражених лише в гривнях;

- емітент зобов’язаний забезпечити, щоб сума випущених ним електронних грошей не перевищувала суми отриманих ним від користувачів та агентів (крім агента з поповнення) готівкових або безготівкових коштів та суми отриманих агентом з поповнення готівкових коштів, які мають бути перераховані емітенту;

- емітент зобов’язаний визначати суму електронних грошей на електронному пристрої, що перебуває в розпорядженні користувача, з урахуванням таких вимог:

- сума електронних грошей на електронному пристрої, який не може поповнюватися, не повинна перевищувати 2000 гривень;

- сума електронних грошей на електронному пристрої, який може поповнюватися, не повинна перевищувати 8000 гривень;

...

- користувачі – фізичні особи мають право використовувати електронні гроші емітентів для розрахунків з торговцями за товари, а також переказувати електронні гроші іншим користувачам – фізичним особам;

- користувачі – суб’єкти господарювання мають право використовувати електронні гроші, що отримані виключно в обмін на безготівкові кошти та лише для розрахунків з торговцями за товари в електронному вигляді, придбані на виробничі (господарські) потреби;

- торговці (зареєстровані відповідно до законодавства України суб'єкти господарювання) на підставі договору, укладеного з емітентом або агентом з розрахунків, мають право приймати від користувачів як засіб платежу за товари електронні гроші, виражені в гривнях;

- торговці мають право повертати електронні гроші користувачам у разі повернення ними відповідно до Закону України “Про захист прав споживачів” товарів, придбаних за електронні гроші;

...

- емітент зобов’язаний щокварталу до 10 числа місяця, наступного за звітним періодом, надавати Національному банку України інформацію про діяльність, пов’язану з випуском та обігом електронних грошей.

Узгодження правил систем електронних грошей.

Відповідно до вимог Положення про електронні гроші в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.11.2010 № 481:

- особа, яка має намір створити систему електронних грошей та здійснювати випуск електронних грошей, зобов’язана узгодити з Національним банком України правила системи електронних грошей до здійснення випуску електронних грошей;

- платіжна організація платіжної системи, створеної резидентом, члени/учасники якої мають намір здійснювати випуск електронних грошей, зобов’язана узгодити з Національним банком України правила системи електронних грошей до здійснення випуску електронних грошей;

- банк, який є членом/учасником міжнародної платіжної системи та має намір здійснювати випуск електронних грошей та/або інші операції з електронними грошима на території України з використанням цієї міжнародної платіжної системи, зобов’язаний узгодити з Національним банком України правила здійснення операцій з електронними грошима до здійснення таких операцій.

 

Таблиця 1.1 - Перелік систем електронних грошей, правила яких узгоджені Національним банком України

№ з/п Найменування системи електронних грошей Найменування емітента
  “Максі” ПАТ “ВіЕйБі Банк”
  “MoneXy” ПАТ Банк “Контракт”

 

Таблиця 1.2 - Перелік банків, які мають право здійснювати випуск електронних грошей згідно з законодавством України

№ з/п Найменування банку-емітента Найменування платіжної системи
  АТ “ІМЕКСБАНК” НСМЕП
  ПАТ “ОКСІ БАНК” НСМЕП
  ПАТ АКБ “Львів” НСМЕП
  ПАТ “ФОЛЬКС-БАНК” НСМЕП
  ПАТ “ЧБРР” НСМЕП
  ПАТ “Полікомбанк” НСМЕП
  АТ БАНК “МЕРКУРІЙ” НСМЕП
  ПАТ “Банк “Демарк” НСМЕП
  ПАТ КБ “Хрещатик” НСМЕП
  ПАТ АБ “Експрес-Банк” НСМЕП
  ПАТ “КРЕДИТ ВЕСТ БАНК” НСМЕП
  АБ “Південний” Visa International
  ПАТ "Ощадбанк" “ГлобалМані”

 

Згідно цьому документу, тільки дві системи електронних грошей на сьогодні (червень 2011 р.) можуть легітимно працювати на території України, і ці системи не є загальновідомими (можливо, поки ще), та, що найважливіше, використовуваними для сплати за послуги і товари як он-лайн, так і офф-лайн.

Суми електронних грошей в розпорядженні користувача лімітовані.

