Зниження собівартості виробництва продукції птахівництва

Собівартість виражає величину грошових витрат підприємства на підготовку, виробництво та реалізацію продукції і включає в себе такі витрати, як: витрата на оплату праці, матеріальні витрати, відрахування на соціальні потреби, амортизацію основних засобів. [14].

Собівартість, як узагальнюючий економічний показник відображає всі сторони діяльності підприємства: технологічне оснащення виробництва та освоєння технологічних процесів, використання виробничих потужностей, використання матеріальних і трудових ресурсів. [17]

До основних позитивних результатів зниження собівартості виробленої продукції можна віднести: збільшення прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства і появі можливості не тільки в простому, але й розширеному відтворенні; вирішення багатьох соціальних проблем колективу підприємства через матеріальне стимулювання; також можливий варіант зниження ціни реалізації продукції, що дозволить збільшити кількість проданих товарів.[19]

Тепер розглянемо основні напрями зниження собівартості продукції птахівництва.

Першим напрямом виступає підвищення технічного рівня виробництва, що означає суворе дотримання технологічного процесу з вирощування птиці на м’ясо, а також забезпечення всіх необхідних умов для утримання курей – несучок. Говорячи про виробництва м’яса птиці потрібно сказати, що підвищення організаційного рівня виробництва дозволить скоротити витрати робочого часу. Впровадження ефективних систем управління якістю продукції покаже, які фактори впливу на собівартість є результативними, а які ні – таким чином це призведе до відмови від неефективних методів виробництва м’яса птиці або виробництва яєць. Дуже важливе значення має технологія виробництва, яка дозволяє суттєво знизити витрати. Тобто, якщо автоматизувати певні виробничі процеси, це призводить до більшої узгодженості і зниження витрат. Слід зазначити, що досить багато сільськогосподарських підприємств, які займаються виробництвом курячих яєць вже використовують автоматизацію на досить високому рівні.

Другим напрямом виступає покращення та удосконалення організації виробництва і праці. Досить важливим джерелом зниження собівартості продукції в сільськогосподарських підприємствах, як і будь – якому підприємстві, - є зростання продуктивності праці. Зростання продуктивності праці призводить до скорочення витрат на виробництво продукції, а також завдяки зростанню продуктивності збільшується випуск продукції, що дозволяє знизити собівартість продукції шляхом економії непропорційних витрат. Основними способами підвищення організації виробництва і праці – є автоматизація виробництва або заміна постачальника кормів і всіх необхідних товарів для налагодження виробничого процесу. Говорячи про заміну постачальника, потрібно зазначити, що якщо постачальник не готовий розглянути зниження цін і не хоче запропонувати більш дешеві альтернативи, сільськогосподарське підприємство може знайти нового постачальника.

Третім напрямом – є скорочення витрат на корми, на обслуговування і управління виробничим процесом та раціоналізація організаційної структури системи управління виробництвом. Скорочення даних витрат, навіть в невеликих відсоткових співвідношеннях, можуть внести істотні зміни на вартість виробництва.

Слід зазначити, що перелік основних напрямів та заходів в кожному конкретному випадку складається індивідуально з урахуванням специфіки поточного стану виробництва і може динамічно змінюватися. В собівартості продукції знаходять своє відображення всі сторони діяльності підприємства: ступінь технологічного оснащення виробництва та освоєння технологічних процесів; рівень організації виробництва та праці, ступінь використання виробничих потужностей, економність використання матеріальних та трудових ресурсів та інші умови і фактори, які характеризують виробничу діяльність. Можна сказати, що саме на дані показники повинні спиратися резерви зниження собівартості продукції.

Проте основним і найбільш головним резервом зниження собівартості продукції підприємства є зниження матеріальних витрат. Тому за рахунок закупівлі більш дешевих кормів, а також зі зменшенням транспортних витрат, пов'язаних з їх доставкою підприємство може значно знизити собівартість своєї продукції. Разом з тим слід зазначити, що зниження собівартості має бути розумним, без шкоди якості і конкурентоспроможності продукції. Також неприпустимо проводити зниження собівартості за рахунок погіршення становища персоналу підприємства. Таким чином, у загальному випадку доцільно говорити не про зниження, а про оптимізацію витрат. Системний підхід до зниження собівартості на сільськогосподарському підприємстві дозволяє організувати безперервні спостереження за додатковою економією і ефективними способами досягнення мети скорочення і зниження витрат. Така система спроможна ідентифікувати високі виробничі витрати і сприяти розробці стратегії боротьби з ними.