Випускати електронні гроші (здійснювати емісію) згідно цьому положенню, можуть тільки банки. Але цей пункт легко обходить така, наприклад, відома система, як WebMoney, шляхом прирівнювання своїх електронних грошей до титульних знаків та інших аналогів цінних паперів, випуск яких не заборонено. Та й взагалі як WebMoney, так і інші системи, що на території СНГ вже стали стандартом де-факто у галузі електронних грошей, електронних транзакцій і як інструмент електронної комерції, де-юре діють в Україні незаконно. І тут знов вступає в дію невизначеність, дотепер існуюча навіть на рівні таких установ, як Нацбанк: не завжди правильно класифікується вид діяльності системи, в „Положенні про електронні гроші в Україні від” 04.11.2010 року також формулювання розпливчаті, і пересічні громадяни тим більше не відрізняють електронні платіжні системи, системи швидкого поповнення рахунків через термінали і Інтернет, платіжні шлюзи і т.п.

Тому діяльність, наприклад, російського платіжного сервісу Qiwi повністю відповідає вимогам чинного законодавства України і не вимагає додаткових схвалень і узгоджень, оскільки сервіс не є платіжною системою. Тобто, Qiwi - це не окрема платіжна організація або система, а процесиногова компанія, комплекс технічних і технологічних рішень, які забезпечують взаємодію між провайдерами і їх клієнтами. В компанії Яндекс.Деньги зараз немає представництва в Україні, прямої роботи за межами Росії, у тому числі на території України, вона не веде. НБУ не забороняє іноземним компаніям надавати послуги в Інтернеті українським користувачам на території інших країн - наприклад, Росії (Яндекс.Деньги) або Сінгапура (PayPal). В той же час, представники компанії заявляють про готовність виконати всі вимоги українського законодавства до емітентів електронних грошей в цій країні.

Таким чином, очевидно, що законодавство у сфері електронних грошей і платіжних систем різного типу ще потрібно вдосконалювати.

Міжнародний досвід упровадження і використання електронних грошей.

Самі відомі системи на базі карт: Visa Cash, Proton, Mondex, CLIP. Наприклад, електронна готівка зараховується на смарт-карти Mondex за допомогою зняття коштів з реальних рахунків клієнтів і конвертацію їх в цифрові гроші на смарт-карту. До електронних сурогатів грошей можна віднести недержавні платіжні системи: WebMoney, Яндекс.Деньги, RBK Money, Єдиний гаманець, PayPal, EasyPay, e-gold, Rapida, Moneybookers.

На сьогоднішній день використання цифрової готівки має відносно низьку поширеність. Рідкісний успіх здобула гонконгская карткова система «Октопус» і заснована на тому ж типі карт система FeliCa. Також існує ще одна упроваджена в Нідерландах система Chipknip.

В Україні існують фиатні електронні гроші на базі смарт-карт, які емітуються і звертаються в рамках вже зазначеної платіжної системи НСМЕП [16, 23]. Національна система масових електронних платежів (НСМЕП) - це внутрішня багатоемітентна платіжна система України, в якій розрахунки за товари і послуги здійснюються за допомогою банківських платіжних карт за технологією, яка розроблена Національним Банком (червень 1997 г).

В НСМЕП використовуються платіжні карти з вбудованими чип
модулями - смарт-карти двох типів: електронний гаманець і чек. Виготовлення карт НСМЕП для банків-учасників системи припускає надання заявки на виготовлення карт в дві організації: в Платіжну організацію (Національний банк) і копії в компанію "Підприємство Пластик Карта".

В електронних платіжних системах e-gold, DigiGold і GoldMoney для гарантії безпеки віртуальні гроші частково або повністю підтверджені дорогоцінними металами. Система e-gold пропонує клієнтам сімейство цифрових грошей, що мають 100%-е забезпечення дорогоцінними металами: золотом, сріблом, платиною і паладієм.

Багато систем (Gogopay, Paypal, WebMoney, Єдиний гаманець, Wirex) проводять обмін своїх нефіатних електронних грошей на фіатні гроші, але деякі системи (Liberty Reserve) роблять це через треті системи обміну електронних грошей.

Таким чином, зараз існує велика кількість платіжних систем, електронні платіжні системи удосконалюються і постійно розвиваються величезними темпами, пропонуючи своїм користувачам все більше і більше послуг і вигідних рішень.

 

Date: 2016-01-20; view: 603; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.008 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию